Постанова

від 08.04.2014 по справі 5011-51/9773-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа№ 5011-51/9773-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за дов. б/н від 04.07.2012;

від відповідача 1: Буркацький В.Л. - представник за дов. № 16 від 24.02.2014; ОСОБА_8 - директор;

від відповідача 2: не з'явились;

від третьої особи 1: ОСОБА_3 - представник за дов. б/н від 21.10.2013;

від третьої особи 2: ОСОБА_5;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2013р.

у справі № 5011-51/9773-2012 (головуючий суддя: Любченко М.О.)

за позовом: ОСОБА_6

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна"

до відповідача 2: Головного управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_7;

2. ОСОБА_5;

про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування державної реєстрації,

В судовому засіданні 08.04.2014 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа, громадянка України ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6, позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" (далі - ТОВ "Італіка Україна", відповідач 1) про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування державної реєстрації змін до установчих документів відповідача 1.

Ухвалою місцевого суду від 20.07.2012р. було залучено до справи в якості іншого відповідача Головне управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач 2).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2012р. (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р.) у задоволені позову відмовлено повністю.

На стадії апеляційного провадження при перегляді рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2012р. були залучені до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_7 (третя особа 1) та ОСОБА_5 (третя особа 2).

Постановою Вищого господарського суду України від 11.09.2013р. скасовані вищезазначене рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2013 (повний текст складено 02.12.2013р.) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до відповідачів. Визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Італіка Україна", яким було вирішено питання про вихід ОСОБА_6 зі складу учасників товариства, що оформлено протоколом №1/2012 від 02.03.2012р. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Італіка Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставин справи, зокрема, не дослідив, що ОСОБА_6 офіційно вийшла з учасників товариства та відступила свою частку на користь інших учасників товариства на підставі врученої керівним органам товариства нотаріальної заяви, а відтак на момент проведення відповідних зборів учасників позивач вже втратив корпоративні права в товаристві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року апеляційну скаргу ТОВ "Італіка Україна" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.02.2014р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. на лікарняному, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В., яка прийняла справу до свого провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. у зв'язку із виходом головуючого судді Коротун О.М. з лікарняного, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В., яка ухвалою від 11.03.2014р. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 08.04.2014р.

У судовому засіданні 08.04.2014 р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 08.04.2014р. підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення місцевого суду у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представники третіх осіб у судовому засіданні 08.04.2014р. також підтримали апеляційну скаргу відповідача 1, просили скасувати рішення місцевого суду у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник відповідача 2 у судове засідання 08.04.2014р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 0411605270328 про вручення 24.03.2014р. відповідачу 2 копії вищезазначеної ухвали від 11.03.2014.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача 2, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.03.2012р. були проведені загальні збори учасників ТОВ "Італіка Україна", результати яких оформлені протоколом №1/2012 від 02.03.2012р. (далі - протокол, т. 1, а/с 85).

Виходячи зі змісту зазначеного протоколу, вищим органом товариства було прийнято, зокрема, рішення про виведення ОСОБА_6 зі складу учасників ТОВ "Італіка Україна", а також про прийняття заяви ОСОБА_6 про передачу частки розміром 26% статутного капіталу (що становить 19897, 96 грн.) від позивача до ОСОБА_5, а частки розміром 25% (що становить 19132,66 грн.) від позивача до ОСОБА_7.

Вказаний протокол містить інформацію про те, що ОСОБА_6 безпосередньо була присутня на засіданні загальних зборів учасників ТОВ "Італіка Україна", а також позитивно та одностайно проголосувала щодо усіх питань (про що свідчить підпис на останній сторінці протоколу у рядку «ОСОБА_6»).

За доводами відповідача 1, засідання загальних зборів товариство було проведено правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, а виключення позивача та розподіл її частки відбувся згідно її заяви від 02.03.2012р., яка була завірена нотаріально.

Так, в матеріалах справи (т. 1, а/с 86) міститься нотаріально засвідчена копія заяви від 02.03.2012р., підписана ОСОБА_6 наступного змісту: "Я, ОСОБА_6, вийшла зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна", ідентифікаційний код юридичної особи 34730994, місцезнаходження юридичної особи: 03146, м.Київ, вул.Тулузи, 15, кв.26, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи: серія А00 №074726, місце проведення державної реєстрації: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, дата проведення державної реєстрації: 13.11.2006р., номер запису про державну реєстрацію: 1072102 0000 018874.

Із належної мені частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" 51%, що в грошовому еквіваленті складає 39030, 62 грн., 26%, що в грошовому виразі складає 19897, 96 грн., передала (відступила) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та 25%, що в грошовому виразі складає 19132,66 грн. передала (відступила) ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає в АДРЕСА_2. ідентифікаційний номер НОМЕР_2. Майнових, фінансових та інших претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна", до ОСОБА_8 та до ОСОБА_5 не маю".

Справжність підпису на вказаній заяві була засвідчена державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Праведник Н.О. Вказаний факт не спростований представником позивача.

Спір у даній справі виник з приводу того, що позивач вважає рішення загальних зборів відповідача 1 від 02.03.2012, яке було оформлене вищезазначеним протоколом, недійсним, оскільки воно суперечить чинному законодавству та Статуту ТОВ «Італіка Україна». З приводу цього, позивач просить визнати рішення загальних зборів недійсним, а також скасувати державну реєстрацію, здійснену відповідача 2 змін до установчих документів відповідача 1.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_6 зазначала, що 02.03.2012р. у зв'язку з наміром вийти зі складу учасників ТОВ «Італіка Україна» нею було лише підготовлено та оформлено відповідну заяву про вихід з товариства. Проте, оскільки позивач та відповідач 1 не дійшли згоди стосовно домовленостей щодо виходу позивача зі складу учасників, вказана заява не була передана представникам ТОВ «Італіка Україна», а відтак позивачем не було реалізовано намір про вихід з товариства.

Крім того, позивач неодноразово зазначала про порушення її прав в частині участі у засіданні загальних зборів ТОВ «Італіка Україна» від 02.03.2012р., обумовлюючи свої доводи тим, що відповідачем 1 не було дотримано порядку повідомлення її (як учасника товариства) про час та місце проведення засідання загальних зборів, а також в незаконному прийнятті відповідних рішень, зокрема, про виключення її з учасників товариства та розподілу її частки між учасниками товариства.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що під час скликання та проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" відбулися порушення, зокрема, щодо повідомлення позивача про проведення зборів вищого органу товариства та прийняття рішення про вихід позивача з недотриманням вимог ч.1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" відносно кворуму учасників.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Згідно зі ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 58 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.

Відповідно до ч.1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що за змістом п.11.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" в редакції, що була чинна на момент проведення загальних зборів учасників 02.03.2012р., учасники повинні бути повідомлені про проведення загальних зборів в письмову вигляді не пізніше як за 30 днів до запланової дати загальних зборів учасників про факт, час, місце проведення та порядок денний загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до п.5.2, п.5.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" в редакції, яка була затверджена рішенням №1/2007 від 31.05.2007р. загальних зборів учасників відповідача та яка діяла станом на момент проведення зборів вищого органу товариства 02.03.2012р., на вказану дату учасниками відповідача 1 були: ОСОБА_6 - 51% статутного капіталу товариства; ОСОБА_5 - 14% статутного капіталу товариства; ОСОБА_8 - 35% статутного капіталу.

Згідно з п.21 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (далі - Постанова Пленуму) рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Пунктом 17 Постанови Пленуму передбачено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (п.18 Постанови Пленуму).

За змістом п.19 Постанови Пленуму суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Виходячи зі змісту позовних вимог, підставою визнання недійсним спірного рішення загальних зборів акціонерів ТОВ "Італіка Україна", яке оформлене протоколом №1/2012 від 02.03.2012р., позивачем визначено саме ту обставину, що спірне рішення було прийнято без повідомлення її про скликання вказаних загальних зборів та без участі позивача як учасника, якому станом на 02.03.2012р. належало 51% статутного капіталу відповідача 1, тобто, за відсутності кворуму. Також позивач стверджувала про те, що не підписувала зазначений протокол, з приводу чого, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012р. по справі була призначена судова почеркознавча експертиза.

Відповідно до висновку №2270/2271/13-32 від 20.05.2013р., який було складено судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чередниченко О.С. та Назаровим В.В., (далі - висновок експертизи) підпис від імені ОСОБА_6 у графі "Підписи" у рядку " 3") ОСОБА_6" протоколу (рішення) №1/2012 від 02.03.2012р. засідання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_6

Зазначений висновок експертизи приймається та досліджується судом апеляційної інстанції в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст.ст. 32, 33, 34, 36, 42, 43 ГПК України.

У п.18 Постанови Пленуму №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що висновок експертизи відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості, а відтак, факт того, що спірне рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна", яке оформлено протоколом №1/2012 від 02.03.2012р., було підписано не позивачем, а іншою невідомою особою є доведеним та не спростовується доводами учасників апеляційного провадженння.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, яким (на виконання вказівок Вищого господарського суду України у відповідності до ст. 111-12 ГПК України) було встановлено, що склавши та підписавши відповідну заяву про відступлення частки в товаристві, позивач лише мала бажання реалізувати своє право на вихід зі складу учасників господарського товариства шляхом оплатного відступлення (передання) належної їй частки розміром 51% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" на користь третіх осіб.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду в частині визнання безпідставними твердження відповідача 1 та третіх осіб про те, що станом на 02.03.2012р. позивач втратив статус учасника та носія корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" внаслідок лише підписання заяви від 02.03.2012р.

Так, за приписами ст.10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства (вказане право також передбачено п.22 статуту відповідача 1).

Пункт 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", зазначає, що вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ані з рішенням зборів учасників, ані з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Тобто, чинним законодавством передбачено право учасника товариства з обмеженою відповідальністю вийти у будь-який момент зі складу учасників господарського товариства, яке реалізується особою шляхом подання відповідної заяви про вихід. При цьому, момент втрати особою корпоративних прав у даному випадку безпосередньо пов'язаний з датою подання учасником заяви відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Однак, ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції сторонами не було доведено досягнення фактичної домовленості між ними стосовно вартості та обсягу передачі корпоративних прав, в свою чергу, будь-яких правочинів купівлі-продажу часток позивача у статутному капіталі відповідача 1 не укладено. Так, жодних доказів офіційного звернення з зазначеною заявою до відповідача 1 з боку позивача матеріали справи не містять (зокрема, не надано суду першої та апеляційної інстанції навіть доказів реєстрації такої заяви).

Факту передачі позивачу з боку третіх осіб грошових коштів за корпоративні права також не було доведено, що є окремою підставою вважати обґрунтованими доводи позивача в частині того, що її намір про офіційне передання заяви про відступлення частки не було реалізовано, оскільки сторони не досягли остаточних домовленостей щодо передачі корпоративних прав.

Посилання третіх осіб та відповідача 1 на те, що заява про відступлення частки була передана їм ОСОБА_6 в нотаріальній конторі, після того, як вони повністю розрахувалися з нею за весь обсяг корпоративних прав, не приймається судом апеляційної інстанції через недоведеність та відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження даних доводів в розумінні ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції, про те, що ОСОБА_6 заява б/н від 02.03.2012р. про вихід зі складу часників товариства уповноваженому органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" не передавалась та домовленості між учасниками з приводу відступлення (передання) корпоративних прав остаточно досягнуті не були, є обґрунтованими.

З наведеного вище вбачається, що станом на момент проведення спірних загальних зборів (02.03.2012р.) позивач була учасником відповідача 1 та, як наслідок, ОСОБА_6 мала право приймати участь у зборах вищого органу товариства та повинна була бути повідомлена про проведення загальних зборів у встановленому статутом та законом порядку.

Проте, доказів того, що ОСОБА_6 належним чином повідомлялась про факт, час, місце проведення та порядок денний загальних зборів учасників товариства 02.03.2012р. у відповідності до викладених вище положень статуту та приписів чинного законодавства матеріали справи не містять, в свою чергу доводи відповідача 1 стосовно того, що позивач повідомлялася про час та місце відповідних зборів в телефонному режимі не приймаються судом апеляційної інстанції через недоведеність та неналежність в розумінні ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України.

Пункт 11.5 статуту відповідача 1, зазначає, що у випадку, якщо повідомлення учаснику здійснено не було, однак цей учасник був присутній на зборах і до проведення зборів не повідомив товариство про його неналежне повідомлення, то вважається, що такий учасник був повідомлений про збори належним чином, не може бути застосований у даному випадку при вирішенні питання про повідомлення учасників про проведення 02.03.2012р. зборів вищого органу товариства, оскільки як встановлено судом, ОСОБА_6 участі у загальних зборах учасників 02.03.2012р. не приймала та протокол №1/2012 від 02.03.2012р. не підписувала, що підтверджується висновком №2270/2271/13-32 від 20.05.2013р., який складений судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чередниченко О.С. та Назаровим В.В.

При цьому, учасниками судового процесу до матеріалів справи також не надано оформленого у відповідності до вимог ст.60 Закону України "Про господарські товариства" та підписаного головою та секретарем зборів переліку осіб, що були зареєстровані для участі у зборах вищого органу товариства 02.03.2012р., в якому б містився підпис позивача.

Статтею 61 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає правомірними та обґрунтованими висновки місцевого суду в частині того, що під час скликання та проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" відбулося порушення щодо повідомлення позивача про проведення зборів вищого органу товариства та прийняття рішення про вихід позивача з недотриманням вимог ч.1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" відносно кворуму учасників, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна", оформленого протоколом №1/2012 від 02.03.2012р., яким було вирішене питання про вихід ОСОБА_6, є правомірними та такими, які підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками місцевого суду в частині відмови в позовних вимогах до Головного управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна", якими змінено склад учасників товариства.

Так, відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, згідно з вимогами ст.31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису.

Таким чином, відповідно до вимог законодавства, дії щодо внесення запису про скасування державної реєстрації змін до установчих документів, мають проводитися державним реєстратором лише після отримання відповідного рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на зазначене, відсутня потреба окремого визнання недійсними та скасування реєстрації змін до установчих документів в судовому порядку (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011р. по справі №18/114-2193).

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Італіка Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2013р. у справі № 5011-51/9773-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2013р. у справі № 5011-51/9773-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-51/9773-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

Г.В. Корсакова