Постанова

від 30.10.2013 по справі 919/736/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 919/736/13 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Голика В.С.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: Шамрай Р.В., довіреність № б/н від 22 жовтня 2013 року (товариство з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто")

відповідача: Михайлова Н.В., довіреність № 45 від 15 січня 2013 року (комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" Севастопольської міської ради)

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 03 вересня 2013 року у справі № 919/736/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" (вул. Геловані, 1, м. Севастополь, 99040)

до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" Севастопольської міської ради (вул. Горпищенка, 78, м. Севастополь, 99022)

про стягнення 37922,96 грн.

ВСТАНОВИВ :

21 червня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" Севастопольської міської ради про стягнення 37233,56 грн.(а.с. 3-5).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" Севастопольської міської ради умов договору № 8-03/493 від 01 січня 2013 року щодо повної та своєчасної оплати за отриманні послуги.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03 вересня 2013 року у справі № 919/736/13 позовні вимоги задоволенні у повному обсязі (а.с. 97-102).

Рішення мотивоване правомірністю позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підтверджені належними доказами.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" Севастопольської міської ради звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 109-110).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції стягнуто з відповідача заборгованість на підставі рахунків-фактур та актів виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.. Стягнення здійснено, як зазначено в оскаржуваному рішенні, на підставі договору № 8-03/493 від 01 січня 2013 року. Однак ні в одному із рахунків-фактур та актів виконаних робіт не зазначено номер та дата вказаного договору, на підставі якого суд здійснив стягнення. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно здійснив стягнення.

Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що у період з 21 березня 2013 року по 31 березня 2013 року позивач не здійснював вивіз ТПВ, оскільки такі послуги надавались позивачу приватним підприємством „Воробьев" на підставі договору № 2 від 10 січня 2013 року.

Також, заявник апеляційної скарги посилається на незастосування судом першої інстанції норм статті 181 Господарського кодексу України, що є, на думку скаржника, порушенням норм матеріального права.

Більш детально доводи викладенні в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2013 року у справі № 919/736/13 відновлено комунальному підприємству "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" Севастопольської міської ради строк на подання апеляційної скарги.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 23 жовтня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Видашенко Т.С., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя - Плут В.М., судді - Голик В.С., Балюкова К.Г.

23 жовтня 2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" Севастопольської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя від 03 вересня 2013 року у справі № 919/736/13 залишити без змін, вважаючи його законним.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 30 жовтня 2013 року у зв'язку з хворобою судді Балюкової К.Г., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя - Плут В.М., судді - Голик В.С., Гонтар В.І.

У судовому засіданні, яке призначено на 30 жовтня 2013 року, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" (далі - Виконавець) та комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" Севастопольської міської ради (далі - Споживач) було укладено договір № 8-03/493 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (далі - Договір) (а.с. 9-11).

Предметом договору є зобов'язання виконавця згідно графіку надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів (далі - ТПВ) з житлових будинків, та зобов'язання споживача своєчасно сплачувати послуги у відповідності з встановленими тарифами в строки і на умовах, визначених договором на підставі розпорядження голови НРДА м. Севастополя № 588-р від 30 грудня 2011 року "Про введення в дію рішення конкурсної комісії по визначенню виконавця послуг зі збирання та перевезення побутових відходів з території Нахімовського району м. Севастополя" і у відповідності до схеми санітарного очищення, затвердженої: не затверджена (пункт 2.1 Договору).

Пунктом 3.3. Договору сторони встановили, що виконавець до 10 числа місяця, наступного за поточним, складає у 2-х примірниках акт за надані послуги та направляє його поштою або вручає представнику Споживача. Споживач зобов'язався підписати акт наданих послуг та повернути один примірник акту виконавцю протягом 5 робочих днів з моменту отримання або надати письмову мотивовану відмову від підписання акту. У разі неповернення акту в зазначений термін та відсутності письмової відмови, послуги виконавця вважаються прийнятими споживачем у повному обсязі без зауважень незалежно від факту підписання акту надання послуг.

Відповідно до пункту 3.1 Договору в редакції протоколу розбіжностей від 01 січня 2013 року до договору № 8-03/493 від 01 січня 2013 року розрахунковим періодом для оплати послуг з вивезення ТПВ є календарний місяць. Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок виконавця до останнього робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, в якому були надані послуги, на підставі виставленого виконавцем рахунку та акту виконаних робіт (а.с. 13).

Пунктом 1 Додатку 1 до Договору встановлено, що тариф на вивіз ТПВ для населення складає 19,56 грн. ( з урахуванням ПДВ) (а. с 14-15).

Відповідно до пункту 4.2.2 Договору Споживач зобов'язався вносити плату, передбачену Договором, у встановлений строк та у повному обсязі (пункт 4.2.2. Догвороу).

Договір вступає в силу з 01 січня 2013 року та діє до 31 грудня 2013 року (пункт 9.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано, а відповідачем отримано послуги за договором № 8-03/493 від 01 січня 2013 на зальну суму 55647,21 грн.

Вказане підтверджується рахунками-фактур та актами приймання-передач, які складенні та підписанні сторонами Договору, а саме:

- № СФ-0016302 від 27 березня 2013 року на суму 8300,09 грн. за період з 11 по 20 березня 2013 року. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ- 014614;

- № СФ-0016338 від 31 березня 2013 року на суму 8300,09 грн. за період з 21 по 31 березня 2013 року. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-014877;

- № СФ-0016272 від 18 березня 2013 року на суму 8300,09 грн. за період з 01 по 10 березня 2013 року. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-014389;

- № СФ-0016193 від 28 лютого 2013 року на суму 4107,80 грн. за період з 21 по 28 лютого 2013 року. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-013835;

- № СФ-0016118 від 14 лютого 2013 року на суму 4543,79 грн. за період з 01 по 10 лютого 2013 року. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000717;

- № СФ-0016147 від 25 лютого 2013 року на суму 5450,39 грн. за період з 11 по 20 лютого 2013 року. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000823;

- № СФ-0012061 від 25 січня 2013 року на суму 2178,98 грн. за період з 11 по 20 січня 2013 року. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000136;

- № СФ-0016050 від 31 січня 2013 року на суму 3574,39 грн. за період з 21 по 31 січня 2013 року. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000316;

- № СФ-0012032 від 15 січня 2013 року на суму 9946,26 грн. за період з 01 по 10 січня 2013 року. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ- 0000009(арк.с.16-24, 79).

Позивачем не було надано суду акт здачі-приймання робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0012076 від 30 січня 2013 року на суму 945,33 грн. за вивіз ТПВ 12 січня 2013 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2013 року у справі № 919/736/13 було зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" надати суду акт здачі-приймання робіт (надання послуг) по рахунку № СФ-0012076 від 30 січня 2013.

29 жовтня 2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" надійшло пояснення, в якому позивач з посиланням на пункт 3.3 Договору зазначив, що позивач направляв на адресу відповідача рахунок-фактуру № СФ-0012076 від 30 січня 2013 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ- 0000215 від 30 січня 2013 року. Проте, відповідач зазначений акт в строк не повернув, а тому в силу пункту 3.3 Договору послуга вважається наданою та отриманою, а тому підлягає оплаті.

До вказаного пояснення позивачем надано супровідний лист від 01 лютого 2013 року за вих. № 8-03/141, який долучений до матеріалів справи.

Зазначене не заперечується відповідачем, оскільки вказаний факт ним ані у відзиві на позов, ані в апеляційній скарзі ним не оспорюється, а саме, отримання від позивача рахунку-фактури № СФ-0012076 від 30 січня 2013 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ- 0000215 від 30 січня 2013 року. Таким чином, вказане є також доказом надання відповідачу послуги на суму 945,33 грн. за вивіз ТПВ 12 січня 2013 року.

Проте, відповідач не у повному обсязі та з порушенням строків розрахувався за надані послуги по Договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 55647,21 грн., що стало підставою звернення до суду.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач у добровільному порядку сплатив частину заборгованості у розмірі 19421,53 грн., що стало підставою для зменшення позовних вимог, а саме, позивач просив стягнути з відповідача 36225,68 грн. - основна заборгованість, 1697,28 грн. - штрафні санкції (1414,40 грн. - пеня, 282,88 грн. - 3% річних), 1720,50 грн. - судовий збір та 2500,00 грн. - витрати на послуги адвоката (а.с. 84).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до норм статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалось вище між сторонами був укладений договір про надання послуг, який в силу норм статі 204 Цивільного кодексу України є правомірним, оскільки не розірваний та не визнаний недійсним у встановленому порядку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно із частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було встановлено вище, позивачем було надано послуги відповідачу по вивозу ТПВ на загальну суму 55647,21 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Проте, відповідач не у повному обсязі здійснив розрахунки, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 36225,68 грн.

Відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які свідчать про сплату заборгованості у розмірі 36225,68 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" Севастопольської міської ради основної суми заборгованості у розмірі 36225,68 грн.

Позивач також просить стягнути з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" Севастопольської міської ради 1414,40 грн. пені та 3% річних у розмірі 282,88 грн., за порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1.1 Договору встановлено, що за несвоєчасне внесення плати за послуги споживач виплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми неплатежів за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період за який сплачується пеня.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних у розмірі 282,88 та пені у розмірі 1414,40 грн. встановила, що вони є правильними та відповідають вимогам Закону України «Про відповідальність за порушення грошового зобов'язання» та нормам статті 232 Господарського кодексу України та статей 258, 625 Цивільного кодексу України.

Однак як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив суд звільнити його від штрафних санкцій, у зв'язку з його тяжким фінансово-матеріальним становищем та арештом коштів відповідача виконавчою службою.

Суд першої інстанції, керуючись нормами статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені до 725 грн., що складає 2% від суми основного боргу за Договором станом на день розгляду справи. Рішення в цій частині обґрунтовано частковою сплатою відповідачем основного боргу під час розгляду справи.

Судова колегія погоджується з даним висновком суду першої інстанції, а тому рішення в цій підлягає залишенню без змін.

Позивачем заявлена вимога про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2500,00 грн.

Оплата послуг адвоката віднесена до складу судових витрат (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру" (частина третя статті 48 Господарського процесуального кодексу України), відповідно до статті 12 якого оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно пункту 6.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження розміру понесених витрат позивачем наданий договір про правову допомогу від 05 серпня 2013 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 222 від 21 липня 2011 року, виданого на ім'я Шамрай Р.В. та видатковий касовий ордер від 07 серпня 2013 року на суму 2000,00 грн. (а.с.87-89).

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню частково у розмірі 2000,00 грн. В частині вимоги щодо стягнення витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 500,00 грн. - суд першої інстанції правомірно відмовив.

Стосовно доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Так, апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції стягнуто з відповідача заборгованість на підставі рахунків-фактур та актів виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи. Стягнення здійснено, як зазначено в оскаржуваному рішенні, на підставі договору № 8-03/493 від 01 січня 2013 року. Однак ні в одному із рахунків-фактур та актів виконаних робіт не зазначено номер та дата вказаного договору, на підставі якого суд здійснив стягнення. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно здійснив стягнення.

Проте, відповідачем (заявником апеляційної скарги), в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів, які свідчать про наявність інших правовідносин між сторонами (договорів), на виконання яких складались та підписувалися рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які містяться у матеріалах даної справи.

Таким чином, дані доводи є хибними та необґрунтованими. Крім того, відповідач ніяким чином не пояснює факт часткової оплати послуг позивачу у розмірі 19421,53 грн. за договором № 8-03/493 від 01 січня 2013 року.

Також, апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що у період з 21 березня 2013 року по 31 березня 2013 року позивач не здійснював вивіз ТПВ, оскільки такі послуги надавались позивачу приватним підприємством „Воробьев" на підставі договору № 2 від 10 січня 2013 року.

Однак відповідач ніяким чином не пояснює факту підписання акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які складенні та підписанні між сторонами договору № 8-03/493 від 01 січня 2013 року, за зазначений період.

Отже, ці доводи є необґрунтованими.

Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на незастосування судом першої інстанції норм статті 181 Господарського кодексу України, що є, на думку скаржника, порушенням норм матеріального права.

Вказані доводи є безпідставними, оскільки зазначена стаття регулює порядок укладання господарських договорів, а не їх виконання.

Таким чином, апеляційна скарга комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" Севастопольської міської ради не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованою, оскільки її доводи є лише судженням відповідача.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду міста Севастополя від 03 вересня 2013 року у справі № 919/736/13 не підлягає скасуванню, оскільки є законним та обґрунтованим. .

Керуючись статтями 22, 101, 103 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" Севастопольської міської ради - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03 вересня 2013 року у справі № 919/736/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді В.С. Голик

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" (вул. Геловані, 1,Севастополь,99040)

2. Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 11" Севастопольської міської ради (вул. Горпищенка, 78,Севастополь,99022)

3. Господарський суд міста Севастополя

4.