Рішення

від 20.08.2013 по справі 2-34

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-34 Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовка Номер провадження 22-ц/788/80/13 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Білецького О. М., Кононенко О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 листопада 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», третя особа - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань,

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, який 25.07.2011 року уточнив та обґрунтував його тим, що 03.05.2008 року близько 21 год. 30 хв. позивач переходив залізничну колію на залізничній станції Шостка Південно-Західної залізниці та під час переходу отримав тілесні ушкодження по причині неуважності машиніста вантажного потягу №5974 Конотопської дирекції залізничних перевезень Управління Південно-Західної залізниці, який рухався з вантажем без зупинки від станції Н-Сіверський до станції Терещенська. Вважає, що залізнична транспортна пригода сталася з вини машиніста ОСОБА_3, який керував джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок чого йому завдано тяжкі та середньої тяжкості ушкодження та у послідуючому хірургічним шляхом ампутовано пальці лівої та правої ніг, його визнано інвалідом 3 групи пожиттєво, він став непрацездатним, втратив постійну роботу. Внаслідок отриманих травм йому завдана матеріальна шкода, що полягає у втраті заробітку за час лікування, витратах на лікування - придбання ліків, посилене харчування, сторонній догляд, санаторно-курортне лікування. Він просить суд стягнути з відповідача на його користь втрачений внаслідок зменшення професійної працездатності заробіток за період з 01.01.2009 року по 01.11.2010 року в розмірі 625 грн.58 коп. щомісячно, а також додаткові витрати: на придбання ліків у сумі 4769 грн. 91 коп., на посилене харчування у сумі 6000 грн., за сторонній догляд 1600 грн., на санаторно-курортне лікування у сумі 3000 грн. а всього на загальну суму 28407,09 грн. Крім того, просить стягнути 60000 грн. за завдану моральну шкоду, яка полягає у тяжких моральних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків та перспективи ділової репутації позивача.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 листопада 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд помилково вважав, що нещасний випадок з позивачем стався по причині грубої необережності самого позивача. При цьому суд не врахував вимог ст.ст.1187-1188, 1195 ЦК України зі змісту яких вбачається, що відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за завдану шкоду настає у будь-якому випадку, крім дії непереборної сили чи умислу потерпілого, проте вказані виключення, за яких відповідач не несе відповідальності, судом не встановлені.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача Матях Н.І., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, нещасний випадок з позивачем стався з його грубої необережності, так як, переходячи залізничну колію у невстановленому місці, не пересвідчившись, що це буде для нього безпечно, він грубо знехтував правилами безпеки руху, а тому вважав, що у відшкодуванні шкоди йому слід відмовити.

Проте, колегія суддів повністю погодитися з таким висновком місцевого суду не може.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ввечері 03.05.2008 року, під час переходу залізничної колії на станції Шостка Південно-Західної залізниці, ОСОБА_2 потрапив під вантажний потяг №5974 Конотопської дирекції залізничних перевезень Управління Південно-Західної залізниці, який рухався з вантажем без зупинки від станції Н-Сіверський до станції Терещенська.

Внаслідок отриманих травм, які згідно з висновком експерта №2004 Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи від 16.01.2012 року є тяжкими тілесними ушкодженнями у формі травматичної ампутації обох ступнів на рівні головок плюснових кісток, а також середньої тяжкості тілесні ушкодження у формі подрібненого внутрішньосуглобного перелому надколінника з розходженням уламків, позивач ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні з 04.05.2008 року по 13.07.2008 року, що підтверджується листками непрацездатності серії АБГ №534622, серії АБГ №534733, серії АББ №233815, а також проходив амбулаторне лікування в період з 14.07.2008 року по 20.08.2008 року та з 05.09.2008 року по 19.09.2008 року, що підтверджується листками непрацездатності серії АБГ №487980, серії АБГ №547568.

Висновком медичної соціально-експертної комісії ОСОБА_2 визнано інвалідом третьої групи внаслідок загального захворювання пожиттєво, акт огляду серії АС №045854 від 10.09.2008 року.

За таких обставин суд першої інстанції вірно врахував вимоги ст.1187 ЦК України та прийшов да правильного висновку, що цивільно-правову відповідальність по відшкодуванню заподіяної позивачеві шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди має нести відповідач по справі, який є володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким було заподіяно шкоди. Обставини, які виключають його відповідальність, а саме: непереборної сили чи умислу потерпілого, судом не встановлені та відповідних доказів матеріали справи не містять.

Погоджується колегія суддів і з висновком місцевого суду про те, що виникненню шкоди сприяла груба необережність самого потерпілого ОСОБА_2

Так, актом службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру по станції Шостка, складеного 04.05.2008 року встановлено, що причиною нещасного випадку з потерпілим ОСОБА_2 є його особиста необережність, так як переходив залізничні колії в невстановленому для цього місці.

Постановою начальника ЛПМ на ст.Шостка від 28 травня 2008 року в порушенні кримінальної справи по факту отримання залізничної травми ОСОБА_2 на ст. Шостка відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України. З вказаної постанови вбачається, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок його особистої необережності, оскільки він не скористався пішохідним настилом, а переходив залізничну колію в невстановленому для цього місці, а саме в районі стрілочного переводу №17.

Сам позивач не заперечив в суді той факт, що він переходив залізничні колії ввечері 03.05.2008 року в невстановленому місці, а саме збоку, неподалік від настилів для переходу.

Згідно з п.2.1 та 2.5 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України пішоходам забороняється ходити по залізничним коліям. Їм дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії».

Отже, знехтувавши цими правилами, ОСОБА_2 не скористався пішохідним настилом та, не пересвідчившись, що це буде для нього безпечно, переходив залізничні колії в

в невстановленому для цього місці.

З роз'яснень в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що груба необережність потерпілого - це знаходження в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху і т.п., а не проста необачність.

З огляду на викладене вбачається, що наявність вини, у вигляді грубої необережності, позивача ОСОБА_2 у заподіянні шкоди, є доведеною.

Згідно з ч.2 та ч.3 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Частиною 1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду.

Проте, відмовляючи позивачу в задоволенні вимог про відшкодування втраченого заробітку внаслідок зменшення професійної працездатності та додаткових витрат, на ці вимоги закону суд першої інстанції не звернув уваги та не врахував, що при відшкодуванні додаткових витрат вина потерпілого не враховується, а розмір відшкодування іншої шкоди залежить від ступеня вини потерпілого.

Крім того, порушивши вимоги ч.4 ст.10 ЦПК України, яка зобов'язує суд сприяти всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, зокрема: роз'яснити право про можливість призначення відповідної експертизи, попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, місцевий суд не роз'яснив право про можливість призначення судово-медичної експертизи для визначення ступеня втрати потерпілим працездатності.

Ці порушення призвели до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного вирішення спору, тому згідно з вимогами п.п.1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 внаслідок отриманої травми знаходився на стаціонарному лікуванні в Шосткинській Центральній районній лікарні №1 у період з 04.05.2008 року по 13.07.2008 року та на амбулаторному лікуванні у період з 14.07.2008 року по 20.08.2008 року та з 05.09.2008 року по 19.09.2008 року, що підтверджується листками непрацездатності.

Під час лікування отриманої травми витрати ОСОБА_2 на ліки склали 4769,91 грн. Призначення лікарем ліків підтверджується медичними картами стаціонарного хворого, а придбання їх позивачем - касовими чеками.

За таких обставин з урахуванням вимог ч.1 ст.1195 ЦК України з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 4769,91 грн., які є додатковими витратами, що викликані необхідністю придбання ліків.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Позовна вимога про відшкодування з відповідача втраченого заробітку за період з 01.01.2009 року по 01.11.2010 року у сумі 625,58 грн. щомісячними платежами підлягає частковому задоволенню.

З висновку проведеної у справі комісійної судово-медичної експертизи №26/2013 від 27.05.2013 року вбачається, що втрата професійної працездатності у ОСОБА_2 внаслідок залізничної травми, отриманої ним 03.05.2008 року, складає 50%.

З копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що він працював в ТОВ «Альтіс-Спецбуд» на посаді виконроба до 10.09.2008 року. Його середньомісячна заробітна плата за останні три місяці роботи, з лютого по квітень 2008 року, згідно з довідкою роботодавця від 24.08.2008 року №154 складає 1373,33 грн. Оскільки вона є значно меншою від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на момент каліцтва, обрахованої відповідно до вимог ч.1 ст.1197 ЦК України (525*5=2625 грн.), тому розмір втраченого заробітку слід обчислювати, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, тобто 2625 грн.

Враховуючи ступінь втрати працездатності, яка становить 50%, ступінь вини потерпілого в заподіянні шкоди, який суд вважає таким, що становить 90%, розмір відшкодування втраченого заробітку внаслідок втрати професійної працездатності, становить 131,25 грн. (2625-50%=1312,50; 1312,50-90%=131,25) в місяць.

За період з 01.01.2009 року по 01.11.2010 року, тобто за повні 22 місяці, він становить 2887,50 грн. (22*131,25).

Таким чином, розмір втраченого заробітку, який необхідно стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 за спірний період складає 2887,50 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача понесених ним витрат на посилене харчування у сумі 6000 грн., витрат на оплату стороннього догляду післяопераційного періоду у сумі 800 грн., на санаторно-курортне лікування у сумі 1500 грн. не доведені, так як доказів призначення лікувальною установою посиленого харчування, стороннього догляду та на підтвердження відповідних витрат, позивач у порушення вимог ст. 60 ЦПК України суду не надав, а тому вони задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то згідно з п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України у разі, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, вона також відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Оскільки у результаті отриманих травм ОСОБА_2 було спричинено тілесні ушкодження, від яких він знаходився на лікуванні, переносив біль та моральні страждання, на час лікування втратив привичний спосіб життя, тому суд вважає, що йому дійсно заподіяна і моральна шкода. Виходячи зі ступеня таких моральних страждань, тривалості лікування, враховуючи принципи розумності і справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди становить 50000 грн., а з урахуванням положень ст.1193 ЦК Ураїни, тобто залежно від ступеня вини потерпілого, яка сприяла виникненню цій шкоді та становить 90%, він становить 5000 грн. (50000-90%).

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь держави слід стягнути 136,55 грн. на відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 68,27 грн. на відшкодування судового збору за розгляд справи апеляційним судом, всього 204,82 грн.

Керуючись ст. 303, п.п. 2,3 ч. 1 ст. 307, п.1, 4 ч.1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 листопада 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки задовольнити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь ОСОБА_2 2887 грн. 50 коп. втраченого заробітку за період з 01.01.2009 року по 31.10.2010 року, 4769 грн. 91 коп. витрат на придбання ліків, а також 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь держави судовий збір на загальну суму 204 грн. 82 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційним судом.

Рішення суду набирає законної сили і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно: суддя Л.І.Семеній