Постанова

від 05.09.2013 по справі 5023/10653/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа № 5023/10653/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Здоровко Л.М. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Лисокобилка А.Ю.

за участю представників сторін:

апелянта: не з'явився,

позивача: Краснікова П.І. (дов. від 25.07.2012р.),

2-го відповідача: Трохлюка О.П. (дов. від 05.06.2013р.)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Інтер" (вх.№ 2111 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2012р. у справі № 5023/10653/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест", м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-Інвест", смт. Нова Водолага,

2) Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ

про відшкодування збитків та визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2012р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Жельне С.Ч., суддів: Тихого П.В., Присяжнюка О.О.) позов задоволено частково. Визнано недійсним іпотечний договір від 14.08.2009 року № PL 07-464/29-1, укладений між ТОВ "Пріоритет Інтер" та ЗАТ "ОТП Банк", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2984-9 від 14.08.2007 року. Стягнуто з ТОВ "Пріоритет Інтер" на користь ТОВ "Фарватер Інвест" 470,50грн. судового збору. Стягнуто з ПАТ "ОТП Банк" на користь ТОВ "Фарватер Інвест" 470,50 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ "Фарватер Інвест" в дохід державного бюджету України 1352,50 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2012 року виправлено описку в рішенні господарського суду Харківської області від 26.01.2012 року та викладено абзац другий вказаного рішення в наступній редакції:

"Визнати недійсним іпотечний договір від 14.08.2007 року № PL 07-464/29-1, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - Інтер" (код 32826967) та закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (код 21685166), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2984-9 14.08.2007 року."

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2012 року виправлено описку в рішенні господарського суду Харківської області від 26.01.2012 року у справі N 5023/10653/11, а саме абзац другий резолютивної частині рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2012 р. по справі № 5023/10653/11 викладено в наступній редакції:

"Визнати недійсним іпотечний договір від 14.08.2007 року № PL 07-464/29-1, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - Інтер" (код 32826967) та закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (код 21685166), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2984-д 14.08.2007 року".

В тексті рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2012 року у справі № 5023/10653/11 у всіх відповідних випадках замість реєстрового № 2984-9 іпотечного договору від 14.08.2007 року № PL 07-464/29-1 зазначено реєстровий № 2984-д.

Перший відповідач ТОВ "Пріоритет-Інтер" не погодившись з вказаним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2012 року у справі № 5023/10653/11 в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним іпотечного договору від 14.08.2009 р. № PL 07-464/29-1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначив, що в порушення норм матеріального права судом першої інстанції не застосовано норми Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, у випадку коли мали б застосовуватися ці норми, не враховано те, що факт нотаріального посвідчення та реєстрації договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.08.2007 року було встановлено в рішенні господарського суду Харківської області від 18.12.2009 року у справі №38/335-09 . Також в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що в порушення норм процесуального права в оскаржуваному рішенні встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області у справі №38/335-09 підтверджено факт наявності та існування права власності у позивача як на час укладення спірного іпотечного договору, тобто 14.08.2007 року, так і в теперішній час.

В судовому засіданні 20.08.2013 року представником позивача було заявлене клопотання (вх. №7054) в якому заявник прохав суд:

1. Оглянути систему документообігу суду в судовому засіданні по справі №5023/10653/11 та встановити:

- наявність в системі ухвали від 10.07.2013 року по справі № 5023/10653/11 про повернення апеляційної скарги ліквідатору ТОВ «Пріоритет - Інтер», дату створення вказаного процесуального документу;

- наявність в системі ухвали від 11.07.2013 року про прийняття апеляційної скарги до провадження по справі № 5023/10653/11, дату створення вказаного процесуального документу.

2. Скласти відповідно до положення статті 39 ГПК України протокол огляду та дослідження, який приєднати до матеріалів справи.

3. Припинити провадження у справі за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ «Пріоритет - Інтер» на рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2012 року по справі № 5023/10653/11.

