Постанова

від 02.09.2013 по справі 2а-10824/12/0170/31

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2013 р. Справа №2а-10824/12/0170/31

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Ясака"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору:

Приватне підприємство "Ясака" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом та просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим ДПС від 25.09.2012р.: №0003752301 щодо збільшення Приватному підприємству "Ясака" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 252677 грн., з яких 212140 грн. - за основним платежем та 40537 грн. штрафних санкцій; №0003692301 щодо збільшення Приватному підприємству "Ясака" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 202145 грн., з яких 169713 грн. за основним платежем та 32432 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з контрагентом ПП «Профтранс». Так, позивач стверджує, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання на передусім проведену планову виїзну перевірку ПП «Ясака» за той самий податковий період, за результатами якої не було встановлено порушень з декларування податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток. Крім того, позивач зазначає, що реальність господарських операції з вказаним суб'єктом господарювання (ПП «Профтранс») підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідач надав суду письмові заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з огляду на нікчемність угод, укладених з контрагентами ПП «Ясака».

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце судового засідання були проінформовані належним чином, рекомендованою кореспонденцією та шляхом отримання копії повістки в суді.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим ДПС в період з 06.09.2012 р. тривалістю 5 робочих днів було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Ясака» з питань взаємовідносин з ПП «Профтранс» за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт № 1315/22-01/20743950/164 від 12.09.2012 р., відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем:

- п. 1.31, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 № 283/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 212 140 грн., в тому числі за 2 півріччя 2010 року в сумі 17 709 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 66 666 грн., за 2010 рік в сумі 162 140 грн., за 1 квартал 2011 року 50 000 грн.;

- п. 1.31, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 № 283/97-ВР, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результати чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 169 713 грн., у тому числі за травень 2010 в сумі 14 167 грн., за липень 2010 в сумі 13 333 грн., за серпень 2010 в сумі 40 000 грн., жовтень 2010 в сумі 8 333 грн., за листопад 2010 в сумі 7 213 грн., за грудень 2010 46 667 грн., за січень 2011 в сумі 30 833 грн., за лютий 2011 в сумі 9 167 грн.

Посилаючись на матеріали акта № 3264/23-4/36580362 від 20.09.2011 р. про результати планової документальної невиізної перевірки ПП «Профтранс», податковою інспекцією був сформований висновок щодо притаманності угодам, укладеним ПП «Профтранс» з контрагентами постачальниками та покупцями, ознак нікчемності.

25.09.2012 р. на підставі акта № 1315/22-01/20743950/164 від 12.09.2012 р. Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003752301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 252677 грн., у томи числі: 212140 грн. за основним платежем та 40537 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0003692301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 202145 грн., у тому числі: 169713 грн. за основним платежем та 32432 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність винесення відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішення є предметом спору у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2010 укладено договір постачання №01/01-10-Я між ПП «Ясака» та ПП «Профтранс», відповідно до умов якого ПП «Ясака» купує у ПП «Профтранс» морський товарний пісок. ПП «Ясака» зобов'язується оплатити та прийняти пісок на умовах даного договору, та ПП «Профтранс» зобов'язується передати ПП «Ясака» у власність пісок (п. 1.2).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору покупець проводить оплату піску по цьому договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Покупець на протязі п'яти банківських днів з дати отримання рахунку, здійснює 100% оплату загальної вартості піску, відповідно виставленого рахунку-фактури.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір вступає в дію з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р., з можливою пролонгацією в окремих випадках за згодою сторін при умові укладення додаткової угоди.

На виконання умов цього договору за період з 01.04.2010 по 30.09.2011 ПП «Ясака» від ПП «Профтранс» отримало піску на суму 1 018 274,99 грн., у тому числі ПДВ 169 712,50 грн., сума без ПДВ 848 562,49 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № РН-0000687 від 31.05.2010; № РН-0001153 від 23.07.2010; № РН-000965 від 03.08.2010; № РН-000966 від 18.08.2010; № РН-000967 від 19.08.2010; № РН-0001018 від 27.10.2011; № РН-001028 від 10.11.2010; № РН-0001039 від 10.12.2010; № РН-0001040 від 10.12.2010; № РН-0001041 від 16.12.2010 ; № РН-0001042 від 20.12.2010; № РН-0001043 від 27.12.2010; № РН-0001044 від 30.12.2010; № РН-0000007 від 19.01.2011; № РН-0000009 від 21.01.2011; № РН-0000012 від 27.01.2011; № РН-0000013 від 31.01.2011; № РН-0000054 від 11.02.2011 ; № РН-0000055 від 14.02.2011.

За охоплений перевіркою період ПП «Профтранс» виписані податкові накладні на суму 1 018 274,99 грн. у тому числі ПДВ 169 712,50 грн., сума без ПДВ - 848 562,49 грн.:

- № 687 від 31.05.2010 р. на суму 85 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 14 166,67 грн.

- № 1153 від 23.07.2010 р. на суму 80000,00 грн., у тому числі ПДВ - 13 333,33 грн.

- № 1136 від 03.08.2010 р. на суму 80000,00 грн., у тому числі ПДВ - 13 333,33 грн.

- № 1137 від 18.08.2010 р. на суму 80000,00 грн., у тому числі ПДВ - 13 333,33 грн.

- № 1138 від 19.08.2010 р. на суму 80000,00 грн., у тому числі ПДВ - 13 333,33 грн.

- № 1529 від 27.10.2010 р. на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ - 8 333,33 грн.

- № 1566 від 10.11.2010 р. на суму 43275,00 грн., у тому числі ПДВ - 7212,50 грн.

- № 1620 від 10.12.2010 р. на суму 80000,00 грн., у тому числі ПДВ - 13333,33 грн.

- № 1621 від 10.12.2010 р. на суму 40000,00 грн., у тому числі ПДВ - 6666,67 грн.

- № 1622 від 16.12.2010 р. на суму 40000,00 грн., у тому числі ПДВ - 6666,67 грн.

- № 1623 від 20.12.2010 р. на суму 40000,00 грн., у тому числі ПДВ - 6666,67 грн.

- № 1624 від 27.12.2010 р. на суму 40000,00 грн., у тому числі ПДВ - 6666,67 грн.

- № 1625 від 30.12.2010 р. на суму 40000,00 грн., у тому числі ПДВ - 6666,67 грн.

- № 7 від 19.01.2011 р. на суму 40000,00 грн., у тому числі ПДВ - 6666,67 грн.

- № 9 від 21.01.2011 р. на суму 40000,00 грн., у тому числі ПДВ - 6666,67 грн.

- № 12 від 27.01.2011 р. на суму 80000,00 грн., у тому числі ПДВ - 13333,33 грн.

- № 13 від 31.01.2011 р. на суму 25000,00 грн., у тому числі ПДВ - 4166,67 грн.

- № 8 від 11.02.2011 р. на суму 25000,00 грн., у тому числі ПДВ - 4166,67 грн.

- № 10 від 14.02.2011 р. на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5000,00 грн.

Вищезазначені податкові накладні були отримані позивачем згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, а сума коштів за цими накладними була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками, які, серед іншого, були досліджені під час проведення судової економічної експертизи по справі.

Суми сплаченого ПДВ у розмірі 169712,50 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту травня, липня, серпня, жовтня, листопада та грудня 2010 р., а також січня та лютого 2011 р., про що свідчить Додаток 5 до податкових декларації з ПДВ за вказані періоди.

Крім того, вартість придбаних товарів у сумі 848560 грн. була включена позивачем до складу валових витрат 2, 3 та 4 кв. 2010 року та 1 кв. 2011 р., що підтверджується відповідними деклараціями з податку на прибуток підприємства за вказані звітні періоди.

До набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, відносини щодо справляння податку на додану вартість регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податковий кредит платника податку складається із сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача (п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна має містити всі обов'язкові реквізити, які визначені в п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168).

З 01.01.2011 року порядок формування податкового кредиту визначений у статті 198 Подакового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ПП «Профтранс» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, а податкові накладні, виписані контрагентом позивача, містять всі реквізити, визначені в якості необхідних Законом України "про податок на додану вартість " та Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону було визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з абзацом 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону № 334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з ПП «Профтранс» та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарської операції позивача з ПП «Профтранс», непідтвердження її первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи рух активів та наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з вищезазначеним контрагентом, суд звертає увагу на те, що основним видом діяльності ПП «Ясака» є виробництво та продаж бетону, у зв'язку з чим отримання від ПП «Профтранс» піску за договором постачання № 01/01-10-Я від 01.10.2010 р., задля виготовлення бетону, безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, оскільки саме пісок є однією зі складових, які використовуються для виробництва бетонних розчинів.

Надходження і переробка піску підтверджується щомісячними актами переробки матеріалів і виробництва готової продукції, типовими нормами витрати матеріалів при виробництві бетонних і розчинних сумішей, розрахунками витрат матеріалів у виробництво, відомістю оперативного обліку надходження піску на перевалочну базу Інкерман, що було встановлено судовим експертом під час проведення дослідження.

З експертного висновку вбачається, що після відвантаження на територію Севастопольського морського торгового порту, морський товарний пісок доставлявся на майданчики відкритого зберігання сипучих матеріалів ПП «Ясака» (орендовані земельні ділянки та нерухомість за договорами: № 1/с від 01.06.2007 р., № б/н від 29.11.2005 р., № б/н від 01.01.2009 р., № б/н від 08.02.2010 р.) власним автотранспортом, наявність якого підтверджується відповідними технічними талонами (відомість щодо їх дослідження зведена в таблиці № 7 висновку експерта).

Таким чином, використання в господарській діяльності ПП «Ясака» морського товарного піску, отриманого від ПП «Профтранс» за договором № 01/01-10-Д від 01.10.2010 за період з травня 2010 року по лютий 2011 року в подальшій господарській діяльності підтверджується видатковими накладними, відомістю оперативного обліку надходження піску на перевалочну базу Інкерман, типовими нормами витрат матеріалів при виробництві бетонних і розчинних сумішей, розрахунками витрат матеріалів у виробництво, аналізами надходження і переробкою піску, відомість щодо дослідження яких, відображена у висновку експерта.

При цьому, експертом було зазначено, що частка піску отриманого від ПП «Профтранс» у загальному обсязі отриманого і переробленого за період піску складає 41,3%.

У додатку № 3 до висновку наведена докладна відомість дослідження наказів щодо затвердження типових норм витрат матеріалів на виробництві за період з 01.04.2010 по 30.09.2011.

Відомість отриманого та переробленого піску ПП «Ясака» за період з 01.04.2010 по 30.09.2011 наведена в таблиці №9.

Експертом повідомлено, що відповідно технологічної карти виробничого циклу ПП «Ясака» встановлено, що підприємство має такі конструкції вузлів і агрегатів БРУ бази: витратний водяній бункер, витратні цементні силоси, ботоносмесітель, склад піску, витратні бункери для великого заповнювача, витратні бункери для дрібного заповнювача, склад щебеню.

Таким чином, експерт зазначив, що використання в господарській діяльності ПП «Ясака» морського товарного піску, отриманого від ПП «Профтранс» за договором № 01/01-10-Д від 01.10.2010 за період з травня 2010 року по лютий 2011 року в подальшій господарській діяльності підтверджується видатковими накладними, типовими нормами витрат матеріалів при виробництві бетонних і розчинних сумішей, розрахунками витрат матеріалів у виробництво, аналізами надходження і переробкою піску, відомістю оперативного обліку надходження піску на перевалочну базу Інкерман, на загальну суму 1 018 274,99 грн., у тому числі ПДВ 169 712,50 грн.

Відповідаючи на поставлені судом питання, експерт у висновку судової економічної експертизи № 268-16/11від 22.07.2013 р. зазначив, що:

1. Висновок, викладений Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби в акті № 1315/22-01/20743950/164 від 12.09.2012, про заниження Приватним підприємством «Ясака» податку на прибуток на загальну суму 212 140 грн., у тому числі за 2 півріччя 2010 року в сумі 17 709 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 66 666 грн., за 2010 рік в сумі 162 140 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 50 000 грн. наданими документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується.

2. Викладений Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби в акті № 1315/22-01/20743950/164 від 12.09.2012 висновок про заниження Приватним підприємством «Ясака» податку на додану вартість у загальній сумі 169 713 грн., у тому числі за травень 2010 року в сумі 14 167 грн., за липень 2010 року в сумі 13 333 грн., за серпень 2010 року в сумі 40 000 грн., за жовтень 2010 року в сумі 8 333 грн., за листопад 2010 року в сумі 7 213 грн., за грудень 2010 року в сумі 46 667 грн., за січень 2011 року в сумі 30 833 грн., за лютий 2011 року в сумі 9 167 грн. документами бухгалтерського та податкового обліку ПП «Ясака» не підтверджується.

3. Отримання Приватним підприємством «Ясака» морського товарного піску від Приватного підприємства «Профтранс» відповідно договору № 01/01-10-Д від 01.10.2010 за період з травня 2010 року по лютий 2011 року підтверджується відомістью оперативного обліку надходження піску на перевалочну базу Інкерман та видатковими накладними у кількості 12 432,75 тонн на загальну суму 1 018 274,99 грн., у тому числі ПДВ 169 712,50 грн.

4. Оплата Приватним підприємством «Ясака» отриманого від Приватного підприємства «Профтранс» за договором № 01/01-10-Д від 01.10.2010 за період з травня 2010 року по лютий 2011 року морського товарного піску документально підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками та журналами ордерами на загальну суму 1 018 274,99 грн., у тому числі ПДВ 169 712,50 грн.

5. Використання в господарській діяльності ПП «Ясака» морського товарного піску, отриманого від ПП «Профтранс» за договором № 01/01-10-Д від 01.10.2010 за період з травня 2010 року по лютий 2011 року в подальшій господарській діяльності підтверджується видатковими накладними, типовими нормами витрат матеріалів при виробництві бетонних і розчинних сумішей, розрахунками витрат матеріалів у виробництво, аналізами надходження і переробкою піску, відомістю оперативного обліку надходження піску на перевалочну базу Інкерман, на загальну суму 1 018 274,99 грн., у тому числі ПДВ 169 712,50 грн.

Отже, викладені судом обставини підтверджені також висновком судової економічної експертизи та свідчать про неправомірність висновків податкового органу, викладених в акті № № 1315/22-01/20743950/164 від 12.09.2012 р.

При цьому у суду відсутні підстави не довіряти зазначеному експертному висновку, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ПП «Профтранс», його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин неможливо вести мову про:

- завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на додану вартість у загальній сумі 169713 грн., у тому числі за травень 2010 року в сумі 14 167 грн., за липень 2010 року в сумі 13 333 грн., за серпень 2010 року в сумі 40 000 грн., за жовтень 2010 року в сумі 8 333 грн., за листопад 2010 року в сумі 7 213 грн., за грудень 2010 року в сумі 46 667 грн., за січень 2011 року в сумі 30 833 грн., за лютий 2011 року в сумі 9 167 грн.;

- завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму 212140 грн., у тому числі за 2 півріччя 2010 року в сумі 17 709 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 66 666 грн., за 2010 рік в сумі 162 140 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 50 000 грн.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ПП "Профтранс", останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

При цьому, стосовно посилань відповідача на нікчемність укладеного позивачем з ПП «Профтранс» правочину, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем не було враховано припис акта цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до ст.ст. 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП ПП «Профтранс» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. У той же час, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що є неприпустимим, виходячи з загальних засад судочинства.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КАС України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості проведення судової експертизи № 185 від 22.07.2013 р., експертом проведено первинну судову експертизу середньої складності за нормативною вартістю експертогодини 61,30 грн. і витрачено на її проведення 245 годин, всього вартість експертного дослідження складає 15018,50 грн.

Відповідно до положень статті 94 КАС України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на проведення судової економічної експертизи в сумі 17146,50 грн. (2146,00 грн. + 15018,50 грн.) підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби № 0003752301 від 25.09.2012 р. та № 0003692301 від 25.09.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ясака» (98635, Південнобережне шосе, 511, м. Ялта, АР Крим, ідентифікаційний код юридичної особи - 20743950) 17146,50 грн. (сімнадцять тисяч сто сорок шість гривень п'ятдесят копійок) судових витрат шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (98600, вул. Васильєва, буд. 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, ідентифікаційний код - 23192025).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.