Ухвала

від 11.09.2013 по справі 5011-67/4418-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-67/4418-2012 11.09.13

Суддя Куркотова Є.Б. розглянувши скаргу Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" на постанову начальника відділу державної виконавчої служби Сакського МУЮ Авлахова І.А. від 15.07.2013

у справі №5011-67/4418-2012 За позовомДержаного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" ДоЗакритого акціонерного товариства "Південна інвестиційна компанія" Простягнення 311 580,10 грн.

Представники сторін:

Від позивача - Петренко Е.В.

Від відповідача - не з'явився

Від ВДВС - не з'явився

Встановив:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 р. у справі №5011-67/4418-2012 позов Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" задоволено частково, присуджено до стягнення з Закритого акціонерного товариства "Південна інвестиційна компанія" заборгованість у розмірі 222 425,00 грн. - основного боргу, 7 240,36 грн. - 3% річних, 10 991,83 грн. - інфляційні збитки, 17 095,59 грн. - пені, 5 946,68 грн. витрати по сплаті судового збору.

18.06.2012 р. на виконання рішення суду видано наказ.

Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 05.09.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі №5011-67/4418-2012 залишено без змін.

30.08.2013 до Господарського суду міста Києва від Держаного підприємства "Євпаторійський морський торгівельний порт" надійшла скарга на постанову начальника відділу державної виконавчої служби Сакського МУЮ Авлахова І.А. від 15.07.2013, в якій просить постанову начальника відділу Авлахова І.А. від 15.07.2013 скасувати.

Скарга мотивована тим, що підстави для винесення оскаржуваної постанови, якою було скасовано Акт опису та арешту майна від 12.07.2013, відсутні, а надані боржником Договори купівлі-продажу морського піску, на який було звернуто стягнення на підставі Акту опису та арешту майна від 12.07.2013, не підтверджують його відчуження відповідачем.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2013 скаргу Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" призначено до розгляду на 11.09.2013.

09.11.2013 через канцелярію суду від державної виконавчої служби надійшли письмові пояснення у справі, згідно яких державний виконавець просив суд в задоволенні скарги позивача на постанову начальника відділу ВДВС Сакського МУЮ від 15.07.2013 відмовити та здійснювати розгляд скарги за відсутності представника державної виконавчої служби.

Представник боржника та державної виконавчої служби в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник стягувача у судове засідання з'явився, подану скаргу у справі підтримав та просив суд її задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України "Про виконавче провадження" .

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з положеннями ч. ч. 2 та 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 02.07.2013, винесеною державним виконавцем відділу ДВС Сакського міськрайонного управління юстиції Собяніним А.Ю., відкрито виконавче провадження ВП№38707139 з примусово виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.06.2010 за №5011-67/4418-2012.

Постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику було запропоновано виконати рішення суду самостійно, у семиденний строк. Проте, у встановлений державним виконавцем строк рішення суду боржником не виконано.

У відповідності до ч.1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. (ч.5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження").

12.07.2013 державним виконавцем ВДВС Сакського міськрайонного управління юстиції проведено опис та арешт майна боржника, а саме звернуто стягнення на морський пісок, що належить ЗАТ «Південна інвестиційна компанія», та який знаходиться в трюмах судна «Трофа» у кількості приблизно 1 100 тон, та у трюмах судна «Печора», кількістю 1 300 тон.

15.07.2013 постановою начальника ВДВС Сакського МРУЮ Авлахова І.А. було скасовано акт опису та арешту майна від 12.07.2013 у зв'язку з тим, що 15.07.2013 до ВДВС Сакського МРУЮ надійшла заява від ТОВ «Югекоресурс» з доданими до неї договором купівлі-продажу від 01.08.2012 та додатковою угодою №1 від 31.12.2012, договору купівлі-продажу від 28.05.2012 №20/05 та додаткової угоди №1 від 31.12.2012, а також приймально-здавальною відомістю на судно «Трофа» та на судно «Печора».

Таким чином з постанови від 15.07.2013 про скасування акту опису та арешту майна від 12.07.2013 та письмових пояснень представника ВДВС Сакського МРУЮ вбачається, що оскаржувана постанова була прийнята на підставі вказаних документів, якими на думку суб'єкта оскарження підтверджується, що морський пісок, на який було накладено арешт згідно акту опису та арешту майна від 12.07.2013, вибув з власності відповідача та на момент винесення акту від 12.07.2013 перебував у власності ТОВ «Югекоресурс» та ТОВ «Торговий дім «Бетонстрой».

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч.2 ст.60 закону).

Відповідно до ч.3 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Пунктом 9.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 №9 визначено, що у розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження". Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, з приписів ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що начальник відповідного відділу державної виконавчої служби наділений повноваженнями щодо зняття арешту з майна боржника лише у разі виявлення порушення державним виконавцем порядку накладення арешту , встановленого ст.57, 58 Закону.

При цьому за наявності спору щодо належності арештованого майна боржнику або іншим особам, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця лише у разі прийняття судом відповідного рішення про зняття арешту з майна за наслідками розгляду позову заінтересованої особи про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За таких обставин винесення спірної постанови від 15.07.2013 про скасування акту опису та арешту майна від 12.07.2013 за відсутності відповідного рішення суду про зняття арешту з майна було вчинено державним виконавцем з перевищенням наданих йому згідно закону повноважень, оскільки встановлення обставин, пов'язаних з наявністю або відсутністю права власності боржника на майно за наявності спору, на яке накладено арешт, віднесено до компетенції суду, який розглядає відповідний спір.

Крім того, суд відзначає, що при розгляді даної скарги відповідача на дії начальника органу Державної виконавчої служби, суд перевіряє відповідність цих дій саме приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження", та позбавлений можливості в межах розгляду даної скарги в порядку ст. 121-2 ГПК України вирішувати спір про право, а саме визнавати належність майна, на яке накладено арешт, відповідачу або іншим особам (ТОВ «Югекоресурс» та ТОВ «Торговий дім «Бетонстрой»), які не є стороною у даній справі.

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. №9 визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, доводи скаржника визнаються судом обґрунтованими, а дії начальника відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції щодо винесення постанови від 15.07.2013 про скасування акту опису та арешту майна від 12.07.2013 незаконними, у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Державного підприємства «Євпаторійський морський торгівельний порт» задовольнити.

2. Визнати незаконними дії начальника відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції при виконанні наказу Господарського суду м. Києва №5011-67/4418-2012 від 16.06.2012, щодо винесення постанови від 15.07.2013 про скасування акту опису та арешту майна від 12.07.2013.

3. Визнати недійсною постанову начальника відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції від 15.07.2013 про скасування акту опису та арешту майна від 12.07.2013.

Суддя Є.Б. Куркотова