Постанова

від 09.09.2013 по справі 910/7735/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа№ 910/7735/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу № 1394 від 27.06.2013 року публічного акціонерного товариства «Златобанк» на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року

у справі № 910/7735/13 (суддя - Бондарчук В. В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Прінт ЮА»

про стягнення 58 010, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Модлінський Н.О. - за дов.,

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

19.04.2013 року Публічне акціонерне товариство «Златобанк» (позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Прінт ЮА» (відповідач) про стягнення безпідставно одержаних коштів у сумі 58 010,00 грн. (а.с.8-11).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 2021 від 05.12.2012 року виготовлення поліграфічної продукції, додатку №2 до договору, стверджує, що відповідач не виготовив та не передав продукцію, авансом перерахованих позивачем коштів в сумі 58 010,00 грн. не повернув.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року по справі № 910/7735/13 відмовлено в задоволені позову, оскільки договір № 2021 від 05.12.2012 року на момент прийняття рішення суду є чинним, відтак у відповідача не виникло обов'язку повернення коштів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, публічне акціонерне товариство «Златобанк», 27.06.2013 року подав до господарського суду міста Києва апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Златобанк» прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 09.09.2013 року.

Апелянт (позивач у справі) у судовому засіданні 09.09.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники відповідача в судове засідання 09.09.2013 року не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

05.12.2012 року між сторонами у справі укладено договір № 2021 на виготовлення поліграфічної продукції, відповідно до п.1.1. якого, підрядник (відповідач у справі) за завданням замовника зобов'язався виготовити продукцію, у відповідності із затвердженими замовником оригіналами-макетами, а замовник (позивач у справі) зобов'язався прийняти її та оплатити на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що найменування, кількість, ціна, технічні характеристики, умови оплати продукції, інші умови завдання позивача, якщо вони не погоджені сторонами у тексті цього договору, зазначаються відповідачем у відповідному додатку до даного договору або рахунку на оплату. Усі додатки до дійсного договору являються його невід'ємними частинами.

Згідно п.2.2. договору вартість продукції зазначається у відповідному рахунку-фактурі, наданому замовнику підрядником.

Сторони п. 2.3. договору передбачили, що відповідач зобов'язується розпочати роботи по виготовленню поліграфічної продукції після здійснення позивачем 100% оплати вартості продукції на підставі рахунку-фактури.

Згідно п.3.5 договору строк виготовлення продукції погоджується сторонами на кожне замовлення та визначається у відповідному додатку (специфікації).

Передача продукції здійснюється шляхом підписання сторонами видаткової накладної або акту надання послуг (п. 3.8. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р. В частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання договору № 2021 на виготовлення поліграфічної продукції від 05.12.2012 року, сторони у справі підписали додаток № 1 на виготовлення відповідачем листівок у кількості 3 000 шт. на суму 27 240, 00 грн. (а.с.25). Позивач оплатив рахунок-фактуру № СФ-0001655 від 10.12.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 87571 від 12.12.2012 року (копії наявні в матеріалах справи) (а.с.26-27).

Вказане замовлення позивача було виконане належним чином та у повному обсязі.

10.12.2012 року сторони у справі підписали додаток № 2 до договору (а.с.28) на виготовлення поліграфічної продукції - календаря настільного в кількості 3 000 шт. та обкладинки календарної в кількості 3 000 шт. на суму 59 010,00 грн. з визначенням строку виконання робіт - 20 робочих днів.

Виконавець (відповідач у справі), згідно п. п. 2.2, 2.3 договору виставив позивачеві рахунок-фактуру № СФ-0001656 від 10.12.2012 року на суму 59 010,00 грн., який позивач платіжним дорученням № 87575 від 12.12.2012 року (копії наявні в матеріалах справи) оплатив повністю (а.с.29-30).

26.12.2012 року відповідач передав позивачу 100 одиниць продукції, яка була замовлена та оплачена згідно додатку № 2, однак вказані примірники не відповідали вимогам, погодженим додатком № 2, а відтак не були прийняті позивачем та листом від 27.12.2012 року надані обґрунтовані претензії щодо якості продукції (а.с.31).

27.12.2012 року повідомив замовника про неможливість виконання замовлення з технічних причин та зобов'язання виконати замовлення до 15.01.2013 року. Копії електронної переписки сторін наявні в матеріалах справи (а.с.31). Однак в строк до 15.01.2013 року виконавець не виконав зобов'язань за договором.

18.01.2013 року листом за № 113 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів в сумі 59 010,00 грн. у зв'язку із несвоєчасним виготовленням продукції (а.с.33). Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.34) відповідачем вимога про повернення коштів отримана 21.02.2012 року.

05.03.2013 року відповідач листом за № 05-03, просить позивача надати розстрочку в поверненні коштів у сумі 59 010, 00 грн. на три місяці, у зв'язку з нестачею коштів, до 24.05.2013 року згідно представленого ним графіку (а.с.35).

06.03.2013 року відповідач в особі директора товариства надав позивачу клопотання про погодження графіку повернення коштів у сумі 59 010, 00 грн. протягом березня 2013 року (а.с.36).

Лише 02.04.2013 року платіжним дорученням № 24 від (копія в матеріалах справи, а.с.37) відповідач повернув кошти в сумі 1 000,00 грн..

Посилаючись на вимоги ст. 1212 ЦК України позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно одержаних коштів у сумі 58 010,00 грн.

Місцевий господарський суд, відмовив у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що перераховані кошти в сумі 58 010,00 грн. не є безпідставно отриманими, оскільки перераховувалися на виконання договору № 2021 на виготовлення поліграфічної продукції від 05.12.2012 року, який є чинним, відповідно до п. 6.1. зазначеного договору - до 31.12.2013 р., а тому відповідач може і вправі виконати зобов'язання за договором в межах його дії.

Разом із цим, суд першої інстанції зазначив, що відповідач дійсно не виконав замовлення позивача в передбачені додатком №2 до договору строки, однак встановив, що у відповідача на день винесення рішення по справі не виникло обов'язку повернути позивачеві перераховані кошти в сумі 58 010,00 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, не виконавши роботи щодо виготовлення та передачі позивачу продукції за додатком № 2 до договору № 2021 від 05.12.2012 року, не надав належних чи допустимих доказів виконання робіт, визначених у додатку №2 до договору № 2021, навпаки погодився на пропозицію позивача повернути кошти отримані в якості авансу. Більш того, відповідач зобов'язався повернути кошти за графіком (листи а.с. 35-36), посилаючись на неможливість повернення такої суми одночасно та повернув частково аванс в сумі 1000 грн.

Відтак, з матеріалів справи вбачається порушення виконавцем умов договору в частині своєчасного виконання робіт, передбачених додатком № 2 до договору, так і повернення коштів в сумі 59010 грн., обов'язку повернення яких він підтвердив листами від 05.03.2013 року та 06.03.2013 року.

Згідно ч.2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливо, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Право замовника відмовитися від подальшого виконання договору передбачено також ч. 3 ст. 612 ЦК України, згідно якої, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання та вимагати відшкодування збитків.

З огляду на зазначені норми ЦК України, колегія суддів апеляційного суду розцінює лист замовника з вимогою повернення коштів, як втрату інтересу для подальшого виконання договору, що не заперечене боржником, оскільки він надав згоду на повернення коштів.

В той же час колегія визнає правомірним посилання позивача на ст. 1212 ЦК України, оскільки підстава згідно якої відповідач отримав кошти від замовника на час звернення позивача з позовом до суду відпала, що доведено позивачем належними доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає обґрунтованими та правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 58 010, 00 грн.

За таких обставин апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Златобанк» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року у справі № 910/7735/13 скасуванню, як таке, що прийнято за неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді І інстанції та в апеляційній інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Златобанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року у справі № 910/7735/13 скасувати.

3. Позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Прінт ЮА» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код ЄДРПОУ 38392526) на користь публічного акціонерного товариства «Златобанк» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52; код ЄДРПОУ 35894495) 58 010 (п'ятдесят вісім тисяч десять) безпідставно одержаних грошових коштів, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Прінт ЮА» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код ЄДРПОУ 38392526) на користь публічного акціонерного товариства «Златобанк» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52; код ЄДРПОУ 35894495) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 910/7735/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.