Ухвала

від 21.11.2013 по справі 826/9580/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9580/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Стрілець+" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "Стрілець+" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Мале приватне підприємство «СТРІЛЕЦЬ+», звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 червня 2013 року № 0001062210, № 0001082210, прийнятих Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Малого приватного підприємства "Стрілець+" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Мале приватне підприємство «СТРІЛЕЦЬ+» (ідентифікаційний код юридичної особи 24731240) зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 20 лютого 1997 року за № 10671200000002147 (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 636963). Вказане підприємство розташоване за адресою: 02125, м. Київ, вулиця Старосільська, будинок 2.

МПП «СТРІЛЕЦЬ+» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18 березня 1997 року за № 02516 та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 35568710 від 15 липня 1997 року МПП «СТРІЛЕЦЬ+» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 247312426033).

14 травня 2013 року начальником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 , п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р . за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) прийнято Наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» № 967 (далі - Наказ № 967), на підставі якого, управлінню податкового контролю необхідно провести позапланову документальну невиїзну перевірку МПП «СТРІЛЕЦЬ+» (код за ЄДРПОУ 24731240) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету сум податків та зборів за період з 01.03.2010 р. по 28.02.2013 р., тривалістю 5 робочих днів з 18.05.2013 р.

В період з 18 травня 2013 року по 23 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Малого приватного підприємства «СТРІЛЕЦЬ+» (код за ЄДРПОУ 24731240) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету сум податків та зборів за період з 01.03.2010 р. по 28.02.2013 р., а саме: податку на додану вартість за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, серпень 2012 року та податку на прибуток за період I-III квартали 2012 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288), ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 37889322), ТОВ «Тесей ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37818657), за результатами якої складено Акт № 1708/22-108/24731240 від 24 травня 2013 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог: пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р . за № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого за період I-III квартали 2012 року встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 123 615 грн., у тому числі за 1 кв. 2012 р. на суму 10 494 грн., за півріччя 2012 р. на суму 113 117 грн., за три квартали 2012 року на суму 123 615 грн.; п. 198.6 ст. 198 , п. п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р . за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, серпень 2012 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 117 729 грн., у т. ч. по періодам: за березень 2012 року на - 9 994 грн.; за квітень 2012 року на - 52 846 грн.; за травень 2012 року на - 17 649 грн.; за червень 2012 року на - 27 241 грн.; за серпень 2012 року на - 9 999 грн.

31 травня 2013 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 1708/22-108/24731240 від 24 травня 2013 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 03 червня 2013 року № 11643/10/22-111, висновки, викладені в акті № 1708/22-108/24731240 від 24 травня 2013 року залишено без змін.

06 червня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 1708/22-108/24731240 від 24 травня 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001062210, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 глави 4 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р . за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 176 594,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 117 729,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 58 865,00 грн.

06 червня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 1708/22-108/24731240 від 24 травня 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001082210, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 глави 4 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р . за № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 154 519,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 123 615,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 904 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року № 0001062210, № 0001082210 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, підставою для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки МПП «СТРІЛЕЦЬ+» стали Наказ № 967 від 14.05.2013 р. та повідомлення № 9802/10/22-411 від 15.05.2013 р.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що МПП «СТРІЛЕЦЬ+» мало взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288), ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 37889322), ТОВ «Тесей ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37818657).

Під час проведення перевірки позивача відповідачем були використані дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок та про результати документальної позапланової невиїзної перевірки контрагентів позивача, зокрема, ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» та ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь», отриманих від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, а саме Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 р. по 30.10.2012 р.» № 429/22.3-17/37889288 від 01.03.2013 року (далі - Акт № 429/22.3-17/37889288), Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 37889322) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року» № 7593/22-7/37889322 від 13.11.2012 р. (далі - Акт № 7593/22-7/37889322).

Відповідно до акту № 429/22.3-17/37889288, загальна чисельність працюючих на ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» відповідно до даних 1-ДФ склала 1 особу.

Інформація щодо приміщень, які використовувало ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» у своїй діяльності, станом на момент перевірки, відсутня, основні фонди на балансі підприємства відсутні.

Фактично у ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Згідно даних акту № 429/22.3-17/37889288, за результатами проведеного аналізу, задекларованого ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» податкового кредиту, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС встановлено його завищення на загальну суму 18 690 432,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» декларує обсяг реалізації товарно-матеріальних цінностей без підтвердження їх придбання, тобто підприємство є вигодотраспортуючим суб'єктом господарювання.

