Постанова

від 24.03.2009 по справі 21/440

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/440

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 березня 2009 р.                                                                                    № 21/440  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Анкор С.В.", м. Київ (далі –ТОВ "Агентство "Анкор С.В.")

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2008

зі справи № 21/440

за позовом ТОВ "Агентство "Анкор С.В."

до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, м. Київ (далі –Департамент), та

закритого акціонерного товариства "АНКОР Регіони", м. Москва, Російська Федерація (далі –ЗАТ "АНКОР Регіони")

про визнання недійсним свідоцтва України № 27026 на знак для товарів і послуг  "ANCOR".

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "Агентство "Анкор С.В." –Давиденка О.Л.,Задорожньої К.С.,

Департаменту –Саламова О.В.,

ЗАТ "АНКОР Регіони" – Семеній Ю.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2008 (суддя Шевченко Е.О.) позов задоволено:

? визнано недійсним повністю свідоцтво України № 27026 на знак для товарів і послуг "ANCOR";

?  Департамент зобов'язано внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним зазначеного свідоцтва та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";

? із ЗАТ "АНКОР Регіони" стягнуто 85 грн. витрат зі сплати державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення мотивовано тим, що позначення "ANCOR" не могло бути зареєстровано як знак, оскільки воно є схожим настільки, що їх можна сплутати з фірмовим найменуванням "товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство "Анкор С.В.", що відоме в Україні з 1994 року та належить позивачеві, який одержав право на нього до дати подання відповідачем заявки щодо послуг, споріднених з послугами, які надає позивач; наведене є підставою для визнання свідоцтва України № 26027 на знак для товарів і послуг недійсним згідно з підпунктом "а" пункту 1 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі –Закон). Крім того, суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності та відновив пропущений строк.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 (колегія суддів у складі: суддя Андрієнко В.В. –головуючий, судді              Буравльов С.І., Вербицька О.В.) зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В обґрунтування постанови апеляційного господарського суду зазначено про те, що:

- наявні у матеріалах даної справи публікації свідчать про появу на території України позначення "АНКОР" у зв'язку з діяльністю мережі агентств, що об'єднані назвою "АНКОР" та беруть початок від товариства з обмеженою відповідальністю "АНКОР" ("товарищество с ограниченной ответственностью "АНКОР", далі –ТОВ "АНКОР"), зареєстрованого 20.02.1992 у м. Москва (Російська Федерація);

- у роз'ясненнях від 21.07.2008 щодо висновку від 11.02.2008 № 394 проведеної у даній справі комісійної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності зазначається, що позначення "ANCOR" є комерційним найменуванням  ТОВ "АНКОР", яке використовувалося ним для надання послуг з рекрутингу на території України до дати державної реєстрації ТОВ "Агентство "Анкор С.В.";

- зі змісту викладеного на веб-сайті позивача www.ancor-sw.com  вбачається, що ТОВ "Агентство "Анкор С.В." отримувало від московського рекрутингового агентства "АНКОР" замовлення на умовах субпідряду та співпрацювало із зазначеним агентством;  

- товариству з обмеженою відповідальністю "АНКОР консалтинг" (далі –ТОВ "АНКОР консалтинг"), правонаступником якого є відповідач і на ім'я якого видано спірне свідоцтво, належало право на фірмове найменування "АНКОР" ("ANCOR"), відтворене в знакові для товарів і послуг "ANCOR";

- доводи позивача щодо поважності пропуску ним строку позовної давності не підтверджують, що він не міг дізнатися про реєстрацію спірного позначення раніше.

ТОВ "Агентство "Анкор С.В."  звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції:

- в оскаржуваній постанові неправомірно посилався лише на обставини, викладені у висновку судової експертизи та роз'ясненнях стосовно такого висновку, які підтверджували позицію суду, а не оцінював такі обставини  в сукупності з іншими доказами у справі. Так, судом не оцінено, зокрема, наведене у висновку судової експертизи твердження про те, матеріали справи не містять фактичних даних та відомостей, які могли б надати експерту змогу встановити тривалість, обсяг, географічний район будь-якого просування, рекламування чи оприлюднення та ступінь відомості чи визнання у відповідному секторі ринку позначення "ANCOR" як комерційного найменування не у зв'язку з діяльністю ТОВ "Агентство "Анкор С.В.";

- не врахував, що матеріали справи також не містять будь-якого документа, що  свідчив би про наявність партнерських відносин ТОВ "Анкор" та позивача у справі, а так само й укладеного даними особами договору субпідряду;

-  неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, Закону та Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Департамент просить відмовити позивачеві в задоволенні касаційної скарги і залишити без змін оскаржувану постанову апеляційного господарського суду.

ЗАТ "АНКОР Регіони" також подало суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2008, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги в повному обсязі.  

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 13.04.1994 Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією здійснено державну реєстрацію позивача –ТОВ "Агентство "Анкор С.В.";

- протягом 1994 –2002 років основними видами діяльності ТОВ "Агентство "Анкор С.В." були рекрутинг та кадрові послуги;

- 20.02.1992 у м. Москва (Російська Федерація) зареєстровано статут ТОВ  "АНКОР"; згідно з пунктом 2 зазначеного статуту серед видів діяльності товариства є, зокрема, здійснення усіх видів консультаційно-інформаційної і експертної діяльності в галузі управління, роботі з кадрами та виробничої психології;

- 30.08.1998 ТОВ "АНКОР" змінило назву на ТОВ "АНКОР консалтинг" (далі –ТОВ "АНКОР консалтинг");

- 17.03.2000 ТОВ "АНКОР консалтинг" подано заявку № 2000031048 на реєстрацію знака для товарів і послуг "ANCOR", за результатами розгляду якої зазначеному товариству видано свідоцтво України № 27026 на знак для товарів і послуг для послуг 35, 41 і 42 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі –МКТП);

- 15.05.2006 ТОВ "АНКОР консалтинг" передало право власності на знак для товарів і послуг "ANCOR" закритому акціонерному товариству "АНКОР менеджмент", яке, в свою чергу, 15.03.2007 передало таке право ЗАТ "АНКОР Регіони";

- ЗАТ "АНКОР Регіони" є правонаступником ТОВ "АНКОР";

- до матеріалів справи позивачем додано такі публікації в засобах масової інформації: "Анкор С. В. - десять лет спустя или путь от не съеденной Собаки к Лошади" (журнал "Отдел кадров" № 24 (87), 2002), "Анкор С. В." (журнал "Практический маркетинг"), "Зарплата растет. Но не у всех" (журнал "Собственник"), "Рекрутмент не розкошь, а средство продвижения - к успіху" (журнал "Отдел кадров" № 16 (56), вересень 2001 року), "Начинают и выигрывают" (щотижневик "АПТЕКА"), "Первые шаги к большой открытости - три года спустя" (журнал "Отдел кадров»", № 17 (104), 2003), "Иформационные технологии в рекрутменте" (журнал "Отдел кадров", № 23(39), грудень 2000 року), "Конвенция рекрутерской сети "АНКОР" (журнал "Отдел кадров", № 19 (35), жовтень 2000 року), "Интервью при найме в компанию" (журнал "Отдел кадров", № 17 (33), вересень 2000 року);

- автором деяких з названих публікацій є Алла Коняєва –працівник та співзасновник позивача;

- відповідно до висновку комісійної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 11.02.2008 № 394:

? послуги 35, 41 і 42 класів МКТП, для яких зареєстровано знак для товарів послуг за свідоцтвом України № 27026, та послуги, які надаються ТОВ "Агентство "Анкор С.В.", є однорідними;

? комерційне найменування ТОВ "Агентство "Анкор С.В." та позначення "ANCOR" за свідоцтвом України № 27026 є схожими настільки, що їх можна сплутати;

- судовими експертами Мещеряковою Н.М. та Дорошенком О.Ф. надавалися роз'яснення від 21.07.2008 та 23.09.2008 щодо зазначеного висновку судової експертизи;

- позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 09.07.2007, тобто з пропуском строку позовної давності;

- з пояснень представника позивача вбачається, що останній довідався про наявність оспорюваного свідоцтва України на знак для товарів і послуг 27.02.2007, тобто з часу, коли його було залучено до участі у справі № 18/114-18/115 як третю особу (до матеріалів справи додано відповідну ухвалу господарського суду).

Причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для визнання недійсним свідоцтва України № 26027 на знак для товарів і послуг "ANCOR".

У розгляді даної справи попередні судові інстанції дійшли різних висновків, зокрема, про поважність причин пропуску  ТОВ "Агентство "Анкор С.В." строку позовної давності.

За приписами пунктів 1 і 2 статті 13 Закону одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з ними.

