Рішення

від 26.03.2009 по справі 10/17пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/17пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.03.09 р.                                                                                                       Справа № 10/17пд                               

Господарський суд Донецької області у складі:      головуючого судді -  Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Ярош В. В.;

за участю представники сторін:

                  від позивача  -  Чупріна Р.В. - довіреність ;

                  від відповідача –  Лебедєв Д.В.- довіреність ;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу  

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Альтком”                м. Донецьк,          

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „ФЬЮІЛ ТРЕЙД” м. Донецьк,  

про визнання недійсним договору   № 225/08, -

У судовому засіданні 24.03.2009р.

оголошувалась перерва до 26.03.2009р.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач,  Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Альтком” м. Донецьк (далі – ТОВ „ТД „Альтком”), з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю  „ФЬЮІЛ ТРЕЙД”             м. Донецьк (далі – ТОВ „Фьюіл Трейд”), про визнання недійсним договору  № 225/08 від 15.01.2008р. (далі – Договір).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Договір; лист № СН 11/01-002 від 11.01.2008р., витяг з книги реєстрації вихідної кореспонденції, ухилення відповідача від нотаріального посвідчення Договору, положення статей 203, 207, 209, 215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).  

Представник  відповідача відзиві № 26 від 24.02.2009 р. та  у судових  засіданнях  проти позову заперечував, вважає, що домовленості між сторонами щодо нотаріального посвідчення Договору не існувало.  Між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору № 225/08  та відбулося часткове його виконання. З огляду на зазначене відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованим так такими, що не підлягають задоволенню.

24.03.2009р. від  ТОВ „ТД „Альтком” надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ТОВ „Фьюіл Трейд” на суму 531 672,04грн.  

В обґрунтування заяви ТОВ „ТД „Альтком” посилається на те, що в разі задоволення позову про визнання недійсним Договору,  сторони мають бути повернені у первісний стан,  а саме, ТОВ „ТД „Альтком” буде необхідно повернути поставлену за договором продукцію, а ТОВ „Фьюіл Трейд” – повернути грошові кошти в розмірі 531 672,04грн. У зв'язку з зазначеним, для забезпечення повернення коштів в сумі 531 672,04грн. вважає за необхідне застосувати до відповідача заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми останнього.

Відповідно до ст. 66 Господарського  процесуального  кодексу  України (далі -  ГПК України),  господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно положень ст. 67 ГПК України, одним з заходів по забезпеченню позову є  накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заявляючи про накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача позивач не надав суду докази існування рахунків, а також відомостей щодо наявності грошових сум на цих рахунках. Крім того, заявником не надано взагалі будь-яких доказів перерахування зазначеної суми на адресу відповідача та того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Що стосується клопотання позивача про накладення арешту на майно, суд вважає, що воно взагалі не підлягає задоволенню тому, що не відповідає вимогам статей 66, 67 ГПК України, оскільки в разі задоволення позову про визнання  недійсним  Договору та приведення сторін у первісний стан відповідач повинен буде повернути саме грошові кошти, а не конкретно визначене майно.   

Враховуючи викладене, заява ТОВ „ТД „Альтком” про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ТОВ „Фьюіл Трейд” на суму 531 672,04грн. не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України  спір має бути вирішений у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної  заяви.

Справа надійшла до суду 26.01.2009р., таким чином розгляд справи має буди  закінчений до 26.03.2009 р.

Розглянув  матеріали  справи,  додатково  представлені  сторонами документи,  заслухав їх  пояснення  в  судових  засіданнях,  оцінив  докази за своїм внутрішнім переконанням, суд  приходить  до  висновку,  що  позов не підлягає задоволенню з  наступних  підстав.

Судом встановлено, що 15.01.2008 р. сторони  підписали  договір постачання нафтопродуктів № 225/08 , згідно якого постачальник (відповідач) зобов'язався передати в узгоджені строки, а покупець  (позивач) зобов'язався прийняти та оплатити на умовах, що вказані у договорі нафтопродукти, асортимент, кількість і ціна яких вказуються у видаткових накладних (Розділ 1 договору).

Відповідно до п. 6.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р., а в частині розрахунків – до їх повного закінчення. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Згідно Договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за  умовами  викладеними у п.2.3.  цього  договору.

Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що покупець зобов'язується здійснювати оплату повної (в розмірі 100%) вартості товару протягом 10-ти банківських днів з дня відвантаження товару,  якщо інше  не визначено  у додатковій  угоді  до  договору.

Як свідчать надані відповідачем копії накладних №403 від 18.02.2008р., №404 від 19.02.2008р., №465 від 27.02.2008р., №554 від 13.03.2008р.; копії банківських виписок від 06.03.2008р., 03.04.3008р., 23.07.2008р., 29.10.2008р. між сторонами відбулось  виконання Договору.

Приймаючи  рішення,  суд  враховує  наступне.

Обґрунтовуючи  позовні  вимоги позивач посилається на лист № СН 11/01-002 від 11.01.2008р., згідно якого він здійснив пропозицію відповідачу щодо укладання договору постачання нафтопродуктів на 2008р., а також на підставі ст. 209 ЦК України  посвідчити даний договір  нотаріально.

