Ухвала

від 09.09.2013 по справі 2а-1862.1/12/0170/22

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1862.1/12/0170/22

09.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролів"- Захарова Людмила Іванівна, довіреність № 7/902 від 09.09.01

представник відповідача, Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролів"- Ольховський Роман Вікторович, довіреність № 7/901 від 09.09.13

розглянувши апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 16.07.13 у справі № 2а-1862.1/12/0170/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролів" (вул. Кірова, 41, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

до Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Борзенко, 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролів" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001302301 від 31.08.2011, яким донараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Пролів" податок на додану вартість в сумі 76535,99 грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Керченська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 в порядку статей 49, 55, частин шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням наданих документів, здійснена заміна відповідача- Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на належного- Керченську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролів" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001302301 від 31.08.2011, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76 535,99 грн., у тому числі: 76 533,99 грн. за основним платежем та штрафні санкції - 2,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, оскільки відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що приймаючи податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, він діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством та Конституцією України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 31.08.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001302301 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76 535,99 грн., у тому числі: 76 533,99 грн. за основним платежем та штрафні санкції - 2,00 грн.

Передумовою визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість став акт від 15.08.2011 № 742/23-1/37466258 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правових взаємовідносин з придбання ТМЦ (товарів, послуг) від ПП "Гарлен" за березень 2011року, від ТОВ "Екочкрим" за січень, лютий 2011року та правомірного врахування податкових накладних січня-лютого 2011 року у декларації з податку на додану вартість за травень 2011року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: частини першої, частини п'ятої статті 203, статті 215, частини першої статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Пролів" з зазначеними у акті перевірки постачальниками; пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 76 533,99 грн., в тому числі: за лютий 2011 в сумі 15 934,00 грн. та травень 2011 в сумі 60 599,99 грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про відсутність у платника податку права на податковий кредит через нікчемність укладених господарських зобов'язань(позивачем в податковому обліку завищена сума податкового кредиту за травень 2011 року в сумі 60 599,99 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у травні 2011 року в сумі 60 599,99 грн. по взаємовідносинам із ПП «Гарлен» та позивачем в податковому обліку завищена сума податкового кредиту за лютий 2011року в сумі 15 934,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у лютому 2011 року в сумі 15 934,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Екочкрим»), які не можуть створювати наслідків у податковому обліку сторін, через наступне.

Як вбачається з матеріалів справи основними видами діяльності позивача є: 15.20.0 - Виробництво рибних продуктів; 01.11.0 - Вирощування зернових та технічних культур; 05.01.0 -Рибальство, надання послуг у рибальстві; 15.13.0 - Виробництво м'ясних продуктів; 63.12.0 - Складське господарство; 60.24.0 - Діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач при проведені господарських операцій із ПП "Гарлен" та ТОВ "Екочкрим" оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку, вони взагалі позивачеві невідомі.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, встановлено факт сплати позивачем заборгованості, в тому числі податок на додану вартість, в ціні послуг.

Як свідчать матеріали справи згідно договору транспортного експедирування від 01.03.2011 № 134, укладеного між ПП "Гарлен" (Експедитор) та позивачем (Клієнт): експедитор від свого імені та за рахунок Клієнта забезпечує здійснення перевезення вантажу Клієнта автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що виконання експедиторських послуг у період з 24.03.2011 по 31.03.2011 за цим договором підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку - актами здачі-приймання виконаних робіт, в яких вказаний маршрут транспортування, його вартість і період експедирування та первинними документами податкового обліку - податковими накладними постачальника. Отже ПП "Гарлен" в період з 24.03.2011 по 31.03.2011 надало позивачу експедиторських послуг, по операціям, в яких були встановлені порушення згідно акту перевірки, на суму 363600,00 грн, у тому числі податок на додану вартість -60 599,99 грн.

Слід зазначити, що первинні бухгалтерські документи оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в яких вказані дати їх складання, дані про номенклатуру, кількість, ціну та вартість послуг, підписи посадових осіб про приймання виконаних робіт. Згідно документів аналітичного бухгалтерського обліку позивача податковий кредит з податку на додану вартість, отриманий від ПП "Гарлен", відображено у бухгалтерському обліку наступною проводкою: Дт 644 "Податковий кредит" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - податковий кредит по податку на додану вартість, отриманий в результаті господарських операцій з ПП "Гарлен", у період з 24.03.2011 по 31.03.2011, віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивача у сумі 60 599,99 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що наданими платіжними документами встановлено, що позивачем сплачено у безготівковій формі на користь ПП "Гарлен", в період з 06.04.2010 по 18.05.2011, за транспортно-експедиційні послуги 363 600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 60 599,99 грн.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що факт здійснення господарських операцій позивачем із контрагентом ПП "Гарлен" з надання транспортно-експедиційних послуг за зазначеним договором транспортного експедирування підтверджується у сумі 363 600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість-60 599,99 грн. належно оформленими: податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, в яких вказаний маршрут транспортування, його вартість і період експедирування, документами аналітичного бухгалтерського обліку, платіжними дорученнями позивача з відмітками банку.

