Ухвала

від 12.09.2013 по справі 2а-3024/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2013 р. м. Київ К/800/31740/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Лосєва А.М., Муравйова О.В., при секретарі:Томилець Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року

у справі№ 2а-3024/12/1070 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 жовтня 2011 року № 0000692304 та від 16 січня 2012 року № 0000032304.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000692304 від 31 жовтня 2011 року та № 0000032304 від 16 січня 2012 року, видані Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби задоволено, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року скасовано; в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуально права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року та залишити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року без змін.

Представником відповідача заявлено клопотання про заміну правонаступником Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено процесуальне правонаступництво та замінено ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на Вишгородську об'єднану державну податкову Головного управління Міндоходів у Київській області.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено було проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Комплекс Агромарс», якою встановлено, що позивачем допущено порушенння вимог частини 1 статті 203 , частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України , підпункту1.2 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.16 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року , згідно з яким «господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів, які їх фіксують та підтверджують; пункту 8 розділу 3 «Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25 січня 2011 року , згідно з яким платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника; пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201 , пункту 198.6 статті 198 , пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податок на додану вартість в розмірі 3 432 841, 34 грн., в т.ч. за квітень 2011 року в сумі 511 179, 19 грн., за травень 2011 року - в сумі 254 172, 70 грн., за червень 2011 року - в сумі 2667 489, 45 грн.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт перевірки від 13 жовтня 2011 року № 2227/23-1/30160757 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2011 року № 0000692304, яким визначено суму грошових зобов'язань за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 5149262,01 грн., в тому числі за основним платежем - 3432841,34 грн. та штрафні санкції - 1716420,67 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області від 1 січня 2012 року № 46/10/25-017/370-32 скасовано податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2011 року № 0000692304 в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 1716419,67 грн. та відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми від 16 січня 2012 року № 0000032304, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 3432842,34 грн. (основний платіж - 3432841,34 грн., штрафні санкції - 1 грн.).

Вищезазначені рішення податкового органу було оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, за результатами чого рішенням від 23 березня 2012 року податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2011 року № 0000692304 з урахуванням рішення ДПС у Київській області, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2012 року № 0000032304), залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Як слідує з обставин встановлених судами попередніх інстанцій, фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про те, що в порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми по податковим накладним виписаними ТОВ «Макропродсистеми», свідоцтво платника ПДВ якого анульовано рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 18 березня 2011 року, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 792722,35 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на 511179,19 грн., за травень 2011 року на 254172, 70, за червень 2011 року на 27370,46 грн.

Крім того, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства ґрунтується на тому, що господарські операції між ТОВ «Комплекс Агромарс» і ТОВ «АТК «Днепр-Авто» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

При вирішені спору по суті суд першої інстанції виходив із того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними у справі доказами, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Макропродсистеми» поновлено з дати його анулювання з 18 березня 2011 року рішенням суду, яке набрало законної сили.

В той же час, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що оскільки висновком почеркознавчого дослідження № 303 від 6 вересня 2011 року по підприємству TOB «Автотранспортна компанія «Днепр-Авто» встановлено, що підписи на документах наданих до експертизи від імені гр. ОСОБА_5, як директора товариства, ймовірно виконані другою особою та, оскільки вказаним підприємством не відображено комунального податку в податковій звітності та звітність з податку на доходи фізичних осіб вказаним підприємством не подавалась угоди між позивачем та його контрагентом є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Так, нормами статті 198 Податкового кодексу України , зокрема, зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Комплекс Агромарс» та ТОВ «АТК «Днепр-Авто» укладені договори від 11 травня 2011 року № 11-1131/бф-ю, від 31 травня 2011 року №11-1132/бф-ю, від 31 травня 2011 року №11-1130/кк-ю, від 31 травня 2011 року №11-1135/кк-ю від 31 травня 2011 року.

Відповідно до умов вказаних договорів ТОВ «АТК «Днепр-Авто» зобов'язується постачати та передавати у власність ТОВ «Комплекс Агромарс» товар (макуха та олія соєва). Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - ТОВ «АТК «Днепр-Авто».

Як слідує з обставин встановлених судами попередніх інстанцій, ТОВ «АТК «Днепр-Авто» поставлено позивачу товар на загальну суму 16750064,94 грн. у червні та серпні 2011 року, що підтверджується, первинними документами, ведення яких передбачене правилами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема: податковими накладними, які відображені в реєстрах виданих та податкових накладних; видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; платіжними дорученнями, які досліджувалися контролюючим органом під час перевірки.

Реальність господарських відносин між ТОВ «Комплекс Агромарс» та ТОВ «Макропродсистеми» підтверджується укладеним між цими підприємствами договором поставки макухи та олії соєвої від 22 березня 2011 року № 11-735/БФ-Ю.

Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Макропродсистеми» поставлено позивачу товар на загальну суму 5524186,30 грн. у квітні, травні, червні 2011 року. Факт поставки товару оформлено податковими накладними, які відображені в реєстрах у реєстрах виданих та податкових накладних; видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; актами заліку однорідних вимог, які досліджувалися контролюючим органом під час перевірки.

Згідно обставин встановлених судом першої інстанції, зберігання придбаного у вказаних контрагентів товару відбувалось в складських приміщеннях ТОВ «Комплекс Агромарс». Так, відповідно до відомостей щодо основних фондів позивача, останній має власні офісні, виробничі (торговельні, складські приміщення тощо), а саме: будівлі та споруди Броварської філії, філії «Київкомбікорм», філії «Кагарлицький елеватор», філії «Гаврилівський птахівничий комплекс», Кагарлицької філії, Бориспільської філії, зокрема по основному виробництву: будівлі та споруди птахоферм №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 30; племінні птахоферми «Маяк», «Лебедівка», «Жукин», «Катюжанка»; інкубатори №№ 1, 2, 3; склади м'ясопродукції №№ 1, 2, 3, 9; автоколони № 6 та автотранспортного парку; інші будівлі та споруди інших дільниць, лабораторій, відділів, цехів, комбікормових заводів в м. Бориспіль та Києві, елеватора, забійних цехів тощо.

Фактичне отримання отримання поставленого товару та вага товару, який надходив від ТОВ «АТК Днепр-Авто» та ТОВ «Макропродсистеми» підтверджується витягами з журналу зважування сировини на автовагах з 1 лютого 2011 року по 31 серпня 2011 року.

Таким чином, факт придбання товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства, та вказують на товарність проведених операцій, яка узгоджується з метою діяльності товариства, яка визначена в його статуті.

Щодо висновків податкового органу про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних виданих йому ТОВ «Макропродсистеми», судом першої інстанції встановлено, що статус платника ПДВ ТОВ «Макропродсистеми» втратила внаслідок прийняття ДПІ у Подільському районі міста Києва рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість. В той же час, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 жовтня 2011 року № 2а-11112/11/2670, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, позовні вимоги ТОВ «Макропродсистеми» про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва та скасування рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ задоволено повністю, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Макропродсистеми»за № 100292342 поновлено з дати його анулювання, тобто з 18 березня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суд першої інстанції на підставі зазначених преюдиційних обставин дійшов вірних висновків про правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, що сформована під час здійснення господарських правовідносин позивача з ТОВ «Макропродсистеми».

Крім того, як слідує з обставин встановлених судами попередніх інстанцій, висновок відповідача про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтується на аналізі господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «АТК «Днепр-Авто», однак зазначене, на думку колегії суддів, не дає достатніх підстав для висновку про порушення вимог податкового законодавства позивачем.

Так, згідно установленої судової практики Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

До того ж, про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Відтак, висновок відповідача та суду апеляційної інстанції про порушення позивачем вимог чинного законодавства є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

В той же час, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про невідповідність вимогам законодавства податкових повідомлень-рішень від 31 жовтня 2011 року № 0000692304 та від 16 січня 2012 року № 0000032304.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з правильною правовою оцінкою обставин у справі рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210 , 214 , 215 , 220 , 226 , 230 , 232 Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року справі № 2а-3024/12/1070 скасувати.

Залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року у справі № 2а-3024/12/1070.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним судом з підстав, у порядку та строки, встановлені статтями 236-238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: А.М. Лосєв

О.В. Муравйов