Як наслідок, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС в своєму акті № 429/22.3-17/37889288 дійшла висновку, що ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288) здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, відповідно до даних акту № 7593/22-7/37889322, до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було надано копію протоколу допиту свідка - гр. ОСОБА_3 - засновника ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь», який було проведено 28.08.2012 р. оперуповноваженим ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, з якого вбачається, що вказана вище фізична особа до фінансово-господарської діяльності ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь» ніякого відношення не мала, документи фінансової звітності підприємства ніколи не підписувала, підприємство зареєструвала за грошову винагороду у розмірі 200 доларів США.

Як наслідок, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС в своєму акті № 7593/22-7/37889322 дійшла висновку, що враховуючи пояснення гр. ОСОБА_3 - засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь» та враховуючи вимоги норм законодавчих актів, первинні документи виписані від імені ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь», складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим підтвердити факт здійснення господарських операцій не має можливості.

Також, під час проведення перевірки позивача відповідачем були використані дані Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37818657) з контрагентами, з якими платником податку задекларовані взаємовідносини за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року» № 694/2220/37818657 від 12.03.2012 року (далі - Акт № 694/2220/37818657).

Відповідно до акту № 694/2220/37818657, загальна чисельність працюючих на ТОВ «Тесей ЛТД» відповідно до даних 1-ДФ склала 1 особу.

Згідно даних акту № 694/2220/37818657, контролюючим органом встановлено проведення даним платником податку транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Як наслідок, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС в своєму акті № 694/2220/37818657 дійшла висновку, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Аналізом вищевказаних актів № № 429/22.3-17/37889288, 7593/22-7/37889322, 694/2220/37818657, податковим органом було встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288), ТОВ Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 37889322), ТОВ «Тесей ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37818657).

Приписами підпункту 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки були правомірно використані дані Актів № № 429/22.3-17/37889288, 7593/22-7/37889322, 694/2220/37818657.

Досліджені докази, а саме: договір підряду № 1/3-12 від 01.03.2012 р., договір поставки № 6/4-12 від 06.04.2012 р., договір підряду № 3 від 01.08.2012 р., податкові, видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, які надані позивачем, суд першої інстанції обґрунтовано вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для формування витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити такі обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в актах виконаних робіт відсутні відомості щодо залучення контрагентом Позивача субпідрядних організацій для виконання ремонтних робіт. Разом з тим, позивач посилається на ту обставину, що всі роботи були виконані ним та контрагентами власними силами, однак, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги вказане посилання, так як, з матеріалів справи вбачається відсутність у контрагентів технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів для виконання умов договору.

Позивачем, також не надано документального підтвердження отримання товару, товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 22.05.200бр. №493 (далі - Правила перевезення)

Крім того, позивачем не надано товарно-транспортних накладних які є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей обліку на шляху їх переміщення, зокрема придбаного у контрагента грунту.

Таким чином, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані валові витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що будь-яких доказів реальності угод позивачем не надано.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів дійшла висновку про те, що надані представником позивача копії документів не є достатнім підтвердженням фактичного отримання послуг.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Оскільки, у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагента та подальшого використання його у господарській діяльності.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду жодних доказів подальшої реалізації товару та використання послуг у своїй господарській діяльності, отриманих відповідно до умов спірного договору.

Так, з матеріалів справи, суд першої інстанції правомірно встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Окрім цього, судом першої інстанції надано правомірну оцінку рішенням судів, зокрема, постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2012 року (справа № 2а-13009/12/2670) за позовом Малого приватного підприємства «СТРІЛЕЦЬ+» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0001612653 на суму 42 893,75 грн., залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р., якою податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 13.09.2012 року № 0001612653 на суму 42 893,75 грн. визнано протиправним та скасовано.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано вважає вказані вище судові рішення неналежним доказом, оскільки з акту перевірки, заперечень відповідача не встановлено зв'язку застосування п. 123.1 статті 123 ПК України з оскаржуваними податковими повідомлення-рішеннями.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем здійснювались операції, без мети реального настання правових наслідків виключно з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту, для несплати податку на додану вартість.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги посилання відповідача на ті обставини, по позивачем вчинено ланцюг дій с метою ухилення від сплати податку.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сумлінність платника податків передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди законним шляхом.

Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою у випадках, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що необумовлені розумними економічними або іншими причинами.

Враховуючи викладене, колегія суддів критично ставиться до первинних бухгалтерських документів, а саме податкових накладних та актів приймання-передачі, наданих позивачем на підтвердження використання товару у власній господарській діяльності.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З аналізу викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірного договору.

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорювана господарська операція лише документально оформлена.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін податковими накладними, актами приймання - передачі товару та договорами, без реального використання в своїй господарській діяльності товару чи послуг чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем, в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено факту сплати податку на додану вартість в якості оплати за товар, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що товариством безпідставно сформований податкових кредит.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року № 0001062210, № 0001082210 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Стрілець+" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.