Рішення

від 03.09.2013 по справі 919/736/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року справа № 919/736/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто"

(99040, м. Севастополь, вул. Геловані, 1,

ідентифікаційний код: 32117462)

до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне

підприємство №11" Севастопольської міської Ради

(99022, м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 78

ідентифікаційний код: 03360644)

про стягнення 37922,96 грн,

представники сторін в судове засідання не з'явились

Суть спору:

21.06.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" Севастопольської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 57 344,49 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи. Розгляд справи призначено на 16.07.2013.

У судовому засіданні 16.07.2013 у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.08.2013.

Ухвалою суду від 15.08.2013 продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 05.09.2013 та у судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.2013.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу. Просить стягнути з відповідача суму основного боргу за договором у розмірі 36225,68 грн та штрафні санкції у розмірі 1697,28 грн, з яких: 1414,40 грн - пеня та 282,88 грн - 3% річних (арк. с 84-85).

Враховуючи, що відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог це право позивача, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Відповідач скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України та надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнав частково, в частині вимоги про стягнення заборгованості за період з 21.03.2013 по 31.03.2013 на суму 8300,09 грн, зазначає, що у зазначений період надання відповідачу послуг з вивозу ТПВ здійснювалось іншим виконавцем на підставі укладеного з ним договору. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просить звільнити його від штрафних санкцій, нарахованих позивачем у зв'язку з тяжким фінансовим становищем відповідача та арештом коштів відповідача виконавчою службою (арк. с 33).

Представники сторін в судове засідання 03.09.2013 не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Зі змісту статті 22 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Ураховуючи викладене, суд вирішив за можливе продовжити розгляд справу за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 8-03/493 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (далі - Договір).

Предметом договору є зобов'язання виконавця згідно графіку надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів (далі - ТПВ) з житлових будинків, та зобов'язання споживача своєчасно сплачувати послуги у відповідності з встановленими тарифами в строки і на умовах, визначених договором на підставі розпорядження голови НРДА м. Севастополя № 588-р від 30.12.2011 «Про введення в дію рішення конкурсної комісії по визначенню виконавця послуг зі збирання та перевезення побутових відходів з території Нахімовського району м. Севастополя» і у відповідності до схеми санітарного очищення, затвердженої: не затверджена (п. 2.1. Договору).

У пункті 3.3. Договору сторони погодили, що виконавець до 10 числа місяця, наступного за поточним, складає у 2х примірниках акт за надані послуги та направляє його поштою або вручає представнику Споживача. Споживач зобов'язався підписати акт наданих послуг та повернути один примірник акту виконавцю протягом 5 робочих днів з моменту отримання або надати письмову мотивовану відмову від підписання акту. У разі неповернення акту в зазначений термін та відсутності письмової відмови, послуги виконавця вважаються прийнятими споживачем у повному обсязі без зауважень незалежно від факту підписання акту надання послуг.

Відповідно до п. 3.1 Договору в редакції протоколу розбіжностей від 01.01.2013 до договору № 8-03/493 від 01.01.2013 розрахунковим періодом для оплати послуг з вивезення ТПВ є календарний місяць. Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок виконавця до останнього робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, в якому були надані послуги, на підставі виставленого виконавцем рахунку та акту виконаних робіт (арк. с 13).

Пунктом 1 Додатку 1 до Договору встановлено, що тариф на вивіз ТПВ для населення складає 19,56 грн ( з урахуванням ПДВ) (арк. с 14-15).

Споживач зобов'язався вносити плату, передбачену Договором, у встановлений строк та у повному обсязі (пункт 4.2.2. Догвороу).

Договір вступає в силу з 01.01.2013 та діє до 31.12.2013 (п. 9.1. Договору).

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало невиконання з боку відповідача умов договору щодо виконання зобов'язання зі сплати отриманих з вивезення ТПВ послуг.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між позивачем та відповідачем договір є договором про надання послуг.

Згідно із статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору передбачено, що виконані послуги оплачуються замовником щомісячно після підписання сторонами акта виконаних робіт, на підставі наданого виконавцем рахунку.

Судом встановлено, що позивачем було надано відповідачу послуги за договором № 8-03/493 від 01.01.2013 на зальну суму 55647,21 грн, в підтвердження чого позивачем надані рахунки-фактури №№ СФ-0016302 від 27.03.2013 на суму 8300,09 грн за період з 11 по 20 березня 2013 року, СФ-0016338 від 31.03.2013 на суму 8300,09 грн за період з 21 по 31 березня 2013 року, СФ-0016272 від 18.03.2013 на суму 8300,09 грн за період з 01 по 10 березня 2013 року, СФ-0016193 від 28.02.2013 на суму 4107,80 грн за період з 21 по 28 лютого 2013 року, СФ-0016118 від 14.02.2013 на суму 4543,79 грн за період з 01 по 10 лютого 2013 року, СФ-0016147 від 25.02.2013 на суму 5450,39 грн за період з 11 по 20 лютого 2013 року, СФ-0012061 від 25.01.2013 на суму 2178,98 грн за період з 11 по 20 січня 2013 року, СФ-0012076 від 30.01.2013 на суму 945,33 грн за вивіз ТПВ 12 січня 2013 року, СФ-0016050 від 31.01.3013 на суму 3574,39 грн за період з 21 по 31 січня 2013 року та СФ-0012032 від 15.01.2013 на суму 9946,26 грн за період з 01 по 10 січня 2013 року (арк..с.16-20), а також відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за визначені періоди, підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками (арк. с 21-24, 79).

