Ухвала

від 20.11.2014 по справі 826/8591/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8591/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Мацедонської В.Е., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тарасов та партнери" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тарасов та партнери" до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва про визнання дії протиправними, стягнення суми надміру сплачених страхових внесків,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія «Тарасов та партнери» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, в якому просить суд: визнати дії відповідача по списанню надміру сплачених позивачем внесків з державного загальнообов'язкового пенсійного страхування у розмірі 16 226,17 грн. протиправними; стягнути з відповідача на користь позивача суму надміру сплачених страхових внесків з державного загальнообов'язкового пенсійного страхування у розмірі 16 226,17 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Тарасов та партнери» (попередня назва ТОВ «ВМ-Сервіс ЛТД») зареєстровано у статусі юридичної особи 10.01.2011 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією. Ідентифікаційний код 31243053. У статусі платника податків товариство зареєстровано 22.01.2001 р. за № 24985. Реєстраційний № в ПФУ - 10-026168.

Товариству видано свідоцтва про право сплати єдиного податку: № 2655026291 від 01.08.2008 р. (ставка 10%); на 2008 рік), № 2655028241 від 01.01.2009 р. (на 2009 рік; ставка 10%); № 2655030871 від 01.01.2010 р. (за ставкою 10% на 2010 рік).

19.01.2011 р. між позивачем та УПФУ підписано Акт звіряння розрахунків за платежами, які сплачені до УПФУ станом на 01.01.2011 р.

Відповідно до цього акту: (1) сума нарахованих та утриманих страхових внесків за грудень 2010 року - 3442,01 грн. (за даними платника) та 3442,01 грн. (за даними ПФУ); (2) Авансові (фактичні) платежі - (у т.ч. платежі за грудень, які авансово сплачені у грудні) - 19667,78 грн. (за даними платника) та 19668,18 грн. (за даними ПФУ); (3) відхилення «+0,40».

29.04.2013 року за № 07/02-07 позивачем сформовано на адресу відповідача лист, в якому позивач зазначив, що є суб'єктом малого підприємництва та платником єдиного податку за ставкою 5%. Як надалі зазначає у цьому листі позивач, за рахунок сплати єдиного податку в 2010 році станом на 01.01.2011 р. з'явилась переплата зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 16 226,17 грн., що, як вказує заявник, підтверджено підписаним актом звірення розрахунків за платежами, які сплачені до УПФУ.

У зв'язку з цим позивач звернувся з проханням розглянути питання перерахування УПФУ надміру сплачених коштів у розмірі 16 226,17 грн. в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТОВ «ЮК «Тарасов та партнери». Позивачем у зв'язку з цим визначено рахунок УПФУ на який слід було перерахувати кошти.

17.05.2013 р. за № 8080/02 відповідачем сформовано відповідь, в якій зазначено що відповідно до вищезгаданого Указу Президента України відділення Державного казначейства України перераховують до ПФУ суми єдиного податку в розмірі 42%. У відповіді також зазначається, що дія цього Указу розповсюджується на податкові відносини. На відміну від цього, як зазначає УПФУ, правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з ч. 4 ст. 18 цього Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Наведене, як вказує УПФУ, не дає підстав вважати кошти, що надходили до Фонду від казначейства, як відрахування частини єдиного податку (42%), страховими внесками, які нараховуються та сплачуються страхувальниками у порядку та строки, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи наведене, УПФУ у згаданому листі повідомило про списання переплати в сумі 17 336,17грн. (неврахування цих коштів як надміру сплачених).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами розгляду справи не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки під час розгляду справи не встановлено порушень законодавства в діях відповідача, а позивачем не доведено права на отримання заявлених у позові коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98 (далі Указ) для суб'єктів малого підприємництва було запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку, зокрема, 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням(ст. 3 Указу).

Відповідно до ст. 18 Закону № 1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що суб'єкти малого підприємництва в умовах дії вищезгаданого Указу сплачують на рахунок у казначействі саме єдиний податок, а не страхові внески у розумінні Закону № 1058-IV.

Зазначені суми єдиного податку підлягали розподілу казначейством та як частина суми єдиного податку у розмірі 42% підлягали перерахуванню казначейством до ПФУ будучи по суті спеціальним джерелом надходження коштів до ПФУ. Законодавством не передбачено для таких категорій платників як позивач врахування частини цього податку в рахунок зменшення зобов'язань із сплати страхових внесків. Надходження частини єдиного податку до ПФУ не змінювало статус цих коштів на категорію страхових внесків, які сплачуються за окремими правилами, встановленими Законом № 1058-IV для визначених цим законом суб'єктів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача щодо наявності у нього переплати по страховим внескам до ПФУ є помилковими, а тому відсутні підстави вважати протиправними дії відповідача у взаємовідносинах з позивачем та підстави для повернення позивачу сум єдиного податку, частина яких зарахована казначейством на рахунки ПФУ.

Більш того, матеріалами справи підтверджується, що у листі-вимозі, направленому на адресу відповідача 29.04.2013 року за № 07/02-07 позивач взагалі не заявляв вимоги про повернення коштів на його рахунок, зазначивши про бажання зарахувати кошти, які він вважав переплатою страхових внесків, на рахунок органу ПФУ, що додатково вказує на безпідставність вимог позивача.

Також, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на положення п. 11.17 Інструкції, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1, оскільки наведені положення втратили чинність з 01.01.2011 року, тоді як позивач звертався до відповідача відносно наявної у нього, як він вважає, переплати у 2013 році.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тарасов та партнери" - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 27.11.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді В.Е. Мацедонська

Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Сорочко Є.О.