Ухвала

від 05.09.2013 по справі 910/12442/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/12442/13 05.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова фірма "Бекар ЛТД"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПАТЕНТ"

2) Державної служби інтелектуальної власності України

про визнання недійсним повністю патенту України

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Голубцов В.А.

від відповідача 1: Селіванов М.В.

від відповідача 2: Запорожець Л.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова фірма "Бекар ЛТД" (далі-позивач) звернулося до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПАТЕНТ" (далі-відповідач-1), 2) Державної служби інтелектуальної власності України (далі-відповідач-2) про визнання недійсним повністю патенту України на промисловий зразок №23945 від 21.06.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

01.07.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом зупинення виконання постанови Київського районного суду м. Харкова від 26.03.2013 р. у справі №640/4754/13-п; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОПАТЕНТ» передавати будь-якій особі право власності на патент на промисловий зразок №23945 від 12.11.2012 р. та/або надавати будь-якій особі дозвіл (видавати ліцензію) на використання промислового зразка за патентом України №23945.

У процесі провадження у справі представник позивача подав клопотання про призначення судової експертизи, в якому просить призначити експертизу у сфері інтелектуальної власності та просив на вирішення експертизи поставити певні питання.

Суд переніс розгляд поданого клопотання на наступне судове засідання.

Також у судовому засіданні 06.08.2013 р. представник відповідача-1 надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивачем не доведена наявність порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів саме позивача, на захист якого подано позов. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які спростовують новизну промислового зразку.

В судовому засіданні 06.08.2013 р. судом оголошувалася перерва до 29.08.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 06.08.2013 р. представник позивача подав клопотання про витребування доказів.

Суд переніс розгляд поданого клопотання на наступне судове засідання.

В судовому засіданні 29.08.2013 р. судом оголошувалася перерва до 05.09.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що остання мотивована тим, що невжиття таких заходів, на думку позивача, унеможливить виконання рішення суду у даній справі.

Ознайомившись із заявленою заявою позивача про забезпечення позову, суд приходить до висновку про її часткову обґрунтованість, відповідно, задовольняє заяву частково, з наступних підстав.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, внаслідок набуття чинності постанови Київського районного суду м. Харкова від 26.03.2013 р. у справі № 640/4754/13-п, товари - комплекти корінних та шатунних вкладишів до автомобільної та тракторної техніки 55-ти найменувань у кількості 6212 шт., загальною вартість згідно митної декларації та рахунку фактури 124545,3 грн. підлягають конфіскації, та у разі виконання цієї постанови відновлення права позивача на використання товарів виготовлених з використанням усіх суттєвих ознак промислового : зразка за патентом № 23945 з дати публікації відомостей про видачу патенту стане неможливим. Крім того, існує реальна небезпека що під час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОПАТЕНТ» укладе договори про передачу прав власності на патент України № 23945 або надасть будь-якій особі дозвіл на використання патенту, що робить неможливим визнання недійсним спірного патенту, який виданий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПАТЕНТ», утруднить та затягне вирішення спору по-суті, оскільки виникне необмежене коло нових учасників справи, що призведе до порушення розумних строків розгляду справи. Також вказані дії можуть привести до неможливості виконання рішення суду, оскільки власником оспорюваного патенту до вступу рішення в законну силу, може бути інша особа.

Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1114 ЦК України, "факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації."

Отже, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі відчуження Відповідачем-1 патенту України на промисловий зразок №23945 з наступним поданням до Державної служби інтелектуальної власності заяви про реєстрацію відповідних змін.

У такому разі рішення суду щодо визнання недійсним патенту України на промисловий зразок №23945 Державна служба інтелектуальної власності об'єктивно не матиме можливості виконати, оскільки у Державному реєстрі патентів України на винаходи будуть відомості про особу, якій передано право власності на патенту України на промисловий зразок №23945, а не відомості про Відповідача-1, як власника вказаного патенту на момент подання позову та порушення провадження по справі, або взагалі будуть відсутні відомості про знак.

Відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє певні дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Статтями 66, 67 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони або з своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується в тому числі й забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

В постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» сформульована позиція Вищого господарського суду України про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів саме на стадії підготовки справи до розгляду.

Тож, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У зв'язку з тим, що власник патенту України на промисловий зразок №23945 може в будь-який час відмовитись від прав або передати іншій особі право власності на патент повністю суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано припускає, що права на промисловий зразок, який є предметом спору на момент прийняття рішення можуть перейти до іншої особи.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В п. 9 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» встановлено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У зв'язку з наведеним, подана заява визнається судом обґрунтованою в частині вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОПАТЕНТ» передавати будь-якій особі право власності на патент на промисловий зразок №23945 від 12.11.2012 р.

Заяву позивача в частині заборони відповідачу-1 надавати будь-якій особі дозвіл (видавати ліцензію) на використання промислового зразка за патентом України №23945, суд визнає необґрунтованою, оскільки, видача відповідачем-1 ліцензії на використання промислового зразку не змінює власника патент на промисловий зразок №23945 від 12.11.2012 р. При цьому, заборона відповідачу-1 видавати дозволи (ліцензії) призведе до неправомірного обмеження прав відповідача-1 на розпорядження майновими права інтелектуальної власності, як власника патенту на промисловий зразок №23945 від 12.11.2012 р.

Щодо вимоги позивача про забезпечення позову шляхом зупинення виконання постанови Київського районного суду м. Харкова від 26.03.2013 р. у справі №640/4754/13-п, суд відхиляє з підстав необґрунтованості.

У зв'язку з наведеним, суд вважає заяву про забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню частково.

При цьому, обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 65, 66, 67 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова фірма "Бекар ЛТД" про забезпечення позову задовольнити частково.

2. До вирішення спору у справі № 910/12442/13 по суті вжити заходи до забезпечення позову, а саме:

1) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОПАТЕНТ» передавати будь-якій особі право власності на патент на промисловий зразок №23945 від 12.11.2012 р.

3. В іншій частині заяви про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова фірма "Бекар ЛТД" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 117, ідентифікаційний код - 31214415)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОПАТЕНТ" (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6, ідентифікаційний код - 38156968)

Дана ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з 05.09.2013 р. і дійсна для пред'явлення до виконання до 05.09.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.