У підтвердження направлення  вказаного листа на адресу відповідача, позивач  надав до  суду витяг з книги реєстрації вихідної кореспонденції за 11.01.2008р.

Позивач вважає,  що ухилення відповідача від вчинення нотаріального посвідчення Договору, яке, на його думку, є обов'язковим, є  підставою  для визнання його судом недійсним.

Положеннями частини 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до  частини1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно частини 1 статті  209  ЦК  України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Положеннями ч. 4 ст. 209 ЦК України визначено, що на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Суд  встановив в судовому  засіданні, що  позивач  обґрунтовуючи  позовні  вимоги,  посилався  на  наявність  пропозиції  щодо  нотаріального  посвідчення  спірного  Договору.

Дослідив надану копію листа № СН 11/01-002 від 11.01.2008р.,  суд  встановив,  що  позивач  запропонував   відповідачу укласти договір постачання нафтопродуктів на 2008р., а також на підставі ст. 209 ЦК України просив даний договір посвідчити нотаріально.

Суд  звертає  увагу  на  той  факт,  що  будь-яких  конкретних  вимог щодо нотаріального  посвідчення,  а  саме  дати  та  часу  прибуття  до  нотаріальної  контори,  позивач  відповідачу  не  запропонував.

Крім того, при вивченні  змісту  спірного  Договору судом не було встановлено наявності домовленості між сторонами про обов'язковість нотаріального посвідчення угоди.

Як  вже   зазначалось  вище,  відповідно до п. 6.1 Договору,  сторони  встановили,  що угода  набирає  чинності   з моменту  її  підписання та діє до 31.12.2008р., а в частині розрахунків – до їх повного закінчення. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Таким  чином,  посилання позивача на положення частини  4 ст. 209 ЦК України,  суд вважає  безпідставним, оскільки даною нормою передбачено право вимоги сторони до контрагента нотаріально посвідчити договір при його укладенні та не встановлює саму вимогу як таку, що є домовленістю між сторонами та обов'язкова для усіх сторін за договором.

Крім того, надану позивачем копію витягу з книги реєстрації вихідної кореспонденції за 11.01.2008р. суд не приймає як належний доказ направлення на адресу відповідача саме листа № СН 11/ 01-002 від 11.01.2008р., оскільки в книзі відсутній вихідний номер направленого листа та неможливо встановити його зміст.

Також  приймаючи  рішення  суд  враховує  положення  чистини 1 ст. 202 ЦК України, якими  визначено,  що  правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Розглянувши умови Договору суд встановив, що між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов (предмет, ціна, якість, кількість товару, строк дії договору тощо), договір підписаний сторонами та скріплений печатками.  

Крім  того,  як  свідчать  копії накладних № 403 від 18.02.2008р., № 404 від 19.02.2008р., № 465 від 27.02.2008р., № 554 від 13.03.2008р. відбулась  поставка  продукції  за  договором,  в той час як копії банківських виписок від 06.03.2008р., 03.04.3008р., 23.07.2008р., 29.10.2008р. свідчать про те, що відбулась  часткова  оплата  продукції.

Таким  чином,  суд  встановив,  що  подальшими  діями   сторони  підтвердили  наявність  договірних  стосунків, що сторони у судових  засіданнях  не  спростовували.

       Відповідно  до  положень  ст.33  Господарського  процесуального  кодексу  України,  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень.

      Згідно  до  статті  32  Господарського  процесуального  кодексу  України,  доказами  у  справі  є  будь-які  фактичні  дані,  на  підставі  яких  господарський  суд  у  визначеному   законодавством  порядку  встановлює  наявність  чи  відсутність  обставин,  на  яких  ґрунтуються   вимоги  і  заперечення  сторін.

      Положеннями  статті  36  цього ж  кодексу  передбачено,  що  письмовими  доказами  є  документи  і  матеріали,  які  містять  дані  про  обставини,  що  мають  значення  для  правильного вирішення  спору.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги не обґрунтовані та не  підлягають задоволенню.

          Судові  витрати  підлягають  віднесенню на позивача в порядку,  передбаченому  ст.49  Господарського  процесуального  кодексу  України.

На підставі статей 202, 203, 209, 215 Цивільного  кодексу  України, ст. 181 Господарського кодексу України, керуючись статтями  33, 43, 44, 49, 66, 67, 75,  82, 84, 85 Господарського  процесуального  кодексу  України,  господарський  суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Альтком” м. Донецьк, заявлених  до  Товариства з обмеженою відповідальністю „ФЬЮІЛ ТРЕЙД” м. Донецьк, про визнання недійсним договору  № 225/08 від 15.01.2008 р.

         У  судовому  засіданні  за  згодою  сторін  оголошено  вступну  та  резолютивну  частину  рішення. Повний текст рішення підписано  31.03.2009 р.

               Суддя                                                                                                            Приходько І.В.                               

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1 прим. – у справу.