Ухвала

від 22.08.2013 по справі 2а-4249/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/4037/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Рибченка А. О., Степашка О. І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства "Купол-А" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство "Купол-А" (далі - ПП "Купол-А") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року позов ПП "Купол-А" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000622311/0 від 14 березня 2011 року в частині основного платежу в сумі 13455,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3363,87 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ПП "Купол-А" задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року та прийнято нову постанову, якою позов ПП "Купол-А" задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Солом'янському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "Купол-А" у задоволені позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка ПП «Купол-А» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 11.06.2004 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 25.02.2011 року №2030/23-11/32977751.

В акті перевірки зафіксовані порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 , п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.03.2011 року №0000612311/0, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5051248, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 року №0000622311/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4052158, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка» було укладено договір купівлі-продажу №9/09 від 01.09.2007 року та договір №КП-Д-01 від 30.09.2007 року.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Приписи пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу включають, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка» здійснювало попередню оплату в рахунок майбутньої поставки товару позивачем. Тобто датою збільшення валового доходу можна вважати дату отримання позивачем коштів від контрагента за Договором №КП-Д-01.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про невідповідність податкового повідомлення-рішення №0000612311/0 приписам чинного законодавства, зокрема, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому вважає за необхідним його скасувати.

Щодо порушення позивачем пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 , пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Законк України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка» здійснювалися на підставі Договору №КП-Д-01. Отже, виконання зобов'язань між контрагентами щодо поставки товару та оплати останнього здійснювалося на виконання умов Договору №КП-Д-01. Враховуючи, що господарських операцій за Договором №9/09 не здійснювалося, підстав для включення до податкового зобов'язання з податку на додану вартість нарахованої відповідачем суми у позивача не було.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000622311/0 винесено ДПІ у Солом'янському районі м. Києва без урахування приписів Закону України «Про податок на додану вартість» , а тому підлягає скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000622311/0 в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 13455,50 грн. за основним платежем та 3363,87 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, податкова накладна.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що єдиною підставою для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є їх не підтвердження податковими накладними чи митними деклараціями .

Абзацом 2 п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем в ході перевірки було надано відповідачу податкову накладну від 10 грудня 2007 року №0000000027, виписану ТОВ «ТЕХНОПОРТ-ГРУП», на загальну суму податку на додану вартість 13455,50 грн., тобто ПП «КУПОЛ-А» правомірно віднесено зазначену суму до податкового кредиту. При цьому не може братися до уваги дотримання чи недотримання контрагентом позивача податкового законодавства, оскільки суб'єкт господарювання, який перевіряється, може нести відповідальність лише за власні дії.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ПП "Купол-А".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович А. О. Рибченко О. І. Степашко