Постанова

від 31.03.2009 по справі 16/709

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/709

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.03.2009                                                                                           № 16/709

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:            Дзюбка П.О.

          Дикунської  С.Я.

 при секретарі:           Цюман Т.В.

 За участю представників:

 від позивача:не з'явився

від відповідача :Косенко Т.С. дов. №22/т від 17.12.2008 р.

від прокуратури:не з'явився

від міністерства:Білопольська Н.А. дов. № 31-4/7 від 08.01.2009 р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 15.01.2009

 у справі № 16/709 (суддя Ярмак О.М.)

 за позовом                               Шепетівський міжрайонний прокурор

 до                                                   Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"

 про                                                   визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 16/709 (2003 р.)

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.01.2009 р. по справі №16/709 відмовлено повністю в задоволенні заяви ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” про визнання наказу №16/709 від 05.12.2003 р. таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з ухвалою суду ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати повністю та задовільнити заяву ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” про визнання наказу №16/709 від 05.12.2003 р. таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2009р. по справі №16/709.

У судовому засіданні представник Міністерство аграрної політики України залишив вирішення питання про задоволення апеляційної скарги на розсуд суду.

В судове засідання апеляційної інстанції не з'явились представники Шепетівського міжрайпрокурора та ВАТ “Шепетівський завод культиваторів”, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства та докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, суд ухвалив розглянути справу за відсутності представників позивача та прокуратури.

Київський апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду скасуванню із наступних мотивів:

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень, при апеляційному провадженні.

За результатами вивчення матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступні обставини справи, а саме що рішенням Господарського суду від 25.11.03р. позов Шепетівського міжрайпрокурора в інтересах держави, яку представляють Міністерство аграрної політики України, в особі ВАТ “Шепетівський завод культиваторів” до ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” про стягнення 8839,24 грн. задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” на користь ВАТ “Шепетівський завод культиваторів” 6800 грн. 00 коп. основного боргу. В решті частини позову відмовлено.

05.12.2003 р. на виконання рішення господарського суду від 25.11.2003 р. у справі № 16/709 видано три накази про стягнення з ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь”:

-          на користь ВАТ “Шепетівський завод культиваторів” 6800 грн. 00 коп. боргу;

-          на користь державного бюджету 68 грн. державного мита;

- на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 118 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

01.12.08 р. від ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” надійшла заява від 27.11.08 року №27/11/08-86 про визнання наказу Господарського суду м. Києва таким, що не підлягає виконанню повністю та витребування його з відділу державної виконачої служби Головного управління юстиції у м. Києві на підставі ч.2, 3, 4 ст.117 ГПК України.

Заява ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” мотивована тим, що 07 грудня 2007 року підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві було прийнято постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження (ВП № 5636149) з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва № 16/709 від 05.12.2003 р.. Постановою від 25.05.2007 р. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ м. Києва зупинено зведене виконавче провадження по виконанню виконавчих документів про стягнення коштів з ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь”. Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2008 р. у справі № 43/75 порушено провадження про банкрутство за заявою боржника ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” та введено процедуру розпорядження майном, а 22.01.08 р. в газеті “Урядовий кур'єр” надруковано оголошення про порушення справи про банкрутство. Однак, ВАТ “Шепетівський завод культиваторів” не було подано заяви до господарського суду з кредиторськими вимогами до ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” протягом встановленого чинним законодавством строку, як це передбачено статтею 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Таким чином, враховуючи наявність виконавчого провадження на стадії примусового виконання рішення суду, орган державної виконавчої служби має право застосувати до боржника заходи примусу (арешт коштів (майна) боржника, звернення стягнення на майно, тощо), якими, на думку скаржника, буде обмежено право ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” вільно розпоряджатися коштами, зокрема, здійснювати розрахунки з контрагентами та працівниками товариства.

Ухвала місцевого господарського суду від 15.01.2009 р. мотивована тим, що реєстр вимог кредиторів ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” на час звернення та розгляду даної заяви господарським судом не затверджений, тому підстави для визнання відповідних вимог позивача погашеними на підставі частини 2 статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а тому судом відмовлено в задоволенні заяви про визнання наказу №16/709 від 05.12.2003 р. таким, що не підлягає виконанню.

Між тим, зазначений висновок суду першої інстанції, слід визнати таким, що зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.

Відповідно до частини 4 статті 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Враховуючи обставини викладені в заяві про визнання наказу Господарського суду м. Києва № 16/709 від 05.12.2003 р. таким, що не підлягає виконанню та положення вищезазначеної норми права, апеляційний суд робить висновок, що підстави для визнання даного наказу таким, що не підлягає виконанню відсутні. Тому що, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту погашення ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” боргу перед ВАТ “Шепетівський завод культиваторів” чи доказів на підтвердження того факту, що останній не звертався до господарського суду з заявою про визнання його кредитором у справі № 43/75 про банкрутство ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь”.

Заява ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” від 27.11.08 року №27/11/08-86 містила вимогу про витребування господарським судом наказу Господарського суду м. Києва № 16/709 від 05.12.2003 р. з відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, однак дана вимога не була розглянута судом першої інстанції. Тому, апеляційний суд щодо даної вимоги зазначає, що нормами ГПК України не передбачено право та повноваження господарського суду на здійснення таких дій, як витребування наказу з органів державної виконавчої служби, а тому дана вимога не підлягає задоволенню.

Додатково, суд апеляційної інстанції, вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 1 ГПК України визначає право на звернення до господарського суду. Відповідно до приписів даної норми підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Аналізуючи положення зазначеної норми, апеляційний суд робить висновок, що до господарського суду може звернутися кожна юридична особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом даної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Дана норма також передбачає звернення юридичної особи до господарського суду з метою вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, що розуміється в процесуально-господарській практиці, як звернення до суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Досліджуючи матеріали справи та обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що на момент звернення з заявою ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” про визнання наказу Господарського суду м. Києва № 16/709 від 05.12.2003 р. таким, що не підлягає виконанню повністю, з підстав зазначених в самій заяві, відсутнє будь-яке порушення прав чи охоронюваних законом інтересів, оскільки скаржником не надано доказів, які свідчать про застосування органами державної виконавчої служби до підприємства заходів примусу (арешт коштів (майна) боржника, звернення стягнення на майно, тощо), якими обмежено право ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” вільно розпоряджатися коштами, зокрема, здійснювати розрахунки з контрагентами та працівниками товариства.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали наведеного не врахував.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції не ґрунтується на фактичних обставинах справи, прийнята з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, оскільки на момент звернення скаржника з заявою про визнання наказу Господарського суду м. Києва № 16/709 від 05.12.2003 р. таким, що не підлягає виконанню на підставі п.4 ст. 117 ГПК України відсутнє порушення прав чи охоронюваних законом інтересів ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь”.

Виходячи з наведеного, провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Керуючись ст.ст. 1, 80, 99, 101-106, 117 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу ЗАТ “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” на ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2009р. у справі № 16/709 задовольнити частково.

2.          Ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2009р. у справі № 16/709 скасувати.

3.          Провадження у справі № 16/709 припинити.

4.          Справу № 16/709 повернути господарському суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги до апеляційного суду, який прийняв оскаржувану постанову.

 Головуючий суддя                                                                      Сотніков С.В.

 Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

                                                                                          Дикунська  С.Я.

 06.04.09 (відправлено)