Ухвала

від 19.09.2013 по справі 818/1923/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р.Справа № 818/1923/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2013р. по справі № 818/1923/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейдо" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Суми від 01 вересня 2009року №0001072312/0/58138 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Кейдо" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій в загальній сумі 2915339грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року зазначений позов задоволено .

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Суми від 01 вересня 2009року №0001072312/0/58138 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Кейдо" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій в загальній сумі 2915339грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо" (код ЄДРПОУ 35171674, вул. Прокоф"єва, 19, м. Суми, 40030) судовий збір в розмірі 3грн. 40коп. /три грн. 40коп./.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість " та Цивільного кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією в м.Суми проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ "Кейдо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2009р., за результатами якої складено акт від 17.08.2009р. № 5769/2312/35171674/77 (т.1 а.с.21-55).

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 01.09.2009р. №0001072312/0/58138 про визначення ТОВ "Кейдо" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій в загальній сумі 2915339грн. (т.1 а.с.20).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB "Bалсір" (постачальник) та ТОВ "Кейдо" (покупець) укладено договір поставки № 0104/08-01 від 01.04.2008р. Відповідно до наданих для перевірки первинних бухгалтерських документів (накладних, податкових накладних, банківських виписок та інше) TOB "Валсір" поставляло ТОВ "Кейдо" аудіо/відео та побутову техніку.

Також для перевірки надано товарно-транспортні накладні в яких зазначено, що: автопідприємство - ПП ОСОБА_1, він же є водієм і експедитором, надав транспортні послуги замовнику та вантажовідправнику - ТОВ "Валсір". Вантажоодержувачем аудіо/відео побутової техніки є ТОВ "Кейдо". Пункт навантаження зазначено м. Київ, а пункт розвантаження - м. Суми, вул. Прокоф'єва 19.

В ході супроводження документальної перевірки ТОВ "Кейдо" співробітниками УПМ ДПА в Сумській області здійснено відпрацювання проведених операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей від постачальника ТОВ "Валсір" (зареєстровано у ДПІ в Голосіївському районі м. Києва).

В результаті проведених заходів отримано інформацію, яка свідчить про нікчемний характер проведених операцій, а саме: встановлено, що підприємство ТОВ "Валсір" зареєстроване за юридичною адресою м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд.116 -А. Вказана адреса значиться і як фактична для ведення фінансово-господарської діяльності. Проте за цією адресою здійснює фінансово-господарську діяльність житловий кооператив мешканців будинку - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автобус-1", працівники якого пояснили, що їм нічого невідомо про товариство "Валсір".

Керівником ТОВ "Валсір" за документами є ОСОБА_2, якого розшукують різні правоохоронні органи, та на якого зареєстровано ще декілька підприємств з ознаками фіктивності, які перебувають в стадії ліквідації. Підписи на бухгалтерських документах від імені ТОВ "Валсір", які нібито вчинені ОСОБА_2 викликають сумніви у зв"язку з розбіжністю.

Крім того, у ТОВ "Валсір" відсутні трудові та матеріальні ресурси, необхідні для здійснення господарських операцій.

Тому, на думку податкового органу, ТОВ "Валсір" здійснювало діяльність, яка суперечить вимогам Закону, і шляхом укладання угод на реалізацію ТМЦ надавало можливість іншим суб'єктам підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ "Кейдо" безпідставно відносити несплачені суми податкових зобов'язань до податкового кредиту, що в свою чергу призвело до ненадходження податків до бюджету, отже укладена угода є нікчемною.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до пп.7.2.3., пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (діючого на момент вчинення правочину та здійснення господарських операцій) податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг) та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків.

За приписами пп.7.4.5 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплату податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, отримані ТОВ "Кейдо" податкові накладні, виписані ТОВ "Валсір", були оформлені з дотриманням вимог чинного на той час законодавства, а саме: пп.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", наказу ДПА України від 30.09.1997 року за № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто отримані зазначені вище податкові накладні містили підпис особи, уповноваженої платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) та були скріплені печаткою ТОВ "Валсір" - продавця товарів.

Посилання відповідача на експертне дослідження спеціалістом підписів на документах ТОВ "Валсір", згідно якого частина підписів виконана не ОСОБА_2, як на доказ безпідставності віднесення позивачем сум до податкового кредиту, є безпідставними, оскільки відповідачем з цього приводу не надана суду почеркознавча експертиза, яка є належним доказом у справі з приводу ідентичності підписів.

Крім того, вказане експертне дослідження спростовується нотаріально посвідченою заявою самого ОСОБА_2, згідно якої податкові накладні та інші бухгалтерські документи підписані саме ним, а не іншими особами (т.7 а.с.88-89).

Також у судовому засіданні не було надано доказів того, що директор ТОВ "Валсір" знаходиться у розшуку.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами ч.8 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

У відповідності до п.8 ст.19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Більш того, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, якщо контрагент позивача вчинив порушення чинного законодавства, то відповідальність повинен нести саме контрагент, а не позивач.

Колегія суддів вважає, що висновки податкового органу у акті про те, що правочин між ТОВ "Кейдо" та ТОВ "Валсір" учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а також з метою ухилитися від сплати податків і водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним, не обґрунтовані жодним належним доказом.

На думку відповідача, правочин між ТОВ "Кейдо" та ТОВ "Валсір" є нікчемним, тому що порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на незаконне заволодіння майном держави шляхом заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Проте, відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки не зазначений жодний факт порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання спірних договорів між ТОВ "Кейдо" та ТОВ "Валсір".

Отже, не встановлена наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у ТОВ "Кейдо", як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Цю правову позицію поділяє й Вищий адміністративний суд України, зазначаючи про це, зокрема, у постанові від 14.11.2011 р. у справі № 2а-9864/11/2670 (К/9991/50772/12).

В той же час, позивачем надані суду докази реального виконання господарських операцій щодо поставки товарів від ТОВ "Валсір" до ТОВ "Кейдо", а саме: видаткові та податкові накладні, банківські виписки по особовому рахунку, товаро- транспортні накладні, які підтверджують фактичність здійснення господарських операцій за договором поставки № 0104/08-01 від 01.04.2008 року між ТОВ "Кейдо" та ТОВ "Валсір".

Податковим органом не зазначено ніяких претензій до оформлення позивачем вказаних первинних документів.

Реальність проведених господарських операцій підтверджується також і наявністю офісного та складських приміщень у Постачальника за господарським договором поставки №0104/08-01 від 01.04.2008 року.

Так, складські приміщення передані в суборенду ТОВ "Валсір" згідно договору суборенди № 18/1-м від 01.11.2007 року з СПД ФО ОСОБА_3 Розрахунки за договором суборенди здійснювались у безготівковій формі, заборгованості з оплати немає.

Офісне приміщення ТОВ "Валсір" орендує згідно договорів суборенди № 1/9-Г від 01.07.2007року та № 1/9-Г від 25.06.2008 року з СПД ФО Вишневською JI.M. Розрахунки за договорами суборенди здійснювались у безготівковій формі, заборгованості з оплати немає.

Замовником послуг перевезення за господарським договором поставки № 0104/08-01 від 01.04.2008року виступає Постачальник - ТОВ "Валсір". На виконання послуг перевезення товару останнім укладено договір транспортного експедирування № 0104-02-08 від 01.04.2008 року з СПД ФО ОСОБА_1

Товаро-транспортні накладні оформлені Постачальником - ТОВ "Валсір" у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 із змінами та доповненнями.

У відповідності до п.11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перший екземпляр товаро - транспотрної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно протоколу обшуку, проведеного слідчим ОВС СВПМ ДПА в Сумській області, 09.09.2011 року у Перевізника за договором транспортного експедирування - СПД ФО ОСОБА_1 було виявлено товаро-транспортні накладні (екземпляри Перевізника), що були виписані Замовником - ТОВ "Валсір", та екземпляри яких є також і у ТОВ "Валсір" (вантажовідправника), і у ТОВ "Кейдо" (вантажоодержувача).

З урахуванням викладеного, матеріалами справи підтверджена реальність виконання господарських операцій між ТОВ "Валсір" та ТОВ "Кейдо".

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Сумах, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності свого рішення щодо визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Кейдо" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій в загальній сумі 2915339грн.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2013р. по справі № 818/1923/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В. Судді (підпис) (підпис) П’янова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.