Як свідчать матеріали справи згідно договору від 01.01.2011 № 9, укладеного між ТОВ "Екочкрим" (Продавець) та позивачем (Покупець), Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується придбати у власність на умовах викладених у договорі, продукцію - пічне паливо, відповідно Специфікаціям або накладним, іменоване по тексту "товар".

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання зазначеного договору 03.02.2011 і 18.03.2011 ТОВ "Екочкрим" передало позивачу пічне паливо на суму 95 604,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -15934,00 грн. у кількості 20560,00 л., що підтверджується належно оформленими податковими і видатковими накладними Продавця. Первинні бухгалтерські документи оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в них вказані: дати їх складання, дані про номенклатуру, кількість, ціну та вартість товару, підписи посадових осіб про передачу і прийом товару завірені печаткою.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що пічне паливо, придбане у ТОВ "Екочкрим", фактично отримане позивачем у кількості 20560,00 л. і в подальшому реалізоване покупцям, що підтверджується копіями видаткових накладних позивача у кількості 20 560,00 л. Податковий кредит з податку на додану вартість, отриманий від ТОВ "Екочкрим", відображено у бухгалтерському обліку, віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивача у сумі 15 934,00 грн. Станом на 10.05.2011 позивач повністю розрахувався з ТОВ "Екочкрим" за поставлені товари (у тому числі і по оскаржуваним операціям по поставці пічного палива у сумі 95604,00грн., у тому числі податок на додану вартість -15934,00 грн.Отже, факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Екочкрим" з поставки пічного палива за зазначеним договором підтверджується у сумі 95604,00грн., у тому числі податок на додану вартість-15 934,00грн. належно оформленими: податковими і видатковими накладними, документами аналітичного бухгалтерського обліку, платіжними дорученнями позивача з відмітками банку, прибутковими ордерами, видатковими накладними позивача.

Слід зазначити, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача та висновком проведеної по справі судово-економічної експертизи №14/13 від 27.06.2013, підтверджується факт здійснення господарських операцій з поставки, оплати й використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), придбаних у контрагентів ПП «Гарлен» та ТОВ «Екочкрим» на загальну суму 459204,00 грн., у тому числі податок на додану вартість-76 533,99 грн.

Неспроможними визнаються посилання в апеляційній скарзі на не встановлення наявності власних, орендованих складських, виробничих приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, оскільки у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти наявність транспорту, виробничих потужностей та інших необоротних активів ТОВ «Екочкрим", а тим більше - його постачальника, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у ТОВ «Екочкрим» та його постачальників (аналогічна думка викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 по справі №К/9991/81953/11, в ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 26.10.2011 по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 по справі №К- 28642/10, від 23.11.2011 по справі №К/9991/49204/11).

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не надано належних та допустимих доказів стосовно того факту, що ПП "Гарлен" та ТОВ "Екочкрим" фактично поставку товарів та виконання послуг не здійснювали та документи на підприємстві підписували за винагороду, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки судом встановлено помилковість нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі76533,99грн. за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правових взаємовідносин з придбання ТМЦ(товарів,послуг) від ПП «Гарлен» за березень 2011року, від ТОВ «Екочкрим» за січень, лютий 2011року та правомірного врахування податкових накладних січня-лютого 2011року у декларації з податку на додану вартість за травень 2011року то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні фінансових санкцій в сумі 2,00грн.є таким. що порушує визначені законом умови такого застосування.

Оцінюючи дії Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0001302301 від 31.08.2011, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76535,99 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.08.2011 №0001302301 щодо визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76535,99 грн. діяв неправомірно.

Недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо взаємовідносин позивача з контрагентами: ПП «Толенгруп», ТОВ «Регіон-Пром», ТОВ «Ровеньківська торгово-маркетингова компанія», ТОВ «Бренд-Строй», БВП «Строитель-Плюс», оскільки згідно акту №742/23-1/37466258 від 15.08.2011 перевірка здійснювалася з питань правових взаємовідносин позивача з придбання ТМЦ (товарів, послуг) від ПП "Гарлен" за березень 2011року, від ТОВ "Екочкрим" за січень, лютий 2011року.

Більш того, в прохальній частині апеляційній скарги помилково вказано: позивача ТОВ «Керченський морський порт «Камиш-Бурун» замість: ТОВ «Пролів», номер справи та дату оскаржуваної постанови.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2013 у справі № 2а-1862.1/12/0170/22 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко