Рішення

від 14.12.2006 по справі 18/506пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/506пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.06                                                                                 Справа № 18/506пд.

                    Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом Луганського державного торгівельного виробничого підприємства робітничого постачання, м. Луганськ

до:   1-го відповідача –приватного підприємства «Матадор-Транс», м. Луганськ

      2-го відповідача –регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –приватний підприємець Прокоф'єв Валерій Анатолійович, м. Луганськ

про визнання договору оренди припиненим

за участю представників сторін:

від позивача:                           Мікаілова Р.В. за дов. від 31.10.2006;

від 1-го відповідача:                     Колотович Д.О. за дов. від 16.10.2006;

від 2-го відповідача:                     Ващенко Ю.К. за дов. від 04.07.2006;

від 3-ї особи:                              Прокоф'єв В.А. –підприємець, паспорт, свідоцтво від 15.11.2001.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання припиненим договору оренди державного майна від 27.12.2000 № 000657/09 та додаткової угоди до нього від 19.01.2004 № 1, які укладені відповідачами.

          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він володіє на праві повного господарського відання нежитловими приміщеннями, які орендує 1-й відповідач; позивача господарським судом визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; приміщення, які орендує 1-й відповідач увійшли до ліквідаційної маси та продані на аукціоні 3-ій особі; договір оренди припинив свою дію в зв'язку з закінчення строку його дії; 1-й відповідач не звільнює приміщення посилаючись на те, що договір оренди продовжує діяти; позивач не може виконати в повному обсязі свої обов'язки перед покупцем приміщення –3-ю особою (не може передати приміщення), так як 1-й відповідач не звільнює приміщення.

          Заявою від 10.11.2006 позивач змінив предмет позову заявивши нові вимоги про спонукання 1-го відповідача усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні нежитловими приміщеннями (автомобільними боксами) площею 201,3 м2 та окремо розташованою будівлею площею 81,2 м2, шляхом зобов'язання 1-го відповідача звільнити ці нежитлові приміщення.

Відповідачі проти позову заперечують посилаючись на те, що договір оренди державного майна від 27.12.2000 № 000657/09 був укладений на строк до 27.12.2005 і автоматично продовжений до 27.12.2010 в зв'язку з відсутністю заяв сторін за договором про його припинення; балансоутримувач (позивач) не є стороною за договором оренди, і тому, він не може виступати з ініціативою припинення договору; у разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника; права позивача не порушені, так як він вже не володіє приміщенням на праві повного господарського відання (власником майна є 3-тя особа).

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, суд

В С Т А Н О В И В:

          На підставі договору оренди державного майна від 27.12.2000 № 000657/09 та додаткової угоди до нього від 19.01.2004 № 1, укладеним між відповідачами за позовом, 1-й відповідач орендує вбудовані нежитлові приміщення (автомобільні бокси) площею 201,3 м2 та окремо розташовану будівлю площею 81,2 м2, які знаходиться у позивача в повному господарському віданні, перебувають на його балансі та розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Пржевальського, 4.

          Строк дії вказаного договору оренди –до 27.12.2005 (п. 11.1. договору).

Договором також передбачено, що за відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення терміну його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той же термін на тих же умовах, що були передбачені цим договором (п. 11.6. договору).

Постановою господарського суду Луганської області від 11.08.2003 по справі № 12/23б позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатор, виконуючи функції з управління та розпорядження майном банкрута, 16.12.2005 та 12.01.2006 письмово повідомив 1-го відповідача про те, що строк дії договору оренди закінчується 27.12.2005 і продовжуватися не буде.

10.03.2006 між позивачем та 1-м відповідачем був укладений договір відповідального зберігання згідно якому, позивач за актом приймання-передачі передав 1-му відповідачу на відповідальне зберігання нежитлові приміщення та окремо розташовану будівлю, які раніше орендувалися 1-м відповідачем за договором оренди державного майна від 27.12.2000 № 000657/09.

          Вказаний договір відповідального зберігання був укладений на 2 місяці –до 10.05.2006.

          10.05.2005 між позивачем та 1-м відповідачем був укладений аналогічний вищевказаному договір відповідального зберігання зі строком дії –до 10.07.2006.

          В ході ліквідаційної процедури позивачем на аукціонних торгах були продані вищевказані нежитлові приміщення та окремо розташована будівля, які орендувалися, а потім зберігалися 1-м відповідачем.

