Ухвала

від 11.09.2013 по справі 2512/2803/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2512/2803/2012 Головуючий у І інстанції Чепурко В.О. Провадження № 11-кп/795/161/2013 Категорія - ст. 191 ч. 5 КК України Доповідач Козак В. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіКозака В. І. суддів - Воронцової С.В., Григор'євої В.Ф.,

при секретарі - Дудко Т.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12012260020000001, за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2013 року ,

яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Биківка Дзержинського району Житомирської області, громадянки України, з вищою освітою. заміжньої, пенсіонерки, інваліда 3 групи, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України.

З участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Засоби О.В.,

представника потерпілого

(цивільного позивача) - ОСОБА_4,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченої - ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2013 року обвинувачена ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191 КК України з призначенням покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 2 роки; за ч. 4 ст. 191 КК України призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 2 роки 6 місяців; за ч. 5 ст. 191 КК України з призначенням покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 3 роки, з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю; за ч. 1 ст. 366 КК України призначено покарання у виді штрафу у розмірі 3 000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 1 рік; за ч. 2 ст. 366 КК України з призначенням покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 2 роки та штрафом у розмірі 7000 грн.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 3 роки, з конфіскацією всього майна, що є її особистою власністю та штрафу у розмірі 7 000 грн.

На підставі ч. 3 та 4 ст. 70 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 грн. та 7 000 грн. виконувати самостійно.

За ч. 1 ст. 209 КК України ОСОБА_3 виправдано.

Задоволено цивільний позов ПАТ „Словянські шпалери - КФТП" до ОСОБА_3 про відшкодування завданої злочинами матеріальної шкоди в розмірі 2 545 300 грн.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ПАТ „Словянські шпалери - КФТП" м. Корюківка, вул. Перед заводська, 4 Чернігівської області 2 545 300 грн. матеріальних збитків заподіяних злочинами.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати по справі за проведення експертиз під час досудового розслідування - 24 378 грн. 72 коп.

Не погоджуючись з вироком Менського районного суду Чернігівської області від 29.05.2013 року прокурор подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про часткове скасування рішення суду першої інстанції з винесенням нового вироку, за яким ОСОБА_3 визнати винною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191 КК України з призначенням покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки 6 місяців; ч. 4 ст. 191 КК України з призначенням покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки 6 місяців; ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю; ч. 1 ст. 209 КК України у виді покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю ОСОБА_3, ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 3400 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік. Остаточно призначити покарання на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 10 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією коштів, здобутих злочинним шляхом та з конфіскацією всього майна, що є власністю ОСОБА_3

Вважає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим в частині виправдання ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, а призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої. Вважає неправильною кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 366 КК України по епізодах незаконного заволодіння грошовими коштами ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" у сумі 100 000 грн., 500 000 грн., 430 000 грн., 1 027 000 грн., 150 000 грн., оскільки в даному випадку від її дій по внесенню до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей не настали тяжкі наслідки у виді завдання ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" майнової шкоди, яка у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а отже її дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 366 КК України. Стверджує, що зазначені дії були лише способом незаконного заволодіння коштами. Крім того, вважає висновок суду в частині виправдання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 209 КК України неправильним, а також в даному випадку був невірно застосований кримінальний закон. Не погоджується з висновком суду про те, що використання обвинуваченою підробленого договору поруки №76109Р18 від 03.09.2009 року, за допомогою якого здійснила перерахунок коштів на рахунок АТ „Укрексімбанк" для задоволення власних потреб, саме по собі не утворює складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України. Стверджує, що в конкретному випадку мала місце легалізація доходів одержаних злочинним шляхом, та вона вчинила дії направлені на надання правомірного вигляду використанню коштів у сумі 430 000 грн. на погашення власного кредиту. Таким чином, вона шляхом підробки договору поруки та на його підставі змінила правовий статус коштів, що належать ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів".

Стверджує, що суд невірно застосував кримінальний закон України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання ОСОБА_3 Вказує, що суд при призначенні міри покарання необґрунтовано послався як на пом'якшуючу обставину - щире каяття ОСОБА_3, оскільки, на досудовому слідстві винною себе не визнавала, але під тиском зібраних доказів по справі змінила свою думку, та під час розгляду справи в суді першої інстанції повністю визнала свою вину. Крім того, стверджує, що суд невірно прийшов до висновку про необхідність виконання покарання у виді штрафу у розмірі 3000 грн. та 7000 грн. самостійно. А також суд послався на ч. 4 ст. 70 КК України, норми якої у даному випадку не можуть застосовуватись.

Не оспорюючи фактичних обставин справи захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити вирок Менського районного суду Чернігівської області районного суду Чернігівської області від 29 травня 2013 року в частині призначеного покарання, та застосувати ст. 69 КК України, на підставі якої призначити основне покарання нижче від найнижчої межі та призначити остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням. Вказує, що підставою для зміни вироку в частині призначеного покарання є невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції при призначенні міри покарання та враховуючи ряд позитивних даних відносно обвинуваченої необґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідною мірою покарання є саме позбавлення волі. Стверджує, що під час призначення покарання судом безпідставно не було враховано як пом'якшуючу обставину - щире каяття обвинуваченої. А тому вказує, що відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд. Умотивувавши своє рішення може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього кодексу за цей злочин. Виходячи з вищевикладеного, та на підставі ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Як встановив суд, в період з 25.02.2008 року по 17.11.2011 року обвинувачена ОСОБА_3, працюючи на посаді директора фінансового ПАТ „Слов'янські шпалери - КФТП" (14.03.2011 року змінено організаційно-правову форму та змінено найменування підприємства з ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" на ПАТ „Словянські шпалери - КФТП"), будучи службовою особою ПАТ і виконуючи у зв'язку з цим адміністративно-господарські обов'язки, пов'язані з веденням бухгалтерського обліку, підписом фінансових та банківських документів, проведенням розрахунківз кредиторами, забезпеченням контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій (подій, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань підприємства), в порушення вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зловживаючи своїм службовим становищем, за яким вона мала доступ до цифрових електронних ключів з підписами голови правління та головного бухгалтера, для здійснення перерахувань грошових коштів з рахунків відкритих ПАТ „Слов'янські шпалери - КФТП" для обслуговування підприємства в „Укрексімбанку" , та в ПАТ „Полі комбанку" м. Чернігова, з корисливих мотивів, вчинила заволодіння грошовими коштами на загальну суму 2 595 300 грн., які належали ПАТ, у тому числі, повторно, у великих і особливо великих розмірах, у службовому підробленні, тобто внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинили тяжкі наслідки, які виразилися у заподіянні матеріальних збитків.

1) 28.08.2008 року обвинувачена ОСОБА_3, з корисливих мотивів, з метою заволодіння коштами ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів", знаходячись на своєму робочому місці у робочий час, платіжним дорученням № 2789 від 28.08.2008р., що є офіційним документом, до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, як погашення кредиту згідно угоди від 01.08.2008р., яка фактично вказаним товариством не укладалася, перерахувала грошові кошти в сумі 100 000 грн. по системі „Клієнт-банк" з рахунку ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" № 260070176158 в „Укрексімбанку" м. Чернігів на рахунок №26009011012001 ТОВ „Ельбрус" у Хмельницькій ФАТ „Укрінбанк" м. Хмельницький, директором якого була знайома ОСОБА_3 - ОСОБА_7.

Отримані кошти в сумі 100 000 грн. ОСОБА_7 повернула вказану суму готівкою ОСОБА_3, яка заволоділа ними та розпоряджалась на власний розсуд, чим заподіяла ПАТ „Слов'янські шпалери - КФТП" матеріальної шкоди у великих розмірах.

2) 28.10.2008 року обвинувачена ОСОБА_3, з метою заволодіння коштами вказаного товариства повторно, з корисливих мотивів, платіжним дорученням № 3601 від 28.10.2008р., що є офіційним документом, внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, як перерахування коштів для погашення кредиту, який фактично ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" не укладався, та перерахувала грошові кошти в сумі 500 000 грн. по системі „Клієнт-банк" з рахунку ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" № 260070176158 в „Укрексімбанку" м. Чернігів на рахунок № 26008011012002 ТОВ „Ельбрус", директором якого була знайома ОСОБА_3 - ОСОБА_7, у Хмельницькій ФАТ „Укрінбанк" м. Хмельницький. Отримані кошти в сумі 500000 грн. директор ТОВ „Ельбрус" ОСОБА_7 повернула готівкою обвинуваченій ОСОБА_3, яка заволоділа коштами у особливо великих розмірах на момент вчинення злочину, розпорядившись коштами на власний розсуд, чим заподіяла ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" матеріальної шкоди.

3) 23.07.2010 року обвинувачена ОСОБА_3, з корисливих мотивів, з метою заволодіння коштами вказаного товариства повторно, платіжним дорученням № 2619 від 23.07.2010 р., що є офіційним документом, до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, за товари в асортименті згідно рахунку № 53/7 від 21.07.2010 р., які ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" фактично не поставлялися, та перерахувала грошові кошти в сумі 67 300 грн. по системі „Клієнт-банк" з рахунку ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" №260070176158 в „Укрексімбанку" на рахунок ТОВ „ЛТД „Світ" (код 35669046) № 2600900019049 у філії ВАТ „Укрексімбанк" м. Чернігів, засновником якого є зять обвинуваченої ОСОБА_8, а директором її чоловік - ОСОБА_9

В бухгалтерському обліку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" дана операція відображена по дебету рахунку № 6841 на суму 43 637 грн. та по дебету рахунку №9201 на суму 23 663 грн., призначення платежу - відсотки та комісія за липень згідно договору № 7610/1 від 19.01.2010, отримувач коштів - філія ПАТ „Укрексімбанк".

4) 28.09.2010 року обвинувачена ОСОБА_3, з метою заволодіння коштами вказаного товариства повторно, з корисливих мотивів, платіжним дорученням № 3697 від 28.09.2010 р., що є офіційним документом, до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, за матеріали та послуги згідно рахунку № 25/09 від 23.09.2010р., які ПАТ „Слов'янські шпалери - КФТП" фактично не поставлялися та не надавалися, перерахувала грошові кошти в сумі 56 700 грн. по системі „Клієнт-банк" з рахунку ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" № 260070176158 в „Укрексімбанку" на рахунок ТОВ „ЛТД „Світ" (код 35669046) №2600900019049 у філії ВАТ „Укрексімбанк" м. Чернігів.

В бухгалтерському обліку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" дана операція відображена по дебету рахунку 6841, призначення платежу - відсотки по кредитному договору № 7601/1 від 19.01.2010, отримувач коштів - філія ПАТ „Укрексімбанк".

5) 27.12.2010 року обвинувачена ОСОБА_3, з корисливих мотивів, з метою заволодіння коштами вказаного товариства повторно, платіжним дорученням № 4964 від 27.12.2010р., що є офіційним документом, до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, за товари в асортименті згідно рахунку № 255 від 24.12.2010, які ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" фактично не поставлялися, перерахувала грошові кошти в сумі 45 300 грн. по системі „Клієнт-банк" з рахунку ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" № 260070176158 в „Укрексімбанку" на рахунок ТОВ „ЛТД „Світ" (код 35669046) № 2600900019049 у філії ВАТ „Укрексімбанк" м. Чернігів.

В бухгалтерському обліку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" дана операція відображена по дебету рахунку 9201, призначення платежу - комісія по договору № 7610К10 від 22.12.2010р., отримувач коштів - філія ПАТ „Укрексімбанк".

