Рішення

від 27.11.2013 по справі 5011-51/9773-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/9773-2012 27.11.13р.

за позовом: Другової Наталії Володимирівни, м.Дніпропетровськ, іпн 2892703784

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», м.Київ, ЄДРПОУ

34730994

до відповідача 2: Головного управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, м.Київ, ЄДРПОУ 37962074

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Корницької Зої Вікторівни, м.Київ, іпн 2017606149

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Маркуци Маріанни Борисівни, м.Київ, іпн 2834510503

про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування державної реєстрації

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Другова Н.В. - по пасп.

Перепелиця В.М. - по дов.

від відповідача 1: Буркацький В.Л. - по дов.

Корницький К.С. - ген.дир.

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи 1 Буркацький В.Л. - по дов.

від третьої особи 2: Маркуца М.Б. - по дов.

Рішенням від 20.08.2012р. господарського суду м.Києва в задоволенні позовних вимог Другової Наталії Володимирівни, м.Дніпропетровськ до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», м.Київ та до відповідача 2, Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування державної реєстрації відмовлено повністю.

Постановою від 02.07.2013р. Київського апеляційного господарського суду вказане судове рішення залишено без змін.

Постановою від 11.09.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-51/9773-2012 частково задоволено касаційну скаргу Другової Наталії Володимирівни: постанову від 02.07.2013р. Київського апеляційного господарського суду та рішення від 20.08.2012р. господарського суду міста Києва скасовано, а справу №5011-51/9773-2012 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно із ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення та постанову у справі №5011-51/9773-2012, суд касаційної інстанції зазначив про те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою питання стосовно скликання загальних зборів учасників та особи, на вимогу якої скликались такі збори, дотримання порядку повідомлення учасників товариства про скликання загальних зборів та формування порядку денного зборів та стосовно реєстрації учасників для участі у зборах.

Також, за висновками Вищого господарського суду України, судами не з'ясовано дійсне волевиявлення позивача щодо припинення участі у товаристві на підставі заяви б/н від 02.03.2012р., а саме не встановлено, чи мав позивач намір вийти зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» або припинити свою участь у товаристві шляхом відступлення своєї частки іншим особам.

Під час нового розгляду справи позивач у письмових поясненнях б/н від 22.10.2013р., б/н від 23.10.2013р. та б/н від 05.11.2013р. підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які обґрунтовані порушенням відповідачем 1 права Другової Наталії Володимирівни на участь у загальних зборах учасників товариства, недотриманням зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» порядку прийняття рішення про виключення Другової Наталії Володимирівни зі складу учасників вказаного суб'єкту господарювання. Одночасно, у заявах б/н від 26.11.2013р. позивач посилається на відсутність у відповідача 2 підстав для проведення державної реєстрації змін до установчих документів товариства, якими змінено склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна». У поясненнях б/н від 23.10.2013р. позивачем надано підтвердження підписання заяви про вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», проте, з приводу передачі вказаної заяви представникам відповідача 1 надано заперечення.

Відповідач 1 у поясненнях від 17.10.2013р. проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» права Другової Наталії Володимирівни, як учасника, не порушувались, оскільки на момент прийняття загальними зборами спірного рішення, позивач вже не була учасником товариства.

Ухвалою від 23.10.2013р. господарського суду міста Києва здійснено заміну неналежного відповідача 2, Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, м.Київ на належного, а саме Головне управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, м.Київ.

Відповідач 2 у судове засідання 27.11.2013р. не з'явився, проте, за висновками суду, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи з огляду на наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103026764371.

Одночасно, господарським судом враховано подання відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві клопотання №1782 від 13.11.2013р. про розгляд справи №5011-51/9773-2012 без участі відповідача 2.

При цьому, стосовно предмету спору останнім зазначено, що порушень під час державної реєстрації змін до установчих документів відповідача 1 державним реєстратором допущено не було.

Ухвалою господарського суду 26.09.2013р. до участі у розгляді справи залучено в якості третіх осіб 1, 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відповідно Корницьку Зою Вікторівну та Маркуца Маріанну Борисівну.

Третя особа 1 у поясненнях б/н від 17.10.2013р. проти позовних вимог надала заперечення з огляду на передачу позивачем своєї частки у статутному капіталі товариства відповідно до заяви б/н від 02.03.2012р. При цьому, Корицькою Зоєю Вікторівною було наголошено, що загальні збори учасників товариства проводились у день підписання вказаної заяви, що фактично свідчить про обізнаність Другової Наталії Володимирівни про час та місце проведення загальних зборів.

Третя особа 2 у поясненнях б/н від 17.10.2013р. зазначила на безпідставності позовних вимог, оскільки загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» щодо вирішення питання стосовно виходу позивача зі складу учасників товариства 02.03.2012р. проводились за ініціативою та у призначений Друговою Наталією Володимирівною день.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, господарський суд встановив:

За приписами ст.1 Закону України «Про господарські товариства» господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю, яке діє на підставі статуту.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Згідно зі ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 58 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.

Як свідчать матеріали справи, 02.03.2012р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», результати яких оформлені протоколом №1/2012 від 02.03.2012р.

Виходячи зі змісту зазначеного протоколу, вищим органом товариства було прийнято, зокрема, рішення про виведення Другової Наталії Володимирівни зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», а також про прийняття до відома передачі частини частки розміром 26% статутного капіталу від позивача до Маркуци Маріанни Борисівни, а частки розміром 25% від позивача до Корницької Зої Вікторівни.

За приписами ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

В силу ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з п.21 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону «Про господарські товариства». Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Пунктом 17 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (п.18 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

За змістом п.19 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем повинно бути доведено порушення вимог закону або установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» під час скликання та проведення зборів вищого органу товариства, а також факт порушення його прав та законних інтересів як учасника господарського товариства.

Виходячи зі змісту розглядуваних позовних вимог, підставою визнання недійсним спірного рішення загальних зборів акціонерів Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», яке оформлене протоколом №1/2012 від 02.03.2012р., позивачем визначено ті обставини, що спірне рішення було прийнято без повідомлення його про скликання вказаних загальних зборів та без участі позивача як учасника, якому станом на 02.03.2012р. належало 51% статутного капіталу відповідача 1, тобто, за відсутності кворуму.

Як зазначалось вище, скасовуючи рішення та постанову у справі №5011-51/9773-2012, суд касаційної інстанції зазначив про те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою питання щодо скликання загальних зборів учасників та особи, на вимогу якої скликались такі збори, дотримання порядку повідомлення учасників товариства про скликання загальних зборів та формування порядку денного зборів та стосовно реєстрації учасників для участі у зборах. Також, за висновками Вищого господарського суду України судами не з'ясовано дійсне волевиявлення позивача щодо припинення участі у товаристві.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, що викладені у постанові від 11.09.2013р., та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги Другової Наталії Володимирівни підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 61 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

За змістом п.11.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» в редакції, що була чинна на момент проведення загальних зборів учасників 02.03.2012р., учасники повинні бути повідомлені про проведення загальних зборів в письмову вигляді не пізніше як за 30 днів до запланової дати загальних зборів учасників про факт, час, місце проведення та порядок денний загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до п.5.2, п.5.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» в редакції, яка була затверджена рішенням №1/2007 від 31.05.2007р. загальних зборів учасників відповідача та яка діяла станом на момент проведення зборів вищого органу товариства 02.03.2012р., на вказану дату учасниками відповідача 1 були: Другова Наталя Володимирівна - 51% статутного капіталу товариства; Маркуца Маріанна Борисівна - 14% статутного капіталу товариства; Корницький Костянтин Сергійович - 35% статутного капіталу.

Твердження відповідача 1 та третіх осіб про те, що станом на 02.03.2012р. позивач втратив статус учасника та носія корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» внаслідок підписання заяви від 02.03.2012р., суд вважає безпідставними з огляду на таке:

За приписами ст.10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.

Вказане право також передбачено п.22 статуту відповідача 1 у вказаній вище редакції.

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства, яке регулює корпоративні відносини, Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення у формі Постанови №13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», п.28 якої передбачено, що вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ані з рішенням зборів учасників, ані з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Тобто, чинним законодавством передбачено право учасника товариства з обмеженою відповідальністю вийти у будь-який момент зі складу учасників господарського товариства, яке реалізується особою шляхом подання відповідної заяви про вихід. При цьому, момент втрати особою корпоративних прав у даному випадку безпосередньо пов'язаний з датою подання учасником заяви відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Як встановлено судом, 02.03.2012р. Друговою Наталею Володимирівною було складено та підписано заяву наступного змісту: «Я, Другова Наталія Володимирівна, вийшла зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», ідентифікаційний код юридичної особи 34730994, місцезнаходження юридичної особи: 03146, м.Київ, вул.Тулузи, 15, кв.26, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи: серія А00 №074726, місце проведення державної реєстрації: Святошинська районна у м.Києві державна адміністрація, дата проведення державної реєстрації: 13.11.2006р., номер запису про державну реєстрацію: 1 072 102 0000 018874.

Із належної мені частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» 51%, що в грошовому еквіваленті складає 39 030, 62 грн., 26%, що в грошовому виразі складає 19 897, 96 грн., передала (відступила) Маркуці Маріанні Борисівні, 09 серпня 1977р. народження, що проживає у м.Києві, вул.Заболотного, буд.52, кв.33, ідентифікаційний номер 2834510503 та 25%, що в грошовому виразі складає 19 132,66 грн. передала (відступила) Корницькій Зої Вікторівні, 29 березня 1955р. народження, що проживає в м.Києві, вул.Тулузи, буд.15, кв.26. ідентифікаційний номер 2017606149. Майнових, фінансових та інших претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», до Корницького Костянтина Сергійовича та до Маркуци Маріанни Борисівни не маю».

Справжність підпису на вказаній заяві була засвідчена державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Праведник Н.О.

Виходячи зі змісту позовної заяви, заяви б/н від 23.10.2013р. позивача та представлених у судових засідання пояснень Другової Наталі Володимирівни, особиста явка якої була визнана обов'язковою судом в ухвалі від 26.09.2013р., та її представника, позивач дійсно у березні 2012р. мала намір вийти зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», за для чого нею було складено та оформлено в присутності державного нотаріусу Першої Київської державної нотаріальної контори Праведник Н.О. відповідну заяву. Одночасно, як вказує позивач, Друговою Наталією Володимирівною вказана заява загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» ніколи не передавалась та засобами поштового зв'язку не направлялась. За поясненнями Другової Наталії Володимирівни, останній не відомо за яких обставин заява від 02.03.2012р. опинилась у відповідача 1.

Одночасно, за твердженнями відповідача, третіх осіб 1, 2 заява про вихід зі складу учасників товариства було передана позивачем Маркуці Маріанні Борисівні у приміщенні державної нотаріальної контори.

Враховуючи суперечливі пояснення учасників судового процесу, ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2013р. було зобов'язано відповідача 1 надати суду документально підтверджені письмові пояснення щодо отримання від позивача заяви б/н від 02.03.2012р. про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна».

Відповідачем, на виконання вимог суду, до матеріалів справи були представлені письмові пояснення, проте, доказів передання 02.03.2012р. особисто Друговою Наталею Володимирівною загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» заяви про вихід зі складу учасників товариства до матеріалів справи не надано, а отже у відповідності до приписів ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України тверджень позивача про не передання відповідної заяви уповноваженим органам товариства 02.03.2012р. належними та допустимими доказами не спростовано.

Ухвалою від 27.11.2013р. судом було викликано у судове засідання державного нотаріуса Першої Київської нотаріальної контори Праведник Н.О. для дачі пояснень щодо наявності відомостей відносно факту передачі Друговою Н.В. заяви б/н від 02.03.2012р. про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» посадовій особі вказаного товариства.

В судовому засіданні 27.11.2013р. на питання суду про можливість державного нотаріуса Першої Київської нотаріальної контори підтвердити факт передачі Друговою Н.В. заяви б/н від 02.03.2012р. про вихід зі складу учасників загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» безпосередньо у нотаріальній конторі, нотаріусом Праведник Н.О. було надано наступну відповідь: «До моїх обов'язків не входить контролювати вказані дії клієнтів, тому ні підтвердити, ні спростувати даний факт не можу».

Посилання відповідача 1 на те, що факт передання 02.03.2012р. позивачем заяви про вихід зі складу учасників підтверджується безпосередньо тими обставинами, що загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», на яких був присутній позивач та який власноручно підписав протокол №1/2012 від 02.03.2012р., було вирішено питання про вихід позивача на підставі заяви б/н від 02.03.2012р., суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

За змістом наявного у матеріалах справи протоколу №1/2012 від 02.03.2012р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», на зборах вищого органу товариства були присутні учасники, які у сукупності володіють 100% статутного капіталу господарського товариства, а саме: Другова Наталія Володимирівна, Корницький Костянтин Сергійович, Маркуца Маріанна Борисівна.

Вказаний протокол містить підписи всіх учасників господарського товариства та печатку Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна».

Ухвалою від 18.10.2012р. Київського апеляційного господарського суду по справі була призначена судова почеркознавча експертиза.

Відповідно до висновку №2270/2271/13-32 від 20.05.2013р., який складено судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чередниченко О.С. та Назаровим В.В., підпис від імені Другової Наталії Володимирівни у графі «Підписи» у рядку « 3») Другова Наталія Володимирівна» протоколу (рішення) №1/2012 від 02.03.2012р. засідання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» виконаний не Друговою Наталею Володимирівною, а іншою особою з наслідуванням підпису Другової Н.В.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

За змістом ст.42 вказаного нормативно-правового акту висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи висновки судової експертизи, складені експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд знаходить їх такими, що не викликають сумнівів у їх правильності, не містять розбіжностей у висновках судових експертів, відповідають вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

При цьому, суд також приймає до уваги, що при новому розгляді справи учасниками судового процесу не надано будь-яких заперечень відносно висновків судової експертизи, а також доказів на спростування зазначених в них відповідей.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст висновку судової експертизи, судом встановлено, що спірне рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», яке оформлено протоколом №1/2012 від 02.03.2012р., підписано не позивачем, а іншою невідомою особою.

Таким чином, вказаний протокол не може бути прийнятий судом при розгляді справи в якості належного доказу передання 02.03.2012р. позивачем уповноваженому органу відповідача 1 заяви про вихід зі складу учасників господарського товариства.

Одночасно, твердження відповідача 1 про те, що факт передання позивачем 02.03.2012р. заяви про вихід зі складу учасників товариства безпосередньої підтверджується наявністю фотокопії вказаного документа в матеріалах реєстраційної справи відповідача 1, суд вважає безпідставними, виходячи з того, за змістом реєстраційної справи реєстраційні дії щодо зміни складу учасників товариства на підставі спірного рішення загальних зборів проводились 21.03.2012р. Тобто, наявність у реєстраційній справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» заяви від 02.03.201р. позивача жодним чином не підтверджує факту передання вказаного документу позивачем уповноваженому органу відповідача 1 саме 02.03.2012р.

Як вже зазначалось вище, скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій по розглядуваній справі, Вищим господарським судом зазначено, що судам попередніх інстанцій належало з'ясувати дійсне волевиявлення позивача щодо припинення участі у товаристві, а саме встановити, чи мав позивач намір вийти зі складу учасників товариства або припинити свою участь у товаристві шляхом відступлення своєї частки іншим особам, з'ясувати чи була досягнута домовленість між позивачем та третіми особами про відступлення їм часток у статутному капіталі.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України судом встановлено наступне:

Відповідно до ст.54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Разом з тим, згідно із ст.53 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Згідно із заявою б/н від 02.03.2012р. Другова Наталія Володимирівна передала (відступила) Маркуці Маріанні Борисівні частку у розмірі 26% статутного капіталу та частку у розмірі 25% передала Корницькій Зої Вікторівні.

Відповідно до наданих на вимоги суду позивачем пояснень, позивач мала бажання реалізувати своє право на вихід зі складу учасників господарського товариства шляхом оплатного відступлення (передання) належної їй частки розміром 51% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» на користь Корницької Зої Вікторівни та Маркуци Маріанни Борисівни. Вказані обставини в судових засіданнях з боку третіх осіб не заперечені.

Ухвалами господарського суду міста Києва було зобов'язано позивача та третіх осіб надати документально підтверджені письмові пояснення щодо досягнення домовленості між Друговою Н.В., Корницькою З.В. та Маркуца М.Б. про відступлення їм часток у статутному капіталі.

За поясненнями Другової Наталії Володимирівни, фактично домовленостей між позивачем та третіми особами стосовно вартості корпоративних прав досягнуто не було, будь-яких правочинів купівлі-продажу часток у статутному капіталі відповідача 1 не укладено.

Третіми особами факту досягнення домовленостей з відповідачем з приводу відступлення на їх користь часток у статутному фонді відповідача 1, а також факту передання позивачу грошових коштів за корпоративні права належними та допустимими доказами не доведено.

Таким чином, враховуючи пояснення учасників судового процесу та наявні у матеріалах справи документи, судом встановлено, що Другова Наталія Володимирівна мала намір вийти зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» шляхом відступлення (передання) належної частки в статутному капіталі господарського товариства на користь Корницької Зої Вікторівни та Маркуци Маріанни Борисівни, з якими, фактично, остаточних домовленостей щодо передання корпоративних прав досягнуто не було.

Посилання відповідача 1 на те, що про узгодження між сторонами питання передачі корпоративних прав свідчить зміст абзацу третього заяви б/н від 02.03.2012р. позивача, в якому зазначено, що Другова Наталія Володимирівна майнових, фінансових та інших претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», Корницького Костянтина Сергійовича, Маркуци Маріанни Борисівни не має, суд до уваги не приймає, оскільки вказаний документ не є первинним доказом досягнення між учасниками певних домовленостей щодо належності часток у статутному капіталі відповідача 1.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги твердження позивача, які з боку відповідачів належними та допустимими доказами не спростовані, про те, що Друговою Наталею Володимирівною заява б/н від 02.03.2012р. про вихід зі складу часників товариства уповноваженому органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» не передавалась та домовленості між учасниками з приводу відступлення (передання) корпоративних прав досягнуті не були, судом встановлено, що станом на момент проведення спірних загальних зборів (02.03.2012р.) позивач була учасником відповідача 1 та, як наслідок, мала право приймати участь у зборах вищого органу товариства та повинна була бути повідомлена про проведення загальних зборів у встановленому статутом та законом порядку.

Проте, за твердженням позивача, Другова Наталія Володимирівна не повідомлялась про факт, час, місце проведення та порядок денний загальних зборів учасників товариства 02.03.2012р. у відповідності до викладених вище положень статуту та приписів чинного законодавства.

Ухвалами господарського суду міста Києва по розглядуваній справі було зобов'язано відповідача 1 надати суду документально підтверджені письмові пояснення щодо скликання спірних загальних зборів учасників та особи, на вимогу якої такі збори скликались, дотримання порядку повідомлення всіх учасників товариства про скликання загальних зборів та формування порядку денного зборів, реєстрації учасників для участі у зборах (представити всі наявні документи з викладених питань).

Всупереч вимог суду відповідачем 1 витребуваних документів до матеріалів справи представлено не було, внаслідок чого твердження позивача про порушення порядку повідомлення учасників про проведення зборів вищого органу товариства під час скликання зборів на 02.03.2012р. є не спростованими.

Наразі, суд також не приймає до уваги твердження відповідача 1 про проведення загальних зборів учасників зі спірного питання на особисту вимогу позивача, оскільки, що вказані твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. При цьому, за твердженням позивача, Другова Наталія Володимирівна, як учасник, який володіє 51% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», вимог про проведення 02.03.2012р. зборів вищого органу товариства не висувала та дій, направлених на скликання зборів вищого органу товариства у вказану дату, не вчиняла.

За таких обставин, судом встановлено, що загальні збори учасників відповідача 1, на яких було прийнято спірне рішення, що оформлено протоколом №1/2012 від 02.03.2012р., були скликані з порушенням вимог п.11.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» та ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» щодо повідомлення позивача про час та місце проведення загальних зборів учасників.

Одночасно, суд зазначає, що п.11.5 статуту відповідача 1, за змістом якого у випадку, якщо повідомлення учаснику здійснено не було, однак цей учасник був присутній на зборах і до проведення зборів не повідомив товариство про його неналежне повідомлення, то вважається, що такий учасник був повідомлений про збори належним чином, не може бути застосований у даному випадку при вирішенні питання про повідомлення учасників про проведення 02.03.2012р. зборів вищого органу товариства, оскільки як встановлено судом Другова Наталія Володимирівна участі у загальних зборах учасників 02.03.2012р. не приймала та протокол №1/2012 від 02.03.2012р. не підписувала, що підтверджується висновком №2270/2271/13-32 від 20.05.2013р., який складений судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чередниченко О.С. та Назаровим В.В.

