Постанова

від 12.09.2013 по справі 905/3769/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.09.2013 р. справа №905/3769/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Татенка В.М. за участю представників: від позивача:Чабанова О.О. за довіреністю №юр/7728 від 28.12.12р. від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька інноваційна компанія», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі№905/3769/13 (суддя Сич Ю.В.) за позовомОбласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа», м. Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька інноваційна компанія», м. Донецьк простягнення основного боргу у сумі 76183,19грн., інфляційних втрат у сумі 533,28грн., 3% річних у сумі 3029,81грн., пені у сумі 5635,47грн. В С Т А Н О В И В:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа», м. Дружківка, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька інноваційна компанія», м. Донецьк, про стягнення основного боргу у сумі 76183,19грн., інфляційних втрат у сумі 533,28грн., 3% річних у сумі 3029,81грн., пені у сумі 5635,47грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі №905/3769/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Донецька Інноваційна Компанія» на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Дружківкатепломережа» суму основної заборгованості у розмірі 76183,19грн., пені у розмірі 4881,08грн., 3% річних у розмірі 976,22грн., судовий збір у розмірі 1653,17грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що умовами договору №58/119-11 від 10.10.2011р. визначений обов'язок відповідача оплатити виконані роботи, але не визначено в який строк вони підлягають оплаті. Зобов'язання по договору позивачем були виконані, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №271 за грудень 2011 року на суму 47996,13грн., на суму 17372,59грн., на суму 15814,47грн., що разом становить 81183,19грн., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. В претензії №1207/10 від 15.11.2012р., яку отримано відповідачем 19.11.2012р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач повідомив про заборгованість відповідача у сумі 76183,19грн. Отже, кінцевий термін оплати виконаних робіт, враховуючи п.2.5. договору та приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, наступив 26.11.2012р. Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних та прийнятих робіт за даним договором належним чином не виконав, сплативши лише 5000грн., у зв'язку з чим його заборгованість склала 76183,19грн. Доказів перерахування позивачу боргу у цій сумі відповідач не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 76183,19грн., пені у сумі 4881,08грн., 3% річних у сумі 976,22грн. визнані судом доведеними і обґрунтованими, як наслідок задоволені. В позовних вимогах про стягнення пені у сумі 754,39грн., 3% річних у сумі 2053,59грн., інфляційних втрат у сумі 533,28грн. відмовлено, оскільки на момент подання позову не було порушено право позивача, і він не має права вимагати від відповідача оплати боргу, оскільки строк оплати ще не став.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2013р. у справі №905/3769/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості у розмірі 76183,19грн., пені у розмірі 4881,08грн., 3% річних у розмірі 976,22грн.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Скаржник зазначив, що договір №58/119-11 від 10.10.2011р. є нікчемним з підстав його невідповідності вимогам ст.215 ЦК України, зважаючи на те, що вказаний договір підписаний не уповноваженою особою з боку позивача. Також, на думку заявника апеляційної скарги, у позивача на момент звернення до суду з даним позовом не виникло право на стягнення боргу у сумі 76183,19грн. та нарахування на неї пені, річних, інфляційних, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що останній звертався до відповідача з відповідною вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №905/3769/13, призначено розгляд скарги на 11.09.2013р., явку сторін не визнано обов'язковою. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення 15.08.2013р. та 16.08.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Представник скаржника у судове засідання не з'явився.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення ст.ст.22, 28, 77 ГПК України та п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що матеріалами справи підтверджено належне повідомлення сторін про час та місце судового розгляду, явка сторін не була визнана обов'язковою, сторони не посилались на необхідність надання додаткових доказів, тому вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника скаржника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача , перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

10 жовтня 2011 року між ТОВ «Донецька Інноваційна Компанія» (замовник) та ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВО «Дружківкатепломережа» (підрядник) був укладений договір підряду №58/119-11, згідно п.1.1. якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався використовуючи обладнання замовника і за допомогою матеріалів та комплектуючих замовника виконати роботи з реконструкції котельної мікрорайону 4 в м. Єнакієве Донецької області з провадженням теплоутилізаторів та газогорілочних пристроїв, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Вартість робіт по даному договору визначається договірною ціною (додаток №1 до договору) з урахуванням вартості матеріалів та комплектуючих, що надаються замовником (п.2.1. договору). Договірна ціна є динамічною та може коригуватися за погодженням сторін при зміні рівня заробітної плати, вартості матеріалів, цін на паливно-мастильні матеріали, електроенергію, у зв'язку з виходом інструктивних документів уряду України і Мінбуду України, з оформленням додаткової угоди (п.2.2. договору).

Згідно п.п.2.3., 2.4., 2.5. договору: замовник перераховує підряднику грошові кошти відповідно до договірної ціни (додаток №1), що є невід'ємною частиною даного договору; перерахування грошових коштів здійснюється поетапно перед початком виконання відповідного виду робіт, згідно п.1.1. даного договору; остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється по факту їх виконання після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

У пункті 3.2. договору встановлено, що підрядник зобов'язується виконати роботи в повному обсязі матеріалами та комплектуючими замовника та передати виконані роботи замовнику на основі акту приймання-передачі виконаних робіт. Приймання-здачі виконаних робіт проводиться сторонами на підставі акту виконаних робіт, складеного за формою КБ-2в і довідкою КБ-3.

Відповідно до п.п.5.1., 5.2. договору, замовник має право: перевіряти хід виконання робіт підрядником на всіх етапах виконання замовлення; призначити підряднику термін для усунення недоліків, якщо стане очевидним, що робота не буде виконана належним чином; за рахунок підрядника виправити допущені підрядником недоліки в роботі. У разі виявлення недоліків або недоробок складається двосторонній акт про виявлені недоліки. Замовник зобов'язаний сплатити вартість виконаних робіт за даним договором (додаток №1), а також прийняти роботи, виконані підрядником протягом трьох днів з дня пред'явлення їх до прийому. Днем пред'явлення до прийому виконаних робіт є день передачі замовнику акта про виконані роботи.

У випадку невиконання умов даного договору до винної сторони будуть застосовані штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки (п.7.3. договору).

Пунктом 9.1. договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2011р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань.

Згідно договірної ціни на будівництво: «Реконструкція котельної мікрорайону 4 в м. Єнакієве Донецької області з провадженням теплоутилізаторів та газогорілочних пристроїв» загальна вартість робіт становить 81183,19грн.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, договір №58/119-11 від 10.10.2011р. укладено в письмовій формі та підписано без протоколу розбіжностей, заперечень про невідповідність умов договору не наведено, що враховуючи положення ст.628 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України, дає підстави вважати, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

В силу положень ст.ст.241, 244, 246, 249 ЦК України матеріалами справи також спростовано доводи відповідача, що договір №58/119-11 від 10.10.2011р. від імені позивача підписаний особою не уповноваженою на його підписання, оскільки вони містять докази схвалення цього правочину ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВО «Дружківкатепломережа».

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем договір №58/119-11 від 10.10.2011р. в судовому порядку не оскаржений та рішення суду про визнання цього договору недійсним до матеріалів справи не представлено.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин за своїми змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-886 ЦК України.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що виконані позивачем роботи з реконструкції котельної мікрорайону 4 в м. Єнакієве Донецької області з провадженням теплоутилізаторів та газогорілочних пристроїв вартістю 81183,20грн. були прийняті відповідачем за актами прийомки виконаних будівельних робіт №271 за грудень 2011 року у сумі 47996,14грн., у сумі 17372,59грн., у сумі 15814,47грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2011 року у сумі 81183,19грн.

Вищевказані акти та довідка підписані відповідачем та посвідчені його печаткою без зауважень - 30.12.2011р. Таким чином підписавши та скріпивши своєю печаткою вказані документи відповідач прийняв виконані роботи та погодився з їх вартістю.

Матеріали справи свідчать, що при прийнятті виконаної позивачем роботи відповідачем не було зроблено будь-яких заяв про виявлення допущених підрядником у роботі відступів від умов договору або інших недоліків.

Частиною 1 статті 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що відповідно до умов п.2.5. договору та положень ст.253, ч.1 ст.530, ст.854 ЦК України, зобов'язання оплатити роботи виникли у відповідача на наступний день після підписання актів. В свою чергу, оскільки 31.12.2011р., 01.01.2012р. та 02.01.2012р. були вихідними днями, то згідно ч.4 ст.254 ЦК України днем оплати прийнятих робіт слід вважати 03.01.2012р., тобто перший за ними робочий день.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Свої зобов'язання щодо повної оплати грошових коштів всупереч наведеним нормам, умовам договору відповідач не виконав, сплативши лише 5000грн. згідно платіжного доручення №816 від 24.11.2011р., у зв'язку з чим станом на 04.01.2012р. у нього виникла заборгованість у сумі 76183,19грн. Доказів погашення боргу у цій сумі відповідач до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, судова колегія вважає доведеним борг відповідача перед позивачем у сумі 76183,19грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, позивач пред'явив до стягнення пеню у сумі 5635,47грн., нараховану за період з 01.11.2012р. по 01.05.2013р. відносно заборгованості у сумі 76183,19грн., 3% річних у сумі 3029,81грн., обчислених за період з 01.01.2012р. по 01.05.2013р. відносно заборгованості у сумі 76183,19грн., та інфляційні втрати у сумі 533,28грн., нараховані за період з січня 2012 року по квітень 2012 року відносно заборгованості у сумі 76183,19грн.

Згідно положення статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» судовою колегією встановлено, що пеня розраховуються у розмірі подвійної ставки НБУ на дату її нарахування від суми заборгованості, за кожний день прострочення, однак виходячи з приписів ч.6 ст. 232 ГК України, визначений позивачем період нарахування пені перевищує 182 дні (враховуючи кількість днів календарного року).

Так, виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

В даному випадку умовами договору не передбачено більш тривалий, ніж визначений ч.6 ст.232 ГК України, строк для нарахування пені.

За висновками апеляційного суду днем оплати прийнятих у грудні 2011 року підрядних робіт є 03.01.2012р., таким чином прострочення відповідачем грошового зобов'язання починається з 04.01.2012р. та нарахування пені припинилось 03.07.2012р.

За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 5635,47грн. за період з 01.11.2012р. по 01.05.2013р.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимогами статті 83 ГПК України передбачена обмеженість права господарського суду щодо виходу поза межі позовних вимог, тому невірно визначений позивачем період нарахування 3% річних не став підставою для відмови у позові в частині стягнення 3% річних, оскільки заявлена до стягнення сума річних за період з 01.01.2012р. по 01.05.2013р. є меншою, ніж розрахована судом апеляційної інстанції за період з 04.01.2012р. по 01.05.2013р. та складає 3030,63грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 3029,81грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовою колегією перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що зазначений порядок нарахування відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку їх розрахунку та є вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у сумі 533,28грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судом першої інстанції зроблені невірні висновки, з посиланням на статтю 530 ЦК України про настання обов'язку відповідача оплатити виконану позивачем роботу у сумі 76183,19грн. лише після пред'явлення претензії №1207/10 від 15.11.2012р.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі №905/3769/13 не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, тому його слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 4881,08грн., в цій частині в позовних вимогах слід відмовити, а також скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 2053,59грн., інфляційних втрат у сумі 533,28грн., в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, тому рішення в цій частині також підлягає зміні.

В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька інноваційна компанія», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі №905/3769/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі №905/3769/13 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 4881,08грн. та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 2053,59грн., інфляційних втрат у сумі 533,28грн.

Прийняти в цій частині нове рішення:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа», м. Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька інноваційна компанія», м. Донецьк про стягнення пені у сумі 4881,08грн.

Задовольнити позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа», м. Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька інноваційна компанія», м. Донецьк про стягнення 3% річних у сумі 2053,59грн., інфляційних втрат у сумі 533,28грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька Інноваційна Компанія» (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, буд.80-А, ідентифікаційний код 33340192) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, буд.38, ідентифікаційний код 03337119) в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» (84207, Донецька область, м. Дружківка, вул. Космонавтів, 39, ідентифікаційний код 05540853) 3% річних у розмірі 2053,59грн., інфляційні втрати у розмірі 533,28грн.

Викласти абзац 2 резолютивної частині рішення наступним чином:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька Інноваційна Компанія» (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, буд.80-А, ідентифікаційний код 33340192) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, буд.38, ідентифікаційний код 03337119) в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» (84207, Донецька область, м. Дружківка, вул. Космонавтів, 39, ідентифікаційний код 05540853) суму основної заборгованості у розмірі 76183,19грн., 3% річних у розмірі 976,22грн., судовий збір у розмірі 1607грн.»

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі №905/3769/13 - залишити без змін.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, буд.38, ідентифікаційний код 03337119) в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» (84207, Донецька область, м. Дружківка, вул. Космонавтів, 39, ідентифікаційний код 05540853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька Інноваційна Компанія» (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, буд.80-А, ідентифікаційний код 33340192) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 51,62грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надруковано 6 прим.: 2 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС