Рішення

від 16.01.2009 по справі 46/93-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16"

січня 2009 р.                                                           

Справа № 46/93-08

вх. № 2725/4-46

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1.;  відповідача

- 1.(ТОВ «С.К.С.М.») Литвинова В.В., дов. № 2юр від 21.04.08 р.; Мерзлікіна

В.О., дов. б/н від 23.05.08 р.; 2.(ПП «Спецтехсервіс ДМ») - не з"явився;

3-ї особи - не з'явився;

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Харків 

до  1. ТОВ «С.К.С.М.», м.

Харків

2. ПП «Спецтехсервіс ДМ», м. Харків 3-я особа ПП«Комплектгарант»

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, з

урахуванням прийнятих судом змін, про відшкодування шкоди, в якій просить суд

стягнути солідарно з ТОВ «С.К.С.М.» та ПП «Спецтехсервіс ДМ» на свою

користь  198500,00 грн., як відшкодування

збитків, завданих втратою майна, та покласти судові витрати на відповідачів, в

т.ч. 400,00 грн. витрат, пов*язаних з проведенням експертизи.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.

15 листопада 2006 р. позивачем було укладено біржовий договір

(угоду) купівлі-продажу транспортного засобу - навантажувача марки К-701 1989

року випуску, заводський номер НОМЕР_1, двигун номер НОМЕР_2.

У листопаді 2006 р. позивачем було укладено договір про надання

інформаційно-консультаційних послуг з ПП «Спецтехсервіс ДМ», за умовами якого

останній взяв на себе обов'язки з пошуку потенційних орендарів спірного майна.

Зробивши висновок про неспроможність ПП «Спецтехсервіс ДМ»

належним чином виконати свої обов'язки з приводу підшукування наймачів, в

листопаді 2007 р. позивач звернувся до ПП «Спецтехсервіс ДМ» з вимогою про

повернення йому його власності.

Оскільки спірне майно позивачеві повернуто не було, позивач вдався

до розшуку майна, в результаті якого з'ясував, що спірне майно знаходиться у

розпорядженні першого відповідача  ТОВ

«С.К.С.М.».

В позовній заяві позивач наголошує, що спірне майно було

безпідставно привласнене другим відповідачем 

ПП «Спецтехсервіс ДМ», без достатніх правових підстав поставлено їм на

баланс підприємства та зі спільною метою відповідачів зашкодити позивачеві

повернути власне майно, передано за договором купівлі-продажу ТОВ «С.К.С.М.».

Позивач вважає, що вказаний договір спрямований на незаконне заволодіння майном

і, відповідно до ст. 228 ЦК України, є таким, що порушує публічний порядок, а,

відповідно, є нікчемним та не створює юридичних наслідків, зокрема таких, як

виникнення у особи права власності.

Також в своїй позовній заяві позивач вказує про втрату спірного

майна, в підтвердження чого посилається на акти державних виконавців.

У зв'язку з цим, позивач наголошує на наявності у нього збитків,

завданих спільними діями відповідачів та, керуючись ст.ст. 147, 225 ГК України,

вимагає їх відшкодування.

Перший відповідач - ТОВ «С.К.С.М.» надав відзив на змінену позовну

заяву від 23.12.2008 р., в якому проти задоволення позовних вимог позивача

заперечує з наступних підстав.

Перший відповідач вважає, що позивач не є власником спірного

майна, оскільки біржовий договір купівлі-продажу спірного майна є

фіктивним.  Відсутність у позивача права

власності на спірне майно, на думку відповідача, підтверджується тим фактом, що

позивачем не проведено державну реєстрацію спірного майна в порушення Правил

державної реєстрації, обліку великотоннажних автомобілів та інших технологічних

транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі

загального користування, затверджених Наказом Державного комітету України з

нагляду за охороною праці від 1 липня 2004 р. № 163.

Також в своєму відзиві перший відповідач ТОВ «С.К.С.М.»

посилається на пояснення гр. ОСОБА_3. (продавця спірного майна за біржовим

договором купівлі-продажу), які посвідчені нотаріально та містяться в

матеріалах справи. Відповідач наголошує на фіктивності біржового договору,

укладеного між позивачем та гр. ОСОБА_3, оскільки в наданих поясненнях останній

повідомляє, що ніколи не отримував на своє ім'я свідоцтва про реєстрацію

спірного майна та не укладав угоди щодо його відчуження.

У відзиві на змінену позовну заяву також заперечує існування між

позивачем та другим відповідачем будь-яких правовідносин, зокрема таких, що

могли б зумовити заволодіння спірним майном.

Перший відповідач вважає себе добросовісним набувачем спірного

майна, оскільки придбав спірне майно за відплатним договором та зареєстрував

вказане майно в Держгірпромнагляді в Харківській області, про що отримав

відповідне свідоцтво.

У зв'язку з викладеним, просить відмовити позивачу у задоволенні

його позовних вимог у повному обсязі.

Другий відповідач - ПП «Спецтехсервіс ДМ» та третя особа, що не

заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПП «Комплектгарант» в судове

засідання представників не направили, відзиви на позовну заяву та докази по

справі не надали, хоча про час та місце її слухання  були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних

представників сторін, дослідивши доводи зміненої позовної заяви та відзиву на

неї, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний навантажувач марки

К-701 1989 року випуску, заводський номер НОМЕР_1, двигун номер НОМЕР_2 належав

громадянину України ОСОБА_3, про що Камянко-Дніпровською інспекцією

Держтехнагляду 05.09.2005 р. видано свідоцтво про реєстрацію машини, відповідно

до Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних

сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин,

сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджених Наказом Міністерства

аграрної політики № 221 від 11.06.2004 р..

Оригінал свідоцтва про реєстрацію машини було оглянуто судом в

судовому засіданні. Зазначений документ оформлений відповідно до вимог чинного

законодавства, його недійсність рішенням суду не встановлено та на даний час

немає спору стосовно дійсності та юридичної сили вказаного документа.

Отже, суд не має підстав ставити під сумнів наявність права

власності на спірне майно у гр. ОСОБА_3. на момент підписання біржового

договору купівлі-продажу.

15 листопада 2006 р. між позивачем та гр. ОСОБА_3. було укладено

біржовий договір (угоду) купівлі-продажу транспортного засобу № 405353, за яким

позивач придбав навантажувач марки К-701 1989 року випуску, заводський номер

НОМЕР_1, двигун номер НОМЕР_2. Згідно п. 5 зазначеного договору, продавець

гарантував, що в момент підписання договору транспортний засіб, який

продається, нікому не продано, у суперечці та під арештом він не перебуває. На

підтвердження укладення договору Українською товарною біржею видано довідку,

копія якої також міститься в матеріалах справи.

Суд не може прийняти до уваги письмові пояснення гр. ОСОБА_3.,

оскільки вони є суперечливими та такими, що не узгоджуються з іншими

дослідженими судом доказами і не є належним доказом по справі у розумінні ст.

32 ГПК України та згідно з нормативно-правовими приписами ст. ст. 33, 34 ГПК

України не може бути покладений в основу рішення суду. Так, згідно ст. 32 ГПК

України, одним із засобів, яким встановлюються фактичні данні, на підставі яких

господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також

інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського

спору, є пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в

судовому процесі. Тобто, пояснення осіб, які не брали участі  у слуханні справи, не можуть бути визнані

належними доказами та покладеними в основу рішення суду.

На підставі цього суд вважає недоведеними твердження першого

відповідача ТОВ «С.К.С.М.» щодо фіктивності біржового договору купівлі-продажу

транспортного засобу № 405353.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені

законом, зокрема із правочинів. Таке правило встановлює ч. 1 ст. 328 ЦК

України.

Згідно положення ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у

набувача майна за договором виникає з моменту передання йому цього майна, якщо

інше не встановлено договором або законом.

Чинне законодавство не містить спеціальних норм щодо набуття права

власності на транспортні засоби, зокрема, навантажувачі. Як вбачається з

матеріалів справи, сторонами біржового договору купівлі-продажу також не було

передбачено особливих умов, порівняно з тими, що встановлені

нормативно-правовим приписом ч. 1 ст. 334 ЦК України.

Отже, суд вважає позивача таким, що набув право власності на

спірне майно на законних підставах, відповідно до норм чинного законодавства

України.

В ході розгляду справи судом встановлено, що в листопаді 2006 р.

між позивачем та другим відповідачем ПП «Спецтехсервіс ДМ» було укладено

договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, за яким останній

повинен був надавати позивачеві послуги з підшукування потенційних наймачів

спірного майна.

Даний правочин сторонами було вчинено усно. Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК

України недодержання письмової форми правочину, яка в даному випадку

встановлена приписом ст. 208 ЦК України, не має наслідком його недійсність. А

оскільки сторони правочину в судовому засіданні не надали заперечень щодо факту

вчинення правочину, суд робить висновок про існування між сторонами таких

правовідносин та відповідність цього факту дійсним обставинам справи.

Судом також встановлено, що в листопаді 2007 р. позивач відмовився

від договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладеного з

другим відповідачем ПП «Спецтехсервіс ДМ», та звернувся до нього з вимогою про

повернення йому спірного майна. Як вбачається з матеріалів справи, ця вимога

виконана не була.

Перший відповідач ТОВ «С.К.С.М.», в обґрунтування своїх заперечень

проти позовних вимог та на підтвердження існування у ТОВ «С.К.С.М.» права

приватної власності на спірне майно, надав суду наступні докази: договір

купівлі-продажу спірного майна № 5/1 від 01 листопада 2006 р., укладений між

співвідповідачами ПП «Спецтехсервіс ДМ» та ТОВ «С.К.С.М.», акт

приймання-передачі майна від 30.11.2006 р., свідоцтво про реєстрацію

технологічного засобу серія ХА № 000665 від 17.10.2007 р., рахунок-фактуру № 12

від 02.06.2006 р., платіжні доручення № 84 від 02.11.2006 р., № 1480 від

27.12.2006 р., № 19 від 31.01.2007 р., № 56 від 19.03.2007 р..

Відносно свідоцтва про реєстрацію технологічного засобу органами

Держнаглядохоронпраці, копія якого міститься в матеріалах справи, суд вважає за

доцільне зазначити наступне.

Згідно  Правил державної

реєстрації, обліку великотоннажних автомобілів та інших технологічних

транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі

загального користування, затверджених Наказом Державного комітету України з

нагляду за охороною праці від 1 липня 2004 р. № 163, державна реєстрація

технологічних транспортних засобів здійснюється територіальними органами

Держнаглядохоронпраці України з метою забезпечення додержання вимог законів та

інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки,

підвищення безпеки при експлуатації технологічних транспортних засобів і

попередження травматизму працівників.

Пунктом 8 зазначених Правил встановлено, що відсутність реєстрації

технологічних транспортних засобів у територіальних органах

Держнаглядохоронпраці України унеможливлює їх експлуатацію.

Отже, дія даного нормативно-правового акту спрямована на охорону

праці, її безпеку та не поширюється на правовідносини, пов'язані з виникненням

права власності. Зокрема, законодавець не пов'язує момент виникнення у особи

права власності на майно з проведенням реєстрації цього майна.

З наданих відповідачем до суду документів не вбачаються підстави

набуття права власності ПП «Спецтехсервіс ДМ», тому суд не може погодитися з

позицією першого відповідача ТОВ «С.К.С.М.» про набуття ним права власності на

законних підставах.

Першим відповідачем ТОВ «С.К.С.М.» не було надано доказів на

підтвердження того, що під час укладання договору купівлі-продажу спірного

майна він здійснив усі можливі дії для з'ясування наступних обставин: на якому

правовому титулі та кому належить майно, чи має особа, яка відчужує майно,

відповідні повноваження на вчинення таких дій, чи не має претензій з боку

третіх осіб щодо вказаного майна. Про це також свідчить відсутність у тексті

договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного між відповідачами, посилань

на правовстановлюючий документ, який підтверджував би право власності

відповідача ПП «Спецтехсервіс ДМ» на спірне майно. Першим відповідачем не

виконано вимог суду щодо надання для огляду доказів оплати  навантажувача - оригіналів платіжних

доручень. Надані ж до справи копії не містять а ні дат одержання  банком платежів, а ні  підпису оператора, яким проводились дані

банківські операції.

Таким чином, суд робить висновок, що дії відповідачів та договір №

5/1 від 1 листопада 2006 р. спрямовані на незаконне заволодіння майном позивача

ФОП ОСОБА_2.

Конституція України, а саме ст. 41, надає кожному право володіти,

користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї

інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто 

не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної

власності є непорушним.

Відповідно до нормативно-правового припису ч. 1 ст. 228 ЦК

України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був

спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина,

знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної

Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний

порядок є нікчемним.

Отже, договір № 5/1 від 1 листопада 2006 р., спрямований на

незаконне заволодіння майном позивача ФОП ОСОБА_2, є нікчемним, та відповідно

до ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, зокрема таких, як

виникнення у відповідача ТОВ «С.К.С.М.» права власності на навантажувач марки

К-701 1989 року випуску, заводський 

номер НОМЕР_1, двигун номер НОМЕР_2.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що Держава забезпечує

захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

В свою чергу, ст. 5 ГК України закріплено конституційні основи

правопорядку в сфері господарювання, однією з яких є забезпечення державою

захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 16, 20 ЦК України, власник майна

на свій розсуд здійснює своє право на захист, у тому числі обирає спосіб

захисту свого права.

Відповідно до нормативно-правового припису ч. 3 ст. 386 ЦК

України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої

йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 147 ГК України, збитки, завдані суб'єкту

господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами,

відшкодовуються йому.

Як встановлено ст. 22 ЦК України, збитками, зокрема, є втрати,

яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Одночасно з цим, ч. 1 ст. 1190 ЦК України встановлює порядок

відшкодування шкоди, завданої кількома особами та визначає, що особи, спільними

діями яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність.

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників,

кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі

як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Ст. 225 ГК України визначено склад та розмір відшкодування

збитків. Збитками, що підлягають відшкодуванню, зокрема, є вартість втраченого,

пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства

на день подання до суду позову про відшкодування збитків.

Відшкодування збитків, завданих втратою або пошкодженням майна

(реальних збитків), є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Застосовуючи такий вид відповідальності, суд виходить з того, що в діях

відповідачів наявні усі елементи цивільного правопорушення.

По-перше, судом встановлено протиправність поведінки відповідачів,

які спільними діями, без відповідних правових підстав, заволоділи майном

позивача.

По-друге, встановлено наявність збитків, завданих втратою майна,

які підтверджуються актами державних виконавців, що містяться в матеріалах

справи. Згідно актів державного виконавця Фрунзенського відділу державної

виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 15.04.2008 р. та

від 22.04.2008 р., спірне майно (навантажувач марки К-701 1989 року випуску,

заводський номер НОМЕР_1, двигун номер НОМЕР_2) за адресою ТОВ «С.К.С.М.» не

знаходиться. З матеріалів справи вбачається, що майно передано за договором

оренди третій особі ПП «Комплектгарант». Згідно акту державного виконавця від

21.04.2008 р. вказане майно за адресою ПП «Комплектгарант» не знаходиться.

Отже, є достатні підстави вважати спірне майно для позивача втраченим.

По-третє, оскільки згідно ст. 1166 ЦК України відповідачами не

було доведено, що шкоду завдано не з їх вини, суд вважає їх винними в

заподіянні позивачеві майнової шкоди.

По-четверте, наявний причинний зв'язок між діями відповідачів та

збитками позивача. Суд вважає, що збитки позивача, пов'язані з втратою майна,

мають прямий причинний зв'язок з протиправними діями відповідачів, направленими

на незаконне заволодіння майном позивача.

Позивач в зміненій позовній заяві визначає розмір завданих йому

збитків на підставі проведеної експертної оцінки навантажувача марки К-701 1989

року випуску, заводський номер НОМЕР_1, двигун номер НОМЕР_2, та просить

відшкодувати йому збитки в розмірі 198 500 грн. 00 коп.

В матеріалах справи міститься експертна оцінка спірного майна,

здійснена Українсько-Російською товарною біржею (сертифікат суб'єкту оціночної

діяльності ФДМ України № 6828/08 від 15.04.2008 р.), відповідно до Звіту якої

визначена ринкова вартість навантажувача марки К-701 1989 року випуску,

заводський номер НОМЕР_1, двигун номер НОМЕР_2, яка складає 198500,00 грн.

Таким чином, суд вважає визначення завданих позивачеві збитків у

розмірі 198 500,00 грн.  обґрунтованим.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито у розмірі 1985 грн.

00 коп., визначеному згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про

державне мито», судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи у сумі 118,00  грн. покладаються

на відповідачів.

Заявлені до стягнення витрати на проведення експертизи в сумі

400,00 грн. відшкодуванню не підлягають, так як, відповідно до ст. 44 ГПК

України, до складу судових витрат віднесені суми, що підлягають сплаті за

проведення судової експертизи, призначеної господарським судом. Проведена

позивачем експертна оцінка не є судовою експертизою  і не проводилася за призначенням суду.

Керуючись ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 24,

27, 32, 33, 34, 38, 42, 43, 44, 46, 49, 82-85 ГПК України, ст.ст. 16, 20, 22,

208, 215, 216, 218, 228, 328, 334, 386, 543, 1166, 1190 ЦК України, ст.ст. 5,

147, 225 ГК України, Правилами державної реєстрації, обліку великотоннажних

автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають

експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, затверджених

Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 1 липня

2004 р. № 163, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю

«С.К.С.М.» (вул. Енергетична, 18, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 31797878, п/р

26005000116548 у ХФ "Укрексімбанк", МФО 351618) та Приватного

підприємства «Спецтехсервіс ДМ» (пр.т Леніна, 40, к. 429а, м. Харків, код

ЄДРПОУ 34392105, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь фізичної

особи - підприємця ОСОБА_2(АДРЕСА_1, м. Харків, 61171, ідент. № НОМЕР_3, п/р

НОМЕР_4 у відділенні № 32 філії ВАТ КБ "Надра" ХРУ, МФО НОМЕР_5) 198500,00

грн. завданих збитків, 1985,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні витрат на проведення експертної оцінки майна

відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 16 січня 2009 року.

Суддя