Постанова

від 07.11.2013 по справі 910/3745/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Справа № 910/3745/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши матеріали

касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013

зі справи № 910/3745/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНІКС-ЛОГІСТИКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС"

про стягнення 17 870, 39 грн.

та за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНІКС-ЛОГІСТИКА"

про стягнення 22 807, 00 грн.

за участю представників:

ТОВ "ОНІКС-ЛОГІСТИКА": Яценко В.С.- предст. (дов. від 20.11.2012)

ТОВ "СЕРКИС": не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОНІКС-ЛОГІСТИКА" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС" про стягнення 17870,39 грн. заборгованості за договором оренди №02/11-2011 від 02.11.2011.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС" пред'явило зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНІКС-ЛОГІСТИКА" про стягнення (відповідно до заяви про уточнення зустрічних позовних вимог) 20744,50грн. компенсації за спожиту електроенергію та послуги гарячого водопостачання.

Ухвалою від 21.03.2013 зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду із первісним позовом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2013 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 (судді Майданевич А.Г., Лобань О.І., Федорчук Р.В.) первісний позов задоволено повністю; у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС", посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В усних поясненнях на касаційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНІКС-ЛОГІСТИКА" проти доводів касаційної скарги заперечив, рішення та постанову попередніх інстанцій просив залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 02.11.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОНІКС-ЛОГІСТИКА" (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС" (орендодавець) було укладено договір оренди №02/11-2011, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у користування на строк, визначений у договорі, на умовах оренди, без права викупу, частину нежилого офісного приміщення за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова 8-А, а також складське приміщення.

Розмір площ, які передаються в оренду встановлено пунктом 1.5 договору, а саме: чотирьох поверхове офісне приміщення, літера "А", загальною площею 750,40 кв.м.; одноповерхове складське приміщення, літера "Б", загальною площею 3 892,59 кв.м.

Відповідно до пункту 3.2 договору розмір орендної плати за договором визначається наступним чином: ОП = ЗПП * ОС, де: ОП - орендна плата; ЗПП - загальна площа приміщення ; ОС - орендна ставка за 1 кв.м. офісних та складських приміщень. Загальна площа приміщення - це фактична площа офісних та складських приміщень, що зафіксована у акті прийому-передачі приміщень в оренду і яка передається в оренду.

Пункти 3.3 та 3.5.1 договору встановлюють обов'язок позивача, щодо сплати орендної плати за перший місяць та за останній місяць оренди з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення.

Вказані зобов'язання були виконані орендрем, шляхом оплати 09.11.2011 року відповідних сум орендної плати, що підтверджується довідкою банка, а саме: орендна плата за перший місяць 431 444,13 грн. з ПДВ; орендна плата за останній місяць 431 444,13 грн. з ПДВ.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на час оплати орендної плати за останній місяць, сума орендної плати розраховувалась відповідно до фактично орендованої площі.

11.04.2012 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №02/11-2011 від 02.11.2011 року, відповідно до якої була зменшена загальна площа оренди офісних приміщень до 719,60 кв.м., тобто на 30,8 метрів менше від початкової площі в 750,40 кв.м.

Зменшення площі підтверджується актом прийому-передачі приміщення із оренди до договору від 11.04.2012 року.

З урахуванням зменшення площі, зменшилась і сума орендної плати, яка розраховується із загальної площі приміщення, що орендується.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що орендна плата на період дії договору встановлюється у доларах США та оплачується в українській гривні за курсом долару США, що встановлений НБУ на день оплати.

Позивач, відповідно до досягнутих сторонами домовленостей за додатковою угодою, починаючи із травня 2012 року сплачував орендну плату в меншому розмірі, що підтверджено довідкою банку за травень в сумі 413 413,33 грн.; за червень в сумі 413 547,85 грн.; за липень в сумі 413 547,85 грн.; за серпень в сумі 413 573,74 грн.; за вересень в сумі 413 573,74 грн.

Відповідно до п. 8.5 договору орендар має право достроково розірвати цей договір, письмо повідомивши орендодавця про дострокове розірвання цього договору за 30 календарних днів до очікуваної дати розірвання цього договору. В цьому випадку підставою для розірвання договору є бажання орендаря достроково розірвати цей договір.

Як зазначено у п. 8.6 договору, у разі дострокового розірвання цього договору у порядку, що передбачений п. 8.5 договору або за згодою сторін або з інших причин, що не залежить від орендаря, сплачена авансом орендна плата за останній місяць оренди, згідно п. 3.5.1 цього договору не повертається.

Листом від 01.10.2012 року №01/10/2012-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОНІКС-ЛОГІСТИКА", керуючись пунктом 8.5 договору, повідомило орендодавця про розірвання договору починаючи з 01.11.2012 року.

13.02.2013 року орендар направив орендодавцю вимогу вих.№12/02/2013-1 від 12.02.2013 року про повернення коштів у розмірі 17 870,39 грн., як різниці між сумою, яка сплачена за останній місяць оренди та реальною орендною платою після зменшення площі орендованих приміщень.

Невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС" обов'язку щодо повернення 17 870,39 грн., як різниці між сумою, яка сплачена за останній місяць оренди (431 444,13грн.) та реальною орендною платою після зменшення площі орендованих приміщень (413 573,74грн.), стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНІКС-ЛОГІСТИКА" з даним позовом до суду.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами спору у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно з яким та в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, п. 8.6 договору передбачає лише механізм зарахування раніше сплачених за оренду коштів та не враховує їх розмір.

Останній місяць оренди повинен бути оплачений за рахунок раніше сплачених коштів - авансового платежу, які не повертаються.

З урахуванням того, що сума орендної плати за останній місяць (авансового платежу) прямо залежна від площі орендованого приміщення, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "СЕРКИС" зобов'язано повернути надлишково отримані кошти за останній місяць оренди у сумі 17 870,39 грн., у зв'язку з чим підставно задовольнили первісні позовні вимоги.

Підставою для пред'явлення зустрічного позову стало неналежне виконання орендарем зобов'язання із компенсації за спожиту електроенергію та послуги гарячого водопостачання.

Відповідно до п. 3.2 договору в розмір орендної плати не включені комунальні витрати приміщення.

Відповідно до п. 3.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 11.04.2012 року) відшкодування витрат пов'язаних з наданням комунальних послуг здійснюється в такому порядку: показники лічильника електричної енергії знімаються 10-11 числа, з одночасним виставленням рахунку-фактури. Оплата компенсації спожитої електроенергії здійснюється щомісячно до 16 числа.

Звітний період за послуги компенсації спожитого газу 29-31 числа звітного місяця з виставленням рахунків на оплату. Оплату компенсації спожитого газу на протязі 3-х робочих днів після отримання рахунку.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зустрічний позов заявлено передчасно, у зв'язку із відсутністю доказів направлення орендарю рахунків на оплату наданих послуг гарячого водопостачання та спожитої електроенергії до пред'явлення зустрічного позову та відсутністю документів, які б підтверджували факт заборгованості.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з урахуванням того, що останні не ґрунтуються на повному дослідженні обставин справи та доказів у ній.

Так, за умовами договору орендар зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат, пов'язаних з наданням комунальних послуг.

Відповідно до п. 3.5.1 договору, орендна плата, а також оплата комунальних платежів сплачується орендарем на підставі рахунків, наданих орендодавцем орендарю. Рахунки орендодавець надає орендарю факсимільним та електронним шляхом, при можливості кур'єрською поштою.

Посилаючись на відсутність доказів виставлення рахунків орендарю, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС" про те, що рахунки направлялись орендарю електронною поштою та не надали правової оцінки наданим в підтвердження доказам (електронному листуванню арк. справи 180-186). Також, поза оцінкою судів залишились докази, надані Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС" в підтвердження здійснення ним, як споживачем, оплат за активну електроенергію та за природний газ на користь ПАТ "АЕК "Київобленерго" та ДП "Києво - Святошинське управління експлуатації газового господарства", як постачальників, на підставі виставлених рахунків за спірний період.

Посилаючись на відсутність підписаних сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг), актів звірки взаєморозрахунків, засвідчення сторонами знятих показників лічильників, суди попередніх інстанцій не врахували, що відшкодування витрат, пов'язаних з наданням комунальних послуг, умовами договору не ставиться у залежність від підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), звірки взаємних розрахунків, засвідчення орендарем знятих показників лічильника.

Отже, для правильного вирішення спору у зазначеній частині принципового значення набуває дослідження питання щодо надання тих комунальних послуг, відшкодування витрат щодо яких покладено на орендаря та виставлення рахунків орендарю для здійснення оплати.

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та з урахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 111 7 ГПК України, судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині вирішення спору за зустрічним позовом, а справа у зазначеній частині - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір у частині, переданій на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРКИС" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 зі справи № 910/3745/13 скасувати в частині вирішення спору за зустрічним позовом, а справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 зі справи № 910/3745/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій