Постанова

від 13.08.2013 по справі 2а-4314/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

13.08.2013 р. Справа № 2а-4314/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М. розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Южноукраїнська фармацевтична компанія", пр. Леніна, 18, кв.73, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область,55001

доЮжноукраїнської об'єднаної державної податкової інспкції Миколаївської області Державної податкової служби, вул.Енергобудівників,5, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000

проскасування податкового повідомлення - рішення від 27.07.2012р. № 0000192201, № 0000112250, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень рішень Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 27.07.2012 року №0000192201 та №0000112250.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що при прийнятті рішення №0000192201 відповідач зробив протиправний висновок про порушення норм п. 5.1, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 708385 грн., та п.п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.5.2, п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 1001488 грн., податкового законодавства при включенні до складу валових витрат нарахованих відсотків по кредиту, який використаний в діяльності, не пов'язаній з веденням господарської діяльності. Так, відповідач вважає, що використання грошових коштів, отриманих у вигляді позики від ТОВ КУА «Портфельні інвестиції», не пов'язано з веденням господарської діяльності. Однак, ПП «ЮФК» правомірно відповідно до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 року № 334/94-ВР віднесено до складу валових витрат суму 2832684 грн. по нарахованим та сплаченим відсоткам по кредиту, наданого відповідно до угоди № 0716/2 від 16.07.08 ТОВ КУА «Портфельні інвестиції», так як кредит використаний у зв'язку з веденням господарської діяльності.

Надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечував проти позову з підстав викладених в письмових запереченнях, в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

На підставі норм статті 128 КАС України судом розглянуто справу в порядку письмового провадження.

Суд дослідив наявні в матеріалах справи докази, надав їм оцінку та дійшов висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

В період з 11.06.2012р. по 09.07.2012р. Южноукраїнськоїю ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП «Южноукраїнська фармацевтична компанія» (далі - ПП «ЮФК») з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р., складено акт від 16.07.2012 року №18/22-01/31979370 про результати планової виїзної перевірки ПП „ЮФК" (код за ЄДРПОУ 31979370) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого: законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012.За результатами документальної невиїзної перевірки контролюючий орган дійшов до висновку про порушення з боку ПП «ЮФК»: п.5.1, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 708385 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 210127 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 270081 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 228177 грн.; пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, пп.138.5.2 п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1001488 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 199654 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 191069 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 284120 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 326645 грн.

Перевіркою встановлено також порушення п.9 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами і доповненнями), а саме: невиконання щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та їх зберігання у відповідних книгах обліку розрахункових операцій в кількості 15 випадків порушень.

На підставі акту перевірки Южноукраїнською ОДПІ ПП „ЮФК" винесено податкові повідомлення - рішення від 27.07.2012 №0000192201 стосовно визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1709873,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 201714,25 грн., всього на загальну суму 1 911 587,25 грн.; від 27.07.2012 №0000112250 стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 100,00 грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 27.07.2012р. №0000192201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосованих штрафних санкцій на загальну суму 1 911 587,25 грн.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, на підставі та на виконання умов угоди від 16.07.2008р. №0716/2 та додаткових угод з ТОВ «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції», код за ЄДРПОУ 32713118 (надалі - Позикодавець), на протязі 2008-2010рр. ПП „ЮФК" на розрахунковий рахунок отримано позику для поповнення обігових коштів в сумі 14147000,00 грн. (п.1.1 договору позики №0716/2).

Як вбачається з акту перевірки від 25.11.10 №123/23-01/31979370, ПП «ЮФК» не доведено доцільність залучення кредитних коштів із віднесенням відсотків до складу валових витрат підприємства, що призвело до відволікання: обігових коштів. Перевіркою встановлено використання отриманих кредитних коштів на загальну суму 14147000 на наступні цілі: - придбання векселів на суму 9835000 грн.; - повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 500000 грн.; - сплата відсотків по кредиту в сумі 3810250 грн.

Станом на 01.07.10р. позика є непогашеною, рахується заборгованість по бухгалтерському рахунку №501 „Довгостроковий кредит" на загальну суму 14147000,00 грн.