В обґрунтування наведеного клопотання послався на існування ухвали апеляційної інстанції по цій справі від 10.07.2013 року про повернення апеляційної скарги ліквідатора ТОВ "Пріоритет-Інтер". За таких умов вважає, що подальший розгляд апеляційної скарги ліквідатора є неможливим.

В судовому засіданні 20.08.2013 року оголошувалась перерва до 28.08.2013 року.

В судовому засіданні 28.08.2013 не був допущений до участі у справі представник ліквідатора ОСОБА_4 з підстав ненадання доказів своїх повноважень на представництво юридичної особи від імені ТОВ "Пріоритет-Інтер".

Згідно положень ч.3 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Дослідивши надану представником ліквідатора ТОВ "Пріоритет-Інтер" довіреність б/н від 27.08.2013 року, видану громадянину України ОСОБА_5, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність у даної особи повноважень на представництво юридичної особи, оскільки відповідно до її змісту ліквідатор (довіритель) доручив повіреному діяти від імені та в інтересах довірителя, у тому числі представляти інтереси саме довірителя, яким є ліквідатор, в усіх судах і т.ін.

Розглянувши клопотання представника позивача (вх. №7054) колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні даного клопотання зважаючи на те, що при дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено наявність у матеріалах справи №5023/10653/11 ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року про прийняття до провадження апеляційної скарги ТОВ «Пріоритет Інтер» (вх. №2111Х/2) (а. с 154-а.с.155 т.3). Будь -які процесуальні документи про повернення апеляційної скарги від 10.07.2013 року на які посилається представник позивача в матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, що надана представником позивача світлокопія ухвали від 10.07.2013 року не є належним доказом в обґрунтування заявленого клопотання з огляду на те, що вона не містить підпису особи яка її засвідчила, вихідних реквізитів та дати її направлення. Крім того наведена світлокопія не є офіційним витягом з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Стосовно складення протоколу огляду та дослідження системи документообігу в порядку статті 39 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 39 господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів.

Згідно положень частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи з наведеного обставини викладені представником позивача в обґрунтування заявленого клопотання не підтверджуються матеріалами справи.

Огляд системи діловодства та встановлення обставин зазначених заявником не відноситься до повноважень суду в межах розгляду даної справи відповідно до положень господарського судочинства, і за таких обставин, задоволенню не підлягає.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог заявленої апеляційної скарги заперечував з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вх. 6233) та додаткових письмових запереченнях на апеляційну скаргу ( вх. №7309). Зокрема посилається на те, що на час укладання спірного іпотечного договору від 14.08.2007 року та передання в іпотеку другому відповідачу нерухомого майна, реєстрації нерухомості (права власності та договору купівлі-продажу) у відповідності до Цивільного кодексу та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснено не було. Виходячи з наведених обставин позивач зазначає, що на момент підписання оспорюваного правочину власником переданого в іпотеку майна являлось ТОВ «Фарватер- Інвест», який згоди на передачу нерухомого майна в іпотеку не надавав. Вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні від 26.01.2012 року надано вірну оцінку наведеним обставинам, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу першого відповідача без задоволення.

Представник другого відповідача в судовому засіданні вважає вимоги апеляційної скарги другого відповідача законними та обґрунтованими. Письмового ставлення до апеляційної скарги не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та другого відповідача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів встановила.

14 серпня 2007 року між позивачем ТОВ "Фарватер Інвест" (продавець) та першим відповідачем ТОВ "Пріоритет -Інтер" (покупець) був підписаний договір купівлі - продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (зареєстровано в реєстрі 2980-д).

Відповідно до пункту 1.1. договору купівлі - продажу ТОВ "Фарватер Інвест" продає та передає, а перший відповідач ТОВ "Пріоритет - Інтер" купує та приймає у власність нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1.

14 серпня 2007 року між першим та другим відповідачами ТОВ "Пріоритет -Інтер" (іпотекодавець) та ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є другий відповідач ПАТ "ОТП Банк") (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № PL 07-464/29-1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2984-д 14.08.2007 року.

