Постанова

від 12.09.2013 по справі 2а-867/11/5/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2013 р. (12:25) Справа №2а-867/11/5/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Компанейцева С.В., довіреність №б/н від 11.09.2012 року,

відповідача - Чакал А.Р., довіреність №39/10-10 від 02.09.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Транс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Транс» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 06.01.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення складене з грубим порушенням податкового, цивільного та господарського законодавства. Так, зокрема, позивач зазначив про те, що до перевірки були надані усі необхідні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Глобал Кард Груп», ТОВ ТК «Сигма Груп», ТОВ «ТК Укрімпекс», перейменоване в ТОВ «Росмеблі», ТОВ «Формула 2000», ТОВ «Бідвельна фірма «Елефант» та ТОВ «Крим-партнер». Крім того, позивач зазначив про те, що на підтвердження доводів відносно нікчемності угод, укладених ТОВ «Юг-Транс» з названими контрагентами, відповідачем не було надано жодних доказів. У зв'язку з цим, на думку позивача, відповідачем необґрунтовано зроблено висновок про відсутність у ТОВ «Юг-Транс» права на податковий кредит по названим правочинам.

Присутній у судовому засіданні 12.09.2013 року представник позивача позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що в ході проведеної перевірки встановлено оподаткування позивачем господарських операцій з контрагентами, які мають ознаки фіктивності, що встановлено в порядку кримінального судочинства. Внаслідок цього, всі складені за наслідками цих угод документи не мають силу первинних документів та не можуть використовуватися для цілей оподаткування, формування валових витрат та податкового кредиту.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На час виникнення спірних правовідносин у відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) функції контролю щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів було покладено на органи державної податкової служби як на контролюючі органи.

Статтею 20 ПК України органам державної податкової служби було надано право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 Положення «Про Державну податкову службу України», яке було затверджено Указом Президента України № 584/2011 від 12.05.2011 року та діяло на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що до системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

ДПС України входило до системи органів виконавчої влади і забезпечувало реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснювало міжгалузеву координацію у цій сфері.

До територіальних органів ДПС України у відповідності до п.7 названого Положення належали державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції та в їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У зв'язку із проведеною реорганізацією Указом Президента України № 141/2013 від 18.03.2013 року Міністерство доходів і зборів України визначено правонаступником Державної податкової служби України.

Згідно з п.п. 41.1.1 п.41. ст. 41 ПК України (в редакції на час розгляду справи) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи є контролюючими органами.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як свідчать матеріали справи, Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 14.08.2006 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Транс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 34523585), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №439337 (т.1 а.с.15).

Згідно з довідкою від 18.08.2006 року № 3689/29-0 (т.1 а.с.32) позивач з 18.08.2006 року перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим за №4848.

Позивачем 08.08.2006 року отримано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №00966568 (т.1 а.с.33).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Транс» є суб'єктом господарювання, платником податків, у зв'язку з чим зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

Посадовими особами Державної податкової інспекції м. Сімферополі АР Крим було проведено невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Транс» (ЄДРПОУ 34523585) з питань дотримання податкового законодавства при правових відносинах з ТОВ «Глобал Кард Груп» (ЄДРПОУ 36275430); ТОВ ТК «Сигма Груп» (ЄДРПОУ 36583159); ТОВ «ТК Укрімпекс», перейменоване у ТОВ «Росмеблі» (ЄДРПОУ 36478194); ТОВ «Формула 2000» (ЄДРПОУ 30645979); ТОВ «Будівельна фірма «Елефант» (ЄДРПОУ 34092508); ТОВ «Крим-партнер» (ЄДРПОУ 33581562) за період з 01.01.2007 року по 30.06.2010 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення з боку ТОВ «Юг Транс», у тому числі п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 360122,78 грн.: за квітень 2009 року - 7200,00 грн., за травень 2009 року - 24896,26 грн., за червень 2009 року - 25033,33 грн., за липень 2009 року - 36793,45 грн., за серпень 2009 року - 35011,26 грн., за жовтень 2009 року - 50695,79 грн., за листопад 2009 року - 25917,41 грн., за грудень 2009 року - 33426,67 грн., за січень 2010 року - 42704,34 грн., за лютий 2010 року - 32175,84 грн., за березень 2010 року - 46268,33 грн.

Висновки перевірки щодо порушення ТОВ «Юг Транс» вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

У порядку кримінального судочинства встановлено, що ТОВ «Глобал Кард Груп» (ЄДРПОУ 36275430); ТОВ ТК «Сигма Груп» (ЄДРПОУ 36583159); ТОВ «ТК Укрімпекс», перейменоване у ТОВ «Росмеблі» (ЄДРПОУ 36478194); ТОВ «Формула 2000» (ЄДРПОУ 30645979); ТОВ «Будівельна фірма «Елефант» (ЄДРПОУ 34092508); ТОВ «Крим-партнер» (ЄДРПОУ 33581562), маючі ознаки фіктивного підприємництва, здійснювали безтоварні господарські операції, для легальності яких складалися бухгалтерські документи, що використовувались як підстава для зарахування безготівкових грошових коштів. Складені бухгалтерські документи містили неправдиві відомості про здійснення фінансово-господарських операцій.

У зв'язку з цим, документи, які були надані до перевірки, не відповідають вимогам діючого законодавства, не несуть доказовості відносно змісту господарських операцій. Внаслідок цього, такі документи не можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, платником податків необґрунтовано до складу податкового кредиту включені суми податку на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства.

Зазначене вище й призвело до завищення платником податку податкового кредиту на суму 360122,78 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 21388/23-4/34523585 від 24.12.2010 року (т.1 а.с.34-48).

Не погодившись з висновками перевірки, позивачем до податкового органу було подано скаргу на акт перевірки (т.1 а.с.58-61).

У відповіді на скаргу за №56957/10/23-4 від 30.12.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі зазначено про те, що скарга складена безпідставно. Всі порушення діючого законодавства, вказані в акті перевірки, є дійсними (т.1 а.с.54-56).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 06.01.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082301/0, в якому визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в сумі 450154,00 грн., у тому числі 360123 грн. за основним платежем та 90031,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.62).

Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з квітня 2009 року по березень 2010 року.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету у період до 01.01.2011 року було врегульовано нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168), який втратив чинність з 01.01.2011 року.

Пунктом 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону № 168 було визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Під поставкою товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п.1.4 ст. 1 Закону № 168).

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (п.6.1 ст. 6 Закону).

Вказаним Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168)

Згідно з п. 7.4.1 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатніми підставами для формування податкового кредиту з податку на додану вартість є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Отже, зі змісту наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що право платника податку на податковий кредит виникає у випадку наявності його документального підтвердження.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Глобал Кард Груп», ТОВ ТК «Сигма Груп», ТОВ «ТК Укрімпекс», перейменоване у ТОВ «Росмеблі», ТОВ «Формула 2000», ТОВ «Будівельна фірма «Елефант», ТОВ «Крим-партнер».

Як свідчать матеріали справи, 31.03.2009 року між ТОВ «Юг-Транс» (замовник) та ТОВ «Глобал Кард Груп» (виконавець) було укладено договір про надання послуг №б/н (т.1 а.с.75-76). Предметом названого договору є надання послуг з організації та проведення рекламної кампанії згідно з планом заходів.

ТОВ «Юг-Транс» (замовник) та ТОВ «Сигма Груп» (виконавець) 01.10.2009 року було укладено договір на послуги автомийки (т.1 а.с.104-106).

Крім того, ТОВ «Юг-Транс» як замовником були отримані послуги від виконавця ТОВ «Формула 2000» щодо організації паромної переправи, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи (т.1 а.с.141-189).

Також, матеріали справи свідчать про те, що позивачем як замовником були укладені договори з контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Елефант», а саме:договір № б/н від 30.01.2009 року про надання рекламних послуг та договір № б/н від 01.04.2009 року про надання послуг автомийки (т.1 а.с.232-235, 241-243).

ТОВ «Юг-Транс» (замовник) та ТОВ «Крим-Партнер» (виконавець) 11.01.2010 року було укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів (т.2 а.с.18-20).

Згідно з наявними в матеріалах справи документами позивачем як замовником були укладені договори з виконавцем ТОВ «ТК Укрімпекс»: договір від 22.06.2009 року № б/н про ремонт транспортного засобу (т.2 а.с.61-64); договір № 4-10 від 01.10.2009 року про ремонт та технічне обслуговування автомобілів (т.2 а.с.112-113); договір № б/н від 01.10.2009 року про надання послуг з ремонту транспортних засобів (т.2 а.с.135-137).

Під час розгляду справи судом встановлено, що питання відносно фактичного здійснення названих вище господарських операцій було предметом розгляду в адміністративній справі №2а-866/11/17/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Транс» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2011 року №0000072301/0.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 06.01.2011 року №0000072301/0, як і податкове повідомлення-рішення від 06.01.2011 року №0000082301/0, що оскаржується у даній справі, було прийнято податковим органом на підставі одного акту перевірки № 21388/23-4/34523585 від 24.12.2010 року.

Податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2011 року №0000072301/0 було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Юг-Транс» з податку на прибуток на суму 759365,00 грн., з яких сума застосованих штрафних санкцій - 151873,00 грн.

Висновки податкового органу щодо заниження ТОВ «Юг-Транс» податку на прибуток (як і заниження податку на додану вартість) засновані на тому, що товариством необґрунтовано оподатковано господарські операції з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивних підприємств, а саме з ТОВ «Глобал Кард Груп» (ЄДРПОУ 36275430); ТОВ ТК «Сигма Груп» (ЄДРПОУ 36583159); ТОВ «ТК Укрімпекс», перейменоване у ТОВ «Росмеблі» (ЄДРПОУ 36478194); ТОВ «Формула 2000» (ЄДРПОУ 30645979); ТОВ «Будівельна фірма «Елефант» (ЄДРПОУ 34092508); ТОВ «Крим-партнер» (ЄДРПОУ 33581562).

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.11.2012 року по справі №2а-866/11/17/0170, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 року (т.6 а.с.118-129), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Транс» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 06.01.2011 року №0000072301/0.

Рішення суду обґрунтовано тим, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження докази щодо нікчемності угод, укладених ТОВ «Юг-Транс» з контрагентами ТОВ «Глобал Кард Груп», ТОВ ТК «Сигма Груп», ТОВ «ТК Укрімпекс», перейменоване у ТОВ «Росмеблі», ТОВ «Формула 2000», ТОВ «Будівельна фірма «Елефант» та ТОВ «Крим-партнер».

Натомість, ТОВ «Юг-Транс» були представлені суду первинні бухгалтерські та податкові документи, які свідчать про здійснення господарських взаємовідносин з названими вище контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Частиною 2 ст. 255 КАС України визначено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, з урахуванням приписів статей 72 та 255 КАС України обставини, встановлені в адміністративній справі №2а-866/11/17/0170, є такими, що не потребують доказування.

Окрім цього, суд зазначає, що позивачем на підтвердження обставин щодо фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Глобал Кард Груп», ТОВ ТК «Сигма Груп», ТОВ «ТК Укрімпекс», перейменоване у ТОВ «Росмеблі», ТОВ «Формула 2000», ТОВ «Будівельна фірма «Елефант» та ТОВ «Крим-партнер» були представлені суду відповідні первинні документи: акти виконаних робіт, банківські виписки, податкові накладні, свідоцтва про реєстрацію за підприємством транспортних засобів (автобусів), дорожні листи, дозволи на здійснення міжнародних регулярних перевезень пасажирів, відомості обліку продажу квитків на автобуси ТОВ «Юг-Транс», акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.

Перелічені вище документи (їх копії та/або оригінали) були долучені судом до матеріалів справи.

Судом встановлено, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.

З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування податкового кредиту.

Крім того, позивачем на підтвердження фактичного отримання рекламних послуг від контрагента ТОВ «Будівельна компанія «Елефант» були надані в якості доказів предмети з елементами реклами - логотипами ТОВ «Юг-Транс», а саме: футболка, дві кружки, два блокноти, полімерна наклейка, візитка ОСОБА_4, магнітна картинка та брелок для ключів.

Названі вище предмети були досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи в якості речових доказів в порядку статей 80 та 145 КАС України.

Також, суд зазначає, що проведеною у справі судово-економічною експертизою, за результатами якої ТОВ «Судова експертна палат» складено висновок № 64-06/02 від 12.07.2012 року (т.2 а.с.195-109), підтверджено фактичне отримання ТОВ «Юг-транс» товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) на загальну суму 2160136,68 грн., в тому числі ПДВ - 360122,78 грн. від контрагентів, зазначених в акті перевірки № 21388/23-4/34523585 від 24.12.2010 року, їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

З огляду на зазначене вище, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки щодо відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Глобал Кард Груп», ТОВ ТК «Сигма Груп», ТОВ «ТК Укрімпекс», перейменоване у ТОВ «Росмеблі», ТОВ «Формула 2000», ТОВ «Будівельна фірма «Елефант», ТОВ «Крим-партнер», а також щодо неможливості формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів, отриманих від названих контрагентів.

Щодо висновків перевірки про відсутність правових наслідків за правочинами, укладеними позивачем з названими вище контрагентами, внаслідок того, що ці контрагенти мають ознаки фіктивних підприємств, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки № 21388/23-4/34523585 від 24.12.2010 року, висновки щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача засновані на даних, що встановлені у рамках кримінального провадження, порушеного за ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України у відношенні ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по фактах ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом заниження об'єкту оподаткування за рахунок використання фальшивих документів фіктивних підприємств, організованих ОСОБА_5

З метою з'ясування питання щодо завершення провадження у кримінальній справі судом було зроблено запит до Апеляційного суду АР Крим.

Згідно з відповіддю на запит за вих.№2.12-1208 від 05.02.2013 року (т.3 а.с.2) кримінальна справа відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 розглянута апеляційною інстанцією 08.11.2012 року, вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя від 13.07.2012 року скасований з направленням справи прокурору для додаткового розслідування.

В той час, як у відповідності до ч.4 статті 72 КАС України обов'язковим для адміністративного суду є тільки вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Таким чином, як на момент проведення перевірки, так і на момент розгляду справи відсутній вирок у кримінальний справі, на даних якої ґрунтуються висновки податкового органу про фіктивну діяльність контрагентів позивача.

Що стосується доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Юг-Транс» з контрагентами ТОВ «Глобал Кард Груп», ТОВ ТК «Сигма Груп», ТОВ «ТК Укрімпекс», перейменоване у ТОВ «Росмеблі», ТОВ «Формула 2000», ТОВ «Будівельна фірма «Елефант», ТОВ «Крим-партнер», то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Глобал Кард Груп», ТОВ ТК «Сигма Груп», ТОВ «ТК Укрімпекс», перейменоване у ТОВ «Росмеблі», ТОВ «Формула 2000», ТОВ «Будівельна фірма «Елефант», ТОВ «Крим-партнер» на суму 360123,00 грн.

Враховуючи, що під час розгляду справи спростовано висновки перевірки відносно заниження позивачем податкового зобов'язання, необґрунтованим є також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 06.01.2011 року є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Як свідчать матеріали, за подання до адміністративного суду даного позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією №0310020065 від 13.01.2011 року (т.1 а.с.4).

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 12.09.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 17.09.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0000082301/0 від 06.01.2011 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Транс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.