Ухвала

від 16.09.2013 по справі 17/209

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 17/209 16.09.13 За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Троїцька" на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві

По справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віталюкс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Троїцька",

Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Реле",

Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київської міської державної адміністрації

про відшкодування шкоди в сумі 315 556,95 грн.

Головуюча суддя: Грєхова О.А.

Судді: Блажівська О. Є.

Ярмак О.М.

Представники:

від позивача: Григораш К. М. - представник за довіреністю

від відповідача 1: Колос Ю. В. - представник за довіреністю

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

від відділу ДВС: Проц В. С. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

01.08.2013 від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Троїцька" до суду надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, згідно з якою скаржник просить суд визнати дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Проц В.С. щодо винесення постанови ВП № 38315014 від 05.06.2013 неправомірними та скасувати постанову ВП № 38315014 від 05.06.2013 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 17/209 від 20.05.2013 про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2012 у справі № 17/209.

В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначив про неправомірне винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки наказ виданий судом на примусове виконання рішення суду підписаний головуючим суддею одноособово, а так як рішення приймалося колегіально, зазначений наказ є таким, що виданий з перевищенням повноважень особою, що його видавала. Таким чином, винесення оскаржуваної постанови є незаконним, оскільки вона винесена щодо відкриття виконавчого провадження на підставі незаконно виданого виконавчого документу. Крім того, скаржник вважає, що виконавче провадження відкрито по виконанню виконавчого документа неналежної форми, а саме: виконавчий документ не містить в собі номеру рішення, згідно з яким видано документ та виконавчий документ не містить в собі рахунків боржника та стягувача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.08.2013 призначено розгляд скарги на 16.09.2013.

Представник заявника в судове засідання 16.09.2013 з'явився та підтримав подану скаргу в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 16.09.2013 з'явився та через канцелярію суду подав письмові пояснення на скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, відповідно до яких проти її задоволення заперечує, оскільки у виданому судом наказі навпроти дати його видачі міститься зазначення номеру, що є номером рішення на виконання якого видано наказ, а зазначення рахунків стягувача та боржника не є обов'язковим реквізитом, зазначення якого вимагає чинне законодавство, а отже наказ відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження». Також позивач зазначає, що виходячи з вимог чинного законодавства України наказ суду може бути підписаний однією уповноваженою особою.

Представник Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві в судовому засіданні 16.09.2013 надав усні пояснення на скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві.

Представники відповідача 2, відповідача 3 та третьої особи в судове засідання 16.09.2013 не з'явилися, про причини неявки суду невідомо.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що скарга відповідача на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду м. Києва № 17/209 від 17.12.2012 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Троїцька» та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Реле» солідарно 221646 грн. 23 коп. прямих збитків, 15 000 грн. 00 коп. витрат на відновлення порушеного права, 2366 грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита, 176 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 17 000 грн. 00 коп. витрат за проведення експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 рішення Господарського суду м. Києва № 17/209 від 17.12.2012 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

07.03.2013 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 Господарським судом м. Києва видано накази № 17/209.

25.04.2013 постановою Вищого господарського суду України № 17/209 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 скасовано, рішення Господарського суду м. Києва № 17/209 від 17.12.2012 залишено в силі.

Ухвалою суду від 20.05.2013 виправлено описку в п. 2 резолютивної частини рішення № 17/209 від 17.12.2012 після слів: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Троїцька" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, код 23711028) та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Реле" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, код 19124549)" додано наступні слова: "на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віталюкс" (01023, м. Київ, вул. Первомайського, 11, ідентифікаційний код 32248361)".

20.05.2013 на виконання рішення Господарського суду м. Києва № 17/209 від 17.12.2012 та постанови Вищого господарського суду України № 17/209 від 25.04.2013 видано наказ.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Одночасно, частинами 1-2 ст. 4-5 ГПК України передбачено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

На підставі наказу № 17/209 від 20.05.2013 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 05.06.2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 17/209 від 20.05.2013, ВП № 38315014.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну виконавчу службу" правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, згідно з нормою ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За покладеними на неї Законом України "Про державну виконавчу службу" повноваженнями, державна виконавча служба здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України, завданням якої є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Статтею 7 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що держаний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.

З урахуванням наведеного, орган державної виконавчої служби та її посадові особи повинні діяти виключно на підставах, в межах повноважень, у спосіб та у точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема судових наказів (ст. 17 Закону). Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону).

