Ухвала

від 10.09.2013 по справі 2а-576/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/65090/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Муравйова О.В.

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря : Горголь І.С.

представників:

позивача: Чижов В.А.

відповідача : Харченко Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року

у справі № 2а-576/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Комплекс Агромарс») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комплекс Агромарс» з питань формування податкового кредиту за рахунок ТОВ «Авто Транспортна Компанія «Днепр-авто», ТОВ «Агросоюз земля», ТОВ «Агрофірма «Аграрник», ПП «Олпостач» за липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 07.10.2011 № 2152/23-1/30160757.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , а саме - завищено суму податкового кредиту, яка включена до складу скороченої податкової декларації з податку на додану вартість сільськогосподарського підприємства у сумі 1 865 486,88 грн., за липень 2011 року.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000682304 від 27.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 798 230,30 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Як встановлено судами попередніх інстанцій, основними видами діяльності ТОВ «Комплекс Агромарс» за КВЕД є: посередництво в торгівлі, с/г сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво м'ясних продуктів; 52.22.0 роздрібна торгівля м'ясом та м'ясними продуктами; змішане сільське господарство; 15.12.0 виробництво м'яса свійської птиці та кролів; оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами; розведення птиці; роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйі виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; інші види оптової торгівлі; вирощування зернових та технічних культура 01.41.0 надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; діяльність автомобільного вантажного транспорту; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, н. в. і. г.; діяльність кафе.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Авто Транспортна Компанія «Днепр -авто» укладено договори поставки:

- від 11.05.2011 року № 11-1131/бф-ю,

- від 31.05.2011 року № 1132/бф-ю,

- від 31.05.2011 року № 1130,

- від 31.05.2011 року № 11-1135/КК-ю

Предметом вищевказаних договорів є поставка товару - макухи соєвої та олії соєвої на склади позивача у місті Києві та місті Борисполі.

Факт поставки товару ТОВ «Комплекс Агромарс» ТОВ «Авто Транспортна Компанія «Днепр - авто» підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей, актами приймання продукції та актами заліку однорідних вимог за перевіряємий період.

Використання ТОВ «Комплекс Агромарс» придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентом.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Авто Транспортна Компанія «Днепр -авто» на час спірних відносин було зареєстроване як платник податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.В. Муравйов Т.М. Шипуліна