          На підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2006 вказані об'єкти нерухомості були куплені приватним підприємцем Прокоф'євим В.А. (третьою особою по справі).

          Позивач зазначив, що 1-й відповідач до теперішнього часу не звільнив нежитлові приміщення (автомобільні бокси) площею 201,3 м2 та окремо розташовану будівлю площею 81,2 м2, що перешкоджає йому (позивачу) виконати зобов'язання за договором купівлі-продажу від 21.07.2006 (передати покупцю продані приміщення), що в свою чергу визиває претензії з боку покупця –Прокоф'єва В.А., який не може заволодіти купленими приміщеннями.  

          На підставі викладеного, з урахуванням заяви від 10.11.2006 про зміну предмету позову, позивачем заявлено вимоги про спонукання 1-го відповідача усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні нежитловими приміщеннями (автомобільними боксами) площею 201,3 м2 та окремо розташованою будівлею площею 81,2 м2, шляхом зобов'язання 1-го відповідача звільнити ці нежитлові приміщення.

          Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що договір оренди та договори відповідального зберігання припинили свою дію, однак, 1-й відповідач не звільняє нежитлових приміщень, що перешкоджає позивачу виконати свої обов'язки по передачі майна перед покупцем цих приміщень –третьою особою.

Відповідачі проти позову заперечують посилаючись на те, що договір оренди державного майна від 27.12.2000 № 000657/09 був укладений на строк до 27.12.2005 і автоматично продовжений до 27.12.2010 в зв'язку з відсутністю заяв сторін за договором про його припинення; балансоутримувач (позивач) не є стороною за договором оренди, і тому, він не може виступати з ініціативою припинення договору; у разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника; права позивач не порушені, так як він вже не володіє приміщенням на праві повного господарського відання (власником майна є 3-тя особа).

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

Як було зазначено вище, постановою господарського суду Луганської області від 11.08.2003 по справі № 12/23б, позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

-          підприємницька діяльність банкрута завершується;

-          укладення угод, пов'язаних з передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

-          скасовуються обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладення нових або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»):

-          припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном;

-          припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

          Згідно статуту позивача, зареєстрованому у вконавчому комітеті Луганської міської ради 16.12.1997, позивач є підприємством, яке засновано на державній власності і перебуває у сфері управління Міністерства транспорту України.

Тобто власником позивача є держава Україна в особі управління Міністерства транспорту України.

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», повноваження власника майна (держави Україна), щодо передачі майна в оренду, надані регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області (2-му відповідачу).

Однак, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання позивача банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тобто з 11.08.2003, повноваження власника майна позивача (держави Україна), і відповідно осіб (в тому числі РВ ФДМУ по Луганській області), які від імені держави здійснювали повноваження власника (в тому числі повноваження щодо передачі майна позивача в оренлу) припинилися на підставі ч. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

1-й відповідач на підставі договору оренди державного майна від 27.12.2000 № 000657/09, який був укладений з 2-м відповідачем, орендував нерухоме майно, яке знаходилося у в повному господарському віданні позивача (вбудовані нежитлові приміщення (автомобільні бокси) площею 201,3 м2 та окремо розташовану будівлю площею 81,2 м2).

Строк дії договору закінчився 27.12.2005 (п. 11.1. договору).

2-й відповідач (регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання позивача банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тобто з 11.08.2003, втратив повноваження щодо розпорядженя майном позивача в тому числі повноваження щодо передачі в оренду майна позивача.

Функції з управління та розпорядження майном позивача –банкрута, згідно ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»перейшли до ліквідатора.

Відповідно до ст. 25 Закону України ліквідатор з дня свого призначення (крім інших) здійснює такі повноваження:

-          виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

-          виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

-          вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Ліквідатор, виконуючи функції з управління та розпорядження майном банкрута (позивача) та вживаючи заходи спрямовані на повернення майна банкрута, 16.12.2005 та 12.01.2006 письмово повідомив 1-го відповідача (орендаря майна банкрута) про те, що строк дії договору оренди закінчується 27.12.2005 і продовжений не буде.

