Рішення

від 24.03.2009 по справі 7/21-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/21-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 березня 2009 р.                                                                                       Справа 7/21-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Авіс", м. Вінниця.   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Краса Поділля", с.Пултівці,Вінницький район, Вінницька область.  

про стягнення 54 494,47 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача :    Волошенюк О.В. - юрисконсульт, довіреність № 2 від 03.01.2009 року.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ТОВ "Краса Поділля" на користь ТОВ  підприємства "АВІС" 54494,47 грн., у тому рахунку 53700,00 грн. боргу та 794,47 грн. 3 % річних в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 10.09.2007 року № 137.

Ухвалою суду від 30.01.2009 року було порушено провадження у справі № 7/21-09 та призначено до розгляду на 03.03.2009 року.

Відповідач в судове засідання 03.03.2009 року не з'явився та не надав витребуваних від нього доказів. При цьому суд дійшов висновку, що відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що вбачається з поштового повідомлення            № 055780, яке наявне в матеріалах справи.

У зв'язку з неявкою відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 24.03.2009 року.

Проте відповідач повторно не з'явився в судове засідання, хоча йому було надіслано ухвалу від 03.03.2009 року рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві. Слід зазначити, що згідно довідки Головного управління статистики у Вінницькій області № 13/4/603 від 20.03.2009 року адресою місцезнаходженням ТОВ "Краса Поділля" є вул. Леніна, с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область, яке є ідентичним тому, що зазначено в позовній заяві. Також у вказаній довідці вказано, що ТОВ "Краса Поділля" станом на 19.03.2009 року значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

При повторній неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 30.01.2009 року про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 03.03.2009 року, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи відбувається без здійснення технічної фіксації судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

10.09.2007 року між ТОВ "АВІС" (Покупець) та ТОВ "Краса Поділля" (Постачальник) був укладений договір поставки № 137, згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння соняшника товарного врожаю 2007 року.

У п. 2.2. Договору сторони узгодили, що оплата за Товар здійснюється в безготівковій формі, готівковій формі по реквізитах постачальника на протязі 3-х банківських днів, згідно виставленого рахунку, або через касу позивача. Можлива попередня оплата.

Виконуючи зазначений пункт договору позивач 10.09.2007 року перерахував на рахунок відповідача 100000,00 грн. в якості попередньої оплати. На підтвердження даного факту позивачем надано банківську виписку від 10.09.2009 року, податкову накладну № 17 від 10.09.2007 року, довідку Центрального відділення філії Вінницького регіонального управління ВАТ КБ "Надра" від 23.03.2009 року № 36-02-03/1027.

В свою чергу відповідач протягом жовтня-листопада 2007 року поставив позивачу товару на суму 46300,00 грн., що підтверджується накладними № 165 від 12.10.2007 року,       № 148 від 01.11.2007 року та № 48 від 10.11.2007 року.

Таким чином відповідачем не було допоставлено товар на суму залишку грошових коштів від попередньої оплати за товар у розмірі 53700,00 грн., які не було повернуто позивачу.

Виходячи з викладеного борг відповідача складає 53700,00 грн..

Слід зауважити, що вказана сума боргу  відображена в акті звірки від 01.12.2007 року в якому відображено всі вище згадані господарські операції та який підписаний двома сторонами (а.с14, т.1).

Зважаючи на встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частини 1 та 3 статті 612 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, й якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Слід зауважити, що в п. 3.1 Договору № 137 від 10.09.2007 року сторони погодили, що відвантаження товару постачальником проводиться в період з 10.09.2007 року до 10.10.2007 року.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 30.01.2009 року та від 03.03.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача в частині стягнення 53700,00 грн. боргу, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 53700,00 грн. доведені позивачем,  позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення 794,47 грн. 3% річних за наслідками чого суд  прийшов до наступних висновків.

Згідно ч.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В частині 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних є правомірною та відповідає чинному законодавству.

При перевірці правильності наданого позивачем розрахунку 3 % річних судом виявлено помилки які полягають в наступному.

Позивачем нараховано 3 % річних за період з 10.09.2007 року до 07.03.2008 року. Разом з тим, як вже було вказано раніше, в п.3.1 Договору сторони передбачили, що поставка товару проводиться відповідачем з 10.09.2007 року до 10.10.2008 року. З врахуванням викладеного, датою з якої слід вважати боржника таким що прострочив є 11.10.2007 року - наступний день після закінчення строку на виконання зобов'язання щодо поставки товару. Крім того, позивачем при обрахунку 3 % річних не було враховано, що в 2008 році кількість днів становила 366, а не як вказано в розрахунку 365.

Провівши перерахунок суми 3% річних у період з 11.10.2007 року до 07.03.2008 року  судом отримано суму 656,83 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

В зв'язку з допущеними позивачем помилками в обрахунку в стягненні 137,64 грн. 3% річних слід відмовити.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 24.03.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, 527, ч.1 ст. 530, ст.ст. 536, 610,          ч.ч. 1, 3 ст.612, ч.ч. 1, 2 ст.614, ст. 625, ч.ч. 2, 3 ст.693 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краса Поділля", с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область, 23116 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 33623282, р/р - 260093017036 в філії Вінницьке відділення "Промінвестбанк", МФО - 302571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" - (інформація про реквізити - р/р 26002000909001 в філії АКБ "Надра", МФО-302355, ідентифікаційний код - 13304871) - 53700 грн. 00 коп. - боргу (п'ятдесят три тисячі сімсот грн. 00 коп.), 656 грн. 83 коп. 3% річних (шістсот п'ятдесят шість грн. 83 коп.),            543 грн. 57 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита (п'ятсот сорок три  грн. 57 коп.) та 117 грн. 70 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (сто сімнадцять грн. 70 коп.).

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в стягнені 137,64 грн. 3% річних.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  30 березня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ТОВ "АВІС", вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037.

3 - відповідачу - ТОВ "Краса Поділля", с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область, 23116.