Постанова

від 03.09.2013 по справі 826/8591/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2013 року 08:49 № 826/8591/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Субботін О.М. (довіреність від 01.01.2013 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія «Тарасов та партнери» до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва провизнання дій протиправними та стягнення суми надміру сплачених страхових внесків,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія «Тарасов та партнери» 04 червня 2013 року звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, в якому просить суд:

- визнати дії відповідача по списанню надміру сплачених позивачем внесків з державного загальнообов'язкового пенсійного страхування у розмірі 16 226,17 грн. протиправними,

- стягнути з відповідача на користь позивача суму надміру сплачених страхових внесків з державного загальнообов'язкового пенсійного страхування у розмірі 16 226,17 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ТОВ «ВМ-Сервіс ЛТД», перейменоване 29.10.2008 р. у ТОВ «Юридична компанія «Тарасов та партнери», перебуває на обліку у відповідача. Протягом 2008 - 2010 років позивач був зареєстрований платником єдиного податку за ставкою 10%.

Враховуючи те, що позивач у 2008 - 2010 роках використовував спрощену систему оподаткування, то на нього розповсюджувалась дія положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства, відповідно до приписів якого відділення державного казначейства перераховують суму єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 %, до Пенсійного фонду України - 42%, на обов'язкове соціальне страхування - 15%.

Протягом 2008 - 2010 років, як зазначає позивач, він сплачував на користь бюджету, єдиний податок та 42% суми сплаченого податку зараховувалось у рахунок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування.

Наявність цієї переплати страхових внесків до державного бюджету пояснюється позивачем тим, що обсяги зобов'язань із сплати страхових внесків (за звичайними правилами) були меншими, ніж фактично сплачені страхові внески у складі єдиного податку.

Позивач зазначає, що виходячи з наведеного станом на 01.01.2011 р. сформувалася переплата страхових внесків з державного загальнообов'язкового страхування у розмірі 16226,17 грн., що підтверджується, як зазначає позивач, актом від 19.01.2011 р.

З урахуванням наведеного, ч. 13 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 11.17. Інструкції, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1, позивач вважає що сума надміру сплаченого податку підлягає поверненню.

Позивач в контексті наведеного зазначає, що 29.04.2013 р. звернувся до відповідача з приводу повернення переплачених коштів, однак листом від 17.05.2013 р. відповідач повідомив про списання наявної переплати і відмовив у поверненні позивачу надміру сплачених внесків.

Позивач вважає, що відповідач вийшов за межі наданих повноважень у зв'язку з чим просить задовольнити позов.

Відповідач повідомлений про розгляд справи 22.08.2013 р. Проте у судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав, як і завчасного повідомлення про причини неприбуття згідно з ч. 2 ст. 40 КАС України.

У той же час, відповідачем подано заперечення проти позову від 02.09.2013 р. в яких відповідач по суті зазначає, що 42 % від суми сплаченого позивачем єдиного податку, сплачені позивачем на рахунки казначейства та спрямовані до УПФУ не підпадають під категорію помилково чи надміру сплачених страхових внесків, а тому поверненню не підлягають.

На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України у зв'язку з неявкою відповідача та відсутністю доказів поважності причин неприбуття, розгляд справи не відкладався та ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних документів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Тарасов та партнери» (попередня назва ТОВ «ВМ-Сервіс ЛТД») зареєстровано у статусі юридичної особи 10.01.2011 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією. Ідентифікаційний код 31243053.

У статусі платника податків товариство зареєстровано 22.01.2001 р. за № 24985.

Реєстраційний № в ПФУ - 10-026168.

Товариству видано свідоцтва про право сплати єдиного податку: № 2655026291 від 01.08.2008 р. (ставка 10%); на 2008 рік), № 2655028241 від 01.01.2009 р. (на 2009 рік; ставка 10%); № 2655030871 від 01.01.2010 р. (за ставкою 10% на 2010 рік).

19.01.2011 р. між позивачем та УПФУ підписано Акт звіряння розрахунків за платежами, які сплачені до УПФУ станом на 01.01.2011 р.

Відповідно до цього акту: (1) сума нарахованих та утриманих страхових внесків за грудень 2010 року - 3442,01 грн. (за даними платника) та 3442,01 грн. (за даними ПФУ); (2) Авансові (фактичні) платежі - (у т.ч. платежі за грудень, які авансово сплачені у грудні) - 19667,78 грн. (за даними платника) та 19668,18 грн. (за даними ПФУ); (3) відхилення «+0,40».

29.04.2013 року за № 07/02-07 позивачем сформовано на адресу відповідача лист, в якому позивач зазначив, що є суб'єктом малого підприємництва та платником єдиного податку за ставкою 5%. Як надалі зазначає у цьому листі позивач, за рахунок сплати єдиного податку в 2010 році станом на 01.01.2011 р. з'явилась переплата зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 16226,17 грн., що, як вказує заявник, підтверджено підписаним актом звірення розрахунків за платежами, які сплачені до УПФУ.

У зв'язку з цим позивач звернувся з проханням розглянути питання перерахування УПФУ надміру сплачених коштів у розмірі 16 226,17 грн. в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТОВ «ЮК «Тарасов та партнери». Позивачем у зв'язку з цим визначено рахунок УПФУ на який слід було перерахувати кошти .

17.05.2013 р. за № 8080/02 відповідачем сформовано відповідь, в якій зазначено що відповідно до вищезгаданого Указу Президента України відділення Державного казначейства України перераховують до ПФУ суми єдиного податку в розмірі 42%.

У відповіді також зазначається, що дія цього Указу розповсюджується на податкові відносини. На відміну від цього, як зазначає УПФУ, правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з ч. 4 ст. 18 цього Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Наведене, як вказує УПФУ, не дає підстав вважати кошти, що надходили до Фонду від казначейства, як відрахування частини єдиного податку (42%), страховими внесками, які нараховуються та сплачуються страхувальниками у порядку та строки, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи наведене, УПФУ у згаданому листі повідомило про списання переплати в сумі 17 336,17грн. (неврахування цих коштів як надміру сплачених).

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98 для суб'єктів малого підприємництва було запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до ст. 3. Указу суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку, зокрема, 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України .

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки ; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Виходячи з наведеного можна зробити висновок, що суб'єкти малого підприємництва в умовах дії вищезгаданого Указу сплачують на рахунок у казначействі саме єдиний податок, а не страхові внески у розумінні Закону № 1058-IV. Зазначені суми єдиного податку підлягали розподілу казначейством та як частина суми єдиного податку у розмірі 42% підлягали перерахуванню казначейством до ПФУ будучи по суті спеціальним джерелом надходження коштів до ПФУ. Законодавством не передбачено для таких категорій платників як позивач врахування частини цього податку в рахунок зменшення зобов'язань із сплати страхових внесків. Надходження частини єдиного податку до ПФУ не змінювало статус цих коштів на категорію страхових внесків, які сплачуються за окремими правилами, встановленими Законом № 1058-IV для визначених цим законом суб'єктів.

Враховуючи наведене, є помилковими доводи позивача щодо наявності у нього переплати по страховим внескам до ПФУ, а відтак відсутні підстави вважати протиправними дії відповідача у взаємовідносинах з позивачем та підстави для повернення позивачу сум єдиного податку, частина яких зарахована казначейством на рахунки ПФУ.

При цьому, суд звертає увагу, що у листі-вимозі на адресу відповідача 29.04.2013 року за № 07/02-07 позивач взагалі не заявляв вимоги про повернення коштів на його рахунок , зазначивши про бажання зарахувати кошти, які він вважав переплатою страхових внесків, на рахунок органу ПФУ , що додатково вказує на безпідставність вимог позивача.

Слід додати, що звертаючись до відповідача у 2013 році відносно наявної у нього, як він вважає, переплати, та посилаючись у позові в контексті вимог до відповідача на положення п. 11.17 Інструкції, затвердженої постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1, позивач залишив поза увагою, що наведені положення втратили чинність з 01.01.2011 року, а отже у 2013 році не застосовувались.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки під час розгляду справи не встановлено порушень законодавства в діях відповідача, а позивачем не доведено права на отримання заявлених у позові коштів. Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Тарасов та партнери» - залишити без задоволення .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 06.09.2013 р.