6) 28.12.2010 року обвинувачена ОСОБА_3, з корисливих мотивів, з метою заволодіння коштами вказаного товариства повторно, платіжним дорученням № 5003 від 28.12.2010 р., що є офіційним документом, до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, за послуги по договору № 25/12 від 10.12.2010, які ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" фактично не надавалися, перерахувала грошові кошти в сумі 35 200 грн. по системі „Клієнт-банк" з рахунку ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" № 260070176158 в „Укрексімбанку" м. Чернігів на рахунок ТОВ „ЛТД „Світ" (код 35669046) № 2600900019049 в „Укрексімбанку" м. Чернігів.

В бухгалтерському обліку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" дана операція не відображена.

5) 28.12.2010 року обвинувачена ОСОБА_3, з корисливих мотивів, з метою заволодіння коштами вказаного товариства повторно, платіжним дорученням № 5003 від 28.12.2010 р., що є офіційним документом, до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, за послуги по договору № 25/12 від 10.12.2010, які ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" фактично не надавалися, перерахувала грошові кошти в сумі 35 200 грн. по системі „Клієнт-банк" з рахунку ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" № 260070176158 в „Укрексімбанку" м. Чернігів на рахунок ТОВ „ЛТД „Світ" (код 35669046) № 2600900019049 в „Укрексімбанку" м. Чернігів.

В бухгалтерському обліку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" дана операція не відображена.

8)18.03.2011 року обвинувачена ОСОБА_3, з корисливих мотивів, з метою заволодіння коштами вказаного товариства повторно, платіжним дорученням № 166 від 18.03.2011р., що є офіційним документом, до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, за транспортні послуги згідно рахунку № 27 від 14.03.2011р., які ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" фактично не надавалися, перерахувала грошові кошти в сумі 52 000 грн. по системі „Клієнт-банк" з рахунку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" № 26005000365.9801 у ПАТ „Полікомбанк" м. Чернігів на рахунок ТОВ „ЛТД „Світ" (код 35669046) № 26003036115 в ПАТ „Полі комбанк" м. Чернігів.

В бухгалтерському обліку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" дана операція відображена по дебету рахунку 6841, отримувач коштів - ПАТ „Полі комбанк", призначення платежу - за транспортні послуги згідно рахунку №27 від 14.03.11.

9) 28.04.2011 року обвинувачена ОСОБА_3, з корисливих мотивів, з метою заволодіння коштами вказаного товариства повторно, платіжним дорученням № 1435 від 28.04.2011р., що є офіційним документом, до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, за транспортні послуги згідно рахунку б/н від 26.04.2011р., які ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" фактично не надавалися, перерахувала грошові кошти в сумі 12 700 грн. по системі „Клієнт-банк" з рахунку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" № 260070176158 в „Укрексімбанку" на рахунок ТОВ „ЛТД „Світ" (код 35669046) № 2600900019049 в „Укрексімбанку" м. Чернігів.

В бухгалтерському обліку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" дана операція відображена по дебету рахунку 6841, отримувач коштів - філія ПАТ„Укрексімбанк", призначення платежу - за транспортні послуги згідно рахунку б/н від 26.04.2011р.

10) 30.06.2011 року обвинувачена ОСОБА_3, з корисливих мотивів, з метою заволодіння коштами вказаного товариства повторно, платіжним дорученням № 2237 від 30.06.2011р., що є офіційним документом, до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, за послуги по договору № 02-25 від 25.05.2011р., які ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" фактично не надавалися, перерахувала грошові кошти в сумі 33 200 грн. по системі „Клієнт-банк" з рахунку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" № 260070176158 в „Укрексімбанку" м. Чернігів на рахунок ТОВ „ЛТД „Світ" (код 35669046) № 2600900019049 в „Укрексімбанку" м. Чернігів за послуги по договору № 02- 25 від 25.05.2011р.

В бухгалтерському обліку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" дана операція не відображена.

11) 20.07.2011 року обвинувачена ОСОБА_3, з корисливих мотивів, з метою заволодіння коштами вказаного товариства, платіжним дорученням № 466 від 20.07.2011р., що є офіційним документом, до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, за транспортні послуги згідно рахунку № 12 від 05.07.2011р., які ПАТ „Слов'янські шпалери - КФТП" фактично не надавалися, перерахувала грошові кошти в сумі 17700 грн. по системі „Клієнт- банк" з рахунку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" № 26005000365.9801 у ПАТ „Полі комбанк" м. Чернігів на рахунок ПП „Юта-Плюс" (код 32584321) № 26004134867 в „Полі комбанку" м. Чернігів, засновником якого являлась дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_10

В бухгалтерському обліку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" дана операція не відображена.

12) 24.10.2011 року обвинувачена ОСОБА_3, з корисливих мотивів, з метою заволодіння коштами вказаного товариства повторно, платіжним дорученням № 4002 від 24.10.2011р., що є офіційним документом, до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, за транспортні послуги згідно рахунку № 23/5 від 11.10.2011р., які ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" фактично не надавалися, перерахувала грошові кошти в сумі 33 200 грн. по системі „Клієнт-банк" з рахунку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" № 260070176158 в „Укрексімбанку" на рахунок ПП „Юта-Плюс" (код 32584321) № 26004134867 в ПАТ „Полі комбанк" м. Чернігів.

В бухгалтерському обліку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" дана операція відображена по дебету рахунку 6841, отримувач коштів - філія ПАТ „Укрексімбанк", призначення платежу не вказано.

13) 20.09.2006 року обвинувачена ОСОБА_3 (позичальник) уклала кредитний договір № 7606С52 з ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ „Укрексімбанк") на суму 50 000 швейцарських франків.

03.09.2009 03.09.2009 р. між АТ „Укрексімбанк" та ОСОБА_3 був укладений договір № 7606С52-3, згідно якого проведено рефінансування суми вищевказаного кредиту і сума кредиту склала 436 044 грн.

03.09.2010 р. обвинувачена ОСОБА_3, перебуваючи на посаді директора фінансового ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів", будучи службовою особою, знаходячись на своєму робочому місці у робочий час, з метою погашення особистого вищезазначеного кредиту, підробила договір поруки № 76109Р18 від 03.09.2009 між АТ „Укрексімбанк" (кредитор), ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" (поручитель) та фізичною собою ОСОБА_3 (позичальник), шляхом виконання підпису від імені поручителя в особі генерального директора ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" ОСОБА_11 Згідно умов договору поруки, поручитель зобов'язаний перед кредитором солідарно відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником своїх зобов'язань відповідно до кредитного договору № 7606С52 від 20.09.2006 р. (з додатковими угодами про внесення змін та доповнень до нього) щодо повернення наданого кредиту.

10.09.2009 р. обвинувачена ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище, з метою заволодіння грошовими коштами ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів", платіжним дорученням № 2909 від 10.09.2009 р., до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, перерахувала 430 000 грн. з рахунку ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" на рахунок АТ „Укрексімбанк" в погашення особистого кредиту згідно кредитного договору № 7606С52 від 20.09.2006 р., чим заподіяла збитки товариству на вказану суму, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

15) 15.05.2009 року був укладений кредитний договір № 183 на суму 2 250 000 грн. між ЗАТ „Полікомбанк" м. Чернігова в особі голови правління ОСОБА_12, та ТОВ „Ельбрус" м. Хмельницький в особі директора ОСОБА_7

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3, з метою заволодіння коштами товариства, підробила договір поруки № 184 від 15.05.2009 р. між ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" (поручитель) в особі заступника генерального директора ОСОБА_5 та ЗАТ „Полікомбанк" (кредитор) в особі голови правління ОСОБА_12 шляхом виконання підпису від імені поручителя в особі заступника генерального директора ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" ОСОБА_5 Згідно умов договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання ТОВ „Ельбрус" всіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 183 від 15.05.2009 р.