Доводи відповідачів про те, що договір оренди державного майна від 27.12.2000 № 000657/09 був автоматично продовжений до 27.12.2010 в зв'язку з відсутністю заяв сторін за договором про його припинення, є безпідставними і не приймаються судом до уваги, в зв'язку з тим, що ліквідатор, як єдина особа, яка мала право виконувати функції з управління та розпорядження майном банкрута (позивача) повідомив орендаря (1-го відповідача) про припинення договору оренди (причому 2-й відповідач –регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області на той час вже втратив повноваження щодо передачі в оренду майна позивача).

До того ж, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника (позивача) банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута повинна була завершитися (в тому числі відношення оренди), укладення угод, пов'язаних з передачею його майна третім особам, допускалося лише в порядку, передбаченому законодавстом про банкрутство, а також скасовувалися обмеження щодо розпорядження майном боржника і накладення нових обмежень щодо розпорядження майном банкрута (в тому числі передача майна в оренду або продовження строку оренди) не допускалося (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Таким чином, строк дії вищевказаного договору оренди закінчився 27.12.2005, строк дії договору не продовжувався і не міг бути продовжений.

Даний факт (щодо припинення договору оренди) був визнаний і підтверджений самим орендарем (1-м відповідачем) укладенням двох договорів відповідального зберігання від 10.05.2006 та від 10.07.2006 (за якими майно, яке раніше орендувалося було прийнято 1-м відповідачем на зберігання).

Після припинення договору оренди відповідач у супереч вимогам ст. 785 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не повернув позивачу орендоване майно.

За таких обставин, вимоги про спонукання 1-го відповідача усунути перешкоди в розпорядженні нежитловими приміщеннями (автомобільними боксами) площею 201,3 м2 та окремо розташованою будівлею площею 81,2 м2, шляхом зобов'язання 1-го відповідача звільнити ці нежитлові приміщення, підлягають задоволенню.

Доводи відповідачів про те, що права позивача не порушені, так як він вже не володіє приміщеннями на праві повного господарського відання (власником майна є 3-тя особа), не приймаються судом до уваги, так як в зв'язку з протиправним незвільненням 1-м відповідачем нежитлових приміщень позивач позбавлений можливості в повному обсязі виконави свої обов'язки перед покупцем майна (3-ю особою) щодо фактичної передачі проданого майна покупцю, що викликає справедливі претензії покупця до позивача, це порушує його законні інтереси.

Вимоги про усунення перешкод в користуванні вказаними об'єктами нерухомого майна, не підлягають задовоенню, так як позивач на даний час не має права користуватися вказаними об'єктами, так як він їх продав 3-ій особі.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., покладаються на 1-го відповідача, так як спір виник через його неправомірні дії (бездіяльність).

Позивачем при пред'явленні позову зайве сплачено державне мито. Зокрема, сплачено державне мито в сумі 118 грн. (квитанція від 19.10.2006 № 21405371), тоді як треба було сплатити мито в сумі 85 грн. (ставка за вимоги немайнового характеру). Таким чином зайве сплачено 33 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» зайве сплачене державне мито підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Приватному підприємству «Матадор-Транс»(м. Луганськ, вул. 2-га Ізвесткова, 16, ідентифікаційний номер 24204546) в трьохденний строк з дня набрання цим рішенням законної сили, усунути перешкоди Луганському державному торгівельному виробничому підприємству робітничого постачання (м. Луганськ, вул. Оборонна, 6, ідентифікаційний код 01101832) в розпорядженні нежитловими приміщеннями (автомобільними боксами) площею 201,3 м2 та окремо розташованою будівлею площею 81,2 м2, розташованими за адресою: м. Луганськ, вул. Пржевальського, 4, шляхом звільнення цих приміщень та будівлі; наказ видати.

3.          Стягнути з приватного підприємства «Матадор-Транс», м. Луганськ, вул. 2-га Ізвесткова, 16, ідентифікаційний номер 24204546, на користь Луганського державного торгівельного виробничого підприємства робітничого постачання, м. Луганськ, вул. Оборонна, 6, ідентифікаційний код 01101832, витрати на державне мито в сумі 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.; наказ видати.

4.          В решті позову відмовити.

5.          Повернути Луганському державному торгівельному виробничому підприємству робітничого постачання (м. Луганськ, вул. Оборонна, 6, ідентифікаційний код 01101832) з Державного бюджету України зайве сплачене за квитанція від 19.10.2006 № 21405371 державне мито в сумі 33 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення скріплене печаткою суду.

14 грудня 2006 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 19 грудня 2006 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                   В.В. Корнієнко