Ухвала

від 04.09.2013 по справі 2а-15736/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15736/12/2670(в 4-х томах+2 конверти додатки) Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Федорової Г.Г.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Укрспецконструкція" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Укрспецконструкція" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004482220 та №0004472220 від 22.10.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Укрспецконструкція» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.12 № 0004482220 та № 0004472220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям, які фактично відбулися, що підтверджується первинними документами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що реальність операцій позивача з контрагентами не підтверджена належними первинними документами, а діяльність виконавців за змістом операцій по їх поточних рахунках не дала підстав суду вважати її такою, що здійснювалася або могла реально бути здійснена.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Укрспецконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р., за наслідком якої складено акт від 01.10.2012 № 408/22-205/31030585 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано висновок про фактичну відсутність реальної можливості поставок товарів позивачу ТОВ «Фірма»Ліго», ТОВ «Айвар-МС», ТОВ «Асторойл», ТОВ «Бізнес стандарт ЛТД». Вказана безтоварність обумовила висновок податкового органу про нікчемність угод позивача з контрагентами.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.10.12 № 0004482220 та № 0004472220.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено наступне.

Між позивачем та його контрагентами ТОВ «Фірма»Ліго», ТОВ «Айвар-МС», ТОВ «Асторойл», ТОВ «Бізнес стандарт ЛТД» було укладено наступні договори:

- договір поставки № 01/02-11 від 01 лютого 2011 року, укладений між позивачем та ТОВ «Ліго»;

- договір № 68 від 01 липня 2011 року, укладений між позивачем та ТОВ «Асторойл»;

- договір поставки № 55 Л від 05 травня 2011 року, укладений між позивачем та ТОВ «Айвар-МС»;

- договір поставки № 3001 від 30 січня 2012 року, укладений між позивачем та ТОВ «Бізнес стандарт ЛТД» .

Основним предметом поставки за вказаними договорами був товар - алюміній чушковий, гранульований, феротитан, алюмінієві вироби та інше.

До матеріалів справи приєднано специфікації до даних договорів, видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківських рахунків позивача про перерахунок коштів продавцю.

Цей товар (алюміній чушковий, гранульований, феротитан, алюмінієві вироби), як стверджує позивач, були в подальшому реалізовані третім особам ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «АрселорМіттал Кривий ріг», ЗАТ «Криворізький завод гірничого обладнання». Вказане позивач підтвердив відповідними договорами поставки з додатками, видатковими і податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Однак, як вбачається з договорів, укладених між позивачем та ВАТ «Металургійний комбінат», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «АрселорМіттал Кривий ріг», ЗАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» вони передбачають підтвердження якості товару відповідним сертифікатом.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ «Укрспецконструкція» є виробником відповідного алюмінію (гранульованого і чушкового), і на вироблений позивачем товар він надає власний сертифікат. На товар, придбаний у третіх осіб, позивач власний сертифікат якості не формує, адже такий товар поставляється з сертифікатом якості продавця, якщо останній є його виробником.

В свою чергу, як встановлено судом і не спростовано апелянтом, ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «АрселорМіттал Кривий ріг», ЗАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» (далі - кінцеві споживачі) щодо обставин поставки позивачем їм алюмінію гранульованого, феротитану та інше у період з 01.04.2011 по 30.06.2012, у своїх листах суду повідомили, що товар який поставлявся їм позивачем у вказаний період супроводжувався сертифікатами якості, виданими ПрАТ «Укрспецконструкція». Сертифікати якості на вказаний товар, які були видані третіми особами, відсутні.

Тому вірними є висновок суду, що відсутність у кінцевих споживачів сертифікатів контрагентів, спростовує твердження позивача про товарність операції з контрагентами, оскільки позивач не був виробником відповідного алюмінію, придбаного у контрагентів, а отже не міг надавати свій власний сертифікат і в цьому не було потреби, адже умови договорів з контрагентами та кінцевими споживачами передбачали надання сертифікату якості на товар контрагентом (якщо він виробник) або третьою особою, якщо саме вона є виробником відповідного товару.

При цьому оскільки позивач є виробником відповідного товару (алюмінію у відповідних формах) і у кінцевих споживачів наявні його сертифікати, то обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що товар, який був поставлений позивачем кінцевим споживачам вироблений ним особисто, і такий контрагентами позивача не вироблявся та позивачу не поставлявся, адже сертифікатів якості контрагентів позивача кінцеві споживачі не мають.

