Рішення

від 04.09.2013 по справі 901/2349/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.09.2013Справа № 901/2349/13

за позовом фізичної особи-підприємця Сударєва Валерія Борисовича

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіахолдінг «Кримський телеграф»

2.Приватного підприємства «Кримєвросервіс»

про спростування недостовірної інформації

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача - Сударєв В.Б., паспорт ЕС 197479; Яковлев С.А., договір про надання правової допомоги від 17.07.2013;

від відповідачів:

1. Квасніков М.О., довіреність № 43 від 30.07.2013, представник;

2. Ковальов О.О., довіреність № 42 від 26.07.2013, представник; Квасніков М.О., довіреність № б\н від 29.07.2013, представник;

СУТЬ СПОРУ: фізична особа-підприємець Сударєв Валерій Борисович звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіахолдінг «Кримський телеграф» та Приватного підприємства «Кримєвросервіс» про спонукання спростувати недостовірну інформацію, опубліковану в газеті «Крымский ТелеграфЪ» №255(12) від 29 березня-4 квітня 2013 року у статті під назвою «Бизнес под депутатской «крышей».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, порушено право на недоторканість ділової репутації фізичної особи-підприємця Сударєва Валерія Борисовича. Приниження ділової репутації підприємця Сударєва В.Б. сталося внаслідок публікації статті «Бизнес под депутатской «крышей» в газеті «Крымский ТелеграфЪ» № 225 (12) від 29 березня - 04 квітня 2013 року, в якій, як зазначає позивач опублікована недостовірна інформація, що порочить ділову репутацію підприємця.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2013 року порушено провадження у справі.

29.07.2013 у судовому засіданні представником Приватного підприємства «Кримєвросервіс» наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що позивачем не доведені факти негативних наслідків у результаті публікації статті в газеті та просить у задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні 29.07.2013 оголошено перерву до 31.07.2013 на 14:00.

31.07.2013 представником позивача надано доповнення до позовної заяви, відповідно до якого спростування недостовірної інформації, опублікованої в газеті «Крымский ТелеграфЪ» №255(12) від 29 березня-4 квітня 2013 року у статті під назвою «Бизнес под депутатской «крышей», повинно бути зроблено шляхом публікації спростування у спеціальній рубриці газети «Крымский ТелеграфЪ» протягом місяця з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим по даній справі.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2013 прийнято доповнення до позовної заяви, згідно яких спростування недостовірної інформації, опублікованої в газеті «Крымский ТелеграфЪ» №255(12) від 29 березня-4 квітня 2013 року у статті під назвою «Бизнес под депутатской «крышей», повинно бути зроблено шляхом публікації спростування у спеціальній рубриці газети «Крымский ТелеграфЪ» протягом місяця з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим по даній справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.

Розглянув матеріали справи, дослідивши надані представниками сторін докази, суд

ВСТАНОВИВ :

Сударєв Валерій Борисович має статус фізичної особи - підприємця, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 196552 від 09.12.1998 (а.с.9), здійснює господарську діяльність в сфері надання ритуальних послуг.

У газеті «Кримський Телеграф» № 225 (12) від 29 березня - 04 квітня 2013 року на сторінці 11 було опубліковано статтю «Бизнес под депутатской «крышей» (а.с. 24-35). Як зазначає позивач, інформація, викладена у статті, є неправдивою, опублікованою без об'єктивного журналістського розслідування та завдає шкоди діяльності фізичної особи-підприємця Сударєва В.Б. Публікація цієї статті очорнила ділову репутацію фізичної особи-підприємця Сударєва В.Б. та негативно охарактеризувала його в очах людей.

Однак, відповідач з заявленими позовними вимогами не погоджується на зазначає, що позивачем не доведені факти негативних наслідків у результаті публікації статті «Бизнес под депутатской «крышей» в газеті Кримський Телеграф» № 225 (12) від 29 березня - 04 квітня 2013 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1, 6 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Згідно статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Відповідно до статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Позивач звернувся до господарського суду із позовом про захист його ділової репутації, як суб'єкта господарювання - фізичної особи - підприємця, а тому суд звертає увагу сторін, що питання щодо приниження честі та гідності позивача як фізичної особи не є предметом судового розгляду.

Згідно пункту 4 постанови пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно пункту 9 постанови пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Засновником газети «Крымский тереграфЪ» є ПП «Кримєвросервіс», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації №3167-1819ПР від 26.11.2012, доказів наявності у редакції газети «Крымский тереграфЪ» статусу юридичної особи або її структурного підрозділу, суду не надано.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача - ПП «Кримєвросервіс» спростувати недостовірну інформацію, яка міститься в статті «Бизнес под депутатской «крышей» надрукованої в №225 (12) за 29 березня - 4 квітня 2013 року газети «Крымский тереграфЪ», автором статті зазначена фізична особа - Мила Шипшинович. Однак, на вимогу суду про надання інформації про автора статті, представник Приватного підприємства «Кримєвросервіс» пояснив, що «Мила Шипшинович» є псевдонімом, якій не належить конкретній фізичні особі, а стаття має редакційний характер.

Згідно пункту 15 постанови пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Щодо висловлювання в газетній статті: «Не так давно жители села Краснокаменка (Гурзуфский поссовет) на сходе громады снова поставили ребром кладбищенский вопрос. Поселковая власть упорно игнорирует коллективные обращения и жалобы пострадавших от фирмы, которой были отданы на откуп местные кладбища».

Суд звертає увагу на те, що вказане висловлювання містить фактичні дані про те що селищна влада не реагує на звернення та скарги осіб, які, на думку автора статті, є постраждалими від діяльності певного суб'єкта господарювання, найменування якого не вказано.

Зазначення про те, що особи, які звертаються до селищної влади є постраждалими, є оціночним судженням автора статті, оскільки ані в висловлюванні зокрема, ані в статті в цілому не має фактичних даних щодо яких конкретних дій та кого саме постраждали вказані особи.

Факт звернення мешканців селища Краснокаменка до селищної влади підтверджується наявними у матеріалах справи зверненнями ініціативної групи мешканців селща Краснокаменка на ім'я голови Гурзуфської селищної ради від 15.02.2013 та 19.02.2013 (т. 1 а.с.110 - 111).

Інформація про факт звернення осіб до селищної влади, а також факт ігнорування цих звернень стосується саме органів місцевого самоврядування, до яких позивач не відноситься, а тому не може розглядатись як така, що принижує ділову репутацію позивача.

Щодо висловлювання в газетній статті: «Бизнес частного предпринимателя Валерия Сударева, который с 2008 года подмял под себя кладбища в селе Малый Маяк (Алушта), поселках Партенит и Гурзуф, в частности в селе Краснокаменка, давно вызывает возмущение жителей ЮБК».

Суд звертає увагу на те, що вказане висловлювання містить інформацію, що не відповідає дійсності, а саме про те, що позивач здійснює господарську діяльність з надання послуг при похованні на території селища Партеніт. Одночасно, не вбачається приниження ділової репутації позивача вказаною інформацією. Що стосується висловлювання «подмял под себя», вказане висловлювання є образним, відображає власну думку автора статті щодо діяльності позивача, не містить недостовірної інформації про будь-які неправомірні дії позивача щодо поширення власної господарської діяльності на певну територію. З урахуванням викладеного, інформація, яка міститься у вказаному висловлюванні, спростуванню не підлягає. Той факт, що деякі мешканці південного берегу Криму з обуренням ставляться до господарської діяльності позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи зверненнями ініціативної групи мешканців селща Краснокаменка на ім'я голови Гурзуфської селищної ради від 15.02.2013 та 19.02.2013 (т. 1 а.с.110 - 111), висловлюваннями громадянина Дмитренко Г., процитованими в газетній статті.

Щодо висловлювання в газетній статті: «Более того, в Малом Маяке Сударев, ко всему прочему, окопался в роли директора коммунального предприятия, содержащего местное кладбище. Жители оказались в ловушке, такой монополией их обирают по полной программе». На думку суду, висловлювання: «Жители оказались в ловушке, такой монополией их обирают по полной программе.» не містить жодних фактичних даних, а лише відображає власну думку автора статті щодо оцінки діяльності позивача та його положення на ринці ритуальних послуг. Висловлювання: «Более того, в Малом Маяке Сударев, ко всему прочему, окопался в роли директора коммунального предприятия, содержащего местное кладбище.» містить недостовірну інформацію про Сударєва В.Б. як фізичну особу, про те, що він займає посаду директора комунального підприємства, оскільки позивач вказаний факт заперечує, а відповідач протилежного не довів.

Однак, вказана інформація не стосується оцінки позивача як суб'єкта господарювання, не призводить до приниження його ділової репутації як суб'єкта господарювання, а тому спростуванню не підлягає.

Щодо висловлювання в газетній статті: «Значит, взимание любой платы частным предпринимателем за резерв места захоронения следует признать не только незаконным, но уголовно наказуемым, поскольку равнозначно взиманию налога на землю. А это, извините, функция налоговых органов. Но, как видим, таким образом господин Сударев под «крышей» заинтересованных лиц «продает» государственные земли гектарами». Суд виходить з того, вказане висловлювання не містить фактичних даних про певні дії позивача, але містить лише суб'єктивне судження автора статті щодо оцінки дій позивача з отримання плати за резервування місць для поховання як неправомірних (іншою особою ці дії можуть оцінюватись як правомірні, в залежності від суб'єктивного тлумачення норм права), а також відображає суб'єктивне сприйняття автором діяльності позивача, як дій з відчуження земельних ділянок, що знаходяться в публічній власності, яке ґрунтується на власній, зробленій автором статті, правовій кваліфікації дій позивача. Це підтверджується тим, що за текстом статті висловлювання: «… господин Сударев под «крышей» заинтересованых лиц «продает» государственные земли гектарами» завдяки використаній смисловій прив'язці «Но, как видим, таким образом …» відноситься до фактичних даних про те, що позивач надає послуги з резервування місць для поховання за відповідну плату. Крім того, дієслово «продає» зазначено в лапках, що свідчить про те, що вказане дієслово використано не в прямому, а в переносному сенсі, без твердження про факт продажу земель.

В судовому засіданні 04.09.2013 позивачем надані докази приниження ділової репутації внаслідок публікації статті «Бизнес под депутатской «крышей», а саме: відповіді на адвокатські запити від ФОП Борисової І.А., ФОП Дядик В.В., ФОП Морозової О.М., ФОП Климович С.О.

Суд критично ставиться до вказаних доказів з огляду на те, що: 1) відсутні об'єктивні докази звернення позивача до вказаних суб'єктів господарювання саме до моменту початку розгляду спору в суді; 2) суду не надано доказів економічно обґрунтованої необхідності укладення договорів про співробитництво з цими суб'єктами господарювання; 3) в свої письмових відповідях суб'єкти господарювання посилаються на те, що газетній статті зазначено про неправомірність дій позивача, однак суд звертає увагу на те, висновок про неправомірність дій ФОП Сударєва О.Б. є виключно власним, оціночним судженням автора статті, за результатами аналізу дій позивача та положень чинного законодавства, але не фактичним твердженням.

Крім того, позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, з якої вбачається що він фактично відмовився від позовних вимог по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіахолдінг «Кримський телеграф».

У судовому засіданні 04.09.2013, представник позивача пояснив, що зазначену заяву слід вважати заявою про відмову від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіахолдінг «Кримський телеграф» та повідомив, що наслідки відмови від позову йому відомі.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справи, якщо позивач відмовився від позову, і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи, що дії позивача не суперечать законодавству та не порушують будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе задовольнити дану заяву, прийняти відмову позивача від позову та припинити провадження у справі.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06 вересня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Прийняти відмову фізичної особи-підприємця Сударєва Валерія Борисовича від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіахолдінг «Кримський телеграф».

2.Провадження у справі в частині позовних вимог фізичної особи-підприємця Сударєва Валерія Борисовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіахолдінг «Кримський телеграф» - припинити.

3.В задоволені позову до Приватного підприємства «Кримєвросервіс» - відмовити.

Суддя А.А. Калініченко