В період з 30.09.2009 p. По 30.09.2010 р. ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище, з метою заволодіння грошовими коштами ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів", здійснила перерахування грошових коштів на загальну суму 1 027 000 грн. з рахунку ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" на рахунок ПАТ „Полікомбанк" в погашення простроченого кредиту ТОВ „Ельбрус" згідно договору поруки № 184 від 15.05.2009 року. Службовим підробленням договору поруки № 184 від 15.05.2009 року ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" спричинені тяжкі наслідки, які в двісті п'ятдесят раз і більше разів перевищує неоподаткований мінімуму доходів громадян, та заподіяно збитки товариству на суму 1 027 000 грн., в особливо великих розмірах, яка в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Отримані кошти в сумі 1 027 000 грн. директор ТОВ „Ельбрус" ОСОБА_7 повернула готівкою обвинуваченій ОСОБА_3, яка заволоділа коштами у особливо великих розмірах, розпорядившись коштами на власний розсуд, чим заподіяла ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" матеріальної шкоди.

16 ) 18.03.2011 року був укладений кредитний договір № 143 на суму 500 000 грн. між ПАТ „Полікомбанк" м. Чернігова в особі голови правління ОСОБА_12 та ПП. „Альпи" м. Хмельницький в особі директора ОСОБА_7

18.03.2011 р. обвинувачена ОСОБА_3, з метою заволодіння коштами товариства, з корисливих мотивів, підробила договір поруки № 144 від 18.03.2011 р. між ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" (поручитель) в особі заступника генерального директора ОСОБА_5 та ПАТ „Полікомбанк" (кредитор) в особі голови правління ОСОБА_12, шляхом виконання підпису від імені поручителя в особі заступника генерального директора ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" ОСОБА_5 Згідно умов договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання ПП „Альпи" (боржник) всіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 143 від 18.03.2011.

20.06.2011 р. обвинувачена ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище, з метою заволодіння грошовими коштами ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП", платіжним дорученням № 388 від 20.06.2011, до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, перерахувала грошові кошти товариства у сумі 150 000 грн. з рахунку ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" № 26005000365.9801 у ПАТ „Полікомбанк" м. Чернігів на рахунок ПАТ „Полікомбанк" № 29099021.980 на погашення простроченого кредиту ПП „Альпи" згідно договору поруки № 144 від 18.03.2011, заподіявши збитки товариству у великих розмірах, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП" пред'явило позов до обвинуваченої ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди на загальну суму 2 545 300 грн.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, захисника ОСОБА_2, обвинувачену ОСОБА_3, які підтримали подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, представника цивільного позивача ОСОБА_4, які подали заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку що апеляційна скарга прокурора та захисника ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України та виправдання її за ч. 1 ст. 209 КК України кваліфіковано правильно.

Посилання прокурора в своїй апеляційній скарзі на безпідставне виправдання ОСОБА_3 по епізоду за ч. 1 ст. 209 КК України, відповідно до якого ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, використала підроблений договір поруки №76109Р18 від 03.09.2009 року і таким шляхом перерахувала кошти ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" на рахунок АТ „Укрексімбанк" для задоволення особистих потреб, не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 15 квітня 2005 року „Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом", обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета легалізації - надання правомірного вигляду володінню. Користуванню чи розпорядженню предметами, зазначеними у ст. 209 КК України, або приховування чи маскування їх злочинного походження, володіння ними, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, або прав на них.

Таким чином, суд першої інстанції враховуючи норми чинного законодавства вірно прийшов до висновку, що в даному випадку використання обвинуваченою ОСОБА_3 здобутих злочинним шляхом, для задоволення власних потреб коштів саме по собі не утворює складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України.

Твердження прокурора, викладе в свої апеляційній скарзі про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_3 з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України є вірним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 400-25 КПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності зазначену норму закону, та для всіх судів України.

