Ухвала

від 05.03.2014 по справі 901/2349/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 березня 2014 року Справа № 901/2349/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Гольцової Л.А.

Євсікова О.О.,

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Кримєвросервіс" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року

у справі № 901/2349/13 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом фізичної особи-підприємця Сударєва Валерія Борисовича

до приватного підприємства "Кримєвросервіс"

товариства з обмеженою відповідальністю "Медіахолдінг "Кримський телеграф"

про спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2013 року прийнято відмову фізичної особи-підприємця Сударєва Валерія Борисовича від позову в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю „Медіахолдінг „Кримський телеграф", провадження у справі в частині позовних вимог фізичної особи-підприємця Сударєва Валерія Борисовича до товариства з обмеженою відповідальністю „Медіахолдінг „Кримський телеграф" припинено на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні позову до приватного підприємства „Кримєвросервіс" відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року позов задоволено частково, визнано недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію фізичної особи-підприємця Сударєва Валерія Борисовича інформацію, поширену приватним підприємством "Кримєвросервіс" в газеті "Крымский телеграфЪ" №225 (12) від 29 березня - 04 квітня 2013 року через публікацію статті під назвою „Бизнес под депутатской кришей".

Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року, приватне підприємство "Кримєвросервіс" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2013 року.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Частинами першою і другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, які саме норми порушено чи застосовано неправильно, і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

Всупереч вимог, викладених у п. 4 частини першої ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга приватного підприємства "Кримєвросервіс" містить лише доводи, які зводяться до намагань повторного перегляду справи в повному обсязі та вирішення питань про додаткову перевірку доказів, перевагу одних доказів над іншими та їх достовірність і стосуються виключно питань, пов'язаних з установленням обставин справи та оцінкою доказів у ній, тобто питань, розгляд та вирішення яких з урахуванням наведених приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України перебувають поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Пунктом 6 частини першої ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8. вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано квитанцію від 11.01.2014 року № 6414054-1, в якому у графі "Призначення платежу" зазначено: "001;31592551;22030004СИМВОЛ ЗВІТ,254;СУДОВИЙ ЗБІР ЗА КАСАЦІЙН,СКАРГОЮ(ВИЩИЙ ГОСП,СУД УКРА ЇНИ,070.

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення не містить відомостей про те, по якій саме справі сплачено судовий збір.

З огляду на викладене додане до касаційної скарги платіжне доручення від 11.01.2014 року № 6414054-1 не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Після усунення обставин, зазначених у пунктах 4, 6 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга може бути подана повторно, тому клопотання про відновлення пропущеного строку звернення з касаційною скаргою та питання про повернення судового збору не розглядається.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 86, 110, п. 4, 6 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Повернути касаційну скаргу приватного підприємства "Кримєвросервіс" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року у справі № 901/2349/13 (з доданими до неї документами).

2. Справу № 901/2349/13 повернути до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді Л.А. Гольцова

О.О. Євсіков