Постанова

від 26.03.2014 по справі 913/731/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року Справа № 913/731/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П. суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення від та на постанову відгосподарського суду Луганської області 25.04.2013 Донецького апеляційного господарського суду 03.09.2013 у справі господарського суду№ 913/731/13-г Луганської області за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" доПриватного транспортного підприємства "Транс-Ніка" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 простягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача - третьої особиповідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

11.03.2013 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного транспортного підприємства "Транс-Ніка" про:

1. Вилучення у відповідача та передачу в заклад позивачу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2-К від 17.02.2004 в сумі 310 474, 41 доларів США (2 481 621, 96 грн.) предмета застави - вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: YV2A4CDA12A545785, реєстраційний номер: 09855 АР, що належить на праві власності Приватному транспортному підприємству "Транс-Ніка"; - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: YV2A4CDA12A545785, реєстраційний номер: 09855 АР, що належить на праві власності Приватному транспортному підприємству "Транс-Ніка";

2.Звернення стягнення на предмет застави: вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: YV2A4CDA12A545785, реєстраційний номер: 09855 АР, що належить на праві власності відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також надання ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.04.2013 у справі № 913/731/13-г (суддя Лісовицький Є.А.) позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з Приватного транспортного підприємства "Транс-Ніка" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 2 480 690, 54 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави: вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: YV2A4CDA12A545785, реєстраційний номер: 09855 АР, що належить на праві власності Приватному транспортному підприємству "Транс-Ніка", шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" з укладанням від імені Приватного транспортного підприємства "Транс-Ніка" договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем; в іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013 у справі № 913/731/13-г (колегія суддів у складі: Кододова О.В. - головуючий суддя, судді Агапов О.Л., Геза Т.Д.) рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2013 у справі № 913/731/13-г скасовано частково; позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 481 621, 96 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави - вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: YV2A4CDA12A545785, реєстраційний номер: 09855 АР, що належить на праві власності відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем задоволено частково у розмірі 185 051, 21 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 1 478 559, 18 грн.; в іншій частині позовних вимог на суму 1 003 062,79 грн. відмовлено; стягнуто з Приватного транспортного підприємства "Транс-Ніка" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" суму 1 478 559,18 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави - вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: YV2A4CDA12A545785, реєстраційний номер: 09855 АР, що належить на праві власності Приватному транспортному підприємству "Транс-Ніка" шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" з укладанням від імені Приватного транспортного підприємства "Транс-Ніка" договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем; в іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2013 у справі № 913/731/13-г залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013 у справі № 913/731/13-г в частині відмови у стягненні 1 003 062, 79 грн., та залишити в цій частині без змін рішення місцевого господарського суду; задовольнити позовні вимоги про вилучення та передачу в заклад предмета застави, а також надання ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" вилучити у відповідача та передати в заклад позивачу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2-К від 17.02.2004 предмет застави; звернути стягнення на предмет застави шляхом його продажу ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також надання ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем у справі договором застави автотранспорту від 17.02.2004 .

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, згідно з п. п. 1, 6 договору застави автотранспорту від 17.02.2004 предметом цього договору є рухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 2 Закону України "Про заставу" визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 24 Закону України "Про заставу" встановлено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" та ст. 590 ЦК України застосовуються лише-в частині, що йому не суперечить. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові 28.02.2012 у справі № 28/55.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Обтяжувач та боржник повинні досягти згоди про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором . Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження. Якщо боржник та обтяжувач досягли згоди про збільшення максимального розміру забезпеченої обтяженням вимоги , таке збільшення підпорядковується пріоритету іншого обтяження, зареєстрованого раніше моменту реєстрації відомостей про зміну розміру забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, сторони в п. 3 договору застави автотранспорту від 17.02.2004 погодили, що максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором складає 761 600, 00 грн.

Приписи статей 4 7 , 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду; однак, як суд першої інстанції дійшовши висновку про стягнення з відповідача 2 480 690, 54 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави так і суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про стягнення з відповідача 185 051, 21 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 1 478 559, 18 грн., шляхом звернення стягнення на предмет застави, не дотримались статей 4 7 , 43 ГПК України, та не врахували вимоги ст. 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та умови п. 3 договору застави автотранспорту від 17.02.2004, що враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, суди попередніх інстанцій задовольняючи позов в частині звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом продажу предмета застави Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" з укладанням від імені Приватного транспортного підприємства "Транс-Ніка" договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем не врахували, що такий спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження не відповідає ні вимогам ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ні положенням пункту 22 договору застави автотранспорту від 17.02.2004.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що п. 6 ст. 232 ГК України підлягає застосуванню у разі подання заяви сторони у справі про застосування позовної давності не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки приписом п. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду (така ж правова позиція викладена у п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013 у справі № 913/731/13-г.

Справу № 913/731/13-г направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА