Постанова

від 23.09.2013 по справі 917/684/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 17» вересня 2013 р. Справа № 917/684/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача - Варварюк Н.В. (довіреність №25/02/13 від 25.02.2013р.)

відповідача - Гордієнко Ю.П. (№1 від 29.04.2013р.)

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "АГРОХІМТЕХСЕРВІС", м. Гребінка, Полтавська область (вх. 2211П/2)

на рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2013р.

у справі № 917/684/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЯДТ АГРО", с. Тополеве, Полтавська область

до Приватного підприємства "АГРОХІМТЕХСЕРВІС", м. Гребінка, Полтавська область,

про стягнення грошових коштів у сумі 806794,52 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЯДТ АГРО", звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "АГРОХІМТЕХСЕРВІС", м. Гребінка, Полтавська область 806794,52 грн., з яких 800000,00 грн. основного боргу, 1600,00 грн. інфляційних втрат, 5194, 52 грн. процентів, та про зобов`язання Приватного підприємства "АГРОХІМТЕХСЕРВІС" передати позивачу зерно пшениці та ячменю в кількості 1000 тон. Заявою від 25.06.2013р. (вх. №8914) (а.с. 95 т.1) відмовився від позовних вимог в частині передання позивачу зерна пшениці та ячменю в кількості 1000 тон.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.06.2013р. у справі № 917/684/13 (суддя Мацко О.С.) позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "АГРОХІМТЕХСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЯДТ АГРО" 800000,00 грн. основного боргу, 1600 грн. інфляційних нарахувань, 5191,65 грн. - 3% річних та 16135,83грн. судового збору; в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача передати позивачу зерно пшениці та ячменю в кількості 1000тон. - провадження у справі припинено; в частині стягнення 2,87 грн. - річних - відмовлено.

Приватне підприємство "АГРОХІМТЕХСЕРВІС" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2013р. по справі №917/684/13 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЯДТ АГРО" до Приватного підприємства "АГРОХІМТЕХСЕРВІС" відмовити повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЯДТ АГРО" на користь Приватного підприємства "АГРОХІМТЕХСЕРВІС" судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи. Також зазначає, що господарським судом Полтавської області не враховано, що укладений між позивачем та відповідачем договір є безпроцентним, але судом першої інстанції не було досліджено у зв'язку із чим він укладався саме на таких умовах, а це має суттєве значення для справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2013р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.09.2013р.

Сторонами спору подані до суду апеляційної інстанції нові докази, які не були предметом дослідження місцевим господарським судом (договори оренди з різними датами укладання, платіжні доручення про сплату коштів за договорами оренди, тощо).

Так, відповідачем в судовому засіданні зроблена заява про застосування права притримання, передбаченого ст. 594 ЦК України.

Така реалізація процесуальних прав сторони не суперечить положенням ст. ч.3 ст. 22 ГПК України щодо обов'язку сторони спору добросовісно використовувати свої процесуальні права, оскільки діюче законодавство не обмежує кредитора у праві зробити заяву про притримання будь-якою стадією судового процесу.

При цьому надання судом оцінки правомірності зробленої кредитором заяви про притримання неможливо без дослідження доказів, що підтверджують виникнення та існування права притримання.

Аналогічне тлумачення законодавства наведене Верховним Судом України у п. 14 Постанови Пленуму ВСУ 24.10.2008 №12: "Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини третьої статті 27 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи."

Оскільки без наданих сторонами додаткових доказів вірне вирішення спору неможливо з огляду на заяву відповідача про використання права притримання, колегія суддів вважає за необхідне прийняти нові докази та врахувати їх при вирішенні спору по суті.

12.09.2013р. від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, які долучені до матеріалів справи. В додатку до вказаних пояснень відповідачем надані:

- копію протоколу намірів від 01.12.2011 р.

- копію договору про оренду від 12.12.2011 р.

- копію акту прийому-передачі майна від 26.01.2012р.

- копію претензії № 15/06-1 від 15.06.2012 р.

- копію претензії-заяви № 15/10-2 від 15.10.2012 р.

- докази відправлення претензії № 15/10-2 від 15.10.2012 р.

- копії банківських виписок (5 штук)

В додаткових поясненнях відповідачем зазначено, що у відповідності до умов Договору оренди від 12.12.2011р. позивач сплатило відповідачу 450000,00 грн. (27.01.2012р -50000,00 грн., 14.03.2012 - 50000,00 грн., 23.07.2012 р. - 50000,00 грн., 01.08.2012р. - 10000,00 грн., 03.08.2012р. - 200000,00 грн.) Після сплати вищевказаних коштів Сторони домовились, що сплачені відповідно до умов Договору позики від 12.12.2011р.(спірний договір по даній справі) та Договору позики від 30.01.2012р. (спірний договір по іншій справі, укладений між сторонами на суму 1400000,00 грн. на тотожній умовах) грошові кошти будуть враховані як оплата згідно умов Протоколу намірів від 01.12.2011р. та Договору оренди від 12.12.2011р.

16.09.2013р. позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржене рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

17.09.2013р. позивач надав додаткові пояснення (вх. 7940), в яких зазначено, що протокол про наміри не відповідає вимогам, встановленим для попередніх договорів, а також те, що йому не було надано сили попереднього договору, а тому не створює для позивача та відповідача юридичних наслідків. Крім того, позивачем зазначено, що договір оренди, укладений між сторонами 12.12.2011 р. є неукладеним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, між сторонами не досягнуто всіх істотних умов договору. Також позивачем зазначено, що відповідач виступає боржником за спірним договором позики, грошові зобов'язання якого на цей момент є невиконаними, томі відповідач притримує річ, якою володіє неправомірно, а тому правом на при тримання скористатись не може.

Крім того, позивачем зазначено, що надані відповідачем додаткові документи, на його думку не мають жодного відношення до справи, оскільки стосуються договору купівлі-продажу, який позивач та відповідач мали намір укласти.

Досліджуючи підстави для прийняття нових доказів в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність їх прийняття та долучення до матеріалів справи, навіть з урахуванням положень ч. 1 ст. 101 ГПК України, оскільки без дослідження та оцінки цих доказів правомірне вирішення цього господарського спору вирішити неможливо.

На підставі наведеного колегія суддів вирішила врахувати ці докази при вирішенні цього спору.

В судовому засіданні 12.09.2013р. було оголошено перерву до 17.09.2013р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

12.12.2011р. між сторонами було укладено договір безпроцентної позики (а.с. 12,13), відповідно до умов якого позивач (позикодавець) зобов'язується надати відповідачу (позичальнику) безпроцентну позику, а останній зобов'язується прийняти позику, використати за цільовим призначенням і повернути названу позику позикодавцеві у визначений договором строк. Позикою за цим договором є сума коштів - 800000,00 грн., та є безпроцентною. Позикодавець зобов'язується надати позику протягом 3-х календарних днів з моменту підписання договору.

Відповідно до матеріалів справи (а.с. 14) вказана позика була перерахована позичальнику, відповідно до платіжного доручення №261 від 15.12.2011р.

Відповідно до умов вказаного договору, позика надається позичальнику терміном на 12 календарних місяців, з моменту перерахування позики позичальнику.

Неповернення відповідачем (позичальником) вказаної позики протягом 12 місяців з дня її отримання, стало підставою для звернення позивача (позикодавця) до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заявленої позивачем суми боргу - 800000,00 грн. основного боргу, 1600 грн. інфляційних нарахувань, 5191,65 грн. - 3% річних (без урахування 2,87 грн. річних), господарський суд встановив факт невиконання відповідачем умов договору позики, та, посилаючись на норми цивільного законодавства визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково (без урахування 2,87 грн. річних).

Проте, колегія суддів, з урахуванням дослідження та оцінки нових доказів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

1 грудня 2011року між сторонами по даній справі було укладено протокол намірів щодо підписання договору купівлі-продажу нерухомості. В цьому протоколі сторони домовились, що в майбутньому вони мають намір підписати договір купівлі-продажу нерухомості - складу з під'їзною залізничною колією, що знаходиться за адресою: 37400 Полтавська область, м. Гребінка, пров. Пирятинський, 23 та належить відповідачу по даній справі на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 02.05.2008р. Виконавчим комітетом Гребінської міськради.

Сторонами також визначено, що загальна вартість Договору купівлі-продажу нерухомості складає 4 500 000,00 (чотири мільйони п'ятсот тисяч гривень 00 коп.). Термін оплати вартості предмету Договору: до 10 квітня 2012 року - 2 000 000,00 (два мільйони гривень 00 коп.); до 10 травня 2012 року - 2 500 000,00 (два мільйони п'ятсот тисяч гривень 00 коп.).

Переоформлення прав власності на об'єкт нерухомості відбудеться після повної оплати Орендарем Орендодавцю вартості предмету Договору купівлі-продажу нерухомості.

12 грудня 2011 р. між сторонами по даній справі був укладений договір оренди від 12.12.2011 р., відповідно до умов якого, Орендодавець (відповідач по даній справі) здає в оренду Орендарю (позивачу по даній справі) склад з під'їзною залізничною колією, що знаходиться за адресою: 37400 Полтавська область м. Гребінка пров. Пирятинський, 23 включно з прилеглою територією у вільне користування. Термін оренди починається з 15.12.2011 і триватиме до невизначеного часу. Щомісячна вартість оренди складає 50.000 грн. і буде перераховуватись на банківський рахунок Орендодавця з 1.01.2012 до 15 числа поточного місяця.

Пунктом 4 вказаного договору передбачено, що Орендар оплачує Орендодавцю до 15.12.2011 завдаток у розмірі 800000,00грн. Орендодавець та Орендар узгодять право переважної купівлі Орендарем. Всі перерахунки за оренду та завдаток, що були здійснені до моменту купівлі, будуть враховані в суму купівлі.

В цьому договору також вказано, що загальна вартість Договору купівлі-продажу нерухомості складає 4 500 000,00 (чотири мільйони п'ятсот тисяч гривень 00 коп.). Термін оплати вартості предмету Договору: до 10 квітня 2012 року - 2 000 000,00 (два мільйони гривень 00 коп.); до 10 травня 2012 року - 2 500 000,00 (два мільйони п'ятсот тисяч гривень 00 коп.).

Переоформлення прав власності на об'єкт нерухомості відбудеться після повної оплати Орендарем Орендодавцю вартості предмету Договору купівлі-продажу нерухомості.

Повна оплата вартості спірної нерухомості сплачена не була, у зв'язку з чим 15.10.2012р. відповідачем позивачу надіслано лист №15/10-2 (докази відправки якого є в матеріалах справи), в якому відповідач вимагає до 01.11.2012р. погасити повну вартість нерухомості. Та зазначено, що в разі несплати, сума в розмірі 800000,00 грн. сплачена позивачем на розрахунковий рахунок відповідача як завдаток по договору купівлі-продажу повернута не буде, а сума 1400000,00 грн. буде зарахована в рахунок сплати наступних платежів до Договору оренди від 12.12.2011р. (згідно п. 2 договору : «Термін оренди триватиме до невизначеного часу»). Тобто, фактично відповідач скористався правом на притримання вказаних коштів.

В судовому засіданні представник позивача заперечував факт укладання договору оренди від 12.12.2011р., однак ніяких доказів на підтвердження своєї позиції суду не надав. При дослідженні його в якості письмового доказу, колегією суддів встановлено, він має необхідні реквізити, передбачені ч. 1 ст. 181 ГК України.

Крім того, на підтвердження дійсності договору представником відповідача надані суду докази виконання зазначеного договору - платіжне доручення від 27.01.2012 року; платіжне доручення від 14.03.2012 року; платіжне доручення від 23.07.2012 року; платіжне доручення від 01.08.2012 року; платіжне доручення від 03.08.2012 року; акт прийому - передачі майна від 26.01.2012 року, претензії від 15.06.12 р. та 15.10.2012 р.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави піддавати факт укладання договору оренди від 12.12.2011 р. сумнівам.

Крім того, при розгляді справи №917/685/13 Харківським апеляційним господарським судом за аналогічних обставин за участю тих самих сторін колегією суддів у постанові від 02.09.2013р. зроблено висновок, про те що договір оренди від 12.12.2011р. не може визнаватися нікчемним правочином, оскільки кваліфікація договору оренди від 12.12.2011р. як нікчемного правочину на підставі положень ст. 219 ЦК України можлива тільки в разі визнання цього договору угодою купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна. А оскільки таке тлумачення договору суперечить п. 1-5 договору оренди від 12.12.2011р., так і положенням останнього абзацу даного договору, де зазначено, що переоформлення права власності на об'єкт нерухомого майна відбудеться після повної оплати орендарем орендодавцю вартості предмету договору купівлі-продажу нерухомості, позиція позивача є невірною. За правилами ч. 2 статті 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішення спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Отже, колегія суддів зазначає, що оцінку доводів позивача щодо нікчемності договору оренди від 12.12.2011р. здійснено у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013р. у справі 917/685/13, де встановлено відсутність підстав вважати договір оренди від 12.12.2011р. нікчемним.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про правомірність та дійсність договору оренди від 12.12.2011 р. та створення ним правових наслідків, в тому числі обов'язку позивача щодо сплати на користь відповідача 4500000, 00 грн. платежів до 10 травня 2012 р.

Зазначений грошовий обов'язок позивачем не виконаний.

Факт невиконання підтверджений наявними у справі доказами - змістом претензій від 15.06.2012 р. №15/06-1 та від 15.10.2012 р. №15/10-2, доказами їх направлення позивачу, а також наведеними вище даними про здійснення часткової оплати за платіжними дорученнями від 27.01.2012 року; від 14.03.2012 року; від 23.07.2012 року; від 01.08.2012 року; від 03.08.2012 року. Крім того, факт невиконання зобов'язання про перерахування 4500000 грн. не заперечується позивачем.

Як вже зазначалось, 12.12.2011р. між сторонами укладено договір безпроцентної позики. На підставі вказаного договору позивач перерахував на рахунок відповідача безпроцентну позику на загальну суму 800000,00 грн., яка на даний час відповідачем не повернута.

Отже, твердження позивача щодо наявності у відповідача обов'язку повернення грошових коштів за договором безпроцентної позики від 12.12.2011 р. в силу норм цивільного законодавства щодо належного виконання сторонами своїх зобов'язань, є обґрунтованим.

Але, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за встановлених у даному спорі обставин відповідач, який є кредитором позивача на суму 4500000,00 грн., правомірно скористався своїм правом притримання, в силу чого вимоги про стягнення коштів за договором позики від 12.12.2011 р. не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Отже, на думку колегії суддів, доводи ТОВ «ГЯДТ АГРО» не знайшли свого відображення у нормах чинного законодавства та не підтверджуються матеріалами даної справи, а тому є необґрунтованими належними доказами.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції, прийняття нового - про відмову у позові.

Розподіляючи судові витрати, на підстав ст. 49 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне покласти судовий збір за подання апеляційної скарги на ТОВ «ГЯДТ АГРО».

Керуючись ст.ст. 22, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1.4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агрохімтехсервіс» задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2013р. по справі №917/684/13 скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЯДТ АГРО» (код ЄДРПОУ 34689831, 37400, Полтавська область, Гребінський район, селище Тополеве, вул. Тімірязєва, 1 р/р26004010003433 у філії ПАТ «УніКредит Банк», м. Київ МФО 300744) на користь Приватного підприємства «Агрохімтехсервіс» (код ЄДРПОУ 30167988, 37400, Полтавська область, м. Гребінка, вул. Панаса Мирного, 35 р/р 26002070378001 в ЛВ ПАТ « Банк «Національний кредит», МФО 320702) 8067,95 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 23.09.2013р.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.