Ухвала

від 03.09.2013 по справі 826/3065/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3065/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадратура» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадратура» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.11.2012 року №0005012250, №0005022250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідачу у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово - господарським взаємовідносинах з ТОВ «Ін-Буд-Київ» за період з 01.02.2010 року по 28.02.2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 19.10.2012 року №468/22-505/33745905.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2011 року на 574063,00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року на 459251,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Ін-Буд-Київ», оскільки згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про результати невиїзної перевірки ТОВ «Ін-Буд-Київ» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за лютий 2011 року» від 10.05.2011 року №1084/23-08/36925136, зазначений контрагент не знаходиться за адресою, фінансово - господарська діяльність здійснюється поза межами правового поля, тому на думку відповідача фінансово - господарські взаємовідносини між вказаним товариством та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

09 листопада 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0005012250, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 574064,00 грн., у тому числі за основним платежем 574063,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.;

- №0005022250, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 459252,00 грн., у тому числі за основним платежем 459251,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Ін-Буд-Київ».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Ін-Буд-Київ», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та ТОВ «Ін-Буд-Київ» (виконавець) укладені аналогічного змісту договори від 01.02.2011 року №85-2-01/11, №86-2-01/11, №87-2-01/11 відповідно до яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати будівельні роботи, що визначені в додатку №1 (кошторис будівельних робіт) на будівництві житлового будинку за адресою: вул. Васильківська, 31/17.

На підтвердження отриманих робіт позивачем надані кошториси та акти виконаних будівельних робіт, відповідно до яких контрагентом позивача були виконані наступні роботи:

- прокладання металевих труб водопостачання та опалення - 1549 погонних метрів;

- затягування силового кабелю в труби - 2778 погонних метрів;

- шпаклювання стін та стель - 881 м 2

- ґрунтування стін та стель - 4762 м 2 ;

- фарбування дверей - 746 м 2 ;

- фарбування стін та стель - 8667 м 2 ;

- перенесення матеріалів вручну по поверхах - 18 т;

- прокладання труб під затягування силового кабелю - 2818 погонних метрів;

- свердлення отворів під розподільчі коробки та їх монтаж - 689 шт;

- монтаж та демонтаж інвентарних риштувань - 80,61 м 2 + 1318,56 м 2 ;

- улаштування монолітних конструкцій - 233 м 3 ;

- свердлення отворів в бетонних перекриттях - 78 шт + 366 шт;

- монтаж вентиляційних коробів - 706 м 2 ;

- виготовлення вентиляційних коробів - 706 м 2 ;

- улаштування перегородок з піноблоків та цегли силікатної - 2906 м 2 ;

- монтаж кронштейнів - 800 шт;

- мурування стін цеглою - 153 м 3 ;

Також позивачем були надані акти здачі - приймання наданих послуг по зазначеним вище договорам від 28.02.2011 року та податкові накладні.

Сума податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними та витрат була віднесена до складу податкового кредиту та відповідно до складу валових витрат, що не заперечується сторонами.

Аналізуючи зазначені господарські операції, колегія суддів виходить з такого.

Згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10.05.2011 року №1084/23-08/36925136 «Про результати невиїзної перевірки ТОВ «Ін-Буд-Київ» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за лютий 2011 року» у контрагента позивача за лютий місяць господарські операції здійсненні на суму ПДВ 7568002,00 грн.

Як вбачається з вищенаведеного, всі договори укладені однією датою - 01.02.2011 року, та згідно актів здачі - приймання наданих послуг, послуги виконані до 28.02.2011 року.

У зв'язку із наведеним колегія суддів вважає, що контрагент позивача не мав можливість реального здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт. Також, у ТОВ «Ін-Буд-Київ» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження подальшої реалізації отриманих будівельних робіт надані договори з ДП «Житлоінбуд» та ТОВ «Форум - Інвест» та акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, в яких визначено секції та поверхи на яких здійснювались будівельні роботи, витрати, в тому числі: вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин; накладні витрати; кошти на зведення та розбирання тимчасових будівель і споруд; додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий період; загальна вартість будівельно-монтажних робіт; інші супутні витрати; прибуток; кошти на покриття ризику; податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва; податок на додану вартість.

Проте, під час отримання позивачем будівельних робіт між позивачем та ТОВ «Ін-Буд-Київ» було складено акт, який не містить інформацію, що передбачена в акті приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, що унеможливлює встановити повний зміст та обсяг господарської операції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Ін-Буд-Київ», на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на момент вчинення спірних господарських операцій, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Ін-Буд-Київ».

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив правомірність податкових повідомлень - рішень від 09.11.2012 року №0005012250, №0005022250.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадратура» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 09.09.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.