Постанова

від 11.09.2013 по справі 910/3745/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р. Справа№ 910/3745/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 11.09.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Серкис» на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року

у справі №910/3745/13 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс-Логістика»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Серкис»

про стягнення 17 870,39 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Серкис»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс-Логістика»

про стягнення 22 807,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року у справі №910/3745/13 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Серкис» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс-Логістика» 17 870,39 грн. заборгованості, 1 720,50 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Серкис» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 15.07.2013 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/3745/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Серкис» - без задоволення.

Представник відповідача за первісним позовом приймав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс-Логістика» (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю «Серкис» (орендодавець) було укладено договір оренди №02/11-2011, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у користування на строк, визначений у договорі, на умовах оренди, без права викупу, частину нежилого офісного приміщення за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с Чайки, вул. Антонова 8-А, а також складське приміщення.

Розмір площ, які передаються в оренду встановлено пунктом 1.5 договору, а саме: чотирьох поверхове офісне приміщення, літера «А», загальною площею 750,40 кв.м.; одноповерхове складське приміщення, літера «Б», загальною площею 3 892,59 кв.м.

Відповідно до пункту 3.2 договору розмір орендної плати за договором визначається наступним чином: ОП = ЗПП * ОС, де: ОП - орендна плата; ЗПП - загальна площа приміщення; ОС - орендна ставка за 1 кв.м. офісних та складських приміщень. Загальна площа приміщення - це фактична площа офісних та складських приміщень, що зафіксована у акті прийому-передачі приміщень в оренду і яка передається в оренду.

Пункти 3.3 та 3.5.1 договору встановлюють обов'язок позивача, щодо сплати орендної плати за перший місяць та за останній місяць оренди з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення.

Вказані зобов'язання були в повній мірі виконані позивачем шляхом оплати 09.11.2011 року відповідних сум орендної плати, що підтверджується довідкою банка, а саме: орендна плата за перший місяць 431 444,13 грн. з ПДВ; орендна плата за останній місяць 431 444,13 грн. з ПДВ.

На час оплати орендної плати за останній місяць, сума орендної плати розраховувалась відповідно до фактично орендованої площі.

11.04.2012 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №02/11-2011 від 02.11.2011 року відповідно до якого була зменшена загальна площа оренди офісних приміщень до 719,60 кв.м., тобто на 30,8 метрів менше від початкової площі в 750,40 кв.м.

Також зменшення площі підтверджується актом прийому-передачі приміщення із оренди до договору від 11.04.2012 року.

А тому, відповідно до вищенаведеної формули п. 1.5 договору орендна плата при меншій орендованій площі зменшилась.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що орендна плата на період дії договору встановлюється у доларах США та оплачується в українській гривні за курсом долару США, що встановлений НБУ на день оплати, а тому кінцева сума в місяць за нижченаведений період незначно коливається.

Позивач, відповідно до досягнутих сторонами домовленостей за додатковою угодою, починаючи з травня 2012 року почав сплачувати орендну плату в меншому розмірі, що підтверджується довідкою банку за травень в сумі 413 413,33 грн.; за червень в сумі 413 547,85 грн.; за липень в сумі 413 547,85 грн.; за серпень в сумі 413 573,74 грн.; за вересень в сумі 413 573,74 грн. (а.с. 62).

Листом від 01.10.2012 року №01/10/2012-1 позивач, керуючись пунктом 8.5 договору, що передбачає право на одностороннє дострокове розірвання договору, повідомив відповідача про розірвання договору починаючи з 01.11.2012 року.

13.02.2013 року позивач направив відповідачу вимогу вих.№12/02/2013-1 від 12.02.2013 року про повернення 17 870,39 грн. заборгованості в семиденний строк з моменту пред'явлення вимоги відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, але ані відповіді на вимогу, ані грошових коштів позивач не отримав.

У лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Онікс-Логістика» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Серкис» про стягнення 17 870,39 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що останній місяць оренди був оплачений на початку дії договору, а саме 09.11.2011 року в розмірі 431 444,13 грн. Виходячи з того, що орендна плата була зменшена додатковою угодою, у позивача виникла переплата за останній місяць оренди, а саме на 17 870,39 грн. більше ніж передбачена договором сума орендної плати (оскільки за передостанній місяць оренди - вересень було сплачено орендну плату в розмірі 413 573,74 грн.). За твердженням позивача, різниця у 17 870,39 грн. між оплаченою та реальною орендною платою повинна бути повернута відповідачем позивачу.

У березні 2013 року ТОВ «Серкис» заявлені зустрічні вимоги на суму 22 807,00 грн., з яких 20 744,50 грн. компенсації за спожиту електроенергію та послуги гарячого водопостачання, та 2 062,50 грн. сума матеріальних збитків нанесених орендованому майну за додатковою угодою №1 від 11.04.2012 року до договору оренди №02/11-2011 від 02.11.2011 року.

