Ухвала

від 11.11.2014 по справі 2а-4314/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-4314/12/1470

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року по справі за позовом приватного підприємства «Южноукраїнська фармацевтична компанія» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

10.08.2012р. приватне підприємство «Южноукраїнська фармацевтична компанія» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2012 року: №0000192201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1709873 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 201714,25 грн. за порушення ст.ст. 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.138 Податкового кодексу України, та №0000112250 про нарахування штрафних санкцій за порушення вимог п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 5100 грн.

Позов обґрунтовувало тим, що підприємство правомірно, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено до складу валових витрат суму 2832684 по нарахованих та сплачених відсотках по кредиту, наданого відповідно до угоди №0716/2 від 16.07.2008р. ТОВ КУА «Портфельні інвестиції», так як кредит використаний у зв'язку з веденням господарської діяльності. Також, позивач вважає, що податковий орган не мав підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення за порушення п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки штрафна фінансова санкція не є податковим зобов'язанням.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2013р. адміністративний позов приватного підприємства «Южноукраїнська фармацевтична компанія» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012р. №0000192201, а також повідомлення-рішення від 27.07.2012р. №0000192201 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4760 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 18.07.2014р. Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області посилається на те, що завищення позивачем валових витрат відбулося за рахунок включення до їх складу витрат нарахованих відсотків по кредиту, який використаний в діяльності, не пов'язаній з веденням господарської діяльності приватного підприємства «Южноукраїнська фармацевтична компанія». Також, встановлено невиконання підприємством друку на реєстраторі розрахункових операцій 15 фіскальних звітних чеків та їх зберігання у відповідних книгах обліку розрахункових операцій, що являється порушенням п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Податковий орган вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного, ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2013р. та постановлення нової, про відмову у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Южноукраїнська фармацевтична компанія».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2012 року та наказу Южноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 30.05.2012р. №184, у період з 11.06.2012р. по 09.07.2012р. посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Южноукраїнська фармацевтична компанія» (код за ЄДРПОУ 31979370) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №18/22-01/31979370 від 16.07.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 708385 грн. (у т.ч. за 3 квартал 2010 року в сумі 210127 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 270081 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 228177 грн.);

- п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.п.138.5.2 п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1001488 грн. (у т.ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 199654 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 191069 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 284120 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 326645 грн.);

- п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо невиконання щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та їх зберігання у відповідних книгах обліку розрахункових операцій в кількості 15 випадків порушень.

На підставі вказаного акту перевірки 27 липня 2012 року Южноукраїнською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000192201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 1911587,25 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1709873 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 201714,25 грн.);

- №0000112250, яким підприємству нараховано штрафні санкції в сумі 5100 грн.

Задовольняючи частково позов ПП «Южноукраїнська фармацевтична компанія» про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що придбання векселів за рахунок грошових коштів, отриманих як позику від ТОВ КУА «Портфельні інвестиції», є витратами, пов'язаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) - веденням господарської діяльності, які підтверджено первинними документами. Також, суд зазначив, що за порушення п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідач мав застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій. Колегія суддів погоджується з такими висновками Миколаївського окружного адміністративного суду.

В акті перевірки, серед іншого, зазначено, що на підставі та на виконання умов угоди від 16.07.2008р. №0716/2 та додаткових угод з ТОВ «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції» (Позикодавець), на протязі 2008-2010рр. ПП «Южноукраїнська фармацевтична компанія» на розрахунковий рахунок отримано позику для поповнення обігових коштів в сумі 14147000 грн.

Однак, в ході здійснення перевірки підприємством не доведено доцільність залучення кредитних коштів із віднесенням відсотків до складу валових витрат підприємства, що призвело до відволікання обігових коштів. Перевіркою встановлено використання отриманих кредитних коштів на загальну суму 14147000 на наступні цілі: придбання векселів на суму 9835000 грн.; повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 500000 грн.; сплата відсотків по кредиту в сумі 3810250 грн. Станом на 01.07.2010р. позика є непогашеною, рахується заборгованість по бухгалтерському рахунку №501 «Довгостроковий кредит» на загальну суму 14147000 грн. Згідно додаткової угоди від 28.09.2010р. за №10, ПП «Южноукраїнська фармацевтична компанія» збільшено суму позики на 1268000 грн. та фактично, що підтверджують банківські виписки, позивачем отримано позику на розрахунковий рахунок коштів на загальну суму 1268000 грн.

20.12.2011р. ПП «Южноукраїнська фармацевтична компанія» укладено з ТОВ «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції» договір №1220/1 про отримання позики для поповнення обігових коштів в сумі 10000000 грн. зі сплатою 35% річних від суми позики, за умовами якого позика може використовуватись підприємством на свій розсуд, для ведення господарської діяльності, в т.ч. для придбання товарів, основних засобів, інших ТМЦ, оплату за оренду, телефонні розмови, послуги Інтернету та інші послуги; придбання цінних паперів, корпоративних прав, інші платежі; погашення позик, кредитів, сплата процентів за користування кредитами та позиками, наданими як Позикодавцем, так і іншими установами та підприємствами, відповідно до чинного законодавства України; інші витрати, пов'язані з господарською діяльністю Позичальника.

В таблиці на сторінках 12-14 акту перевірки №18/22-01/31979370 від 16.07.2012р. відображено надходження та напрям використання кредитних коштів за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р. Южноукраїнська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області дійшла висновку, що позивачем не доведено доцільність залучення кредитних коштів із віднесенням відсотків до складу валових витрат підприємства, що призвело до відволікання обігових коштів, тобто використання грошових коштів, отриманих у вигляді позики від ТОВ КУА «Портфельні інвестиції», не пов'язано з веденням господарської діяльності.

Варто зазначити, що в акті податковим органом конкретно не вказано, які саме напрямки використання позикових коштів не пов'язані з організацією господарської діяльності. Відповідач фактично не ставить під сумнів використання позикових грошових коштів у зв'язку з поверненням фінансової допомоги та погашенням відсотків по кредиту як такі, що пов'язані з організацією господарської діяльності, а придбання векселів у ТОВ «Фінансова компанія «Трейд-Інвест» є операціями з позиковими коштами, не пов'язаними з організацією господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.32. ст. 32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.138.5.10 п.138.5 ст.138 цього Кодексу, до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування включаються, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

При цьому, неодмінною рисою господарської діяльності платника податку визначається її направленість на отримання доходу, однак окремі господарські операції можуть не призводити до отримання доходу, що не свідчить про відсутність господарської діяльності.

З наведеного вбачається, що проценти, сплачені (нараховані) позивачем як позичальником за вказаним договором позики відносяться до фінансових витрат та включаються до складу інших витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд України в постанові від 04.07.2011р. по справі за позовом ТОВ «Альтернатива+» до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з Миколаївським окружним адміністративним судом, що нарахування процентів за користування позикою враховуються на загальних підставах і відносяться до складу фінансових витрат за пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України.

Варто зазначити, що до складу інших витрат включаються також витрати, зазначені у п.138.11 і 138.12 ст. 138 ПК України.

Так, нормами п.138.11. статті 138 ПК України встановлено, що суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді. Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання. Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Відповідно до ст.50, ст.102 Податкового кодексу України платник податку має право на самостійне виправлення помилок протягом 1095 календарних днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, актами приймання-здачі робіт (надання послуг) по договору №0716/2 від 16.07.2008р. №0716/2-18, №0716/2-20, №0716/2-21, №0716/2-23, №0716/2-24, №0716/2-26, №0716/2-27, ПП «Южноукраїнська фармацевтична компанія» підтверджено витрати підприємства на суму 2604198 грн.

Що ж до використання позикових коштів на сплату по придбаних векселях, то як правильно зазначив суд першої інстанції, вексель, як один із видів цінних паперів, актив суб'єкта господарювання, наділений грошовим або майновим правом, що є товаром, може приймати участь як у якості забезпечення грошового зобов'язання перед постачальником у разі придбання товарів (робіт, послуг), так і у якості проведення інших передбачених законодавством господарських операцій з метою отримання в подальшому прибутку (подальшого продажу цінного паперу-векселя, передачу векселя третій особі з метою подальшого забезпечення отримання грошової або майнової вигоди, переведення боргу тощо).

Акт перевірки №18/22-01/31979370 від 16.07.2012р. не містить жодного посилання податкового органу на наявність претензій щодо первинних бухгалтерських документів та договорів на придбання у ТОВ «Фінансова компанія «Трейд-Інвест» векселів. Первинні документи не визнані такими, що складені з порушень вимог чинного законодавства або складеними не уповноваженими особами, підприємницька діяльність постачальника послуг не визнана фіктивною та такою, яка порушує публічний порядок, порушення конституційних прав і свобод людини а громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Економічна доцільність придбання векселів як цінних паперів міститься в очікуваному в майбутньому отриманню економічної вигоди - доходів від їх продажу іншим особам, або використання цінних паперів для погашення грошових зобов'язань в оплату в майбутньому придбаних товарів (робіт, послуг).

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що придбання векселів за рахунок грошових коштів, отриманих як позику від ТОВ КУА «Портфельні інвестиції», є витратами, пов'язаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) - веденням господарської діяльності, а визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1709873 грн. та штрафних санкцій в сумі 201714,25 грн. відповідно до прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000192201 від 27.07.2012р. є безпідставним та таким, що суперечить законодавству.

Варто зазначити, що в апеляційній скарзі Южноукраїнська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не зазначає у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а лише дублює зміст заперечень проти позову, яким Миколаївський окружний адміністративний суд надав правильну правову оцінку.

Щодо висновків Миколаївського окружного адміністративного суду про необхідність часткового скасування податкового повідомлення-рішення №0000112250 від 27.07.2012р., яким підприємству нараховано штрафні санкції в сумі 5100 грн. за порушення п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4 статті 17 цього Закону встановлено, що у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На стор. 38 акту перевірки №18/22-01/31979370 від 16.07.2012р. Южноукраїнською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області зазначено про встановлення факту невиконання підприємством щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та їх зберігання у відповідних книгах обліку розрахункових операцій в кількості 15 випадків.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що за вчинення порушень, про які йдеться у п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, оскільки така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України №21-89а13 від 16.04.2013р., яка згідно ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування і у відповідність до якої суди зобов'язані привести свою судову практику.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 195, 197, 200, 205 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.