Згідно додаткової угоди від 28.09.10р. за №10, ПП „ЮФК" збільшено суму позики на 1268000,00 грн. та фактично, що підтверджують банківські виписки, ПП «ЮФК» отримано позику на розрахунковий рахунок коштів на загальну суму 1268000,00 грн.

ПП „ЮФК" укладено договір від 20.12.2011р. за №1220/1 з ТОВ „Компанія з управління активами „Портфельні інвестиції", код за ЄДРПОУ 32713118, про отримання позики для поповнення обігових коштів в сумі 10000000,00 грн. зі сплатою 35% річних від суми позики (п.1.1, п.2.1 договору позики №1220/1). Пунктом 2.2 даного договору обумовлено, що позика може використовуватись ПП «ЮФК» «на свій розсуд, для ведення господарської діяльності, в т.ч. для: - придбання товарів, основних засобів, інших ТМЦ, оплату за оренду, телефонні розмови, послуги Інтернету та інші послуги; придбання цінних паперів, корпоративних прав, інші платежі; погашення позик, кредитів, сплата процентів за користування кредитами та позиками, наданими як Позикодавцем, так і іншими установами та підприємствами, відповідно до чинного законодавства України; інші витрати, пов'язані з господарською діяльністю Позичальника».

Відповідно до банківських виписок, фактично за період з грудня 2011р. по березень 2012р. ПП «ЮФК» на розрахунковий рахунок отримано позику на загальну суму 5550000,00 грн.

Надходження та напрям використання кредитних коштів за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р. відображено в таблиці на сторінках 12-14 акту перевірки. В ході здійснення перевірки також встановлено, що ПП „ЮФК" не доведено доцільність залучення кредитних коштів із віднесенням відсотків до складу валових витрат підприємства, що призвело до відволікання: обігових коштів.

Перевіркою встановлено використання отриманих кредитних коштів на загальну суму 6818000 на наступні цілі: придбання векселів на суму 5380000,00 грн.; повернення зворотної фінансової допомоги в сумі 170000,00 грн., сплата відсотків по кредиту в сумі 1268000,00 грн.

Станом на 31.03.12 загальна сума заборгованості ПП „ЮФК" по позиці становить 10960000,00 грн., в т.ч.: по договору №0716/2 в розмірі - 5 410 000,00 грн., по договору №1220/1 в розмірі - 5 550 000,00 грн.

Відповідачем в акті перевірці зазначено, що ПП «ЮФК» не доведено доцільність залучення кредитних коштів із віднесенням відсотків до складу валових витрат підприємства, що призвело до відволікання обігових коштів, тобто використання грошових коштів, отриманих у вигляді позики від ТОВ КУА «Портфельні інвестиції», не пов'язано з веденням господарської діяльності. Причому в акті податковим органом конкретно не зазначено, які саме напрямки використання позикових коштів не пов'язані з організацією господарської діяльності.

Крім того відповідач, як вбачається зі змісту акту перевірки, фактично не ставить під сумнів використання позикових грошових коштів у зв'язку з поверненням фінансової допомоги та погашенням відсотків по кредиту як такі, що пов'язані з організацією господарської діяльності, а придбання векселів у ТОВ «Фінансова компанія «Трейд-Інвест» є операціями з позиковими коштами, не пов'язаними на думку відповідача з організацією господарської діяльності.

Суд вважає, що таке ствердження відповідача є хибним та таким, що суперечить законодавству з наступних підстав.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР господарська діяльність - це: - «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою…».

Нормами пп.14.1.36 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI - господарська діяльність- це «діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

Згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна , систематична , на власний ризик господарська діяльність , що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Матеріали справи свідчать, що позивач, здійснюючи господарську діяльність, використав грошові кошти, надані у позику, в рамках господарської діяльності, про що свідчать наступне.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та розділом ІІІ Податкового Кодексу України встановлено, що в складі валових витрат (витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) платник податку враховує витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою).

Відповідно до п.п. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговим зобов'язанням (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

У зв'язку з чим ПП «ЮФК» правомірно відповідно до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР віднесено до складу валових витрат суму 2832684 грн. по нарахованим та сплаченим відсоткам по кредиту, наданого відповідно до угоди № 0716/2 від 16.07.2008р. з ТОВ КУА «Портфельні інвестиції», так як кредит використаний у зв'язку з веденням господарської діяльності.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Після проведення попередньої перевірки між сторонами вже був спір, рішення по якому набрало законної сили. Так, згідно з постановою Одеського апеляційного суду від 14.03.2012 року по справі № 2-а-8844/10/1470, яка відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду від 03.05.2012 року, залишена без змін, ПП «ЮФК» правомірно відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від № 334/94-ВР віднесено до складу валових витрат суму по нарахованим та сплаченим відсоткам по кредиту, наданого відповідно до угоди № 0716/2 від 16.07.2008р. з ТОВ КУА «Портфельні інвестиції», так як кредит використаний у зв'язку з веденням господарської діяльності.

Що стосується сплати відсотків за використання позикою у періоді дії ПКУ з 01.04.2011 р. порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, в т.ч. склад витрат та порядок їх визнання в цілях оподаткування регулюється розділом ІІІ Податкового Кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України в склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Таким чином, проценти, сплачені (нараховані) позичальником за укладеним договором позики з компанією з управління активами відносяться позичальником до фінансових витрат та включаються до складу інших витрат. Такої ж думки дотримується і ДПС України, згідно Листа ДПС України від 06.07.2012 №12288/6/15-1415 "Про розгляд листа".

Що стосується витрат, не врахованих у складі валових витрат в попередніх звітних періодах.

Актом перевірки № 18/22-01/31979370 від 16.07.2012р. підтверджується, що позивачем віднесені до складу витрат у перевіряемому періоді нараховані раніше відсотки (в період за 2008-2010р.) за користування позикою в 2008-2010роках, які частково не враховані у складі валових витрат підприємства при обчисленні об'єкта оподаткування у відповідних звітних періодах та відображено по бухгалтерському рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів».

Як установлено п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням певних особливостей. Так, відповідно до пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 Податкового Кодексу України, датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку. Тобто, для обрахунку бази оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень ПКУ (п.44.1 и п.44.2 ст.44).

Для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток у ПКУ використовуються методологічні засади, максимально наближені до бухгалтерського обліку, які передбачають, що визнання та класифікація доходів і витрат здійснюється за принципом "нарахування та відповідності доходів і витрат" (п. 152.3 статті 152 ПКУ). Цей принцип є одним з основоположних принципів в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності. Відповідно до нього нарахування доходів і витрат здійснюється з моменту їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Позивачем, нараховані раніше відсотки (в період за 2008-2010р.) за користування позикою в 2008-2010роках було відображено по бухгалтерському рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» та не віднесено до складу валових витрат підприємства при обчисленні об'єкта оподаткування у відповідних звітних періодах 2008-2010рр, але задекларовано в Деклараціях з податку на прибуток на протязі 1кв.2011р.-1кв.2012р. у ряд. 06 «Інші витрати (сума рядків 06.1-06.5)».

Суд вважає, що нарахування процентів за користування позикою ПП «ЮФК» відображено в бухгалтерському та податковому обліку згідно чинного законодавства та роз'яснень державних органів, в т.ч. ДПС України (лист від 06.07.2012 р. № 12288/6/15-1415), Міністерства фінансів України (лист від 10.01.2011 р. № 31-34020-07-27/382), Національного банку України (лист від 28.03.2011 р. №12-110/448-4161).

Крім того, суд зазначає, що до складу інших витрат включаються також витрати, зазначені у п. 138.11 і 138.12 ст. 138 ПК України, а саме: суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах через помилки та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання; інші витрати господарської діяльності, для яких розділ III ПК України прямо не встановлює обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Так, нормами п.138.11. статті 138 ПК України встановлено, що суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді. Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання. Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Згідно ст.50, ст.102 ПК України платник податку має право на самостійне виправлення помилок протягом 1095 календарних днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Крім того, на підставі абз.2 п.50.1 ст.50 ПКУ такій «платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені».