При цьому, учасниками судового процесу до матеріалів справи також не представлено оформленого у відповідності до вимог ст.60 Закону України «Про господарські товариства» та підписаного головою та секретарем зборів переліку осіб, що були зареєстровані для участі у зборах вищого органу товариства 02.03.2012р., в якому б містився підпис позивача.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Враховуючи висновки судової експертизи про те, що підпис від імені Друговою Наталі Володимирвни у графі «Підписи» у рядку « 3») Другова Наталя Володимирівна» протоколу (рішення) №1/2012 від 02.03.2012р. засідання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» виконаний не Друговою Наталею Володимирвною, а іншою особою з наслідуванням підпису Другової Н.В., а також приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи належних доказів участі позивача, як власника 51% корпоративних прав відповідача 1, у зборах вищого органу господарського товариства 02.03.2012р., судом встановлено, що рішення про вихід Другової Наталі Володимирівни зі складу учасників товариства було прийнято за відсутності кворуму учасників.

Пунктом 18 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом під час скликання та проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» порушення щодо повідомлення позивача про проведення зборів вищого органу товариства та прийняття рішення про вихід позивача з недотриманням вимог ч.1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» відносно кворуму учасників, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Другової Наталії Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», оформленого протоколом №1/2012 від 02.03.2012р., яким було вирішене питання про вихід Другової Наталії Володимирівни, є правомірними та такими, які підлягають задоволенню.

При цьому, з приводу позовних вимог до Головного управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», якими змінено склад учасників товариства, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, згідно з вимогами ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису.

Таким чином, відповідно до вимог законодавства, дії щодо внесення запису про скасування державної реєстрації змін до установчих документів, мають проводитися державним реєстратором лише після отримання відповідного рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на зазначене, відсутня потреба окремого визнання недійсними та скасування реєстрації змін до установчих документів в судовому порядку.

Такі висновки суду також підтверджуються позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові від 16.03.2011р. по справі №18/114-2193.

Крім того, господарським судом не встановлено факту порушення або невизнання прав позивача з боку Головного управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, враховуючи, що розглядувану позовну вимогу заявлено Друговою Наталею Володимирівною передчасно, а саме до набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», яке оформлене протоколом №1/2012 від 02.03.2012р.

За таких обставин, позовні вимоги про скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», проведеної 21.03.2012р. за номером запису 1072105000004018874, якими змінено склад учасників цього товариства є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до п.2.23 Постанови №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів ч.1-4 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.2.11 вказаної Постанови, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

За приписами ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Наразі, господарським судом встановлено, що за подання позовної заяви про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування державної реєстрації змін до установчих документів товариства підлягав сплаті судовий збір в сумі 2 146 грн.

Таким чином, враховуючи, що при зверненні до суду позивачем не було сплачено судовий збір в повному обсязі, судовий збір в сумі 1073 грн. підлягає стягненню з позивача на користь державного бюджету України.

За приписами ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.23 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, за приписами п.4.4 Постанови №7 від 21.02. 2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наступний розподіл судових витрат: судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, а також витрати на проведення судової експертизи стягується зі сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Другової Наталії Володимирівни, Дніпропетровськ до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», м.Київ та до відповідача 2, Головного управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, м.Київ про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», яким було вирішене питання про вихід Другової Наталії Володимирівни зі складу учасників товариства, що оформлено протоколом №1/2012 від 02.03.2012р.; скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна».

Визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна», яким було вирішене питання про вихід Другової Наталії Володимирівни зі складу учасників товариства, що оформлено протоколом №1/2012 від 02.03.2012р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Другової Наталії Володимирівни (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Космонавта Волкова, буд.12, гурт.кім.15, іпн 2892703784) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1073 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіка Україна» (03146, м.Київ, Святошинський район, вул.Тулузи, буд.15, ЄДРПОУ 34730994) на користь Другової Наталії Володимирівни (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Космонавта Волкова, буд.12, гурт.15, іпн 2892703784) судовий збір в сумі 1742,70 грн. та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 1501,44 грн.

У судовому засіданні 27.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.12.2013р.

Суддя М.О Любченко