Постанова

від 09.09.2013 по справі 21/5005/10226/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року Справа № 21/5005/10226/2011

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівБарицької Т.Л., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС Україна" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 р. (головуючий суддя Широбокова Л.П., судді Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В.) на ухвалуГосподарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2013р. (суддя Петренко Н.Е.) у справі№ 21/5005/10226/2011 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомПриватного підприємства "Астерія-Дніпро" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ФС Україна", третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-С", простягнення 5.729.245,01 грн., за участю представників: позивачане з'явились, відповідачаКравченко Р.М., третьої особине з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2013 р., залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 р., було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2011 р.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву відповідача задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. ст. 68 ГПК України, ст.ст. 110-112 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не враховано, що відповідач на даний час знаходиться у процедурі ліквідації, що підтверджується протоколом загальних зборів товариства № 6 від 16.07.2012 р., а наявність арешту транспортних засобів, які належать відповідачу, перешкоджає задоволенню вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 112 Цивільного кодексу України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2011 р., залишеною в силі постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 р. та Вищого господарського суду від 05.12.2011 р., задоволено заяву ПП "Астерія - Дніпро" про вжиття заходів забезпечення позову та накладено арешт на належні ТОВ "ФС Україна" транспортні засоби в межах суми позовних вимог в розмірі 5.729.245,01 грн.

На виконання цієї ухвали суду 16.08.2011 р. Підрозділом примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження № 28274358, про що винесено відповідну постанову.

В межах цього виконавчого провадження були описані та арештовані 17 транспортних засобів, точний перелік та опис яких міститься у матеріалах справи, винесено постанови про розшук інших транспортних засобів та постанову про закінчення виконавчого провадження.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2011 р., яке набрало законної сили, було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 5.729.245,01 грн. та витрати у справі в загальній сумі 25.736,00 грн.

Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області 06.12.2011 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30215440 з примусового виконання наказу місцевого господарського суду від 05.12.2011 р., який було видано на виконання рішення цього суду від 01.11.2011 р.

Листом Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 23.08.2012 р. № 23-14/14808 підтверджено, що з відповідача в межах виконавчого провадження № 30215440 було стягнуто і перераховано позивачу 649.131,69 грн., що не заперечується сторонами. Рішення не виконано в частині стягнення боргу в сумі 5.105.849,32 грн.

Загальними зборами учасників ТОВ "ФС Україна" від 16.07.2012 р. було прийнято рішення, оформлене протоколом № 6, про припинення останнього шляхом ліквідації, призначено ліквідатора, про що 26.07.2012 р. внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 19.04.2013 р.).

Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області 16.10.2012 р. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 30215440 з примусового виконання наказу місцевого господарського суду від 05.12.2011 р. Підставою для закінчення виконавчого провадження став протокол загальних зборів учасників ТОВ "ФС Україна" № 6 від 16.07.2012р. про припинення останнього шляхом його ліквідації та заява ліквідатора Косяк М.С. про закінчення виконавчого провадження № 27506334 та передано виконавчий документ ліквідатору.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Як вбачається із заяви про скасування заходів забезпечення позову від 20.05.2013р. та доданих до неї доказів, єдиною підставою для скасування таких заходів відповідач зазначає рішення учасників загальних зборів ТОВ "ФС Україна" про припинення діяльності підприємства, оформлене протоколом № 6 від 16.07.2012 р. та № 7 від 10.04.2013 р.

Порядок ліквідації юридичної особи визначено, зокрема, у ст.ст. 110-112 Цивільного кодексу України. Так, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи; закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи, вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб; забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється; після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду, тощо.

Проте, судами встановлено, що доказів здійснення будь-яких фактичних дій, спрямованих на ліквідацію підприємства, як-то інвентаризація майна, розшук майна та кредиторів, складання реєстру вимог кредиторів та/або погашення заборгованості перед ними, складання проміжного ліквідаційного балансу, як і доказів зміни інших обставин, заявником не надано.

Відтак, судами підставно відзначено, що заходи забезпечення позову у вигляді арешту транспортних засобів не перешкоджають вжиттю заходів з включення їх до ліквідаційного балансу, оцінки цього майна, тощо. Судами також враховано те, що в порядку, визначеному ст. ст. 110-112 Цивільного кодексу України, може ліквідуватися лише платоспроможний боржник. Заявником не доведено, що він є платоспроможним боржником, може виконати рішення суду у цій справі в повному обсязі.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для скасування заходів забезпечення позову, оскільки рішення місцевого господарського суду від 01.11.2011 р. є невиконаним, доказів щодо платоспроможності особи, яка ліквідується, відповідачем не надано, а отже потреба у забезпеченні позову не відпала.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення заяви про скасування заході забезпечення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС Україна" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 р. у справі № 21/5005/10226/2011 - без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіТ.Л. Барицька О.О. Євсіков