Під час розгляду справи позивач зменшив зустрічні позовні вимоги, просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 20 744,50 грн. компенсації за спожиту електроенергію та послуги гарячого водопостачання.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 60 863,88 грн. основного боргу є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що підстави для задоволення первісного позову відсутні, оскільки орендар в період дії договору зменшив орендну площу на 30,8 кв.м. та достроково розірвав договір через 1 рік після його укладення, а тому на думку скаржника вступив в силу п. 8.6 договору і сплачена авансом орендна плата за останній місяць оренди не повертається.

Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що 21.05.2013 року у ТОВ «Онікс-Логістика» виникло зобов'язання відшкодувати витрати за надані послуги гарячого водопостачання, оскільки 14.05.2013 року цінним листом з описом позивач за зустрічним позовом повторно направив на адресу відповідача за зустрічним позовом рахунки на оплату наданих послуг гарячого водопостачання та спожитої електроенергії.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачами та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно з яким та в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно зі статтею 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вже встановлено судом, позивач за первісним позовом достроково повідомив відповідача про своє небажання продовжувати відносини найму, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

За умовами п. 8.6 договору оренди у разі дострокового розірвання цього договору у порядку, що передбачений п. 8.5 договору або за згодою сторін або з інших причин, що не залежать від орендаря, сплачена авансом орендна плата за останній місяць оренди, згідно п. 3.5.1 цього договору не повертається.

Тобто, пункт договору передбачає, що у випадку розірвання договору останній місяць оренди оплачується за рахунок раніше сплаченого ТОВ «Онікс-Логістика» авансового платежу за оренду.

Дійсно, останній місяць оренди повинен бути оплачений за рахунок раніше сплачених коштів - авансового платежу, які не повертаються.

Проте, цей пункт передбачає лише механізм зарахування раніше сплачених за оренду коштів та не враховує їх розмір.

Згідно з доводами позивача за первісним позовом, розмір авансового платежу повинен був бути зменшений у зв'язку із зменшенням площі оренди.

При цьому слід зазначити, що пунктом 3.5.1 договору передбачена сума авансового платежу в розмірі орендної плати, а відповідно до пункту 3.2 договору розмір орендної плати за договором визначається наступним чином: ОП = ЗПП * ОС, де: ОП - орендна плата; ЗПП - загальна площа приміщення; ОС - орендна ставка за 1 кв.м. офісних та складських приміщень.

Таким чином, сума орендної плати за останній місяць (авансового платежу) прямо залежна від площі орендованого приміщення, а тому ТОВ «Серкис» зобов'язаний повернути надлишково отримані кошти за оренду у сумі 17 870,39 грн.

На переконання судової колегії вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 17 870,39 грн. надлишково отримані кошти за оренду є правомірною та обґрунтованою, нормативно та документально доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ «Онікс-Логістика» суму заборгованості у розмірі 20 744,50 грн. компенсації за спожиту електроенергію та послуги гарячого водопостачання, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 11.04.2012 року) відшкодування витрат пов'язаних з наданням комунальних послуг здійснюється в такому порядку: показники лічильника електричної енергії знімаються 10-11 числа, з одночасним виставленням рахунку-фактури. Оплата компенсації спожитої електроенергії здійснюється щомісячно до 16 числа.

Звітний період за послуги компенсації спожитого газу 29-31 числа звітного місяця з виставленням рахунків на оплату. Оплату компенсації спожитого газу на протязі 3-х робочих днів після отримання рахунку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що зустрічний позов було заявлено передчасно, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що рахунки на оплату наданих послуг гарячого водопостачання та спожитої електроенергії направлені відповідачу 14.05.2013 року, тобто тільки під час судового розгляду, а отже строк оплати за надані послуги гарячого водопостачання та спожитої електроенергії не настав.

Посилання скаржника про направлення на адресу ТОВ «Онікс-Логістика» актів не приймається до уваги, оскільки вказані акти, не можуть свідчити про реальність існування заборгованості, оскільки складені в односторонньому порядку ТОВ «Серкис».

Крім того, позивачем за зустрічним позовом не надано жодного документального підтвердження того, що ТОВ «Онікс-Логістика» заборгувало ТОВ «Серкис» оплату за комунальні послуги, оскільки в матеріалах справи відсутні підписані обома сторонами акти виконаних робіт (наданих послуг), акти звірки взаєморозрахунків, немає засвідчених обома сторонами знятих показників лічильників, тобто немає погоджених між сторонами документів, які б підтверджували заборгованість.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем за первісним позовом - товариством з обмеженою відповідальністю «Серкис» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 23.05.2013 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За таких обставин та з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його скасування у суду апеляційної інстанції не має.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Серкис» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Серкис» на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року у справі №910/3745/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року у справі №910/3745/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3745/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.