Вимоги до виконавчого документа, в тому числі до наказу господарського суду, встановлені статтею 18 цього закону. Зокрема, у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення.

На думку скаржника, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 38315014 від 05.06.2013 підлягає скасуванню у зв'язку з її винесенням на виконання наказу № 17/209 від 20.05.2013, виданого Господарським судом м. Києва, який не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Так, скаржник зазначає, що виконавчий документ не містить в собі номеру рішення суду, згідно з яким видано документ.

Проте, дане твердження є хибним, оскільки у наказі, виданому Господарським судом м. Києва навпроти дати його видачі 20.05.2013 міститься № 17/209, що є також номером рішення, на виконання якого видано наказ.

Твердження скаржника, що № 17/209 відноситься до вихідних даних виконавчого документу не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки ст.. 18 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено зазначення вихідного номеру виконавчого документу. Окрім того, єдиний номер, який підлягає зазначенню у виконавчому документі є номер рішення, яке підлягає виконанню.

Крім того, відповідно до п. 2.1.11 Наказу Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 «Про затвердження Інструкції з діловодства в господарських судах України», процесуальні документи, виготовлені судом, повинні містити виключно єдиний унікальний номер, який відповідає номеру справи.

Враховуючи те, що справі по вирішенню спору між ТОВ «Віталюкс» та ТОВ «Фірма «Троїцька», ТОВ Науково-виробнича фірма «Реле» та ПАТ «Київенерго» було присвоєно №17/209, про що зазначено у рішенні Господарського суду м. Києва від 17.12.2012 року, то номером рішення відповідно є №17/209.

Не заслуговує на увагу також твердження скаржника про невідповідність виконавчого документу вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в частині не зазначення Господарським судом м. Києва такого реквізиту як рахунки боржника, оскільки пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Таким чином, зазначення рахунків стягувача і боржника не є обов'язковою вимогою до виконавчих документів, а зазначається лише при наявності такої інформації у суду.

Також, на думку скаржника, підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №3815014 від 05.06.2013 року є те, що наказ №17/209 від 20.05.2013 року про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2012 року було видано особою з перевищенням повноважень, а саме - одноособово суддею Грєховою О.А. при розгляді справи колегією суддів.

Проте, дане твердження є хибним з наступних підстав.

Так, скаржником правомірно було встановлено, що стадія виконання судового рішення є частиною судового розгляду. Проте, скаржник дійшов хибного висновку, що під час видачі наказу Господарським судом м. Києва було здійснено заміну суддів.

Варто зазначити, що діючий ГПК України не містить в собі вимоги щодо видачі судового наказу у тому ж складі, яким було прийнято і рішення по справі.

Як вбачається з п. 10 Листа Вищого арбітражного суду від 29.01.1999 № 01-8/46 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів" відповідно до частини четвертої статті 117 Арбітражного процесуального кодексу України наказ арбітражного суду підписується суддею. У разі розгляду справи трьома суддями (частина перша статті 4 6 названого Кодексу) наказ арбітражного суду підписується, як правило, головуючим, зокрема, і в тому випадку, коли судове рішення підписано ним з окремою думкою.

Визначаючи вимоги щодо оформлення наказу господарського суду, єдиною вимогою, визначеною ГПК України є положення, передбачене ч. 1 ст. 117, згідно якого наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою.

Виходячи з вимог даних норм, наказ господарського суду може бути підписаний однією уповноваженою посадовою особою - суддею Господарського суду м. Києва, навіть у разі прийняття рішення Господарським судом м. Києва колегією суддів.

Враховуючи те, що суддю Господарського суду м. Києва Грєхову О.А. було визначено для розгляду справи №17/209 у складі колегії суддів, згідно вимог ст. 2-1 ГПК України, то суддя Грєхова О.А. є уповноваженою особою для підписання даного наказу Господарського суду м. Києва.

Окрім того, на вимогу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», наказ Господарського суду м. Києва від 20.05.2013 року було скріплено гербовою печаткою Господарського суду м. Києва, що підтверджує належне оформлення даного наказу.

Оскільки наказ Господарського суду м. Києва № 17/209 від 20.05.2013 за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, то державним виконавцем правомірно було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу № 17/209 від 20.05.2013.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (ч. 6 п. 7 Роз'яснення Президії ВГСУ № 04-5/365 від 28.03.2002).

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Троїцька" є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121 2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Троїцька" на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві відхилити.

Дана ухвала набирає чинності з моменту прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя Грєхова О.А.

Судді: Блажівська О. Є.

Ярмак О.М.