Рішення

від 29.08.2013 по справі 5016/2789/2012(17/105)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р. Справа № 5016/2789/2012(17/105)

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Куліненко А.І.,

представника позивача: Герман О.С. - дов. №1/11 від 12.11.2012,

представника відповідача: Костенко С.О. - дов. від 10.12.2012,

представника ІІІ особи: Мав родій О.А. - дов. від 07.11.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроМакс»

(54030, м.Миколаїв, вул.Спаська, 1),

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м.Київ, вул.Жилянська, 75) в особі Миколаївської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» (54017, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 20),

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Миколаївської обласної філії Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (54001, м.Миколаїв, вул.Фалеєвська, 14),

про: стягнення страхового відшкодування у сумі 810000,0 грн., -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування за договором страхування №В8640-008/08/СМ від 18.08.2008 у сумі 810000,0 грн., 47867,62 грн. - 3% річних та 37260,0 грн. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.02.2013 позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2013 було скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 02.07.2013 скасував рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 в частині позовних вимог про стягнення 810000,0 грн. страхового відшкодування та передав справу на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

За розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області №102 від 23.07.2013 проведено повторний автоматичний розподіл справи №5016/2789/2012 (17/105).

Згідно протоколу розподілу справи між суддями від 23.07.2013, - справу №5016/2789/2012 (17/105) призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 25.07.2013 справу №5016/2789/2012 (17/105) прийнято до провадження в частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у сумі 810000,0 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що 18.08.2008 між ним та НАСК «Оранта» в особі Миколаївської дирекції та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір страхування заставленого майна (іпотеки), в якому вигодонабувачем є АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк». Об'єктом страхування є майно, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроМакс» та є предметом застави (іпотеки) згідно з договором застави (іпотеки), укладеним між ТОВ «АгроМакс» та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», як засіб забезпечення зобов'язань за договором кредиту (іпотеки). Враховуючи настання страхового випадку позивач неодноразово звертався до страховика - ВАТ НАСК «Оранта» з заявами про виплату страхового відшкодування АКБ «Укрсоцбанк», однак відповідач відмовив у виплаті страхової суми, що зумовило звернення позивача з позовом до суду. Угод про уступку застоводавцем (позивачем) банку майнового права вимоги до страхувальника (відповідача), між позивачем та ІІІ особою не укладалось.

У відзиві на позов (а.с.242-244) відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, крім того останній знав про настання страхового випадку 01.04.2009 оскільки відповідно до п. 7.1 договору складського зберігання зерна від 31.07.2008 строк зберігання зерна за цим договором встановлюється до 01.04.2009, а відповідно до п.3.2.3 договору схову від 14.08.2008 зберігач зобов'язаний письмово щомісяця повідомляти банк про стан зберігання, кількість та цілісність майна. Вказане свідчить про допущення з боку позивача грубої недбалості, що відповідно до п.4.1.7 Договір страхування заставленого майна, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Крім того, ідповідач посилається на те, що позивачем та ІІІ особою не надано доказів взагалі існування заборгованості по кредитному договору.

ІІІ особою - АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» у поясненнях по суті позовних вимог (а.с.246-248) підтримано позицію позивача та зазначено, що в силу приписів ч.ч.1,2 ст.263 ЦК України, у разі укладання договору користь третьої особи, його виконання може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої укладено договір. Умовами договору страхування заставленого майна (іпотеки) не передбачено право звернення вигодонабувача (банку) до ВАТ НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування, однак право ТОВ «АгроМакс» звернутись до страховика з вимогою виконати умови договору страхування на користь вигодонабувача, передбачено п.7.1 договору страхування та приписами діючого законодавства. Вказані обставини підтверджені постановою Вищого господарського суду України по даній справі. Заборгованість позивача перед банком на даний час не погашена.

