Ухвала

від 09.09.2013 по справі 2а-2000/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

09 вересня 2013 року м. Київ В/800/3716/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів

судді-доповідача Шипуліної Т.М.

суддів: Бухтіярової І.О., Вербицької О.В., Лосєва А.М., Федорова М.О.

перевіривши матеріали заяви Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.05.2013 у справі №2а-2000/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніко» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м,Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2013 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва відхилено, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Вищого адміністративного суду України Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві звернулась до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.05.2013 та просила допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права , що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, зокрема п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.2.4 п.п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію постанови Вищого адміністративного суду України від 01.12.2011 у справі №6/461-НА (К-19401/09) та зазначає, що у вказаній справі та у даній справі за аналогічних обставин Вищий адміністративний суд, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків щодо права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, обставини справи, що розглядається, відмінні від тих, на які посилається заявник на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.

Так, у даній справі, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо неправомірності визначення позивачеві податкових зобов'язань з огляду на те, що на момент видачі податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість, а визнання недійсною в судовому порядку реєстрації особи в якості платника податку на додану вартість саме по собі не позбавляє правового значення податкових накладних, виданих такою особою до анулювання її свідоцтва платника податку на додану вартість та до виключення з Реєстру платників податку на додану вартість.

В той час, як зі змісту постанови Вищого адміністративного суду України від 01.12.2011 у справі №6/461-НА (К-19401/09) вбачається, що суд касаційної інстанції вказавши на правомірність визначення податкових зобов'язань виходив з того, що за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність господарських операцій з поставки товару неналежним чином оформлені (підписані невідомою особою) товарні та податкові накладні не можуть бути підставою для віднесення до валових витрат та для включення до податкового кредиту вартості товару та сум податку на додану вартість.

Таким чином, мова йде про застосування норм матеріального права до різних за змістом правовідносин і не може розцінюватись як неоднакове застосування касаційною інстанцією норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

З огляду на зазначене, у Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві відсутні підстави передбачені статтею 237 КАС України для порушення питання щодо розгляду заяви Вищим адміністративним судом України про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія:

У Х В А Л И Л А :

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві у задоволенні вимоги про допуск справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.05.2013 у справі №2а-2000/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніко» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м,Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

І.О.Бухтіярова

---

О.В. Вербицька

---

А.М. Лосєв

---

М.О. Федоров