Як вірно вказано судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які можуть встановити та підтвердити, що саме товар, який був придбаний у контрагентів і був реалізований кінцевим споживачам, а не товар, вироблений самим позивачем.

Фактична відсутність взаємовідносин контрагентів з перевізниками, які здійснювали перевезення вантажу від контрагентів до позивача, підтверджується зокрема товаро-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони не можуть бути прийняті як належний доказ на перевезення, оскільки останні не містять підпис, прізвище, ім'я і по-батькові водія перевізника (експедитора), який прийняв вантаж до перевезення, хоча відповідні графи ТТН чітко вміщують в собі реквізити необхідні для заповнення таких відомостей. Отже будь-які відмітки перевізника про здійснення відповідного перевезення в наданих суду позивачем товарно-транспортних накладних відсутні.

В суді апеляційної інстанції представником відповідача було наголошено, що надані товаро-транспортні накладні не можуть бути належним підтвердженням фактичного здійснення операцій по перевезенню вантажу, оскільки з огляду навіть на співвідношення технічних можливостей транспорту (легковим автомобільним транспортом) і ваги товару, який ним перевозився згідно даних, вказаних в даних товаро-транспортних накладних.

Також судом першої інстанції з отриманих виписок з рахунків контрагентів встановлено, що ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» не могло поставити відповідний товар (алюміній та інше) позивачу, оскільки видаткові операції свідчать про те, що всі кошти направлялися в готівковій формі на придбання сільськогосподарської продукції, і жодний алюміній (та інше) не придбавався, а тому і не міг (могло) в подальшому бути реалізованим позивачу.

ТОВ «Айвар-МС» також не могло поставити відповідний товар (алюміній та інше), оскільки видаткові операції здійснювалися в готівковій формі з призначенням для закупівлі сільгосппродукції, придбанням нафтопродуктів.

ТОВ «Асторйол» також не могло поставити такий товар, оскільки його не придбавало, при цьому в значних сумах здійснювало видаткові операції по чеку без цільового призначення.

ТОВ «Ліго» так само не могло поставити товар (алюміній та інше), оскільки воно його не придбавало. Як вбачається з рахунку 26009320992001 в банку ПАТ «ЄБРФ» ТОВ «Ліго» отримувало кошти за нібито надані послуги, поставлені товари, які в подальшому перераховувало на свій інший рахунок (з призначенням платежу «поповнення власного рахунку») в КБ «Володимирський» № 26009320992001, де ці кошти направляло на погашення пред'явлених векселів третіми особами. Тобто жодних витрат на придбання товарів вказане підприємство не несло, а тому і не могло фізично його поставити позивачу.

Загальним з виписок по рахунках для всіх контрагентів є і те, що фактичних витрат на виплату заробітної плати вони не несуть, оскільки вказані операції проводяться в безготівковій формі шляхом безпосереднього зарахуванням коштів з призначенням платежу «заробітна плата» або іншого з цього приводу, або в готівковій з зазначенням цілей отримання готівки з поточного рахунку). А відсутність оплати праці вказує на відсутність трудових ресурсів для виконання відповідних робіт, надання послуг.

Згідно даних виписок по рахунках, контрагентами позивача не здійснюються витрати на організаційне забезпечення своєї діяльності, таких як утримання офісу, оплата послуг зв'язку, придбання інструментів, засобів для надання відповідних технічних послуг, їх технічного обслуговування, виконання робіт, перевезень придбання товару який в подальшому реалізовується, тощо).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що контрагенти позивача не мали жодного відношення до транспорту, зазначеного в товарно-транспортних накладних, не мали витрат на його обслуговування, на виплату зарплати та джерел для здійснення своєї господарської діяльності, а тому спірне податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем обґрунтовано.

Податковим кодексом України передбачено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження фактичної товарності операцій, здійснених з контрагентами, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на встановлені обставини справи та положення Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реальність таких операцій не підтверджена позивачем належними первинними документами, а діяльність виконавців за змістом операцій по їх поточних рахунках не дає підстав вважати її такою, що здійснювалася або могла реально бути здійснена, тому, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Укрспецконструкція" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 06 вересня 2013 року

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.А. Губська

Г.Г. Федорова

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А.

Федорова Г. Г.