З огляду на наведене, якщо до складу валових витрат 1 кв.2011-1кв.2012р. були віднесені проценти за борговими зобов'язаннями з урахуванням наведених обмежень, то порушення ПП «ЮФК» правил оподаткування - відсутнє.

Також суд зазначає, що позивачем підтверджено первинними документами (а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору № 0716/2 від 16.07.2008р.) витрати підприємства на суму 2604198 грн..

Щодо використання позикових коштів на сплату по придбаних векселях суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 23.02.06 № 3480-ІV «Про цінні папери та фондовий ринок», цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають Із цих документів, іншим особам. Згідно ст. 14 вказаного Закону, вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до п.п. 7.6.1 п. 7.6. ст. 7 Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій із цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Згідно п.п. 7.6.3 зазначеного Закону під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. Також п. 1.6 ст. 1 вказаного Закону визначено, що товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у буд-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Аналогічні законодавчі норми щодо обліку векселів як цінних паперів (дериватівів) встановлено в ПК України, а саме:

Нормами пп. 14.1.244. товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.; - в п.153.8 ст.153 встановлено особливий порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами.

Таким чином, законодавством визнано вексель, як один із видів цінних паперів, активом суб'єкту господарювання, наділеним грошовим або майновим правом, що є товаром, та може приймати участь як у якості забезпечення грошового зобов'язання перед постачальником у разі придбання товарів (робіт, послуг), так і у якості проведення інших передбачених законодавством господарських операцій з метою отримання в подальшому прибутку (подальшого продажу цінного паперу-векселя, передачу векселя третій особі з метою подальшого забезпечення отримання грошової або майнової вигоди, переведення боргу тощо).

Відповідно до Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» актив - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після и закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4, а також п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якої складено документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з акту перевірки, він не містить жодного посилання податкового органу на встановлення порушень ПП «ЮФК» вимог вищевказаних норм. Первинні бухгалтерські документи та договори на придбання у ТОВ «Фінансова компанія «Трейд-Інвест» векселів, надані відповідачу ПП «ЮФК», не визнані такими, що складені з порушень вищезазначеним вимог, не визнані в судовому порядку недійними або складеними не уповноваженими особами, підприємницька діяльність постачальника послуг не визнана фіктивною та такою, яка порушує публічний порядок, порушення конституційних прав і свобод людини а громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Економічна доцільність придбання векселів як цінних паперів міститься в очікуваному в майбутньому отриманню економічної вигоди - доходів від їх продажу іншим особам, або використання цінних паперів для погашення грошових зобов'язань в оплату в майбутньому придбаних товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп..14.1.81 ст.14 ПКУ «інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Крім того, Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 року по справі № 2-а-8844/10/1470, залишена без змін ухвалою ВАСУ від 03.05.2012 року: судом визнано, що отримані ПП «ЮФК» позикові кошти використані у зв'язку з веденням господарської діяльності.

Це свідчить, що придбання векселів за рахунок грошових коштів, отриманих як позику від ТОВ КУА «Портфельні інвестиції», є витратами, пов'язаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) - веденням господарської діяльності.

Таким чином, визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 709 873 грн. та штрафних санкцій в сумі 201714,25 грн. відповідно до прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000192201 від 27.07.12 є безпідставним та таким, що суперечить законодавству.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 27.07.2012 №0000112250 стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 100,00 грн. суд зазначає наступне.

Спірним рішенням №0000112250 до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95), а саме за виявлення 15 випадків не роздрукування та не зберігання в КОРО фіскальних звітних чеків (стор. 28 акту перевірки).

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 цього Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій. Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України № 21-89а13 від 16.04.2013 р.

Згідно ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з Рішенням Верховного Суду України.

Таким чином податкове повідомлення - рішення від 27.07.2012 №0000112250 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 100,00 грн. підлягає частковому скасуванню на суму 4760 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 72, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012р. №0000192201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012 №0000112250 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4760 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник