Рішення

від 02.09.2013 по справі 922/2638/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р.Справа № 922/2638/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С Профіт", м. Київ до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Романь О.М. (дов. б/н від 17.05.2013р.).

Представник відповідача - Кравченко Ю.А. (дов. № 1024 від 28.12.2012р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С Профіт" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Комунального підприємства "Харківводоканал", в якій просить суд стягнути з відповідача 94 901,17 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 % річних в сумі 3396,78 грн., пеню в сумі 16 983,89 грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 305,64 грн., посилаючись на укладення між сторонами договору поставки сульфату алюмінію №6/10/100-Д від 19.02.2010 року, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачеві товар на підставі видаткових накладних, який був прийнятий відповідачем, проте, останній свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару здійснив не в повному обсязі, несплаченою залишилася заборгованість на суму 95665,44 грн., в зв'язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 27.06.2013 року порушено провадження у справі №922/2638/13, розгляд справи призначено на 10.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 10.07.2013 року задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи відкладено до 22.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2013 року задоволено узгоджене клопотання сторін про продовження терміну розгляду спору по справі на п'ятнадцять днів для надання доказів по справі в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України до 10.09.2013 року. Розгляд справи відкладено до 02.09.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги, за вх. №31908 від 02.09.2013 року звернувся до суду з клопотанням, в якому відмовився від позовних вимог в частині нарахованої до стягнення пені на суму 16 983,89 грн.

Представник відповідача в процесі розгляду справи заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 26066 від 17.07.2013р.), в якому, зокрема зазначав, що він не є належним відповідачем у даній справі та зобов'язаною стороною по сплаті боргу за відповідним договором. Крім того зазначав, що позивачем не надано жодного доказу та необґрунтовано у самій позовній заяві ту обставину, що саме КП "Харківводоканал" - відповідач по справі взяв на себе обов'язки по виконанню зобов'язань, що належали КП "ВТП "Вода", оскільки, як зазначає останній, зі змісту додаткових угод до договору не вбачається переведення боргу на КП "Харківводоканал", тобто, на відповідача по справі.

В судовому засіданні 02.09.2013 року представник позивача надав пояснення (вх.№31909), в яких спростував свою позицію викладену раніше у відзиві на позовну заяву та зазначив, що КП "Харківводоканал" є зобов'язаною стороною по договору №6/10/100-9 від 19.02.2010 року та додаткових угод №3, №4 до вищевказаного договору, в зв'язку із чим, також наголосив про визнання суми основного боргу в розмірі 95 665,44 грн.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

19 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "С ПРОФІТ" (постачальник) та Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (покупець) був укладений Договір поставки сульфату алюмінію № 6/10/100-Д.

Господарським судом встановлено, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає положенням ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до п.п. 1.1 та 2.1 договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити алюміній сірчанокислий очищений (шматковий) з вмістом діючої речовини не менше 15 % (в подальшому - «Товар»), упакований в МКР типу біг-бег на умовах, викладених у Договорі.

У п. 1.2 Договору зазначено, що загальна кількість товару, що постачається за даним договором, складає 2254 (дві тисячі двісті п'ятдесят чотири) тони, або інша кількість, узгоджена покупцем. Товар може поставлятися окремими партіями відповідно до заявок покупця.

Згідно п.1.3. сторонами визначено, що постачальник на кожну партію товару надає покупцю, який отримує товар, разом з товаром супровідні документи :

- сертифікат якості (паспорт) заводу виробника,

- рахунок - фактуру,

- видаткову накладну,

- податкову накладну.

Пункт 3.1 договору вказує, що постачання кожної партії Товару здійснюється виключно на підставі письмових заявок Покупця, в яких вказується кількість, дата поставки та реквізити Вантажоодержувача.

Датою поставки Товару п. 3.4 Договору визначає дату отримання Товару уповноваженим представником Покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній.

Розділом п'ятим договору сторонами визначено умови оплати, зокрема, п.5.1. договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на підставі рахунку - фактури постачальника, який виписується у відповідності до заявки покупця. Покупець здійснює оплату товару протягом тридцяти банківських днів з моменту отримання товару від постачальника.

В подальшому між сторонами укладались декілька додаткових угод, а саме №1 від 01.03.2010 року, №2 від 26.07.2010 року, №3 від 29.09.2011 року, № №4 від 02.02.2012 року.

Відповідно до умов Додаткової угоди до Договору № 1 від 01.03.2010 р. сторони домовились, що загальна кількість товару, що постачається за договором, складає 13 524 (тринадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири) тонни, або іншу кількість узгоджену Покупцем.

Додатковою угодою до договору № 2 від 26 липня 2010 року, було внесено зміни до п. 2.1 Договору, стосовно ціни Товару.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 2, вартість однієї тонни алюміній сірчанокислий очищений (шматковий) з вмістом діючої речовини не менше 15 % становитиме 2412 (дві тисячі чотириста дванадцять) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ - 402 гривні 00 копійок за одну тонну. Крім того цією додатковою угодою сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2015 року.

Додатковою угодою №3 від 29.09.2011 року сторони змінили внесли зміни до преамбули договору та змінили банківські реквізити та юридичну адресу покупця, відповідно до умов якої КП КГ "Харківкомуночиствод" визначено покупцем за договором.

Додатковою угодою №4 від 02.02.2012 року внесли зміни до преамбули договору та розділу 11 договору в частині найменування та реквізитів сторін, відповідно до умов якої КП "Харківводоканал" визначено покупцем за договором. Відповідно до п. 4 вказаної угоди, всі інші умови вищеозначеного договору не змінені цією угодою, залишаються чинними у попередній редакції і сторони підтвердили їх обов*язковість щодо себе.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставляв відповідачеві товар, який був прийнятий відповідачем, про свідчать видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками обох підприємств на загальну суму 4 674 613,44 грн., а саме:

- за видатковою накладною №17 від 09.03.2010 року на суму 491 595,00 грн.,

- за видатковою накладною №21 від 11.03.2010 року на суму 121095,00 грн.,

- за видатковою накладною №22 від 11.03.2010 року на суму 119535,00 грн.,

- за видатковою накладною №23 від 15.03.2010 року на суму 482 352,00 грн.,

- за видатковою накладною №26 від 22.03.200 року на суму 239 089,50 грн.,

- за видатковою накладною №27 від 23.03.2010 року на суму 120 451,50 грн.,

- за видатковою накладною №30 від 29.03.2010 року на суму 122 928,00 грн.,

- за видатковою накладною №31 від 30.03.2010 року на суму 241 897,50 грн.,

- за видатковою накладною №32 від 30.03.2010 року на суму 121719,00 грн.

- за видатковою накладною №34 від 06.04.2010 року на суму 240 805,50грн.,

- за видатковою накладною №36 від 07.04.2010 року на суму 122460,00 грн.

- за видатковою накладною №92 від 10.08.2010 року на суму 146 215,44 грн.,

- за видатковою накладною №93 від 10.08.2010 року на суму 603916,56 грн.

- за видатковою накладною №94 від 13.08.2010 року на суму 300679,92 грн.

- за видатковою накладною №99 від 17.08.2010 року на суму 152221,32 грн.,

- за видатковою накладною №100 від 17.08.2010 року на суму 299522,16 грн.,

- за видатковою накладною №101 від 18.08.2010 року на суму 299546,28 грн.,

- за видатковою накладною №102 від 21.08.2010 року на суму 301 041,72 грн.,

- за видатковою накладною №103 від 26.08.2010 року на суму 147542,04 грн., проте, останній свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару здійснив не в повному обсязі на суму 4 578 948,00 грн., несплаченою залишилася заборгованість на суму 95665,44 грн.. Про те, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просив суд стягнути суму основної заборгованості за договором з відповідача в розмірі 94 901,17 грн., про що також наголошував і в судових засіданнях, в зв*язку із чим, господарський суд розглядає заборгованість відповідача в розмірі 94 901,17 грн. як належну та визначену самим позивачем за вищевказаним договором.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач 94 901,17 грн. заборгованості за договором поставки не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 94 901,17 грн.

В процесі розгляду справи відповідач в своїх поясненнях (вх.№31909) визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу на суму 95 665,44 грн.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача, інше відповідачем під час розгляду справи не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 94901,17 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за порушення терміну оплати товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 16 983,89 грн., нараховану за період з 03.04.2012 року по 09.06.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи по суті, позивач відмовився від позовних вимог в частині нарахованої позивачем до стягнення пені в сумі 16 983,89 грн., про що надав відповідне клопотання (вх. №31908 від 02.09.2013 року).

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Розглянувши вищевказану заяву позивача про відмову від заявлених позовних вимог по пені, судом встановлено, що її підписано представником позивача Романь О.М., що діє на підставі довіреності б/н від 17.05.2013 року виданим генеральним директором ТОВ "С Профіт" Комаренко В.В.

Перевіривши повноваження представника позивача на вчинення відповідної процесуальної дії щодо відмови від позову, враховуючи, що відмова від позову є одностороннім волевиявленням, не порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача, тому суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству України.

Суд звертає увагу позивача на те, що наслідком відмови позивача від позову є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

Враховуючи вищевикладені обставини, заява позивача в частині відмови від стягнення з відповідача пені в сумі 16 983,89 грн., нараховану за період з 03.04.2012 року по 09.06.2013 року., підлягає задоволенню, а провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявлених до стягнення позовних вимог 3% річних в сумі 3396,78грн. нарахованих за період з 03.04.2012 року по 09.06.2013 року, суд зазначає нанаступне.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, необхідно зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних та інфляційних нарахувань не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів своєчасної сплати коштів за товар або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3396,78 грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору в сумі 1965,96 грн. покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Шевченка, буд.2, код 03361715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С Профіт" (01001, м. Київ, Печерський район, вулиця Городецького, буд. 6, приміщення 3, код 35691569) - 94 901,17 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 3396,78 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 965,96 грн.

В іншій частині позовних вимог провадження по справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.09.2013 р.

Суддя Попович І.М.