Рішення

від 17.09.2013 по справі 911/2682/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа № 911/2682/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м.Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", с.Мархалівка Васильківського району

2) Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос", с.Максимівка Кременчуцького району Полтавської області

про стягнення 70511,49 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (надалі відповідач 1) та Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" (надалі відповідач 2) про стягнення 70511,49 грн., з яких: 8059,02грн. - інфляційні втрати, 1581,46 грн. - дооцінка вартості товару (основний борг), 21649,10грн. - пеня та 39221,91 грн. - 30% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 15-02-09 П від 19.02.2009 року

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2013 року порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 31.07.2013 року

31.07.2013 року представником відповідача-2 через канцелярію господарського суду Київської області подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неотримання відповідачем-2 копії позовної заяви з додатками, у зв'язку з чим останній не має можливості подати до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2013 року клопотання відповідача-2 задоволено та розгляд справи відкладено на 04.09.2013 року

01.08.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого останній позовні вимоги визнає у повному обсязі.

15.08.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача-2 подав відзив на позовну заяву у якому останній просить у задоволенні позову відмовити та застосувати наслідки пропущення строків позовної давності до вимог позивача щодо стягнення 30 % річних у сумі 39221,91 грн.

02.09.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав заперечення на відзив відповідача-2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2013 року розгляд справи відкладено на 18.09.2013 року та продовжено строк розгляду спору у порядку ст. 69 ГПК України.

13.09.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав письмові пояснення у яких уточнив строк протягом якого останнім нарахована пеня, а саме: з 21.10.2009 року по 24.02.2013 року.

16.09.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача-2 подав уточнення до відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, суд

встановив:

19 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос" (покупець, відповідач-2 по справі) було укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 15-02-09П (надалі договір) відповідно до п.1.1 якого останній визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (надалі товар) на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до п.2.1 договору, асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Згідно з п. 5.2. договору товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні офіційного курсу долару США до гривні на дату оплати товару.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.01.2010 року у справі №8/228, у зв'язку з невиконанням ПСП "Колос" покладених на останнє умовами договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 15-02-09П обов'язків щодо оплати товару поставленого продавцем, вимоги ТОВ «Тридента Агро» задоволено частково, присуджено до стягнення з ПСП «Колос» 42166, 28 грн., з яких 38990,40грн. - сума основного боргу, 1152,60 грн. - пеня (за період прострочення з 02.09.2009 року по 20.10.2009 року), 335,92 грн. - інфляційні нарахування (за період прострочення з 02.09.2009 року по 20.10.2009 року), 1687,56грн. - 30% річних (за період прострочення з 02.09.2009 року по 20.10.2009 року); 2000,00 грн. - адвокатські витрати, а також 421,66 грн. суму державного мита та 185,78 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Разом з тим, у описовій частині вказаного рішення господарського суду зазначено, що ПСП "Колос" після подання позову відповідачем було частково сплачено суму основного боргу, а саме у розмірі 3000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 131 від 13.11.2009 року

Постановою Київського міжобласного апеляційного суду від 12.04.2010 року вказане вище рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2010 року у справі №8/228 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПСП "Колос" - без задоволення.

Вказана заборгованість була погашена ПСП "Колос" згідно платіжного доручення № 119 від 25.02.2013 року, що підтверджується листом Головного управління юстиції у Полтавській області від 22.05.2013 року №01-14-5225/01/5833.

Крім того, 19.02.2009 року між ТОВ "Тридента Агро" та ПСП "Колос" було укладено додаток №1 до договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №15-02-09П року від 19.02.2009 року, у примітці якого зазначено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S(A1/A2) * B, де S - ціна на момент проплати, В - ціна на момент підписання, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні в день підписання договору, А 1 - курс (НБУ) долара США до гривні в день перерахування грошей.

Таким чином, сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої ціни у визначених ними випадках та визначено спосіб перегляду ціни відповідно до формули, за якою вираховується зміна ціни; чинне законодавство не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості, в судовому порядку даний правочин недійсним не визнавався.

Відповідно до положень змісту примітки додатку № 1 до договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 15-02-09П року від 19.02.2009 року, відповідач-2, з урахуванням курсової різниці заборгованості мав сплатити ТОВ"Тридента Агро" 43571,86 грн. ((7,99:7,7)*(3000,00грн.+38990,40грн.) 43571,86грн.). Дані щодо офіційного курсу долара США до гривні станом на 19.02.2009року, 13.11.2009 року та 25.02.2013 року взято з офіційного сайту НБУ - http://www.bank.gov.ua.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 частково сплатив вартість поставленого ТОВ "Тридента Агро" товару, а саме у розмірі 41990,40 грн. - (частково у сумі 3000,00 грн. - 13.11.2009 року та 38990,40 грн. - 25.02.2013 року). Отже, за відповідачем-2 рахується заборгованість у розмірі 1581,46 грн.

26.01.2011 року між ТОВ „Тридента Агро" (первісний кредитор) та ФОП Грищенком Олександром Миколайовичем (новий кредитор) було укладено угоду №К-14-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) (надалі угода), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ПСП "Колос" (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру дооцінки вартості товару, пені 30-% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.02.2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.02.2009 року щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого грошового зобов'язання відповідно до умов даної угоди (п. 1.1. угоди).

Відповідно до п. 1.2. угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розміру дооцінки вартості товару, пені, 30%-річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19 лютого 2009 року.

Згідно з п.п. 2.1. та 2.2. угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою станом на дату її укладення, становить 29264 (двадцять дев'ять тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 57 копійок. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19 лютого 2009 року, є загальною сумою (розміром) дооцінки вартості товару, пені, 30%-річних та інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 21 жовтня 2009 року по 26 січня 2011 року.

Пунктом 2.3. угоди передбачено, що з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19 лютого 2009 року, по відношенню до боржника щодо нарахування дооцінки вартості товару, пені, 30%-річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19 лютого 2009 року.

22.06.2013 року на виконання умов вказаної вище угоди ТОВ „Тридента Агро" надіслало на адресу відповідача-2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011 року, що підтверджується належним чином завіреною копією фіскального чека № 4862 від 22.06.2013року та описом вкладення у цінний лист від 22.06.2013 року.

07.037.2013 року між Фізичною особою-підприємцем Грищенком Олександром Миколайовичем (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор, позивач у справі) було укладено угоду №07/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) (надалі угода-2), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ПСП"Колос" (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру дооцінки вартості товару, пені 30-% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.02.2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.02.2009 року щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого грошового зобов'язання відповідно до умов даної угоди (п. 1.1. угоди-2).

Відповідно до п. 1.2. угоди-2 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розміру дооцінки вартості товару, пені, 30%-річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19 лютого 2009 року.

Згідно з п.п. 2.1. та 2.2. угоди-2 вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою станом на дату її укладення, становить 70511 (двадцять дев'ять тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 49 копійок. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19 лютого 2009 року, є загальною сумою (розміром) дооцінки вартості товару, пені, 30%-річних та інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 21 жовтня 2009 року по 24 лютого 2013 року.

Пунктом 2.3. угоди-2 передбачено, що з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19 лютого 2009 року, по відношенню до боржника щодо нарахування дооцінки вартості товару, пені, 30%-річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19 лютого 2009 року.

22.06.2013 року на виконання умов угоди-2 ФОП Грищенко О.М. надіслав на адресу відповідача-2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується належним чином завіреною копією фіскального чеку від 22.06.2013року та описом вкладення у цінний лист від 22.06.2013 року

Приписами частини першої ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно частини першої ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

11.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп" (поручитель, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс" (кредитор, позивач у справі) було укладено договір поруки № 11-03-2013-4 (надалі договір поруки), згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ПСП "Колос" щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру інфляційних витрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (далі - основний договір).

У разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.2. договору поруки).

Згідно п.п. 2.1., 3.1. договору поруки під основним договором в договорі розуміють угоду № 07/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 07.03.2013 року, укладену на підставі договору № 15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.02.2009 року Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою інфляційних витрат у сумі 8059,02 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1. договору поруки передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

18.03.2013 року представник позивача вручив директору ТОВ „ПК Трейдсервісгруп" Назаркевичу О.В. вимогу № 15-4/03 від 15.03.2013 року, згідно якої позивач просить відповідача-1 виконати зобов'язання відповідно до договору поруки, що підтверджується підписом директора на вказаній вимозі.

Листом від 18.03.2013 року № 15 відповідач-1 повідомив позивача, що останній не в змозі виконати взяті на себе за договором поруки зобов'язання у зв'язку з скрутним фінансовим становищем.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно частини першої та другої ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом позову ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ПСПС "Колос" є стягнення заборгованості у розмірі 70511,49 грн., з яких: 1581,46грн. - дооцінка вартості товару (основний борг), 8059,02 грн. - інфляційні втрати, 21649,10грн. - пеня та 39221,91 грн. - 30% річних.

Як зазначено вище, з урахуванням змісту примітки додатку № 1 до договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 15-02-09П року від 19.02.2009 року за відповідачем-2 перед ТОВ "Тридента Агро" рахувалась заборгованість у розмірі 1581,46 грн., право вимоги по якій було уступлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" ФОП Грищенку О.М., який, у свою чергу, право вимоги по вказаній заборгованості уступив ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

Станом на дату судового засідання відповідачем-2 належних та допустимих доказів сплати зазначеного боргу до суду не подано.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору по суті, заборгованість ПСП "Колос" перед ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" становить 1581,46 грн. (дооцінка вартості товару поставленого за договором № 15-02-09П року від 19.02.2009 року).

Згідно з частиною першою та частиною сьомою ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина друга ст. 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Приписами частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами частини другої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача-2 перед ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" складає 1581,46 грн. (дооцінка вартості товару поставленого за договором №15-02-09П року від 19.02.2009 року).

Оскільки заборгованість відповідача-2 перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача-2 1581,46 грн. боргу підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 8059,02 грн. інфляційних втрат та стягнути з відповідача-2 21649,10 грн. пені та 39221,91 грн. 30% річних.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 8.2. договору №15-02-09П купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 19.02.2009 року за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Право вимоги щодо сплати пені за вказаним договором продавцем, як зазначено вище, було уступлено ФОП Гирщенку О.М., яким, згодом, вказане право вимоги було переуступлено позивачеві.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4. договору №15-02-09П купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 19.02.2009 року встановлено, що сторони, відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним договором здійснюється протягом п'яти років.

Таким чином, ТОВ Тридента Агро" та ПСП "Колос" було, у порядку встановленому ч.6 ст. 232 ГК України (договірному порядку), продовжено строк нарахування штрафних санкцій за невиконане зобов'язання до п'яти років.

Зробивши розрахунок пені, за період з 21.10.2009 року по 24.02.2013 року включно (період вказаний у розрахунку позивача), з урахуванням періодичної сплати відповідачем боргу, суд встановив, що відповідний розрахунок, виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє частково, а саме у розмірі 21486,25грн.

До тверджень відповідача-2, вказаних у відзиві на позовну заяву, щодо необхідності зменшення розмірі штрафних санкцій, оскільки останні є надмірно великими у порівнянні зі збитками понесеними ТОВ "Тридента Агро", суд ставиться критично, оскільки відповідачем не було погашено заборгованість перед позивачем у розмірі 38990,40 грн. з 2009 року по лютий 2013 року, тобто, більше як протягом трьох років, що могло призвести до значного погіршення фінансового стану ТОВ"Тридента Агро". Разом з тим, між ТОВ "Тридента Агро" та відповідачем у договірному порядку було збільшено строк нарахування пені, про що зазначено вище.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 8.6 договору №15-02-09П купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 19.02.2009 року сторони дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Таким чином, ТОВ Тридента Агро" та ПСП "Колос" було, у порядку встановленому ч.2 ст. 625 ГК України (договірному порядку), збільшено відсотки річних до 30-ти.

Зробивши розрахунок 30% річних, за період з 21.10.2009 року по 24.02.2013 року включно (період вказаний у розрахунку позивача), з урахуванням періодичної сплати відповідачем боргу, судом отримано суму більшу результату аналогічного розрахунку позивача, тобто більшу 39221,91 грн.

Як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач-2 просить застосувати наслідки пропуску строків позовної давності щодо вимог про стягнення з останнього 30% річних у розмірі 39221,91 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, договором №15-02-09П купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 19.02.2009 року збільшення строку позовної давності щодо стягнення 30% річних (відсотки за користування коштами) не передбачено.

З огляду на вказані норми законодавства та виходячи з встановленого нормами ст. 625 ЦК України порядку нарахування відсотків річних (за весь час прострочення), суд приходиться до висновку, що у позивача збереглося право на стягнення 30% річних лише протягом трьох років до подання позову, тобто в даному випадку, з урахуванням того факту, що відповідачем основний борг було сплачено 25.02.2013 року, з 12.07.2010року по 24.02.2013 року включно (дата звернення із позовом у даній справі).

З огляду на вищевказане, позовна давність щодо стягнення 30% річних за прострочення сплати заборгованості за договором №15-02-09П купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 19.02.2009 року за період з 21.09.2009 року по 11.07.2010 року сплив 10.07.2013 року, у той час, як позивач звернувся до суду з позовом 11.07.2013 року (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2011 року у справі № 7/23).

За таких обставин, відповідно до частини четвертої ст. 267 ЦК України, суд, з мотивів спливу позовної давності, відмовляє у задоволенні вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до ПСП "Колос" щодо стягнення 8488,93 грн. 30% річних.

Зробивши розрахунок 30% річних, за період з 12.07.2010 року по 24.02.2013року, включно, судом встановлено, що сума 30% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 30732,98 грн.

