Постанова

від 18.12.2013 по справі 5011-67/4418-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 5011-67/4418-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Губенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Південна інвестиційна компанія" на ухвалу та на постановуГосподарського суду міста Києва від 11.09.2013 Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 за скаргоюДержавного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" на діїВідділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим провизнання неправомірними дій та скасування постанови ВП№38707139 від 15.07.2013 про скасування акта опису та арешту майна від 12.07.2013 у справі№ 5011-67/4418-2012 господарського судуміста Києва за позовомДержавного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" доЗакритого акціонерного товариства "Південна інвестиційна компанія" простягнення 311580,10 грн. за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВДВС Сакського МУЮ АРК: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 у справі № 5011-67/4418-2012 (суддя Курокотова Є.Б.) визнано незаконними дії ВДВС Сакського МУЮ АРК при виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 5011-67/4418-2012 від 16.06.2012 щодо винесення постанови від 15.07.2013 про скасування акта опису та арешту майна від 12.07.2013. Визнано недійсною постанову ВДВС Сакського МУЮ АРК від 15.07.2013 про скасування акта опису та арешту майна від 12.07.2013.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Суховий В.Г., судді - Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 у справі № 5011-67/4418-2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції у цій справі, ЗАТ "Південна інвестиційна компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та передати справу на новий розгляд.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі №5011-67/4418-2012 задоволено частково позов ДП "Євпаторійський морський торговельний порт". Суд стягнув з ЗАТ "Південна інвестиційна компанія" на користь ДП "Євпаторійський морський торговельний порт" 222 425,00 грн. основного боргу, 7 240,36 грн. 3% річних, 10 991,83 грн. інфляційні збитки, 17 095,59 грн. пені, 5 946,68 грн. витрати по сплаті судового збору (постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 залишено без змін). 18.06.2012 на виконання зазначеного рішення суду видано наказ.

30.07.2013 ДП "Євпаторійський морський торговельний порт" (стягувач) звернулось до Господарського суду міста Києва із скаргою на постанову ВДВС Сакського МУЮ АРК від 15.07.2013, якою скасовано акт опису та арешту майна від 12.07.2013.

Обґрунтовуючи свої вимоги, як вірно зазначили суди, заявник послався на порушення ВДВС Сакського МУЮ АРК при прийнятті оскарженої постанови положень ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження".

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ст.ст. 6, 11, 25, 27, 52, 57, 60 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 115 ГПК України та, встановивши, що винесення ВДВС Сакського МУЮ АРК постанови від 15.07.2013 про скасування акту опису та арешту майна від 12.07.2013 за відсутності відповідного рішення суду про зняття арешту з майна було вчинено з порушенням вимог зазначеного законодавства України, дійшов висновку про підставність заявлених вимог та їх задоволення.

Господарськими судами з'ясовано, що 12.07.2013 ВДВС Сакського МУЮ АРК проведено опис та арешт майна боржника, про що складено відповідний акт, в якому зазначено про звернення стягнення на морський пісок, який належить ЗАТ "Південна інвестиційна компанія" та який знаходиться в трюмах судна "Трофа" у кількості приблизно 1 100 тон та у трюмах судна "Печора" кількістю 1 300 тон.

Однак, 15.07.2013 постановою ВДВС Сакського МРУЮ АРК скасовано акт опису та арешту майна від 12.07.2013 на підставі ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з оскаржуваної постанови ВДВС Сакського МРУЮ АРК від 15.07.2013 вбачається її прийняття на підставі заяви ТОВ "Югекоресурс" та наданих товариством документів, якими, на думку заявника, підтверджується, що морський пісок, на який було накладено арешт згідно акту опису та арешту майна від 12.07.2013, вибув з власності відповідача та на момент складання акта перебував у власності ТОВ "Югекоресурс" та ТОВ "Торговий дім "Бетонстрой".

Водночас, суди зауважили, що відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", начальник відповідного відділу державної виконавчої служби наділений повноваженнями щодо зняття арешту з майна боржника лише у разі виявлення порушення державним виконавцем порядку накладення арешту, встановленого ст.ст. 57, 58 Закону, тоді як оскаржувана постанова не містить посилань чи відомостей щодо порушення державним виконавцем саме порядку накладеного арешту.

Пунктом 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що у розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження". Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги вказане, суди підставно визначились про обґрунтованість посилання ДП "Євпаторійський морський торговельний порт" стосовно безпідставності прийняття органом ВДВС Сакського МРУЮ АРК постанови ВП№38707139 від 15.07.2013 про скасування акта опису та арешту майна від 12.07.2013.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 111 5 , 111 7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Південна інвестиційна компанія" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 у справі № 5011-67/4418-2012 - без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.М. ГУБЕНКО