Однак відповідач у встановлений договором строк отримані послуги в повному обсязі не оплатив, на час звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість КП «РЕП №11» СМР перед ТОВ «КП «Чисте місто» складала 55647,21 грн. Проте під час розгляду справи в суді відповідач в частково сплатив суму заборгованості за договором, у зв'язку із чим позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 36225,68 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що у період з період з 21.03.2013 по 31.03.2013 надання відповідачу послуг з вивозу ТПВ на суму 8300,09 грн здійснювалось іншим виконавцем на підставі укладеного з ним договору, оскільки правовідносини, що виникли між відповідачем та ПП «Воробйов» не є предметом даного спору. Крім того, відповідно до акту №ОУ-014877 від 31.03.2013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідач прийняв у повному обсязі надані позивачем послуги без зауважень, про що свідчить підпис уповноваженого представника та печатка відповідача на зазначеному акті (арк. с 79).

Оскільки відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості за Договором у розмірі 36225,68 грн, ат враховуючи, що сплата отриманих від позивача послуг за Договором є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається Законом та Договором, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за надані послуги у період з лютого 2013 по березень 2013 відповідно до виставлених рахунок-фактур СФ-0016302 від 27.03.2013 на суму 8300,09 грн за період з 11 по 20 березня 2013 року, СФ-0016338 від 31.03.2013 на суму 8300,09 грн за період з 21 по 31 березня 2013 року, СФ-0016272 від 18.03.2013 на суму 8300,09 грн за період з 01 по 10 березня 2013 року, СФ-0016193 від 28.02.2013 на суму 4107,80 грн за період з 21 по 28 лютого 2013 року, СФ-0016118 від 14.02.2013 на суму 4543,79 грн за період з 01 по 10 лютого 2013 року (оплачено частково у розмірі 2776,57 грн), СФ-0016147 від 25.02.2013 на суму 5450,39 грн за період з 11 по 20 лютого 2013 року, у загальному розмірі 36225,68 грн грн.

Поряд із сумою основної заборгованості за Договором, позивачем заявлено до стягнення 1414,40 грн пені та 3% річних у розмірі 282,88 грн.

Проаналізувавши сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1.1 Договору, передбачено, що за несвоєчасне внесення плати за послуги споживач виплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми неплатежів за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період за який сплачується пеня.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірені надані позивачем розрахунки 3 % річних у розмірі 282,88 та пені у розмірі 1414,40 грн та суд вважає їх правильними.

Проте, відповідач просить звільнити його від штрафних санкцій, у зв'язку з його тяжким фінансово-матеріальним становищем та арештом коштів відповідача виконавчою службою.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням того, що Відповідачем під час розгляду справи частково погашено суму основної заборгованості за Договором, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 725 грн, що складає 2% від суми основного боргу за Договором станом на день розгляду спарви.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2500,00 грн.

Оплата послуг адвоката віднесена до складу судових витрат (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру" (частина третя статті 48 Господарського процесуального кодексу України), відповідно до статті 12 якого оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Разом з тим, відповідно пункту 6.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження розміру понесених витрат позивачем наданий договір про правову допомогу від 05.08.2013, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 222 від 21.07.2011, виданого на ім'я Шамрай Р.В. та видатковий касовий ордер від 07.08.2013 на суму 2000,00 грн (арк с.87-89).

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку наданими представником позивача доказами підтверджені витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн, а тому, згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі підлягає задоволенню частково у розмірі 2000,00 грн. В частині вимоги щодо стягнення витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 500,00 грн - відмовити

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн суд покладає на відповідача як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спор.

На підставі наведеного, керуючись статтями 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" Севастопольської міської Ради (99022, м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 78, ідентифікаційний код 03360644, з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" (99040, м. Севастополь, вул. Геловані, 1, ідентифікаційний код 32117462, р/р 26003054800694 в СФ ЗАТ КБ «Приватбанк» м. Севастополь, МФО 324935, або на будь - який рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість за Договором №8-03/493 від 01.01.2013 у розмірі 37233,56 грн, з яких: 36225,68 грн - сума основного боргу за Договором, 725,00 грн - пеня та 282,88 грн - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50 грн та витрати зі сплати послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн

Видати наказ після набранням рішенням законної сили

Повне рішення складено 09.09.2013.

Суддя І.А. Харченко