Постанова

від 11.09.2013 по справі 5011-51/9773-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа № 5011-51/9773-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Губенко Н.М., Іванової Л.Б. (доповідач), розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 20.08.2012 Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 у справі№ 5011-51/9773-2012 Господарського суду міста Києва за позовомОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка України" Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації провизнання недійсним рішення загальних зборів за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_5, дов. від 04.07.2012 б/н

відповідача-1: Буркацький В.Л., дов. від 22.08.2013 №64

ОСОБА_7, дов. від 27.08.2013 б/н

відповідача-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" та Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна", яким було вирішено питання про вихід ОСОБА_4 зі складу учасників товариства, та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна", якими змінено склад учасників цього товариства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 5011-51/9773-2012 (суддя Пригунова А.Б.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючого судді Авдеєва П.В., суддів Гончарова С.А., Яковлєва М.Л.) рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 5011-51/9773-2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 у цій справі залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідч-2 не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 02.07.2007 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів - нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" (далі Товариство).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 Статуту Товариства статутний капітал Товариства складає 76530,62 грн.; учасниками товариства є: ОСОБА_4, частка якої становить 39030,62 грн., що складає 51 % статутного капіталу Товариства; ОСОБА_7, частка якої становить 10714,29 грн., що складає 14% статутного капіталу Товариства; ОСОБА_8, частка якого становить 26785,71 гр., що складає 35% статутного капіталу.

Судами зазначено, що в матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 02.03.2012 про її вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" та про передачу (відступлення) її частки в розмірі 26% ОСОБА_7 та 25% ОСОБА_9. При цьому, ОСОБА_4 зазначила про відсутність фінансових та інших претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна", ОСОБА_8 та до ОСОБА_7.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 02.03.2012 відбулись загальні збори учасників Товариства, на яких було вирішено прийняти заяву ОСОБА_4 про передачу частки згідно поданої нею заяви та вивести її зі складу учасників товариства, а також взяти до відома передачу її частки наступним чином: 26% на користь ОСОБА_7; 25% на користь ОСОБА_10; доручено ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (або кожному з них окремо) провести реєстрацію змін до установчих документів товариства та повідомити в державні органи про зміну даних товариства у встановленому законом порядку, для чого надати їм повноваження для виконання всіх необхідних дій (з правом передоручення).

На підставі протоколу від 02.03.2012, яким оформлене оскаржуване рішення, судом першої інстанції встановлено, що на зборах були присутні учасники: ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7, а також запрошена особа - ОСОБА_10. З усіх питань, які були включені до порядку денного, та щодо яких прийнято рішення, вищезазначеними особами прийнято одностайно - "за".

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з протоколу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" від 02.03.2012 останній підписаний як головою зборів, так і секретарем.

Предметом позову у справі є позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" від 02.03.2012, яким було вирішено питання про вихід ОСОБА_4 зі складу учасників товариства, та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна", якими змінено склад учасників цього товариства.

Обґрунтовуючи підстави визнання рішення зборів недійсним, позивач посилається на те, що її не було повідомлено про скликання загальних зборів учасників на 02.03.2012, а загальні збори були проведені за відсутності кворуму. Також, позивач зазначає, що вона була позбавлена взяти участь у загальних зборах, на яких вирішувалось питання про її вихід, що є порушенням її прав, як учасника Товариства.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, дійшов висновку про те, що Товариством не були порушені права та інтереси позивача, як учасника Товариства, оскільки внаслідок подання позивачем заяви про вихід зі складу учасників та передання часток, її корпоративні права припинилися, а отже відсутні обставини, з якими позивач пов'язує недійсність рішення, прийнятого на загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна".

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, погодився із висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову з наведених підстав, відзначивши, що підпис позивача на протоколі (рішенні) від 02.03.2012 і присутність позивача на зборах не є обов'язковими та не впливає на вирішення спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними і такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно положень частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вказані вимоги не дотримано судами попередніх інстанцій, що унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування для врегулювання спірних правовідносин норм матеріального права та надання юридичної оцінки обставин справи з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом заявлених позовних вимог були вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" від 02.03.2012, яким було вирішено питання про вихід ОСОБА_4 зі складу учасників товариства, та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна", якими змінено склад учасників цього товариства.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із положеннями статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства) (п.п. 17, 18, 21 постанови Верховного суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Статтею 61 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваних судових актів, господарськими судами попередніх інстанцій не досліджувалися обставини, що можуть бути підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів господарського товариства.

Так, судами залишено поза увагою питання скликання загальних зборів учасників та особи, на вимогу якої скликались такі збори; дотримання порядку повідомлення учасників товариства про скликання загальних зборів та формування порядку денного зборів; питання реєстрації учасників для участі у зборах.

Місцевий господарський суд, відхиляючи доводи позивача про те, що її не було повідомлено про дату та час проведення загальних зборів учасників і вона була відсутня на цих зборах, виходив із змісту протоколу, в тексті якого містяться відомості про присутність на загальних зборах позивача та наявний її особистий підпис. З усіх питань, які були включені до порядку денного, та щодо яких прийнято рішення, присутні особи, в тому числі і позивач, голосували одностайно - "за".

Втім, вказані висновки суду першої інстанції спростовуються висновком судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.05.2013 №2270/2271/13-32, призначеної судом апеляційної інстанції, згідно із яким підпис від імені ОСОБА_4 у протоколі (рішенні) 1/2012 виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису останньої.

Відповідно положень статті 10 Закону України "Про господарські товариства", статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк.

Учасник товариства вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Разом з тим, згідно із статтею 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, згідно із заявою від 02.03.2012 ОСОБА_4 повідомила про її вихід зі складу учасників Товариства та про передачу (відступлення) її частки в розмірі 26% ОСОБА_7 та 25% ОСОБА_9.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на загальних зборах учасників Товариства, які відбулись 02.03.2012, було вирішено прийняти заяву ОСОБА_4 про передачу частки згідно поданої нею заяви та вивести її зі складу учасників товариства, а також взяти до відома передачу її частки наступним чином: 26% на користь ОСОБА_7; 25% на користь ОСОБА_10.

З огляду на вищенаведені положення законодавства щодо порядку і правових наслідків припинення участі у Товаристві шляхом виходу учасника з Товариства та відступлення учасником своєї частки у Товаристві, судам попередніх інстанцій належало з'ясувати дійсне волевиявлення позивача щодо припинення участі у товаристві, а саме - встановити, чи мав позивач намір вийти зі складу учасників Товариства або припинити свою участь у Товаристві шляхом відступлення свої частки іншим особам, з'ясувати чи була досягнута домовленість між позивачем та ОСОБА_7 і ОСОБА_10 про відступлення їм часток у статутному капіталі і в залежності від встановлених обставин визначити момент припинення корпоративних прав позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій допустили суттєву неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли суперечливих висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 у справі № 5011-51/9773-2012 скасувати.

Справу № 5011-51/9773-2012 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Н. Губенко

Л. Іванова