Рішення

від 16.09.2013 по справі 905/5072/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.2013 Справа № 905/5072/13

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Парацельс» - Холдинг», м.Київ,

до відповідачів: 1. Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» м.Макіївка, Донецька область, 2. Виконавчого комітету Макіївської міської ради, м.Макіївка, Донецька область, 3. Макіївської міської ради, м.Макіївка, Донецька область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Комунальну установу «Муніципальне будівництво» Макіївської міської ради,

про визнання недійсним правочину, визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради та витребування майна з чужого незаконного володіння,

За участю:

представник позивача - Ципляк П.С. за довіреністю;

представник відповідача 1 - Зарецький І.Г. за довіреністю;

представник відповідача 2 - Руденко О.І. за довіреністю;

представник відповідача 3 - Руденко О.І. за довіреністю;

представник третьої особи - Меркушева Я.А. за довіреністю; Кононов М.С. за посвідченням,

СУТЬ СПОРУ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Парацельс» - Холдинг», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів: 1. Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» м.Макіївка, Донецька область, 2. Виконавчого комітету Макіївської міської ради, м.Макіївка, Донецька область, 3. Макіївської міської ради, м.Макіївка, Донецька область, про визнання недійсним правочину, визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позивач просить суд визнати недійсним правочин, укладений між територіальною громадою м.Макіївки Донецької області в особі Виконавчого комітету Макіївської міської ради та Відкритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний комбінат» з передачі в комунальну власність об'єктів незавершеного будівництва у мікрорайоні «Восточний-2» у м. Макіївка Донецької області, оформлений актом приймання передачі від 17.06.2003р.; визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради «Про затвердження акту приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади міста Макіївки об'єкти не завершених будівництвом м-ну «Восточний-2» ВАТ «ММК» від 18.09.2003р. №912; витребувати у Макіївської міської ради об'єкти незавершеного будівництва, розташовані у м-ні «Восточний-2» у м. Макіївка.

09.08.13р. позивач надав суду клопотання про вихід суду за межі позовних вимог №04-5072 від 06.08.13р., в якому просить також: - визнати незаконним рішення Макіївської міської ради №14/43 від 24.09.2003р. «Про безоплатну передачу об'єктів незавершених будівництвом м-ну «Восточний-2» у власність «Донцемент»; - визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради від 18.06.13р. №629 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 18.09.2003 №912».

В обґрунтування позовних вимог посилається на договір про спільну співпрацю №1614/97 від 05.12.1997р., укладений між Холдинговою компанією «Парацельс-Холдинг», правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Парацельс» - Холдинг», Макіївським районним управлінням державного виробничого підприємства «Укрпромводчермет» та Відкритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний комбінат»; контракт від 23.03.1999р., укладений між Холдинговою компанією «Парацельс-Холдинг» та АДГ Пелагонія-Скопьє; акт приймання передачі від 11.07.1999р. незавершеного будівництва у мікрорайоні «Восточний-2» у м. Макіївка Донецької області; акт приймання-передачі незавершеного капітального будівництва мікрорайону «Восточний-2» від 18.09.2003р.; рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради №912 від 18.09.03р.; рішення Макіївської міської ради №14/43 від 24.09.2003р. «Про безоплатну передачу об'єктів незавершених будівництвом м-ну «Восточний-2» у власність «Донцемент» та рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради від 18.06.13р. №629 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 18.09.2003 №912». Позивач зазначає, що на підставі рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради №912 від 18.09.03р. та акту приймання-передачі незавершеного капітального будівництва мікрорайону «Восточний-2» від 18.09.2003р. майно, що належить позивачу на праві власності було передано до комунальної власності, чим порушені законні права позивача. В обґрунтування правової позиції позивач посилається на ст.ст. 19, 41, 55 Конституції України, ст.4 Закону України «Про власність», ст.ст. 15, 16, 202, 203, 205, 317, 321, 328, 387 Цивільного кодексу України.