У відновленні  пропущеного ТОВ "Агентство "Анкор С.В." строку позовної давності місцевий господарський суд виходив з того, що позивач довідався про наявність оспорюваного свідоцтва України на знак для товарів і послуг 27.02.2007, коли його було залучено до участі у справі № 18/114-18/115 як третю особу; при цьому на підтвердження наведеного позивачем подано відповідну ухвалу господарського суду.

У частині п'ятій статті 267 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З урахуванням наведеного Вищий господарський суд України погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності відновлення позивачеві строку позовної давності і вважає безпідставними посилання апеляційного господарського суду на те, що доводи ТОВ "Агентство "Анкор С.В." не підтверджують, що позивач не міг дізнатися про реєстрацію спірного позначення раніше, а отже не свідчать про наявність поважних причин пропуску відповідного строку.

Згідно з пунктом 1 статті 5 Закону правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 статті 6 Закону не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.

Статтею 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 передбачено, що фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

Частинами першою і третьою статті 159 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання –юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування. Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу.

У розгляді даної справи судом першої інстанції на підставі досліджених доказів (зокрема, висновку судової експертизи від 11.02.2008 № 394) встановлено, що:

- повним комерційним найменуванням позивача, яке використовувалося останнім у господарському обігу, є "товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство "Анкор С.В.", скороченим найменуванням –"Анкор";

- зазначене фірмове найменування позивачем використовувалося з 1994 року, про що свідчать, зокрема, укладені останнім та іншими суб'єктами господарювання договори від 17.10.1994 №№ 18, 19 та публікації в засобах масової інформації;

- станом на 17.03.2000 –дату подання ТОВ "АНКОР консалтинг" заявки            № 2000031048 на реєстрацію знака для товарів і послуг "ANCOR" –фірмове найменування ТОВ "Агентство "Анкор С.В." було відомим в Україні;

- послуги 35, 41 і 42 класів МКТП, для яких зареєстровано знак для товарів послуг за свідоцтвом України № 27026, та послуги, які надаються ТОВ "Агентство "Анкор С.В.", є однорідними;

- комерційне найменування ТОВ "Агентство "Анкор С.В." та позначення "ANCOR" за свідоцтвом України № 27026 є схожими настільки, що їх можна сплутати.

Апеляційний же господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду з цієї справи в апеляційному порядку, зазначив, що наявні у матеріалах даної справи публікації свідчать про появу на території України позначення "АНКОР" у зв'язку з діяльністю мережі агентств, що об'єднані назвою "АНКОР" та беруть початок від ТОВ "АНКОР", зареєстрованого 20.02.1992 у м. Москва (Російська Федерація). Проте будь-яких доказів на підтвердження наведеного, а також на підтвердження укладення ТОВ "АНКОР" та позивачем будь-яких партнерських угод, у тому числі договорів субпідряду,  відповідачем не подано, а апеляційним судом не зазначено.

Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що з роз'яснень від 21.07.2008 стосовно висновку судової експертизи вбачається, що позначення "ANCOR" є комерційним найменуванням ТОВ "АНКОР", яке використовувалося ним для надання послуг з рекрутингу на території України до дати державної реєстрації ТОВ "Агентство "Анкор С.В." Разом з тим, питання, пов'язане з визначенням фірмового найменування ЗАТ "АНКОР Регіони", не є предметом розгляду в даній справі; відповідне питання є правовим і тому має вирішуватися судом (а не експертами)  згідно з чинним законодавством та на підставі наявних у справі доказів.

Також в обґрунтування своєї позиції суд апеляційної інстанції посилався в основному на надані судовими експертами роз'яснення стосовно висновку судової експертизи, при цьому не спростовуючи висновків місцевого господарського суду, який у своєму рішенні встановив порушення відповідачем законодавства про захист інтелектуальної власності на підставі належних  і допустимих  доказів, зокрема, саме висновку судової експертизи.

Згідно з підпунктом "а" пункту 1 статті 19 Закону свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

З огляду на наведене рішення місцевого господарського суду про необхідність задоволення позову і визнання недійсним свідоцтва України               № 26027 на знак для товарів і послуг "ANCOR" прийнято з повним з'ясуванням обставин справи, наданням цим обставинам належної оцінки та з дотриманням норм чинного законодавства.

Відтак оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції –залишенню в силі.

Керуючись статтями  1117 , 1119 – 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України           

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Анкор С.В." задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 зі справи № 21/440 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2008 зі справи            № 21/440 залишити в силі.

Суддя                                                                                                 В. Селіваненко

Суддя               І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                 Б. Львов