Постанова

від 11.09.2013 по справі 5011-6/17707-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р. Справа№ 5011-6/17707-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Науменко Ю.Б. - генеральний директор;

від боржника: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Данфосс ТОВ"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2013

винесену за результатом розгляду заяви

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Данфосс ТОВ"

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі № 5011-6/17707-2012 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергомонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Данфосс ТОВ"

про стягнення 88 716,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 у справі № 5011-6/17707-2012 відмовлено в задоволенні заяви відповідача про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 № 5011 6/17707-2012 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала мотивована тим, що наказ Господарського суду міста Києва № 5011-6/17707-2012 від 22.05.2013 видано на виконання рішення, яке на даний час є чинним; також відсутні, передбачені ч. 4 ст. 117 ГПК України, підстави, які є вичерпними, для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню; зокрема, необхідною умовою припинення зобов'язань зарахуванням є зустрічність вимог; надані заявником докази не свідчать про існування боргу у Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергомонтаж" перед ним, оскільки поставка товару в рамках договору № 14180-1/08 від 30.07.2008 заявником не була здійснена.

В апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 у справі № 5011-6/17707-2012 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нову ухвалу, якою визнати наказ від 22.05.2013 № 5011-6/17707-2012 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з відповідача 88 716,38 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник стверджує, що позивач неналежним чином виконав своє зобов'язання за договором поставки № 14180-1/08 від 30.07.2008, внаслідок чого у позивача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 227 142,44 грн.; відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних вимог й внаслідок зарахування, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем припинилось, при цьому судовий збір за наказом від 22.05.2013 у розмірі 1 774,33 грн. відповідачем сплачено в добровільному порядку; таким чином, наказ від 22.05.2013 № 5011-6/17707-2012, у зв'язку із відсутністю заборгованості відповідача перед позивачем, є таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з відповідача 88 716,38 грн. основного боргу.

На думку скаржника, Господарським судом міста Києва при винесенні ухвали від 08.08.2013 було порушено ч.ч. 1, 2 ст. 601 ЦК України, ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ГК України, ч. 1 ст. 43, ч. 4 ст. 117 ГПК України.

У запереченні на заяву про визнання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-6/17707-2012 від 22.05.2013 таким, що не підлягає виконанню стягувач вказує на те, що оскільки наказ виданий не помилково та обов'язок боржника щодо сплати на користь стягувача заборгованості не виконаний та не припинений, то відсутні будь-які правові підстави для визнання наказу Господарського суду міста Києва № 5011 6/17707-2012 від 22.05.2013 таким, що не підлягає виконанню; крім того, у стягувача відсутні будь-які невиконані зобов'язання перед боржником.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника стягувача, враховуючи доводи письмового заперечення стягувача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 88 716,38 грн., судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 у справі № 5011-6/17707-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2013, позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 88 716,38 грн. боргу, 1774,33 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2013 у справі № 5011-6/17707-2012 касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 у справі № 5011-6/17707-2012 залишено без змін.

22.05.2013 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 у справі № 5011-6/17707-2012, яке набрало законної сили 13.05.2013, Господарським судом міста Києва видано наказ.

26.07.2013 відповідачем до Господарського суду міста Києва подано заяву, у порядку статті 117 ГПК України, про визнання наказу від 22.05.2013, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 у справі № 5011-6/17707-2012, таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 88 716,38 грн., оскільки позивач і відповідач мали зустрічні однорідні грошові вимоги й відповідач заявою повідомив позивача про зарахування здійсненого позивачем платежу в розмірі 88 716,38 грн. в рахунок часткового виконання позивачем грошового зобов'язання, встановленого в п.п. 4.1.1 п. 4.1 договору поставки № 14180-1/08 від 30.07.2008, щодо здійснення авансового платежу.

Згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом; господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково; якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Частина четверта статті 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково) (п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами; до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Скаржником було надіслано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.07.2013, у якій повідомлено про зарахування, відповідно до ст. 601 ЦК України, ч. 2 ст. 203 ГК України, здійсненого позивачем платежу в розмірі 88 716,38 грн., в якості часткового погашення виконання позивачем грошового зобов'язання, встановленого в п.п. 4.1.1 п. 4.1 договору поставки № 14180-1/08 від 30.07.2008 щодо оплати авансового платежу у розмірі 30% від загальної вартості товару.

Однак, слід враховувати наступне.

Як встановлено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 у справі № 5011-9/5010-2012 позивач, відповідно до положень п. 6.4 договору № 14180-1/08 та ч. 2 ст. 697 ЦК України скористався своїм правом на відмову від договору шляхом звернення до покупця (відповідача у справі) з вимогою про повернення товару, у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань по оплаті товару в повному обсязі.

Із зазначеним висновком погодився й Вищий господарський суд України, постановою якого від 25.10.2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 у справі № 5011-9/5010-2012 залишено без змін та у постанові вказано, що позивач відповідно до положень п. 6.4 договору та ч. 2 ст. 697 ЦК України скористався своїм правом на відмову від договору, оскільки фактично майно (предмет поставки) залишилось у власності та володінні позивача.

З урахуванням викладеного, скаржником не доведено наявності в позивача у справі № 5011-6/17707-2012 перед відповідачем грошового зобов'язання згідно із договором № 14180-1/08 від 30.07.2008.

Відсутність зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, позбавляє скаржника підстав для застосування норм, передбачених ст.ст. 202, 203 ГК України, ст. 601 ЦК України.

Таким чином, у матеріалах справи № 5011-6/17707-2012 відсутні докази, які свідчили б про наявність обставин, передбачених статтею 117 ГПК України підставами для визнання наказу від 22.05.2013 № 5011-6/17707-2012 таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що не відповідають нормам законодавства, не підтверджуються матеріалами справи, тому не знаходить підстав, встановлених нормами чинного законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 у справі № 5011-6/17707-2012 залишити без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Данфосс ТОВ" без задоволення.

2. Справу № 5011-6/17707-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.