Постанова

від 14.08.2013 по справі 826/9580/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2013 року 14:30 № 826/9580/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С., за участю представників: позивача - Шелеста І.В., відповідача - Мильнікової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства «СТРІЛЕЦЬ+» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 червня 2013 року № 0001062210, № 0001082210, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 червня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Мале приватне підприємство «СТРІЛЕЦЬ+» (далі - МПП «СТРІЛЕЦЬ+», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 червня 2013 року № 0001062210, № 0001082210, прийнятих Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, продублювавши нічим не доведені висновки актів інших податкових органів, зробив необґрунтовані припущення, що взаємовідносини зі своїми контрагентами платник податку декларував з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Також, позивач звертає увагу на те, що на даний час жоден із договорів, що були укладені платником податку з контрагентами за весь час діяльності, не віднесені законом до нікчемних, як і відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Навпаки, придбані товари та послуги у контрагентів, були реалізовані згідно договорів іншим платникам податків.

Крім того, позивач зазначає, що жодним законодавчим актом не передбачено відповідальності однієї особи за дії (бездіяльність) іншої особи, а тому в разі порушення законодавства контрагентами, негативні наслідки юридичної відповідальності мають наступати саме для цих контрагентів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що актами перевірки встановлена неможливість виконання контрагентами позивача (ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД») будь-яких видів будівельно-ремонтних робіт, оскільки у вказаних вище контрагентів немає (відсутні) в достатній кількості трудових ресурсів (по одній особі) та технічних можливостей для виконання будь-якого виду ремонтних робіт.

Також, в актах виконаних робіт (форма КБ-2) відсутні відомості щодо залучення даними контрагентами позивача субпідрядних організацій для виконання ремонтних робіт.

Крім того, відповідач вказує на те, що інший контрагент позивача (ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь») зареєстрований за грошову винагороду, тобто створений без мети здійснення господарської діяльності.

На переконання податкового органу, позивачем здійснювались операції без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту, для несплати податку на додану вартість, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Єдиною метою проведення документування фактично нездійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди, а несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодінням державного майна.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, податковим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «СТРІЛЕЦЬ+» (ідентифікаційний код юридичної особи 24731240) зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 20 лютого 1997 року за № 10671200000002147 (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 636963). Вказане підприємство розташоване за адресою: 02125, м. Київ, вулиця Старосільська, будинок 2.

МПП «СТРІЛЕЦЬ+» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18 березня 1997 року за № 02516 та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 35568710 від 15 липня 1997 року МПП «СТРІЛЕЦЬ+» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 247312426033).

14 травня 2013 року начальником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) прийнято Наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» № 967 (далі - Наказ № 967), на підставі якого, управлінню податкового контролю необхідно провести позапланову документальну невиїзну перевірку МПП «СТРІЛЕЦЬ+» (код за ЄДРПОУ 24731240) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету сум податків та зборів за період з 01.03.2010 р. по 28.02.2013 р., тривалістю 5 робочих днів з 18.05.2013 р.

В період з 18 травня 2013 року по 23 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Малого приватного підприємства «СТРІЛЕЦЬ+» (код за ЄДРПОУ 24731240) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету сум податків та зборів за період з 01.03.2010 р. по 28.02.2013 р., а саме: податку на додану вартість за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, серпень 2012 року та податку на прибуток за період I-III квартали 2012 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288), ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 37889322), ТОВ «Тесей ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37818657), за результатами якої складено Акт № 1708/22-108/24731240 від 24 травня 2013 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого за період I-III квартали 2012 року встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 123 615 грн., у тому числі за 1 кв. 2012 р. на суму 10 494 грн., за півріччя 2012 р. на суму 113 117 грн., за три квартали 2012 року на суму 123 615 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, серпень 2012 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 117 729 грн., у т. ч. по періодам:

- за березень 2012 року на - 9 994 грн.;

- за квітень 2012 року на - 52 846 грн.;

- за травень 2012 року на - 17 649 грн.;

- за червень 2012 року на - 27 241 грн.;

- за серпень 2012 року на - 9 999 грн.

31 травня 2013 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 1708/22-108/24731240 від 24 травня 2013 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 03 червня 2013 року № 11643/10/22-111, висновки, викладені в акті № 1708/22-108/24731240 від 24 травня 2013 року залишено без змін.

06 червня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 1708/22-108/24731240 від 24 травня 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001062210, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 глави 4 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 176 594,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 117 729,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 58 865,00 грн.