За умовами вказаного договору (п. 1.1) для забезпечення повного і своєчасного виконання першим відповідачем ТОВ "Пріоритет - Інтер" (іпотекодавцем) боргових зобов'язань, визначених у статті 2 цього договору, останній надає другому відповідачу ПАТ "ОТП Банк" (іпотекодержателю) в іпотеку нерухоме майно, визначене у статті 3 цього договору.

Згідно пункту 2.1 іпотечного договору іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання першим відповідачем ТОВ "Пріоритет - Інтер" кожного і всіх його зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього.

Пунктом 3.1. іпотечного договору визначено, що предметом іпотеки за цим договором є нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1.

Нежитлові приміщення належать іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі - продажу предмету іпотеки.

В пункті 3.2. іпотечного договору зазначено, що згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 14874422 від 12.06.2007 року, виданого комунальним підприємством Харківське бюро технічної інвентаризації предмет іпотеки включає відповідні приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2009 року у справі №38/335-09 (а.с.58-а.с.63 т.1) за позовом ТОВ «Фарватер Інвест» до ТОВ «Пріоритет-Інтер» розірвано договір купівлі - продажу нежитлових приміщень від 14 серпня 2007 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" (код 32827321) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - Інтер" (код 32826967) та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 14.08.2007 року за реєстровим № 2980-д.

Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" (код 32827321) право власності на нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1, а саме: перший поверх №№ 1-5, № I, № XVII, загальною площею 57,4 кв.м.; другий поверх: №№ 1-8, № I, загальною площею 109,10 кв.м.; третій поверх №№ 1-16, № I, загальною площею 252,70 кв.м.; четвертий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 256,0 кв.м.; п'ятий поверх №№ 1-19, № I, загальною площею 258,1 кв.м.; шостий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 258,5 кв.м.; сьомий поверх №№ 7-15, № III, загальною площею 117,80 кв. м.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В обґрунтування оскаржуваного рішення місцевий господарський суд послався на порушення прав ТОВ «Фарватер Інвест» як власника нежитлових приміщень переданих в іпотеку другому відповідачу першим відповідачем. Наявність права власності у ТОВ «Фарватер Інвест», як на момент укладання оспорюваного договору іпотеки так і на момент прийняття оскаржуваного рішення від 26.01.2012 року, суд першої інстанції визначив встановленням цього факту рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2009 року в межах справи 38/335-09, пославшись на положення статті 35 ГПК України.

Однак такий висновок місцевого господарського суду апеляційний суд вважає помилковим з огляду на те, що положеннями частини 2 статті 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й справі, яка розглядається. Отже тотожність суб'єктного складу є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.

Як свідчать матеріали справи суб'єктний склад в межах справи 38/335-09 не є тотожнім суб'єктному складу межах цієї справи, зважаючи на те, що ПАТ «ОТП Банк» не приймав участі у розгляді справи 38/335-09. За таких умов факти та обставини справи в межах справи №5023/10653/11 підлягають доказуванню в загальному порядку.

Крім того дослідивши рішення суду від 18.12.2009 року у справі 38/335-09, на яке послався суд першої інстанції, колегія суддів зазначає, що судом в межах наведеної справи не досліджувалось питання припинення права власності ТОВ «Фарватер Інвест» та набуття права власності ТОВ «Пріоритет -Інтер» на момент підписання оспорюваного договору іпотеки.

Згідно положень ч.1 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 655 наведеного Кодексу передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 697 Цивільного кодексу України, визначає підстави збереження права власності за продавцем, у випадку встановлення у договорі, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Частина 1 статті 334 Цивільного кодексу України (момент набуття права власності за договором) визначає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та зі змісту договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14 серпня 2007 року, сторони не узгоджували, що за продавцем зберігається право власності на переданий покупцеві товар до його оплати або передання за актом приймання-передачі, навпаки, п. п.4.1. розділу 4 (момент виникнення права власності) договору купівлі-продажу від 14.08.2007 року сторони узгодили, що право власності на нежитлові приміщення, що є предметом цього договору та зазначені в. п.1.1. виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору відповідно до умов п.4 статті 334 Цивільного кодексу України.

Пунктом 4 статті 334 ЦК України, в редакції на час укладення договору, встановлено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно статті 657 ЦК України, в редакції на час укладення договору, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

01 липня 2004 року було прийнято Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що цей закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Згідно статті 3 Закону речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Однак даним положення врегульоване питання, щодо реєстрації об'єктів нерухомості, та не визначено орган, яким має здійснюватися державна реєстрація правочинів щодо нерухомості.

За наведених обставин застосуванню підлягає спеціальний нормативний акт, який був чинним на момент існування спірних правовідносин, а саме Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 671., який був прийнятий з метою забезпечення реалізації фізичними і юридичними особами права на визнання державою правочинів, щодо яких передбачена державна реєстрація, до прийняття Верховною Радою України згідно із статтею 210 Цивільного кодексу України відповідного закону.

Пунктом 1 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів встановлено, що Державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.

Відповідно до пункту 5 наведеного Порядку договори купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна підлягають державній реєстрації .

Положеннями пункту 2 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, реєстраторами визначено державні нотаріальні контори, приватних нотаріусів, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Пунктом 6 наведеного Положення визначено, що Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

При дослідженні матеріалів справи колегію суддів встановлено наявність в матеріалах справи Витягу про реєстрацію в державному реєстрі правочинів від 14.08.2007 року, який свідчить про реєстрацію договору купівлі продажу визначених нежитлових приміщень за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1, загальною площею 117,80 кв. м., з датою нотаріального посвідчення 14.08.2007 та номером у реєстрі нотаріальних дій - 2980-д (а.с.13.- а.с.14 т.1).

Стаття 317 Цивільного кодексу України встановлює, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Ч.1 статті 319 наведеного Кодексу визначено право власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Наступне визнання права власності на нерухоме майно за позивачем згідно рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2009 року у справі 38/335-09, в зв'язку з розірванням договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 14 серпня 2007 року, не може бути підставою для визнання договору іпотеки недійсним, оскільки з моменту підписання наведеного договору купівлі- продажу та до моменту визнання права власності за ТОВ «Фарватер Інвест» згідно рішення суду, ТОВ «Пріоритет -Інтер» мав право здійснювати правомочності власника відносно придбаного майна у відповідності до 319 Цивільного Кодексу України.

З урахуванням наведеного висновок місцевого господарського суду про наявність права власності у ТОВ «Фарватер Інвест» на момент підписання оспорюваного договору іпотеки та визнання в зв'язку з цим договору іпотеки недійсним являється необґрунтованим, а рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Щодо позовних вимог про стягнення з першого відповідача збитків у розмірі 85000грн. колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Предметом доказування при розгляді даної категорії спорів є наявність у поведінці відповідача складу цивільно-правової відповідальності. Зокрема, умовами цивільно-правової відповідальності є: протиправність поведінки, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина.

Проте позивач не лише не довів суду першої інстанції наявності у діях першого відповідача складу цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків, а й в обґрунтування позовних вимог в цій частині взагалі не надав доказів на підтвердження спричинення збитків та у визначеній в позовній заяві сумі, зокрема.

Отже за таких обставин місцевий господарський суд правомірно відмовив у в задоволенні позовних вимог в цій частині.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги другого відповідача та скасування рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2012 року у справі №5023/10653/11 в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним іпотечного договору від 14.08.2009 року №РL07-464/29-1, з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову задоволенні позову.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Пріоритет -Інтер» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2012 року у справі №5023/10653/11 в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним іпотечного договору від 14.08.2007 року №РL07-464/29-1 скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині, про відмову задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2012 року залишити без змін.

Повний текст постанови складено 02.09.2013 року.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.