Під час розгляду справи представники сторін та ІІІ особи підтримали доводи, викладені у позові, у відзиві та поясненнях на нього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

18.08.2008 між ТОВ «АгроМакс» (страхувальник), ВАТ НАСК «Оранта» (страховик) та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Миколаївської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» (банк) було укладено договір №В8640-008/08/СМ страхування заставленого майна (іпотеки) (надалі - Договір страхування), предметом якого є страхування страховиком майна, що знаходиться у власності страхувальника та є предметом застави (іпотеки) згідно з договором (договорами) застави (іпотеки) (п.12.13 Договору страхування), укладеним між страхувальником та вигодонабувачем. Перелік застрахованого майна визначено в додатку (додатках) до договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно додатку №1 до Договору страхування, застраховане майно - насіння ріпаку 383,9 тонн, балансова вартість 900000,00 грн., страхова сума по видах ризиків (зокрема, протиправні (навмисні) дії третіх осіб, в т.ч. крадіжка, грабіж) - 900000,00 грн., безумовна франшиза - 10% .

31.07.2008 між ТОВ «ДСК» (зерновий склад) та ТОВ «АгроМакс» (поклажодавець) укладено договір №310708-1Р складського зберігання зерна, відповідно до якого поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а зерновий склад прийняти його на зберігання.

З наявних у матеріалах справи засвідчених позивачем копій складських квитанцій на зерно №№ 1437, 1438, 1439 вбачається, що зерновий склад ТОВ «ДСК» прийняв на зберігання від ТОВ «АгроМакс» рапс (ріпак) 1-го та 2-го класу, залікова вага 143712 кг, 53713 кг, 182950 кг.

Крім того, 14.08.2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (банк), ТОВ «ДСК» (зберігач) та ТОВ «АгроМакс» (замовник) укладено договір схову №646/4-370-СХ (надалі - Договір схову), відповідно до якого замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно замовника, яке є предметом застави за договором застави товарів в обороті №646/4370ТО від 11.08.2008, що укладений між замовником та банком. Згідно п.1.2 Договору схову майно, що передається на відповідальне зберігання -насіння ріпака урожаю 2008 року в кількості 383,9 тон.

Звернувшись до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 810000,00 грн. страхового відшкодування, позивач посилається на крадіжку застрахованого майна з місця його зберігання - зі складів ТОВ «ДСК», на підтвердження чого додав до позовної заяви копію постанови від 12.08.2009 про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, згідно з якою старший слідчий СВ Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області, розглянувши матеріали дослідчої перевірки, зареєстровані 11.08.2009 за заявою директора ТОВ «АгроМакс» про факт крадіжки рапсу з складських приміщень ТОВ «ДСК», порушив за даним фактом кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Вважаючи крадіжку застрахованого майна страховим випадком згідно з підпунктом 3.1.6 пункту 3.1 Договору страхування, позивач неодноразово звертався до страховика - ВАТ НАСК «Оранта» із заявами про виплату страхового відшкодування АКБ «Укрсоцбанк», однак відповідач відмовив у виплаті страхової суми.

У зв'язку із вищевикладеним, позивач просить стягнути з відповідача на користь вигодонабувача страхове відшкодування у розмірі 810000,00 грн., яке розраховувалось позивачем у відповідності до додатку №1 до Договору страхування, за яким франшиза складає 10% (900000,00 грн. х 10 % = 90000,00 грн.; 900000,00 грн. - 90000,00 грн. = 810000,00 грн.).

Відповідно до ст.988 ЦК України та ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Приписами ст.990 ЦК України та ст.25 Закону України «Про страхування» встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

У відповідності до п. 3.1, 3.1.6 Договору страхування, страховими випадками за цим договором є пошкодження, втрата або загибель застрахованого майна внаслідок протиправних (навмисних) дій третіх осіб, в т. ч. крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження внаслідок спроб цих дій.

Відповідно до п. 3.2 Договору страхування, пошкодження, втрата або загибель застрахованого майна внаслідок будь якої з подій, передбачених п. п. 3.1.1 - 3.1.6 договору, вважається страховим випадком, якщо є прямий, безпосередній зв'язок між настанням цих подій і загибеллю, пошкодженням чи втратою застрахованого майна.

Підпунктом 7.1.1 п.7 Договору страхування визначено, що для врегулювання страхового випадку страхувальник зобов'язаний звернутися до страховика з заявою відповідно до умов п.6.5.2 договору та надати достовірну інформацію і документальні докази, необхідні для підтвердження факту настання страхового випадку, його наслідків та визначення розміру збитку, зокрема висновки щодо причини настання та характеру збитків від державних установ, у віданні яких знаходяться події аналогічні тієї, що призвела до збитків.

Факт настання страхового випадку підтверджується постановою про порушення кримінальної справи від 12.08.2009 (а.с.29), якою встановлено, що невстановлені особи проникли до складських приміщень ТОВ «ДСК» за адресою: м.Херсон, вул.Домобудівна,11 звідки таємно викрали рапс в кількості 383980 тон, який належав ТОВ «АгроМакс» і який знаходився на ТОВ «ДСК» відповідно до договору складського зберігання; в зв'язку з чим порушено за даним фактом кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Постановою від 12.08.2009 кримінальну справу порушено за фактом, а не у відношенні зберігача, який є юридичною особою та не може бути притягнений до кримінальної відповідальності; постанова про притягнення посадових осіб зберігача до кримінальної відповідальності або порушення щодо них кримінальної справи за фактом крадіжки застрахованого майна відсутня.

Враховуючи те, що особа, яка вчинила крадіжку, не встановлена, вирок по кримінальній справі за фактом крадіжки застрахованого майна відсутній та фактично не може бути винесений.

Чинним законодавством не встановлено, що настання страхового випадку, зокрема втрата майна внаслідок крадіжки, має в обов'язковому порядку підтверджуватися вироком суду по кримінальній справі, а не постановою про порушення кримінальної справи.

Отже, настання страхового випадку підтверджується постановою про порушення кримінальної справи, як це і передбачено п.п.7.1.1 Договору страхування та є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст.32, 34 ГПК України, яка беззаперечно підтверджує факт настання страхового випадку.

Аналогічної правової позиції щодо того, що постанова про порушення кримінальної справи за фактом злочину є доказом настання страхового випадку дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 10.04.2012 по справі №53/443 та в постанові 02.07.2013 по даній справі.

Будь-яких належних доказів навмисної дії, бездіяльності чи грубої недбалості страхувальника, вигодонабувача чи третіх осіб (ТОВ «ДСК») у втраті застрахованого майна відповідачем до суду під час первісного та нового розгляду справи суду не надано.

Відповідно до п.6.5.2 Договору страхування, у разі настання страхової події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник зобов'язаний при можливості негайно, але у будь-якому випадку не пізніше 2-х робочих днів з моменту коли він дізнався або повинен був дізнатись про настання події, письмово повідомити страховика про її настання шляхом подання заяви із зазначенням обставин події й характеру збитків.

Позивач письмово повідомив відповідача про настання страхового випадку 12.08.2009 шляхом подання відповідної заяви із зазначенням обставин події та характеру збитків (а.с.30).

Отже, повідомлення про настання страхового випадку страхувальником було направлено страховику в строк, встановлений у п.6.5.2 Договору страхування. При цьому, твердження відповідача про те, що страхувальник нібито починаючи з 01.04.2009 мав би дізнатись про відсутність ріпаку на складах ТОВ «ДСК», об'єктивно нічим не підтверджено.

За вказаних обставин, судом відхиляється заперечення відповідача викладені у відзиві щодо несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку та допущення з боку позивача грубої недбалості, як на підстави відмови у виплаті страхового відшкодування.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Названою статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до пункту 7.7 Договору страхування, страхове відшкодування виплачується в межах страхової суми наступним чином: вигодонабувачу - в сумі збитків, але не більше суми вимог вигодонабувача до страхувальника за договором кредиту, зазначеним в п. 1.2 цього договору, а у разі, якщо строк погашення цих вимог не настав, виплата страхового відшкодування на користь вигодонабувача здійснюється за умови, що страхувальник протягом строку, визначеного в договорі застави, що вказаний в п. 1.2 цього договору не здійснить заміну застрахованого майна на інше майно за погодженням з вигодонабувачем, у зв'язку з чим вимоги вигодонабувача до страхувальника підлягають достроковому погашенню.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

До такого виду договорів можна віднести договір страхування, оскільки згідно зі ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Це також випливає з ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування», відповідно до якої договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується зі ст.354 ГК України та ст.979 ЦК України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.2 ст.985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Пунктом 1.3 Договору страхування сторони обумовили, що вигодонабувачем за цим договором є особа, зазначена в додатку (додатках) до цього договору.

З наявного в матеріалах справи додатку № 1 до Договору страхування вбачається, що страхувальник - ТОВ «АгроМакс» призначає вигодонабувачем Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Таким чином, в силу приписів ст.ст.636, 979 ЦК України та ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування» та умов самого договору, укладений між сторонами і банком трьохсторонній Договір страхування дозволяє страхувальнику (позивачу) звертатися до страховика з вимогою виконати умови цього договору на користь вигодонабувача шляхом виплати страхового відшкодування, в тому числі й в судовому порядку, оскільки жодних застережень з цього приводу чинне законодавство та договір не містять.

Порушення прав позивача, як страхувальника та заставодавця в одній особі, полягає в тому, що внаслідок невиплати відповідачем страхового відшкодування вигодонабувачу (банку) заявник (страхувальник) не може погасити заборгованість перед банком за кредитним договором №646/4-370 від 14.08.2008, в забезпечення виконання зобов'язань за яким між позивачем та банком укладено договір застави товарів в обороті №646/4-370ТО від 14.08.2008, оскільки саме це заставлене майно (насіння ріпаку в обсязі 383,9 тон) згодом було застраховане за Договором страхування №В8640-008/08/СМ від 18.08.2008, по якому настав страховий випадок.

Згідно наданого суду ІІІ особою розрахунку заборгованості позивача по кредитному договору №646/4-370 від 14.08.2008 (а.с.266-268), станом на час розгляду справи загальний розмір заборгованості позивача перед банком становить 1594601,49 грн.

Під час перегляду справи у касаційній інстанції, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що при первісному розгляді справи, судами першої та апеляційної інстанцій помилково залишено поза увагою норми ст.ст.10, 20, 23 Закону України «Про заставу», які також поширюються на спірні правовідносини страхування заставленого майна.

Так, відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Водночас, ч.2 ст.10 та ст.23 цього ж закону передбачено, що у разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика. При заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи мала місце уступка заставодавцем (позивачем) банку майнового права вимоги до страховика (відповідача), а також чи набуто банком право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо страхувальник ухиляється від укладення договору уступки права вимоги.

Вказані обставини, які не встановлено судами, мають істотне значення для достовірного визначення особи (страхувальник чи вигодонабувач), яка на даний час вправі на законних засадах звертатися з позовом про стягнення страхового відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи судом встановлено, що уступки заставодавцем (позивачем) банку майнового права вимоги до страховика (відповідача), або набуття банком право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо страхувальник ухиляється від укладення договору уступки права вимоги, не мало місця, в підтвердження чого позивачем та ІІІ особою надані відповідні письмові пояснення (а.с.248, 251).

Тобто, безпосередньо у Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Миколаївської обласної філії Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» не виникло право звернення до страховика - Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» в особі Миколаївської обласної дирекції, з позовом про стягнення страхового відшкодування за Договором застави товарів в обороті №646/4-370ТО від 14.08.2008 та Договором страхування №В8640-008/08/СМ від 18.08.2008.

Відповідачем вказані твердження не заперечені та не спростовані жодними доказами.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку що позивач цілком правомірно звернувся з вимогою про стягнення з відповідача на користь вигодонабувача страхового відшкодування у розмірі 810000,00 грн.

Судовий збір у розмірі 16200,0 грн. (810000,0 х 2%) підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м.Київ, вул.Жилянська, 75, код ЄДРПОУ) в особі Миколаївської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» (54017, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 20, код ЄДРПОУ 02304619) (р/р 26508001000014 в АКБ «Укрсоцбанк» у м.Києві, МФО 300023) на користь Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Миколаївської обласної філії Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» ( 54001, м.Миколаїв, вул.Фалеєвська, 14) (п/р 357826400000 в МОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 326018, код ЄДРПОУ 09326016) страхове відшкодування у сумі 810000,0 грн.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м.Київ, вул.Жилянська, 75, код ЄДРПОУ) в особі Миколаївської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» (54017, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 20, код ЄДРПОУ 02304619) (р/р 26508001000014 в АКБ «Укрсоцбанк» у м.Києві, МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроМакс» (54030, м.Миколаїв, вул.Спаська, 1) (р/р 26006640893220 в МОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 326018, код ЄДРПОУ 31497923) 16200,0 грн. судового збору.

4. Накази видати після набранням рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 03 вересня 2013 року.