06 червня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 1708/22-108/24731240 від 24 травня 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001082210, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 глави 4 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 154 519,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 123 615,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 904 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Малого приватного підприємства «СТРІЛЕЦЬ+», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, як то, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В п. 79.1 ст. 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, підставою для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки МПП «СТРІЛЕЦЬ+» стали Наказ № 967 від 14.05.2013 р. та повідомлення № 9802/10/22-411 від 15.05.2013 р.

Окрім цього, приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктами 201.2, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Приписами статті 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що МПП «СТРІЛЕЦЬ+» мало взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288), ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 37889322), ТОВ «Тесей ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37818657).

Під час проведення перевірки позивача відповідачем були використані дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок та про результати документальної позапланової невиїзної перевірки контрагентів позивача, зокрема, ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» та ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь», отриманих від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, а саме Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 р. по 30.10.2012 р.» № 429/22.3-17/37889288 від 01.03.2013 року (далі - Акт № 429/22.3-17/37889288), Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 37889322) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року» № 7593/22-7/37889322 від 13.11.2012 р. (далі - Акт № 7593/22-7/37889322).

Відповідно до акту № 429/22.3-17/37889288, загальна чисельність працюючих на ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» відповідно до даних 1-ДФ склала 1 особу.

Інформація щодо приміщень, які використовувало ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» у своїй діяльності, станом на момент перевірки, відсутня, основні фонди на балансі підприємства відсутні.

Фактично у ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Згідно даних акту № 429/22.3-17/37889288, за результатами проведеного аналізу, задекларованого ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» податкового кредиту, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС встановлено його завищення на загальну суму 18 690 432,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» декларує обсяг реалізації товарно-матеріальних цінностей без підтвердження їх придбання, тобто підприємство є вигодотраспортуючим суб'єктом господарювання.

Як наслідок, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС в своєму акті № 429/22.3-17/37889288 дійшла висновку, що ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288) здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, відповідно до даних акту № 7593/22-7/37889322, до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було надано копію протоколу допиту свідка - гр. ОСОБА_3 - засновника ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь», який було проведено 28.08.2012 р. оперуповноваженим ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, з якого вбачається, що вказана вище фізична особа до фінансово-господарської діяльності ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь» ніякого відношення не мала, документи фінансової звітності підприємства ніколи не підписувала, підприємство зареєструвала за грошову винагороду у розмірі 200 доларів США.

Як наслідок, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС в своєму акті № 7593/22-7/37889322 дійшла висновку, що враховуючи пояснення гр. ОСОБА_3 - засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь» та враховуючи вимоги норм законодавчих актів, первинні документи виписані від імені ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь», складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим підтвердити факт здійснення господарських операцій не має можливості.

Також, під час проведення перевірки позивача відповідачем були використані дані Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37818657) з контрагентами, з якими платником податку задекларовані взаємовідносини за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року» № 694/2220/37818657 від 12.03.2012 року (далі - Акт № 694/2220/37818657).

Відповідно до акту № 694/2220/37818657, загальна чисельність працюючих на ТОВ «Тесей ЛТД» відповідно до даних 1-ДФ склала 1 особу.

Згідно даних акту № 694/2220/37818657, контролюючим органом встановлено проведення даним платником податку транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Як наслідок, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС в своєму акті № 694/2220/37818657 дійшла висновку, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Аналізом вищевказаних актів № № 429/22.3-17/37889288, 7593/22-7/37889322, 694/2220/37818657, податковим органом було встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288), ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 37889322), ТОВ «Тесей ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37818657).

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Приписами підпункту 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми права, суд приходить до висновку, що посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки були правомірно використані дані Актів № № 429/22.3-17/37889288, 7593/22-7/37889322, 694/2220/37818657.

Досліджені докази, а саме: договір підряду № 1/3-12 від 01.03.2012 р., договір поставки № 6/4-12 від 06.04.2012 р., договір підряду № 3 від 01.08.2012 р., податкові, видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для формування витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані валові витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що роботи не були здійсненні саме цими контрагентами.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовими особами суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

Окрім цього, відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Окрім цього, судом надано оцінку доказам позивача, а саме: рішенням судів, зокрема, постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2012 року (справа № 2а-13009/12/2670) за позовом Малого приватного підприємства «СТРІЛЕЦЬ+» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0001612653 на суму 42 893,75 грн., залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р., якою податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 13.09.2012 року № 0001612653 на суму 42 893,75 грн. визнано протиправним та скасовано.

Проте, суд вважає вказані вище судові рішення неналежним доказом, оскільки з акту перевірки, заперечень відповідача не встановлено зв'язку застосування п. 123.1 статті 123 ПК України з оскаржуваними податковими повідомлення-рішеннями.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року № 0001062210, № 0001082210 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Малого приватного підприємства «СТРІЛЕЦЬ+» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.08.2013 р.