Відповідач 1. 29.07.13р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до п.4.1. Договору від 05.12.1997р. зобов'язання за договором вважаються виконаними після складання та підписання всіма сторонами акту про погашення виниклої заборгованості. Крім того відповідач 1 зазначає, що вимоги щодо визнання незаконним Рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради від 18.09.2003р. №912 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства на підставі ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач 2. 01.08.13р. надав суду лист №05/12-04589 від 29.07.2013р., в якому повідомляє про відсутність підстав для визнання незаконним Рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради від 18.09.2003р. №912, з огляду на те, що передача в комунальну власність об'єктів незавершеного будівництва у мікрорайоні «Восточний-2» у м. Макіївка Донецької області проводилась на підставі Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності». Відповідач 2 зазначає, що Рішенням міської ради від 11.12.1998р. №4/17 «О передане обьектов жилищно-коммунальной и социальной сферы ОАО «Макеевский металлургический комбинат» в городскую коммунальную собственность» надано згоду на передачу у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів житлово-комунальної і соціальної сфери ВАТ «ММК» на підставі ЗУ «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», Рішенням виконкому міської ради від 15.01.03р. №20 «Про створення комісії з питань передачі об'єктів житлово-комунальної і соціальної сфери ВАТ «ММК» до комунальної власності територіальної громади міста» створено комісію для оформлення акту приймання-передачі. Враховуючи звернення у виконком міської ради керуючого санацією ВАТ «ММК» Бринько А.В. від 16.09.03р. №013а/92, рішенням виконкому міської ради від 18.09.03р. №912 затверджено складений комісією акт приймання-передачі від ВАТ «ММК» у комунальну власність територіальної громади міста Макіївка об'єктів незавершених будівництвом м-ну Восточний-2». Рішенням міської ради, від 24.09.2003 №14/43 з урахуванням звернення ТОВ Донцемент» вирішено передати вищевказані об'єкти у власність ТОВ «Донцемент» для завершення будівельно-монтажних робіт. Оскільки, до теперішнього часу ТОВ «Донцемент» не виконані умови за договором щодо завершення будівельно-монтажних робіт об'єктів незавершених будівництвом м-ну «Восточний-2», Рішенням виконкому міської ради від 18.06.13р. №629 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 18.09.2003 №912» внесені зміни в частині закріплення зазначених об'єктів на праві оперативного управління за КУ «Муніципальне будівництво» міської ради та готуються матеріали щодо відміни рішення міської ради від 24.09.03р. №14/43 «Про безоплатну передачу об'єктів незавершених будівництвом м-ну «Восточний-2» у власність «Донцемент».

Відповідач 3. 29.08.13р. надав відзив на позовну заяву №05/12-04589 від 09.08.13р., в якому просить суд в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним правочину, витребування майна з чужого володіння відмовити, в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради припинити. В обґрунтування міська рада посилається на те, що позивач не наводить доказів права власності на спірне майно. Також зазначає, що акт від 11.07.98р. про передачу незавершеного будівництва від АДГ «Пелаглнія-Скопьє» не може підтверджувати передачу спірного майна у власність позивача, оскільки АДГ «Пелаглнія-Скопьє» було підрядною організацією і не мало права передавати об'єкти у власність.

Третя особа в поясненнях від 02.09.13р. №01/09-649 підтримала відповідачів 2, 3 щодо відмови в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 17.07.13р. року було порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.08.13р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Комунальну установу «Муніципальне будівництво» Макіївської міської ради.

В судовому засіданні 03.09.2013р. була оголошена перерва до 16.09.2013р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представники відповідачів 1, 2, 3 в судове засідання з'явилися, проти задоволення позову заперечували.

Представник третьої особи в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

05.12.1997р. між Холдинговою компанією «Парацельс-Холдинг», правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Парацельс» - Холдинг», Макіївським районним управлінням державного виробничого підприємства «Укрпромводчермет» та Відкритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний комбінат» укладений договір про спільну співпрацю №1614/97 (а.с. 25-27).

Відповідно до п.п. 1.1., 2.2. договору з метою погашення заборгованості Відповідача перед Управлінням, Відповідач передає на баланс Позивача незавершене будівництво житлових будинків на суму, яка встановлюється додатковою угодою, для завершення будівництва, а Позивач в свою чергу сплачує заборгованість Відповідача перед Управлінням в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п. 5 договору договір вступає в силу з дня його підписання та діє до моменту підписання угоди сторін про його розірвання.

Пунктом 5.2. всі зміни і доповнення до даного договору оформлюються додатковими угодами сторін.

На виконання домовленостей між сторонами було укладено ряд додаткових угод №1615/97, №3, №1616/99 щодо порядку сплати Позивачем заборгованості Відповідача Макіївському районному управлінню державного виробничого підприємства «Укрпромводчермет» та щодо передачі Відповідачем Позивачу незавершеного будівництва (а.с. 28,29,30,96).

В п.2 Додаткової угоди №1615/97 до Договору №1614 від 05.12.1997р. зазначено, що ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» передає на баланс позивача в рахунок погашення заборгованості, протягом 30 днів з моменту підписання договору, незавершене будівництво житлових будинків разом із наявними механізмами та обладнанням по залишковій вартості в мікрорайоні «Східний-2», а на суму, що залишилася, сторони складають додаткову угоду.

В додаткових угодах сторони дійшли погодження, що Відповідач 1 передає Позивачу незавершене будівництво в мікрорайоні «Східний-2» у м. Макіївка Донецької області разом з наявними механізмами та обладнанням по залишковій вартості, а також було погоджено графік погашення Позивачем заборгованості ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» перед Макіївським районним управлінням державного виробничого підприємства «Укрпромводчермет».

Зазначені договори та угоди не розірвані сторонами у встановленому законом порядку, відомості про визнання їх недійсними матеріалах справи відсутні.

Актом від 11.07.1998р. незавершене будівництво в мікрорайоні «Східний-2» в м.Макіївці АДГ Пелагонія-Скопьє передало позивачу з метою закріплення права власності на незавершене будівництво (а.с. 31).

В листі Відповідача 1 №01Д/04 від 09.03.1998р., адресованому Прем'єр-міністру України Пустовойтенко В.П., зазначено, що ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» м.Макіївка в рахунок погашення заборгованості перед Холдінговою компанією «Парацельс-Холдинг» передає незавершене будівництво в мікрорайоні «Східний-2» м.Макіївки. Також зазначено, що АДГ Пелагонія-Скопьє має право тимчасового володіння незавершеним будівництвом та саме АДГ Пелагонія-Скопьє має можливість передати об'єкт позивачу.

На виконання взаємних домовленостей між Позивачем та АДГ «Пелагонія-Скопьє» було укладено Контракт від 23.03.1999р., відповідно до п. 2.1. позивач поручає, а АДГ «Пелагонія-Скопьє» приймає на себе виконання робіт за узгодженням із замовником (позивачем) проекту для продовження будівництва 1150 квартир, соціально-побутових споруд в мікрорайоні «Східний-2» у м. Макіївка Донецької області (а.с. 33-56).

Рішенням міської ради від 11.12.1998р. №4/17 «О передане обьектов жилищно-коммунальной и социальной сферы ОАО «Макеевский металлургический комбинат» в городскую коммунальную собственность» надано згоду на передачу у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів житлово-комунальної і соціальної сфери ВАТ «ММК» (а.с. 79).

Рішенням виконкому міської ради від 15.01.2003р. №20 «Про створення комісії з питань передачі об'єктів житлово-комунальної і соціальної сфери ВАТ «ММК» до комунальної власності територіальної громади міста» створено комісію для оформлення акту приймання-передачі (а.с. 80).

Рішенням виконкому міської ради від 18.09.2003р. №912 затверджено складений комісією акт приймання-передачі від ВАТ «ММК» у комунальну власність територіальної громади міста Макіївка об'єктів незавершених будівництвом м-ну «Восточний-2» (а.с. 81).

24.09.2003р. Макіївською міською радою прийнято рішення №14/43 «Про безоплатну передачу об'єктів не завершених будівництвом м-ну «Восточний-2» у власність ТОВ «Донцемент» (а.с. 87).

17.09.2003р. комісією з питань передачі об'єктів житлово-комунальної і соціальної сфери ВАТ «ММК» до комунальної власності підписаний Акт приймання-передачі незавершеного капітального будівництва мікрорайону «Восточний-2». До складу об'єкту увійшли:

- будівельний об'єм (загальний) - 285 000 м. куб.

- площа забудови (загальна) - 95 000 м. кв.

- площа земельної ділянки - 20 га.

- загальна площа житлового будинку (проект) 93 909,68 м. кв., кількість квартир (проект) 1152.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 41 Конституції України та ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 41 Конституції України та ст.ст. 317, 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Як вже зазначалось вище, з огляду на взаємні домовленості, опосередковані Договором про спільну співпрацю №1614/97 від 05.12.1997р. Відповідач 1 передав Позивачу незавершене будівництво в мікрорайоні «Східний-2» разом з наявними механізмами та обладнанням. Факт передачі спірного майна підтверджується актом від 11.07.1998р. та листом Відповідача 1 01Д/04 від 09.03.1998р., адресованому Прем'єр-міністру України Пустовойтенко В.П.

Оскільки укладання вказаного договору від 06.12.1997р. та передача майна відбувалась під час дії Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., застосовуються положення Цивільного кодексу в редакції 1963р.

Відповідно до ст. 47 Цивільного кодексу Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Цивільне законодавство, яке діяло на час укладення Договору про спільну співпрацю №1614/97 від 05.12.1997р. не передбачало обов'язкового нотаріального посвідчення договорів між юридичними особами.

Оскільки сторонами було в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які визнані такими за законом та необхідні для договорів даного виду, а також по всім тим умовам, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди відповідно до ст.153 Цивільного кодексу Української РСР, договір вважається укладеним.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР, зобов'язання повинно виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.128 Цивільного кодексу Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

11.07.1998р. АДГ Пелагонія-Скопьє за вказівкою Відповідача 1 передала Позивачу незавершене будівництво в мікрорайоні «Східний-2» за актом від 11.07.1998р.

Наявність волі Відповідача 1 на передачу Позивачу спірного майна саме у власність підтверджується листом ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» м.Макіївка №01Д/04 від 09.03.1998р., адресованому Прем'єр-міністру України Пустовойтенко В.П., а також відплатним характером правовідносин.

Отже, з огляду на викладене, прямо вбачається, що Позивач став власником незавершеного будівництва в мікрорайоні «Східний-2» у м. Макіївка Донецької області.

Вирішуючи питання визнання недійсним правочину, укладений між територіальною громадою м.Макіївки Донецької області в особі Виконавчого комітету Макіївської міської ради та ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» з передачі в комунальну власність об'єктів незавершеного будівництва у мікрорайоні «Восточний-2» у м.Макіївка Донецької області, оформленого актом приймання-передачі від 17.06.2003р., судом, надає правову оцінку зазначеному правочину.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Підписання комісією з питань передачі об'єктів житлово-комунальної і соціальної сфери ВАТ «ММК» акту приймання-передачі незавершеного капітального будівництва мікрорайону «Восточний-2» від 17.06.2003р. спрямована саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, зазначений Акт є правочином у розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 зазначеної статті кодексу якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки право власності на об'єкти незавершеного будівництва у мікрорайоні «Восточний-2» в м.Макіївці станом на 17.09.2003р. Відповідач 1 не мав, відповідно не мав правових підстав для передачі вказаного майна до комунальної власності територіальної громади міста Макіївки, а Виконавчий комітет Макіївської міської ради, в свою чергу, не мав правових підстав приймати зазначене майно, затверджуючи 18.09.2003р. акт приймання-передачі.

Відповідно до п.2.5.1. Постанови Пленума Вищого господарського суду України від 29.05.13р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» питання вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними господарським судам слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (див., зокрема, абзац шостий підпункту 3.3, підпункт 3.6 і підпункт 3.7 пункту 3 цієї постанови).

З огляду на вищевикладені обставини та норми діючого законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі незавершеного капітального будівництва мікрорайону «Восточний-2» від 17.09.2003р.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 зазначеного Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч.1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, у зв'язку з належністю незавершеного будівництва в мікрорайоні «Східний-2» позивачу та відсутністю у ВАТ «ММК» прав на передачу спірного майна до комунальної власності, заявлена вимога щодо визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради «Про затвердження акту приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади міста Макіївки об'єкти не завершених будівництвом м-ну «Восточний-2» ВАТ «ММК» від 18.09.2003р. №912 також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.203 вказаного кодексу особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 зазначеної статті кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Господарський суд вважає за необхідне згідно з п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, приймаючи рішення, вийти за межі позовних вимог та визнати недійсними рішення Макіївської міської ради №14/43 від 24.09.2003р. «Про безоплатну передачу об'єктів незавершених будівництвом м-ну «Восточний-2» у власність «Донцемент»; рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради від 18.06.13р. №629 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 18.09.2003 №912», оскільки зазначені рішення прийняті стосовно майна позивача.

Щодо належності вирішення питання про визнання незаконним рішення виконкому Макіївської міської ради господарському суду суд зазначає наступне.

Господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає ст.1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»).

Склад сторін у даній справі відповідає приписам ст.1 ГПК України.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст.3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пунктом 17 Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 24.10.11р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» передбачено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Даний спір за своєю правовою природою має ознаки господарського спору, оскільки прийняті міською радою рішення стосуються майна, право власності на яке у позивача виникло в результаті господарських правовідносин (укладання договору ), які регулюються Господарським кодексом України.

З викладеного вбачається, що характер правовідносин, щодо яких виник спір, носить господарський характер, пов'язаний із здійсненням позивачем підприємницької діяльності. Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається, що відповідачем порушуються права та охоронювані законом інтереси як суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

За змістом ст.387 ЦК України підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).

Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння він повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Отже, умовами задоволення такого позову є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Згідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, при цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що власником об'єктів не завершених будівництвом м-ну «Восточний-2» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Парацельс» - Холдинг», м.Київ.

За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст.393 ЦК України передбачено, що власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача права власності на спірне майно, з огляду на відсутність у Відповідача 2 правових підстав для володіння спірним майном, встановивши обставини фактичного володіння майном Відповідачем 2, з метою захисту права власності позивача господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.

Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд стягує судові витрати з Відповідача 1. на користь позивача, оскільки спір виник саме за його неправомірної поведінки, що полягає у неповідомленні відповідачів 2 та 3 про передачу позивачу спірного об'єкту у власність за договором №1614/97 від 05.12.1997р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 47, 128, 153 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р., ст.ст. 11, 15, 16, 21, 202, 203, 215, 216, 229, 317, 319, 321, 328, 387, 393 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 4, 10, 16, 24, 59, 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", 19, 41 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Парацельс» - Холдинг», м.Київ, до відповідачів: 1. Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» м.Макіївка, Донецька область, 2. Виконавчого комітету Макіївської міської ради, м.Макіївка, Донецька область, 3. Макіївської міської ради, м.Макіївка, Донецька область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Комунальну установу «Муніципальне будівництво» Макіївської міської ради, про визнання недійсним правочину, визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Визнати недійсним правочин, укладений між територіальною громадою м.Макіївки Донецької області в особі Виконавчого комітету Макіївської міської ради та Відкритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний комбінат» з передачі в комунальну власність об'єктів незавершеного будівництва у мікрорайоні «Восточний-2» у м. Макіївка Донецької області, оформлений актом приймання передачі від 17.06.2003р.

Визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради «Про затвердження акту приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади міста Макіївки об'єкти не завершених будівництвом м-ну «Восточний-2» ВАТ «ММК» від 18.09.2003р. №912.

Визнати незаконним рішення Макіївської міської ради №14/43 від 24.09.2003р. «Про безоплатну передачу об'єктів незавершених будівництвом м-ну «Восточний-2» у власність «Донцемент».

Визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради від 18.06.13р. №629 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 18.09.2003 №912».

Витребувати у Макіївської міської ради (ідентифікаційний код 26040617) об'єкти незавершеного будівництва, розташовані у м-ні «Восточний-2» у м. Макіївка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Парацельс» - Холдинг» (ідентифікаційний код 24322487).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» (Донецька область, м.Макіївка, вул.Металургійна, б.47; код ЄДРПОУ 00191170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Парацельс» (м. Київ, бульвар Дружби Народів, б.8, кв.9; код ЄДРПОУ 24322487) судовий збір у розмірі 53022 (п'ятдесят три тисячі двадцять дві) гривні 94 копійки.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2013 року.

Суддя К.С. Харакоз