Постанова

від 10.09.2013 по справі 919/475/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року Справа № 919/475/13 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сотула В.В.,

суддів Балюкової К.Г.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю „Плоск")

відповідача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Україна")

третьої особи: не з'явився (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Плоск" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Лотова Ю.В.) від 10 червня 2013 року у справі № 919/475/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Плоск" (пров. Елеваторний, буд.10-а, м. Сімферополь, 95051)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (вул. Сімферопольська, буд.15, кв.31, м. Севастополь, 99003)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог н предмет спору, на стороні відповідача - Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ :

18 квітня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Плоск" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловим прибудованим приміщенням № 84 загальною площею 187,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Л. Чайкіної, буд. 78, шляхом звільнення та передачі його власнику (а.с. 3-4).

Позовні вимоги мотивовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" незаконно користується спірним майном на підставі договору оренди від 22 серпня 2011 року № 184-11, оскільки Фонд комунального майна Севастопольської міської ради не є його власником, а отже, в силу норм статей 317, 761 Цивільного кодексу України, не має права їм розпоряджатися, у тому числі передавати в оренду.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 червня 2013 року у справі № 919/475/13 відмовлено у задоволенні позовних вимог (а.с. 148-151).

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач по справі користується спірним майном за наявності правової підстави - договору оренди № 184-11 від 22 серпня 2011 року, що, у свою чергу, робить неможливим застосування до правовідносин сторін статті 391 Цивільного кодексу України. Крім того, суд зазначив, що позивачем невірно обраний спосіб захисту свого права, а саме, невірно визначено норму матеріального права, яка підлягає застосуванню для захисту такого права.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Плоск" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 156-157).

Апеляційна скарга мотивована необґрунтованістю висновків суду першої інстанції про невірно обраний спосіб захисту.

Крім того, заявник апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не надана правова оцінка договору оренди № 184-11 від 22 серпня 2011 року на відповідність його нормам чинного законодавства.

Також, суд не проаналізував посилання позивача на норми статті 761 Цивільного кодексу України, що є порушенням норм процесуального права, зокрема, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, заявник апеляційної скарги вважає, що судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке підлягає скасуванню.

За розпорядженням секретаря судової палати від 27 серпня 2013 року у зв'язку з відпустками суддів Рибіної С.А. та Голика В.С., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 2 1 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя - Сотула В.В., судді: Балюкова К.Г., Гоголь Ю.М.

За розпорядженням секретаря судової палати від 10 вересня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Гоголя Ю.М., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 2 1 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя - Сотула В.В., судді: Балюкова К.Г., Борисова Ю.В.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю „Україна" та Фонду комунального майна Севастопольської міської ради повторно (27 серпня 2013 року та 10 вересня 2013 року) не з'явилися в судове засідання, про час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень на апеляційну скаргу суду не надали.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників сторін обов'язковою визнано не було, колегія вважає за можливим переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності нез'явившихся сторін по справі.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 березня 2013 року між відкритим акціонерним товариством „Севастопольський маяк" та товариством з обмеженою відповідальністю „Плоск" укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є нежитлове прибудоване приміщення № 84 загальною площею 187,9 кв.м., у складі: тамбура площею 4.2 кв.м. та приміщень площею 27,6 кв.м., 85,8 кв.м., 18,9 кв.м., 51,3 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Л. Чайкіної, буд. 78. Договір посвідчений приватним нотаріусом Поздняковою В.І. (а.с. 9-11, 15).

Однак вищевказаним майном з 2011 року користується товариство з обмеженою відповідальністю „Україна" на підставі договору оренди № 184-11 від 22 серпня 2011 року. Орендодавцем по вказаному договору є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради. Строк дії договору встановлений сторонами до 21 серпня 2014 року (з урахуванням протоколу погодження змін до договору) (а.с.75-77).

15 березня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Плоск" направило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" вимогу за вих. № 75, в якій просило останнього протягом 7-ми днів звільнити нежитлове приміщення прибудоване приміщення № 84 загальною площею 187,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Л. Чайкіної, буд. 78, та передати його власнику (позивачу) (а.с. 12).

Проте, зазначена вимога відповідачем не була виконана, оскільки, як вбачається з відзиву на позовну заяву, останній вважає себе законним користувачем спірного майна, яке йому було передано на підставі договору оренди № 184-11 від 22 серпня 2011 року, а тому не зобов'язаний звільняти та повертати спірне майно товариству з обмеженою відповідальністю "Плоск".

Вказані обставини стали підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Плоск" до господарського суду міста Севастополя з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, надані в судовому засіданні 27 серпня 2013 року, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Як слідує зі змісту позовної заяви, вона направлена на захист права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю „Плоск".

Отже, спірні правовідносини підлягають регулюванню положеннями розділу І Цивільного кодексу України, що впорядковують відносини, які виникають на підставі права власності.

У відповідності до статей 317, 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та йому належать відповідні права.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таке право забезпечується власнику за допомогою негаторного позову.

Негаторний позов - це позадоговірна вимога власника, який володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні повноважень користування і (або) розпорядження майном.

Правом на негаторний позов володіють власник, а також титульний власник, які володіють річчю, але позбавлені можливості користуватися або розпоряджатися нею. В якості відповідача виступає особа, яка своєю протиправною поведінкою створює перешкоди для здійснення права власності (право титульного володіння).

Підставою негаторного позову є обставини, які обґрунтовують право позивача на користування або розпорядження майном, а також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у здійсненні цих повноважень.

При цьому, обов'язком власника не є доказування неправомірності дій відповідача. Вони вважаються такими, поки сам відповідач не доведе правомірність своєї поведінки.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності позивача на нежитлове прибудоване приміщення № 84 загальною площею 187,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Л. Чайкіної, буд. 78, виникло з договору купівлі-продажу від 01 березня 2013 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством „Севастопольський маяк" та товариством з обмеженою відповідальністю „Плоск".

Згідно із статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про невідповідність вказаного договору чинному законодавству, а також щодо визнання його недійсними у судовому порядку.

Як встановлено судовою колегією, позивач придбав спірне майно у його власника - відкритого акціонерного товариства „Севастопольський маяк".

Вказане підтверджується рішенням господарського суду міста Севастополя від 19 липня 2012 року у справі № 5020-5/190-11/245/93/2011 за позовом відкритого акціонерного товариства „Севастопольський маяк" до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, Регіонального відділення Фонду Державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про визнання права власності. Згідно цього рішення за відкритим акціонерним товариством „Севастопольський маяк" визнано право власності на нерухоме майно - нежитлове прибудоване приміщення № 84, загальною площею 187,9 кв.м. у складі тамбура площею 4.2 кв.м. та приміщень площею 27,6 кв.м., 85,8 кв.м., 18,9 кв.м., 51,3 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Л. Чайкіної, буд. 78. (а.с. 138-141, т. 1).

Так, судом було встановлено, що під час корпоратизації державного підприємства Виробниче об'єднання „Маяк" прибудоване нежитлове приміщення загальною площею 187,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Л. Чайкіної, буд. 78, було включено до складу майна внесеного до статутного фонду відкритого акціонерного товариства „Севастопольський маяк" та не входило до складу приміщень, які були передані у 2001 році у комунальну власність Севастопольської міської ради.

Зазначене рішення набрало законної сили 04 серпня 2012 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено право власності позивача на спірне майно.

При цьому, відповідач правових підстав користування спірним майном не має.

Так, рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 липня 2013 року у справі № 919/661/13 визнано недійсним договір від 22 серпня 2011 року № 184-11, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Україна", предметом якого є спірне майно.

Судом було встановлено, що спірне майно у комунальну власність не передавалось, а увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства „Севастопольський маяк", а тому Фонд комунального майна Севастопольської міської ради на момент укладення договору оренди не мав права на це майно та відповідно права на передачу його в оренду.

Зазначене рішення, в силу частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України, набрало законної сили та відповідно до норм частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиціальний характер.

Отже, посилання товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на договір оренди № 184-11 від 22 серпня 2011 року, як на правомірність володіння спірним майно, є безпідставними, оскільки він є недійсним та згідно з частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України його недійсність встановлюється з моменту вчинення.

Враховуючи викладене, судова колегія вирішила, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Плоск" підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" без відповідної правової підстави володіє спірним приміщенням, власником якого є позивач.

А тому рішення суду про відмову товариству з обмеженою відповідальністю "Плоск" у позові підлягає скасуванню, як прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а саме, суд не надав оцінки, а ні рішенню господарського суду міста Севастополя від 19 липня 2012 року у справі № 5020-5/190-11/245/93/2011, а ні договору оренди № 184-11 від 22 серпня 2011 року в порядку частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Слід відзначити, що також є необґрунтованим висновок суду першої інстанції про невірно обраний позивачем спосіб захисту.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення" від 23 березня 2012 року № 6, з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК України, господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Таким чином, посилання позивача як на норми статті 391 Цивільного кодексу України так і на норми статті 387 Цивільного кодексу України не перешкоджало суду першої інстанції застосувати ту норму, яка регулює спірні правовідносини, та вирішити спор по суті.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно пунктами 1 та 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Плоск" підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Севастополя від 10 червня 2013 року у справі № 919/475/13 скасуванню, оскільки воно прийнято при неповному дослідженні усіх обставин, які мають значення для справи та при порушенні норм матеріального права.

Керуючись статтями 99, 101, 103 (пункт 2 частини 1), 104 (пункти 1, 4, частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Плоск" - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 червня 2013 року у справі № 919/475/13 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Плоск" задовольнити.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Україна" (вул. Сімферопольська, буд.15, кв.31, м. Севастополь, 99003; ідентифікаційний код: 23663803) усунути перешкоди у користуванні нежитловим прибудованим приміщенням № 84 загальною площею 187,9 кв.м. у складі: тамбура площею 4.2 кв.м. та приміщень площею 27,6 кв.м., 85,8 кв.м., 18,9 кв.м., 51,3 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Л. Чайкіної, буд. 78, шляхом його звільнення та передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Плоск" (пров. Елеваторний, буд.10-а, м. Сімферополь, 95051, ідентифікаційний код: 32322612).

4. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя В.В.Сотула

Судді К.Г. Балюкова

Ю.В. Борисова

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Плоск" (пров. Елеваторний, буд.10-а,Сімферополь,95051)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" (вул. Сімферопольська, буд.15, кв.31,Севастополь,99003)

3. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

4. Господарський суд міста Севастополя