До тверджень позивача у запереченнях на відзив відповідача-2 щодо того, що строк позовної давності щодо стягнення 30-% річних переривався у зв'язку з винесенням господарським судом рішення від 21.01.2010 року у справі 8/228, яким було стягнуто з відповідача 1687,56грн. - 30% річних, суд ставиться критично, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 2 пункту 4.2. роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10 позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

У п. 4.3. вказаних роз'яснень зазначено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Враховуючи вищевказане, та той факт, що відсотки за користування коштами нараховуються за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, строки позовної давності щодо стягнення 30 % річних слід обчислювати окремо за кожний день прострочення за попередніх 3 роки до дня подання позову.

Таким чином, сплата 25.02.2013 року відповідачем 1687,56грн. - 30% річних нарахованих за період з 02.09.2009 року по 20.10.2009 року не свідчить про визнання відповідачем боргу по 30% річних у розмірі 8488,93 грн., нарахованих за період з 21.10.2009 року по 11.07.2010 року.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

З розрахунку позивача вбачається, що останнім не враховано індекси інфляції за квітень - липень 2010 року та липень, серпень, жовтень 2011 року та квітень - серпень, жовтень, листопад 2012 року оскільки індекси інфляції за місяці у вказані періоди становить менше одиниці, що суперечить вимогам ст. 625 ЦК України, де вказано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватись за весь час прострочення .

Зробивши розрахунок інфляційних втрат, врахувавши зазначені вище роз'яснення Вищого господарського суду України, за період з 21.10.2009 року по 31.01.2013 року (період вказаний у розрахунку позивача), суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів солідарно інфляційних втрат за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє частково, а саме у розмірі 6394,43 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 1581,46 грн. основного боргу, 30732,98 грн. 30% річних, 21486,25грн. пені, та солідарно з відповідачів на користь позивача 6394,43 грн. інфляційних втрат, загалом 60195,12 грн.

Разом з тим, позивач клопоче покласти витрати за оплату послуг адвоката, у розмірі 5000,00 грн. на відповідачів.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Ніко-Тайс" (замовник) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавець) 25.03.2013 року було укладено договір №25-8/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між Замовником та ПСП "Колос" (код ЄДРПОУ 03773300) та ТОВ«ПК Тредсервісгруп» (код ЄДРПОУ 38267861) - далі за текстом договору - «боржники», які виникли на підставі договору №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19 лютого 2009 року, угоди №07/03-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 07 березня 2013 року та на підставі договору поруки №11-03-2013-4 від 11 березня 2013 року, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру дооцінки вартості товару, пені, 30%-річних, інфляційних витрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобов'язання щодо договору №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19 лютого 2009 року, угоди №07/03-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 07 березня 2013 року та на підставі договору поруки №11-03-2013-4 від 11 березня 2013року, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця за даним договором становить 5000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 218 від 29.03.2013 року позивач перерахував на рахунок Грищенка О.М. грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. у якості оплати за правову допомогу згідно договору № 25-8/03 від 25.03.2013 року.

У матеріалах справи наявні копія посвідчення адвоката, виданого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім'я Грищенка Олександра Миколайовича, копія зазначеного свідоцтва наявна у матеріалах справи.

Пунктом 6.3 роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів останньому на підставі договору, господарський суд дійшов висновку що витрати понесені ТОВ "Ніко-Тайс" відповідають судовим витратам на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 6.3 роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 визначено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги ціну позову, суд вирішив, що розумно необхідним розміром суми, з урахуванням того факту, що пеня та інфляційні втрати були нараховані позивачем невірно, яка підлягає відшкодуванню відповідачами позивачу є 1468,78 грн., сума аналогічна сумі судового збору стягненій судом з відповідачів на користь позивача.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" (39720, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Максимівка, вул.Першотравнева, буд. 68; код ЄДРПО України - 03773300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23; код ЄДРПО України - 38039872) - 1581 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят одну) гривню 46 коп. основного боргу, 30732 (тридцять тисяч сімсот тридцять дві) гривні 98коп. 30% річних, 21486 (двадцять одну тисячу чотириста вісімдесят шість) гривень 25коп. пені, 1312 (одну тисячу триста дванадцять) гривень 75 коп. судового збору та 1312 (одну тисячу триста дванадцять) гривень 75 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (08633, Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка, вул.Комсомольська, буд. 22; код ЄДРПО України - 38267861) та Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" (39720, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Максимівка, вул.Першотравнева, буд. 68; код ЄДРПО України - 03773300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв.23; код ЄДРПО України - 38039872) - 6394 (шість тисяч триста дев'яносто чотири) гривні 43 коп. інфляційних втрат, 156 (сто п'ятдесят шість) гривень 03 коп. та 156 (сто п'ятдесят шість) гривень 03 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.09.2013 року

Суддя А.В. Лопатін