При цьому постановою від 19 грудня 2011 року у справі ОСОБА_13 Верховний Суд України встановив, що для ставлення у вину особі, що вчинила службове підроблення, спричинене її діями тяжких наслідків, визначення яких дається у п. 4 примітки до ст. 364 КК України, необхідно, щоб такі наслідки знаходились у прямому причинному зв'язку з діями, зазначеними у диспозиції ч. 1 ст. 366 КК України.

З огляду на обставини та мету вчинення обвинуваченою ОСОБА_3 злочинних діянь підробка договорів поруки була лише способом для привласнення майна ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП", а тяжкі наслідки настали саме від дій, що охоплюються диспозицією ст. 191 КК України, а не ст. 366 КК України.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України.

Погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував ч.3 та ч.4 ст. 70 КК України, але з інших підстав. Як вбачається з вироку суду першої інстанції, вирішуючи питання в порядку ст.. 70 ч.1 КК України, суд визначив покарання застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим. За таких обставин покарання у вигляді штрафу поглинене більш суворим. Таким чином вказівка суду в резолютивній частині вироку на призначення покарання на підставі ч.3 та ч.4 ст. 70 КК України підлягає виключенню.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції при обранні обвинуваченій ОСОБА_3 виду та міри покарання дотримався норм чинного законодавства, та відповідно до ст. 65 КК України вірно врахував визнання вини обвинуваченою ОСОБА_3, особу обвинуваченої, її вік та стан здоров'я, позитивні характеристики, як за місцем роботи так і за місцем проживання, те, що вона раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалась. Прийняв до уваги обставини, що пом'якшують їй покарання - часткове відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, наявність інвалідності 3-ї групи, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, пенсіонерка. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.

Отже, суд першої інстанції врахувавши зазначені обставини справи, та дані про особу обвинуваченої обґрунтовано дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_3 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства та правильно призначив їй покарання у виді позбавлення волі з призначенням додаткової міри покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та штрафу в межах санкцій статей, які передбачають відповідальність за вчинені нею кримінальні правопорушення.

На думку колегії суддів призначене судом першої інстанції покарання у вигляді позбавлення волі, обране відносно ОСОБА_3 є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

В той же час, як вбачається зі справи дії обвинуваченої ОСОБА_3 перекваліфіковані з ч.2 на ч.1 ст. 366 КК України та остання надала суду доказ того, що розмір завданої нею шкоди зменшився на 5 тисяч грн., колегія суддів приходить до висновку, що зазначені обставини дають можливість прийти до висновку про зменшення суспільної небезпеки обвинуваченої і на думку колегії дають підстави для зменшення призначеного покарання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для пом'якшення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі захисника, не встановлено.

Ті обставини, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, як такі, що пом'якшують покарання, повністю враховані судом першої інстанції при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_3

Що стосується доводів захисника про те, що судом першої інстанції не враховано як пом'якшуючу злочин обставину справи - щире каяття обвинуваченої не знайшло своє підтвердження.

Щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність.

Отже, щире каяття являється складовою поняття визнання своєї вини, та, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, остання була врахована судом першої інстанції при призначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3

Данних про те, що у справі допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 404, ст. 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2013 року щодо ОСОБА_3 - змінити.

Вважати ОСОБА_3 засудженою за ч.3 ст. 191 КК України та ч.4 ст. 191 КК України до міри покарання призначеної судом.

За ч.5 ст. 191 КК України вважати засудженою на 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 3 роки, з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю ОСОБА_3.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України і вважати засудженою ОСОБА_3 за ч.1 ст. 366 КК України до покарання призначеного судом.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 3 роки, з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю ОСОБА_3.

Виключити з резолютивної частини вироку вказівку суду на призначення покарання на підставі ч.3 та ч.4 ст. 70 КК України.

Зарахувати в рахунок відшкодування шкоди 5 тисяч гривень сплачених ОСОБА_3 добровільно після постановлення вироку.

В решти цей вирок щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

СУДДІ:

Козак В.І. Григор’єва В.Ф. Воронцова С.В.