Постанова

від 04.09.2013 по справі 18/2058/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року Справа № 18/2058/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 у справі№ 18/2058/12 господарського суду Полтавської області за позовомОСОБА_4 дотовариства з обмеженою відповідальністю "Моторсервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного реєстратора Полтавської районної державної адміністрації провизнання недійсними рішень загальних зборів та змін до установчої угоди в судовому засіданні взяли участь представники : - - позивачаОСОБА_4 - - відповідачаМалиновський Н.О. - - третьої особине з'явився В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Моторсервіс", в якій просив суд визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Моторсервіс", оформленого протоколом № 1 від 15.07.1998 та визнати недійсними зміни та доповнення до установчої угоди від 16.09.1998; визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Моторсервіс", оформленого протоколом № 2 від 09.10.1998 та визнати недійсними зміни та доповнення до установчої угоди від 22.12.1998.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.10.2012 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Державного реєстратора Полтавської районної державної адміністрації.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 31.01.2013 (головуючий Мацко О.С., судді: Ківшик О.В., Тимощенко О.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 (головуючий Фоміна В.О., судді: Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) у справі № 18/2058/12 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині визнання недійсними рішень загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Моторсервіс", оформлених протоколом № 1 від 15.07.1998 та протоколом № 2 від 09.10.1998 та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити (з урахуванням додаткових пояснень). В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на те, що спірні рішення прийняті з порушенням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

В своєму відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Моторсервіс" не погоджується з доводами скаржника і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до установчої угоди 1996 року Полтавською районною державною адміністрацією було зареєстровано закрите акціонерне товариство "Моторсервіс", яке в подальшому, на підставі рішення зборів акціонерів цього товариства від 26 вересня 1997 року та розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації № 698 від 19 грудня 1997 року, було реорганізовано у товариство з обмеженою відповідальністю "Моторсервіс" та зареєстровано його статут (т. 1, а. с. 10).

Згідно підписного листа до установчої угоди, засновниками ТОВ "Моторсервіс" були 133 фізичні особи. Частка ОСОБА_4 (позивача), який виступив одним із співзасновників товариства у статутному фонді (капіталі) товариства складала 0, 48 %.

Рішенням позачергових зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Моторсервіс" від 07.08.2012 позивача було виключено зі складу учасників цього товариства та затверджено статут цього товариства в новій редакції. Відповідні зміни були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову, враховуючи наступне.

В позовній заяві позивач послався на те, що спірні рішення про внесення змін до установчої угоди товариства не приймалися та не реєструвалися в Полтавській райдержадміністрації у 1998 році. Також, позивач посилався на те, що змінами та доповненнями до установчої угоди, які прийняті на оспорюваних загальних зборах товариства, частка ОСОБА_6 була незаконно та безпідставно збільшена на 0, 83 % статутного капіталу товариства за рахунок нібито передачі йому частки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не надав примірників оскаржуваних рішень загальних зборів. В матеріалах даної судової справи та матеріалах реєстраційної справи, яка була витребувана у Полтавської районної державної адміністрації ухвалою Харківського апеляційного господарського суду, такі примірники, відсутні. Дана обставина унеможливила надання їм відповідної правової оцінки.

Суди попередніх інстанцій при дослідженні обставин, на яких ґрунтуються позовна заява, дійшли висновку, що у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не довів порушення його прав і не надав належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин.

Відповідно до пункту 21 постанови пленуму Верховного Суду України від № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України "Про господарські товариства".

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що при розгляді справи суди повинні враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішення з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав недопущення до участі в них окремих учасників судам необхідно з'ясовувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

В пункті 19 постанови № 13 від 24.10.2008 Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав і законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, суд не має підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зазначені у касаційній скарзі доводи вимогам зазначеної вище статті не відповідають, оскільки пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 у справі № 18/2058/12 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова